ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР В АНГЛІЙСЬКІЙ ПРЕСІ З 1649 РОКУ

Хоч Західна Европа була заабсорбована кінцевою фазою 30-літньої війни і підписанням мирного договору в Мінстері (жовтень 1648), повстання православних козаків у союзі з "невірними" татарами проти католицької Польщі було неабиякою сензацією і звернуло увагу на себе велике заінтересування західноєвропейської преси, у тому числі й англійської.

Історичний розвиток англійської преси є подібний до німецької. Її початок сягає кінця 16 століття. Перша англійська газета The English Mercutins появилася в 1588 р. Подібно як німецька, англійська газета нагадувала своїм виглядом книжку. У 17-ому столітті англійська преса була доволі розвинена і мала вплив на публічну опінію, так що лондонський архиепископ Лауд видав 11 липня 1637 р. декрет, згідно з яким число Газет було ограничено до двадцяти, а видавці мусили мати дозвіл (ліцензію) на видавання Газети. Зокрема за короля Карла І (1625 — 1649) преса підлягала дуже суворій цензурі, а видавці наражувалися на значні кари, так що вони воліли радше друкувати про сусідні країни, ніж про свою власну. Наприклад, хто хотів бути добре поінформований про політичне життя в Англії, міг знайти в голляндській пресі і навпаки.

ськими часописами або дописами своїх кореспондентів^[54].

Уже 4 травня 1648 р. лондонський тижневник The Moderate Intelligencer, опираючись на інформації з Ґданська з 1 квітня 1648 р. писав, що "...велике число Запорізьких козаків перемогло деякі частини польської армії". Той самий тижневник з 28 грудня 1648 р. (ч. 197), повідомляв, що "Хмель­ницький генерал (!) козаків буде вести мирні переговори, якщо принц Казимир буде коронований на короля". Користуючись повідомленням з Варшави, лондонський тижневник з 11 січня 1649 р. (ч. 199), писав, що "...після вибору нового короля Хмель­ницький відступив зі своєю армією та вислав свого посла до короля, щоб він визнав загальну амністію, привернення давніх вольностей, безпосередню залежність тільки від короля та свободи віри". У виданні з 1 лютого 1649 р. (ч. 202), вище згаданий тижневник, опираючись на інформації з Варшави з 25 грудня 1648 р., у подробицях пише про посольство Хмель­ницького до короля в особі його колишнього учителя філософії у Кракові, єзуїта на ім'я "Куншель або Моярскі", [себто о. Анджей Гумель Мокрскі]^[55]. Лондонський тижневник подає наступні вимоги гетьмана до короля:

"1. Загальна амністія для всіх учасників повстання,

2. Відновлення всіх церков, привернення всіх релігійних прав і привілеїв,

3. Тотальне скасування церковної унії,

4. Щоб число козацького війська, яке було обмежене до 6.000, тепер було підвищене до 12000 і щоб ніхто, тільки Хмельницький до кінця свого життя був їх гетьманом (в оригіналі: генералом) і щоб не були під жодною юрисдикцією або командою, тільки короля..."^[56].

Титульна сторінка лондонського тижневика The Moderate Intelligencer..., з 17 серпня 1648, ч. 178.

Той самий The Moderate Intelligencer, покликуючись на інформації з Ґданська, пише, що

"комісари, яких король післав до Хмельницького, гетьмана (в оригіналі генерала) козаків, повернулися до Варшави і звітували, що гетьман виказав мало охоти до замирення, одначе ще договорилися на перемир'я до Зелених Свят^[57].

Згідно з тим перемир'ям, ані козакам ані коронним і литовським військам не вільно переходити демаркаційної лінії поза місто Бар^[58]. Комісари також привезли домагання від геть­мана: 1. признати православному митрополитові місце в сенаті,

2. скасування церковної унії, 3. Чаплінський, що пірвав Хмель­ницькому жінку, має бути виданий козакам, 4. щоб кн. Виш- невецького не іменувати коронним гетьманом^[59], 5. козацький гетьман може мобілізувати стільки війська, скільки захоче, 6. воєвода Київського воєводства має бути руський шляхтич. Ці домагання були не до сприйняття, тому у цілій Польщі ідуть приготування щоб успокоїти повстанців і проти них вирушить особисто сам король з 40-тисячною армією"^[60].

