ЗБОРІВСЬКІЙ ДОГОВІР У ТОГОЧАСНИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ
Користуючись інформаціями з Ґданська, 1 вересня 1649 р. паризький тижневик Gazette de France11 помістив в явно польонофільському дусі вступну статтю, в якій написано дуже позитивно про поляків і дуже неґативно про козаків, які були повністю розгромлені ("...que lesdits Cosaques furent entièrement defaits...") та, що багато з них попали в полон, а тепер разом з татарами зробили відворот з поля битви.
Далі на [68]
Титульна сторінка Ґазет де Франс з 2 жовтня 1649 р.
іншому місці слідує текст Зборівського договору:
"1. Польська Корона затримує 40000 козаків, яких буде утримувати під командуванням генерала (!) Хмельницького, що має виготовити поіменний реєстр, з поданням дати уродження і замешкацня; місто Буллау [автор мав на думці Зборів], що було здобуте, буде повернене назад.
2. Грецьку релігію можна буде свобідно ісповідувати у всьому королівстві, навіть у Кракові. Треба занехати союз з татарами.
3. Руський воєвода має мешкати у Києві і від нього буде залежати, чи буде руської релігії.
4. Духовенство повідомить, звідки одержало грецьку релігію, щоб його прохання було полагоджене.
5. Усі погані вчинки, що їх дотепер поповнили обі сторони, мають піти в забуття.
6. Шляхтичі повернувшись до своїх маєтків, не мають позивати чи мститися на своїх підданих за заподіяні шкоди.
7. Вище згадані шляхтичі католицької чи грецької віри, які залишаються у Хмельницького, не зазнають переслідувань, але будуть звільнені від кари за все, що сталося в час воєнних подій.
8. Козаки можуть гнати горілку для власного вжитку, але не на продаж.
9. Козаки з Руської провінції як також з Канівської, Чернігівської, Барської, Вінницької та Геррен-Верд (!) провінцій, не є зобов'язані давати пиво або мід іншим козакам і мають право гнати горілку тільки для власного вжитку.
10. В Україні не буде дозволене ніяке духовенство крім того, що є при костелах, як також євреї.
11. Татарам заплачено 60000 флоренів. Для переведення в життя вище згаданого, взято двох воєвод як закладників''[69].
Автор тексту Зборівського договору в Газет де Франс користувався німецьким текстом в Европеїше мітвохентліхе Цайтунґ з 1649 р., ч. 36. На це вказує так зміст статей, як і порядкова нумерація. Автор додав деякі завваги, як напр., що козаки мають зрезиґнувати зі союзу з татарами (стаття ч. II) або, що татарам заплачено 60000 флоренів (стаття ч. X), чого
47 нема ані в німецькому, ані в польському текстах. Газет де Франс не вносить нічого нового, а його публікація вказує на заінтересування козацьким повстанням проти Польщі у Франції.
Ціннішим французьким джерелом для дослідження повстання Хмельницького треба вважати цікаву працю П. Шевальє "Історія війни козаків проти Польщі"[70], яку вперше видав французький відомий тоді подорожник і вчений Мелькіседек Тевено на початку 1663 р. у двотомовому збірнику під наголовком Повідомлення про різні цікаві мандрівки, що не були опубліковані і передаються повністю або частково з оригінальних писань мандрівників французьких, еспанських, німецьких, португальських, голляндських, перських, арабських та інших (Париж, 1663, т. 1).
У тому самому році (1663) Шевальє сам видав свою історію, яка мала ще два видання (1668 та 1859). Історія Шевальє, як історичне джерело, вповні заслуговує на достовірність і нема сумніву, щодо правдивости описаних ним подій за часів повстання Хмельницького[71]. Автор був добре обізнаний з досить численними і важливими документами з історії Визвольної війни українського народу 1648 — 1654 рр.[72] Одначе, будучи шляхтичем і католиком та з уваги на підтримку французького уряду польського королівства, симпатії Шевальє були по стороні Польщі[73].
У своїй праці Шевальє подав також текст Зборівського договору[74], який є ідентичний з англійським текстом, опублікованим у лондонському тижневнику А Briefe Relation...,[75] з тією різницею, що в англійському тексті дозвіл козакам виробляти горілку для власного вжитку, але не на продаж (стаття
Титульна сторінка книги П'єра Шевальє Історія війни козаків проти Польщі (Париж, 1663) XI), у Шевальє стаття IX.
