ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР У НІМЕЦЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ 3 1649 Р.
Спонтанне всенародне повстання українського народу проти Польщі відбилося голосним ехом у сусідній Німеччині. Хоч Німеччина була в тому часі заабсорбована кінцевою фазою 30-літньої війни і підписанням мирного договору в Мюнстері й Оснабрюці (жовтень 1648), повстання православної України у союзі з "невірними" татарами проти католицького короля було неабиякою сензацією і звернуло на себе велике заінтересування не тільки німецької, але теж західноєвропейської преси.
Не треба забувати, що магометанський світ був тоді найгрізнішим ворогом для християнства. Окрім цього, господарсько-економічний чинник відіграв теж немалу ролю. У половині 1648 р. експорт збіжжя і дерева з Польщі до Західньої Европи обнизився до половини[32].Тож не диво, що в Німеччині слідкували за розвитком повстання і присвячували багато уваги тодішнім подіям в Україні. У польській армії було немало німецьких офіцерів, які дописували до тодішньої німецької преси.
Печатки німецької преси сягають кінця 16-го століття, але розвинулася щойно в 17-му ст.[33] Тодішня преса своїм зовнішнім виглядом нагадувала радше книжку, як сьогоднішну Газету або журнал. До речі, в той час не було великої різниці між газетою та журналом у формі чи змісті, хіба тільки те, що Газета виходила два рази на тиждень, а журнал раз у місяць[34].
Видавцями звичайно були керівники поштових станиць — джерело тодішніх новин і відомостей, що самозрозуміле. Редакторами і співробітниками часописів та журналів були з правила люди з високою освітою, дуже часто навіть професори університетів, отже, їхня преса мала радше науковий, ніж політичний характер[35]. Видавці мали дозвіл видавати часописи і журнали, вони відповідали за зміст. Цензура була сувора, а ще суворіші були кари, включно з вироком смерти. Написати щось образливе навіть про ворожого монарха, уважалося дуже поважною провиною[36], тож не диво, що видавці уникали політичних і контроверзійних проблем.
Звичайно видавці друкували новини про факти чи події без ніяких коментарів, себто так, як їх діставали від своїх кореспондентів чи співробітників, які не підписувалися під своїми кореспонденціями[37]. З уваги на гостру цензуру та не менше суворі кари, видавці навіть не важилися у своїх часописах писати коментарі чи завваги на події, щоб не дати підстави для формування публічної опінії. Одначе на основі аналізи преси в 17-му столітті, деякі дослідники прийшли до висновку, що у тодішніх часописах існувала така тенденція навіть проти волі поодиноких авторів чи видавців[38].Хоч тодішньої преси не можна уважати за першоджерела, одначе вона була доволі докладно поінформована про події в України, 1648-49 рр. і її належить уважати як своєрідний "барометр" тодішньої опінії у Німеччині про повстання на Україні.
До почитних німецьких журналів, що писали про повстання Хмельницького, слід зачислити франкфуртський журнал Theatrum Еигораеит, нюрнберзький Neu-eroffneter Historischer Bilder-Saal, та Газети: Wochentliche Zeitung в Leipzig-y (Липську), та Wochentliche Zeitung в Гамбурзі.