Інший лондонський тижневник, A Briefе Relation з 16 жовтня 1649 р., (ч. 3), помістив у явно польонофільському дусі довший допис про облогу Збаража, битву під Зборовом та текст Зборівського договору. Згаданий тижневник пише:

"Подробиці великої битви між поляками і козаками, в якій згинуло понад ЗО тисяч козаків та умови згоди поміж ними.

Маючи інформації з Гамбургу про цю велику битву, думаю, що буде вказаним подати до відома подробиці, гідні уваги. Після смерти Володислава Четвертого, який помер більше як півтора року тому, козаки, (це пограничний нарід, що живе на пограниччю Польщі і згідно зі законами цього королівства, є зобов'язаний обороняти його перед татарськими наїздами), підняли повстання проти шляхти, щоб вибороти собі державну незалежність. При допомозі татар у числі 300 тисяч, відвічних ворогів Польщі, козаки під час безкоролів'я зруйнували протягом нецілих трьох місяців чотири провін­ції. У листопаді минулого року, польський парлямент у Варшаві вибрав королем брата Володислава, Яна Казимира, колиш­нього кардинала, що зложив свою гідність, на що йому дозволено тільки з уваги на його королівське походження... Насправді польський король не має королівської влади. У міжчасі татари, перейшовши Дніпро, повернулись додому, а козаки на писемне домагання короля залишилися на погра- ниччі і чотири місяці панувало перемир'я, так що Польща жила в спокою як би перед тим не було замішання.

Але несподівано козаки знову вхопилися за зброю і попросили на допомогу татарського хана, який вирушає в похід не менше як з 80-тисячним військом. Вони і козаки нищать все огнем і мечем, що їм стає на дорозі.

Нове повстання дуже затривожило короля, що при всій своїй енергії зібрав військо, яке тільки міг, щоб стримати цю бурю, яка зроджувала велику повінь, але він зорганізував всего десятьтисячне військо, що складалося з поляків і німців...

Тих десять тисяч війська, заохоченого обіцянками Казимира, що особисто обіцяв повести їх в похід, доказали великих подвигів супроти свого ворога і мали ту перевагу над ним в багатьох боях. На особливу увагу заслуговує факт, що ніхто з учасників цієї війни не повернувся зі значним успіхом.

Це так поіритувало Хмельницького, генерала (!) козаків, що він постановив зорганізувати армію з 200000 вояків^[61]. Малочисельна польська армія не могла нічого вчинити проти переваги козацького війська і не маючи ніяких укріплень, ані інших можливостей, вирішила окопатися в таборі, де добре приготовилися до оборони і могли витримати шеститижневу облогу переважаючого ворога, де хан особисто командував 280-тисячною армією...

Великий хан порозумівся з Хмельницьким, генералом (!) козаків відносно добичі, тобто він забере в полон обложених високих офіцерів і шляхтичів, за яких може дістати добрий викуп, що буде заплатою за його участь у війні. В міжчасі Казимир спішить тільки з ЗО тисячним військом на поміч обложеним, які так шляхетно боролися, обороняючи честь і безпеку того королівства..."^[62].

Дальше автор хаотично описує як то хан з 80-тисячним татарським військом напав зі заду на хоробре польське військо, яке попало в замішання і тільки завдяки холодно­кровності короля, що своєю поставою привернув порядок у часі битви, осягнено те, що татари не осягнули своєї ціли. Хмельницький також вирушив з 150000 козаків, непомітно відступаючи від облоги Збаража, залишаючи так мало війська. Король, будучи окруженим зі всіх сторін, робив що міг, щоб заохотити своє військо (9000 німців і 18 або 20000 поляків) до боротьби, одначе знайшовшись поміж двома чисельними і потужними ворожими арміями, вирішив переговорювати з ханом.

"Вкінці понад ЗО тисяч татар і козаків упало на полі битви; ніч, перевтома розлучила 8 тисяч вояків Казимира від них і в тому часі Казимир скликав і тайну нараду і беручи під увагу, що йому залишилося коло 20 тисяч вояків і що йому прийдеться боротися з 200-тисячним військом і що продов­жуючи боротьбу, не буде виглядів прийти з допомогою для обложеної 10000 залоги в Збаражі, вирішив дальше не ризикувати, тим більше, що уже мав перевагу над ворогом, якого трупи покрили ціле поле битви, але мирно закінчити цю криваву битву.