Окрім цього Шевальє подає ще три статті: Х-та: що козаки будуть одержувати сукно на одяг і по десять флоринів на озброєння; ХІ-та: що шляхта, повернувшись до своїх маєтків, не матиме права позивати чи переслідувати своїх підданих заради відшкодування їм збитків; XII- та стаття каже: що шляхтичі католицької чи грецької віри, які залишаться при козацькому гетьмані, не зазнають ніяких переслідувань, а, навпаки, з них знімуть всяку відповідальність за те, що сталося під час останньої війни.Можна сумніватися щодо твердження Назаренка, що "виклад умов Зборівської мирної угоди у книзі Шевальє теж свідчить про використання ним різних більш-менш достовірних документів, в першу чергу таких як "Щоденник, писаний в обозі під Зборовом року Божого 1649" і "Повідомлення про найславніший похід, найпереможніше просування й укладення найтривкішого миру з ворогами найяснішого і наймогутні- шого монарха і володаря Яна Казимира, Короля Польщі і Швеції, року 1649"[76]. Справа у тому, що в "Щоденнику, писаному в обозі під Зборовом року Божого 1649", невідомий автор під датою 23 серпня 1649 р. загалом не згадує про те, що "Хмельницький, гетьман козаків, проситиме у польського короля пробачення навколішки біля королівських ніг", як це подає Шевальє[77]. Текст Зборівського договору у "Щоденнику..." є згідний з польським текстом, опублікованим у Собрании государственных грамот и договоров (т. Ill, с. 451-454), де також нема згадки, що Хмельницький навколішки просив вибачення. До речі, в "Реляції про найславніший похід..." нема тексту Зборівського договору.
Війною козаків проти Польщі цікавилися не тільки у Франції, але теж в Англії. В 1672 р. був опублікований англій- ський переклад книжки Шевальє, що його зробив прилвірний лікар, д-р Едвард Бровн (Dr. Edward Brown, 1664 — 1708)[78]. У
Титульна сторінка англійського збірника публікацій про козаків, де був поміщений англійський переклад Зборівського договору з книжки П.
Шевальє Історія війни козаків проти Польщі — A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks,.. London, 1672, p. 99-100. вступі до свого перекладу, д-р Брови характеризує козаків як сміливих (daring), відважних (bold), славетних (glorious) воїнів. Хмельницького так характеризує: "...Подвиги Хмельницького, Генерала (!) козаків є дуже надзвичайні, він піднісся до таких височин, що його дуже поважає його нація, яку не могли захитати ні християнська, ні турецька потуги"[79] [80].Повстання Хмельницького проти Польщі звернуло увагу публічної опінії в Европі й її преса присвячувала немало уваги подіям в Україні. На загал, хоч редактори тодішньої преси старалися бути невтральними, то все ж таки їх симпатії були по стороні Польщі. Правда, у деяких німецьких журналах можна знайти симпатії до Хмельницького і козаків.
Хоч тодішньої преси не можна уважати за першоджерела, одначе вона була своєрідним політичним "барометром" тодішньої публічної опінії на Заході про повстання в Україні. І хоч тодішня західньоевропейська преса не вносить нового матеріялу для ліпшого пізнання Зборівського договору, то все ж таки і в ній можна знайти деякі вияснення відносно контроверсійних питань.
І так у брошурі з 1649 р. анонімного німецького офіцера на службі в польській армії, текст Зборівського договору крім перекручених прізвищ і назв, вповні відповідає польському, достовірність якого Грушевський ставив під сумнів (див. замітку ч. 15).
Що ж відноситься церемонії пониження Хмельницького, що начебто на колінах просив прощення (друга стаття), то Шевальє дослівно переложив зі згаданого англійського тижневика А Briefe Relation..., No. З, 16 жовтня 1649 р.[81] Про цю церемонію нема згадки в офіційному польському, ані в ніякому тогочасному тексті, навіть у польонофільській "реляціії" анонімного німецького офіцера в польській армії, який якщо не був очевидцем подій під Зборовом, то був про них добре поінформований, не згадується про цю церемонію.
До речі, Хмельницький зі своїми співробітниками переговорював з польськими контрагентами, а не татари за козацьку сторону, як це хибно пише лондонський тижневник. То ж трудно собі представити, щоб Хмельницький сам себе понижував, або годився на пониження. Зрештою польські контрагенти були заінтересовані у тому, щоб скоро заключити з Хмельницьким мирний договір, то сама логіка каже, що вони не хотіли гетьмана ображати.Публікація Зборівського договору в англійській, німецькій і французькій пресі (навіть, коли поодинокі статті були неповні, або перекручені), заслуговує на увагу передовсім тому, що вона інформувала Захід про створення Української Військової (Козацької) держави (офіційно званої Військом Запорозьким), під протекторатом Польщі. До речі, державна форма протекторату була в тих часах звичайним явищем у тодішній Европі.
Підсумовуючи, належить сказати, що вислідом повстання з 1648 р. на Сході Европи повстала нова державність — Українська Козацька (Військова) Республіка зі своїм специфічним демократичним ладом і особливими соціяльно-еко- номічними відносинами, що були діяметрально протилежними до тих у Західній Европі. Козацька республіка росла на очах здивованої Европи, для якої форма демократичної військової республіки була небуденним, новим явищем. Українське питання набирало не тільки польського, але навіть загальноєвропейського резонансу, про що свідчить зацікавленість західньоевропейської преси козацьким повстанням проти Польщі та Зборівським договором. Коли брати до уваги, що польський король подав до публічного відома про Зборівський договір 29 серпня 1649 р., то вже гамбурзький тижневник Europaeische Mitwochentliche Zeitung, ч. 36, у вересні 1649 р., паризький тижневник з 2 жовтня 1649 р., ч. 117 та лондонські тижневники The Moderate Intelligencer з 4 жовтня 1649 р., ч. 237 та A Briefe Relation з 16 жовтня 1649 р., ч. З, опублікували текст цього договору.