Це було щастя для поляків, що хан завжди вірив у своє велике і сильне військо, і що перед двома днями він одержав вістку, що московський великий князь напав на його край^[63]. З уваги на це, він з радістю прийняв цю пропозицію і згодився на мирні переговори. Узгіднено, що польська сторона вишле свого великого канцлера з одинадцятьма представниками, а хан зі своїм візиром і багатьма представниками і перед обома військами на полі битви було домовлено:

1. Що король дасть повну загальну амністію всім коза­кам та все, що сталося вважатиме таким, як би того не було.

2. Що Хмельницький, генерал (!) козаків, проситиме у польського короля пробачення на колінах, схиливши свою голову до долу.

3. Що він надалі буде генералом (!) вище згаданих козаків, число яких буде 40000; він, [Хмельницький], буде залежати тільки від короля, одначе як польський шляхтич мусить скласти присягу Речі Посполитій.

4. Що польський король буде мати реєстр імен та домівок згаданих 40000 козаків, якими на випадок смерти генерала (!) Хмельницького буде командувати один з їхніх керівників грецької віри.

5. Що військо, яке облягають козаки, буде звільнене того самого дня.

6. Що грецьку віру можна буде ісповідувати у всьому королівстві, навіть у Кракові, та що унія з Римською Церквою більше не буде.

7. Що київським воєводою буде завсіди шляхтич грецької віри.

8. Що митрополит грецької віри буде мати право засідати в сенаті серед єпископів і буде мати дев'яте місце.

9. Що татарський хан відступить зі своїм військом; що він одержить 100000 талярів, з чого одна третя буде негайно виплачена, а для других двох третіх буде дане достаточне число заложників.

10. Що Польща буде платити татарам щорічно 12000 талярів, як це звичайно платила від часів панування Зиґмунта Августа, під умовою, що вони прийдуть на поміч Польщі, яктцп у цьому буде потреба в числі 40000 вояків.

11. Що козакам буде дозволено виробляти горілку для власного вжитку, але не на продаж"^[64].

Англійський текст складається з одинадцяти статей, але не є згідний з оригінальним польським, опублікованим у Собрании государственных грамот и договоров, (т. Ill, с. 451- 454), ані з українським Грушевського (Історія України-Руси, т. VIII, ч. З, с. 215-217), ані з німецьким анонімного німецького офіцера в польській армії (Український історик, т. XXXII, чч. 124-127, с. 158-160). При порівнянні англійського тексту з польським, виявлено різниці в поодиноких статтях, а саме:

1. У першій статті англійського тексту подається, що король прощає всім козакам та все, що сталося, вважатиме таким, як би того не було. У польському тексті — король затримує своє Запорозьке військо при давніх вольностях згідно з давними привілеями, які потверджує своїм декретом.

2. У другій статті лондонський тижневник пише, що Хмельницький має на колінах просити у короля прощення, склонивши до землі голову. Про це нема згадки в тогочасному українському, польському, в німецькому тексті, ані в іншому лондонському тижневику The Moderate Intelligencer..., (No 237), з 4 жовтня 1649, який передає об'єктивно умови Зборівсько- го договору і коли б у ньому була окрема стаття, що гетьман має на колінах просити прощення, англійський тижневник був би теж про це згадав. Там є згадка, що "...генерал (!) Хмельницький є в королівському таборі для узгіднення дея­ких спірних питань, а краківський воєвода у козацькому таборі".

Цю церемонію пониження гетьмана перед польським королем, "з приємністю" описав хорунжий королівської хоругви, Якуб Міхаловскі, у своїх спогадах, де також передав промову Хмельницького до короля, яку Грушевський уважає, що вона "не має ніякої історичної вартости"^[65].

Що більше, щоб понизити Хмельницького за кордо­ном, у королівській канцелярії була виготовлена в латинській мові офіціяльна реляція для заграничних урядів п. н.: "Реляція преславної експедиції... найуспішнішого успіху і найщасливі- шого замирення... найяснішого і могучого володаря Яна Казимира, короля Польщі і Швеції, 1649 року". При кінці цієї реляції є згадка, що "...на третій день у сторону Збаража відступили всі татарські війська, а за ними також і козацькі відділи. Одначе перед тим, респектуючи короля, до табору прибув сам Хмельницький. Будучи допущеним до нього, він упав на коліна, просив прощення за злочини, обіцюючи у майбутности зберігати королеві вірність і послух"^[66].

Згадана реляція є багата змістом, але як історичне джерело є сумнівної вартости, тому що в ньому діяльність короля й його канцлера представлена односторонньо і су­б'єктивно. Наприклад, там де знаходився король і канцлер, подані мінімальні втрати — шість вбитих і 20-30 ранених, зате козаків — у тисячах. Ту саму суб'єктивність можна знайти в А Briefe Relation..., де при кожній нагоді підкреслюється великі втрати козаків і незначні у поляків. Беручи під увагу ці порівняння, виглядає, що автор допису про "велику битву" у згаданому лондонському тижневнику користувався цією реляцією.

Одначе про цю авдієнцію у короля ходили у Варшаві інші поголоски. Московський аґент Григорій Кунаков зано­тував, що "король при цій авдієнції дуже ласкаво промовляв до гетьмана, заохочуючи його до приязні і вірности, а той відповів "гаразд, королю, а чемности і вічливости ніякої на королівську промову ні в словах, ні в чому не проявив"^[67]. З уваги на це, у вірогідності другої статті у лондонському тиж- невнику треба дуже сумніватися, а радше трактувати як вигадку. Замітку ж про це у спогадах хорунжого королівської хоругви Я. Міхаловского можна розглядати як те, що по англійськи влучно зветься wishful thinking, так було, бо так мені хочеться.

У третій статті є згадане тільки число 40000 козаків, тоді коли в польському тексті є подане не тільки число (40000) козаків, але теж їх територія (Брацлавське, Київське та Чернігівське воєвідства) із зазначенням докладних границь.

Польській армії не дозволяється стаціонувати на території тих воєвідств згідно зі шостою статтею у польському тексті, в англійському тексті цей важливий деталь не згаданий.

У польському тексті (стаття VIII) говориться, що справа Православної Церкви відкладається до ухвали слідуючого сейму, в англійському тексті подано упрощено про ліквіда­цію Уніятської Церкви (стаття VI).

У польському тексті згадується, що євреям не дозволя­ється поселятися на території згаданих воєводств (стаття VI), як також єзуїтам не дозволяється закладати нові школи в Києві та інших містах в Україні (стаття X). В англійському тексті про цю заборону зовсім не згадується.

Усі вищі уряди на терені вище згаданих воєводств мають бути надавані шляхтичам православної віри — у польському тексті (стаття IX), в англійському тексті і про це не згадується.

В англійському тексті подано, що хан дістає "на руку" 100000 золотих і що Польща мусить платити татарам річно 12000 золотих... (статті IX і X). У польському тексті про це нема згадки.

В інших статтях зміст англійського тексту покривається з польським.

Об'єктивніше у скороченій формі пише про битву та Зборівський договір The Moderate Intelligencer (No. 237) з 4 жовтня 1649 р.:

"Потверджується, що польська королівська армія бо­ролася з козаками і татарами разом два дні; обі сторони потерпіли великі втрати в людях, польський король мав найбільші втрати, бо мав менше війська, як його противник. Його шляхта ще не злучилася з ним, а ця що є з ним, не боролася хоробро, так що король окружений сильнішим про­тивником, був примушений шукати замирення на свою ганьбу і на шкоду корони. Козаки одержали не тільки свої старі права і привілеї та уряди в адміністрації й у Церкві, але домоталися, що єзуїтам і євреям не вільно було перебувати на терені, де живуть козаки. Статті договору (між якими є стаття про прощення, і що ніхто не має чинити пімсти у май­бутньому) мають бути затверджені і виконані на наступному сеймі, який задля цього має відбутися, після того, як війська повністю відійдуть; п'ять староств або повітів, що були дані козакам у заставу до схвалення цих статей, є затверджені, генерал (!) Хмельницький є в королівському таборі для узгід- нення деяких спірних питань, а краківський воєвода в козацькому таборі. Татари за їх відступ одержали 300000 талярів, гроші, що у більшості вже виплачені; козаки мають дістати свою платню, що їм польська корона винна". (Англійський текст, див. додаток).

Публікація Зборівського договору на сторінках того­часної англійської преси вказує на заінтересування публічної опінії в Англії воєнними подіями в Україні. Одначе англійська преса не вносить нового матеріялу для ліпшої інформації Збо­рівського договору. Навпаки, при порівнянні тексту, надрукованого у Briefe Relation, No. З, з оригінальним поль­ським текстом, недвозначно можна ствердити, що поодинокі статті Зборівського договору були перекручені або неповні. Виїмком може бути The Moderate Intelligencer.