Відомості про Україну та повстання Хмельницького проходили до Німеччини з Києва через Львів, Варшаву, Коеніґсберґ до Гамбургу та Ляйпціґу. Тодішня швидкість заслуговує на увагу. Напр., із Франкфурту над Майном до Ляпціґу вершники перевозили пошту за два з половиною дня. Рівнож водні шляхи, як напр., маршрут по ріці Райн, був цінним для пересилання новин. Регулярна і добре наладна комунікація, що з року на рік удосконалювалась, допомагала розвиткові не тільки німецької преси, але загалом преси в Західній Европі[39] [40] [41]. Як подає єврейський історик, Йоель Раба (Тель-Авів), у своїй статті про долю євреїв на Україні під час повстання Хмельницького у світлі тогочасних публікацій, "німецькі Газети, найліпші в Европі в тому часі", зокрема гамбурзька Газета Вохентліхе Цайтунґ, що в різних часах (1618 — 1678) виходила під різними назвами та Вохентліхе Цайтунґ в Липську, докладно і скропулятно писали про події на Україні в 1648 — 1649 роках11. Докладно про повстання Хмельницького інформував уже згаданий франкфуртський журнал Театрум Европеум, в якому подано опис поодиноких битв, плян битви під Лоєвом, а у зв'язку з тим Гравюру полковника М. Кричевського[42]. Зокрема на увагу заслуговує публікація відомої Гравюри Богдана Хмельницького, роботи Ґондіюса з Ґданська[43]. Титульна сторінка німецького журналу Театрум Европеум... Що німецька преса була добре поінформована про повстання Хмельницького, може послужити інформація, що її помістив нюрнберзький журнал "Ной-ероефнетер гісторішер Більдер-Заль" під 1648 р.: "Козаки були згідні годитися під умовою, що їм залишиться їхні привілеї, але що польські магнати думали, що вже мають урожайну Україну у своїх руках, зовсім не звертали уваги на жалі козаків, навпаки, старалися їхні привілеї та їх центер у Трахтемирові зліквідувати й обходилися з ними так погано, що один польський шляхтич спалив хутір козацького генерала (!) Хмельницького, збезчестив його жінку та убив його сина. Хоч Хмельницький старався доходити свого права у сеймі, одначе не знайшов справедливости. Він не був одинокий, було багато козаків, яких переслідувано за їх православну віру, а їхнім єпископам відібрано право засідати в сеймі. Все це так обурило козаків, що вони стратили пошану до короля і вчинили повстання. Що правда, бл. п. король Володи слав не одобрював цього повстання козаків, але рівночасно не мав нічого проти того, щоб козаки приборкали сваволю польських магнатів, над якими не мав ніякої контролі"[44]. Що німецька публічна опінія слідкувала за розвитком подій в Україні, свідчить факт, що анонімний німецький офіцер у польській армії опублікував у 1649 р. брошуру про повстання Богдана Хмельницького в 1648 — 1649 роках під довгим і сензаційним наголовком: "Достовірне і надзвичайне звідомлення про нове повстання козаків проти польського королівства під проводом генерала (!) Хмельницького, як головнокомандуючого, полковника пултороку козацького [автор мав на увазі, що Хмельницький був полковником Чигиринського полку], полковника Кривоноса, одного з визначних козацьких полководців, від початку до нового (хвала Богу!) несподіваного договору, який є тут залучений разом з королівським пробаченням. Гравюра Богдана Хмельницького роботи Ґондіюса з Ґданська з німецького журналу Театрум Европеум..., 1685, т. VII, с.226. Брошура написана в явно польонофільському дусі, де автор баламутно і не точно описує повстання в 1648 р. Дещо док л а дні ттт е він пише про події в 1649 р. та Зборівський договір, опублікований у російському збірнику державних документів і договорів[46] [47]. Автор також подав текст договору: "Найласкавіша деклярація Його Корол. Маєстату Польщі дана на пункти прохання козаків. 1. По-перше, Запорозькі козаки мають залишитися при їхніх давніх вільностях згідно з давніми привілеями Й. Корол. Маєстат уділяє їхній привілей на їхнє прохання. 2. Його Маєстат погоджується, що до числа Запорозьких козаків і задовільняє прохання своїх підданих, щоби вони добровільно служили Короні; Й. Королівський Маєстат довіряє спорудження реєстру своїх козаків полковникові цією дек- лярацією з тим, щоби до реєстру вписував козаків, вважаючи на достойність, щоби був до здатний так у маєтностях шляхетських як у маетностях Й. Корол. М. з таким означенням міст почавши від Дніпра з сеї сторони в Димері, Горностайполі, Користишові, Паволочі, Погребищах, Прилуці, Винниці, Брацлаві, а з Брацлава до і Ямполя до Дністра, і від Дністра до Дніпра розуміється, мають прийматися до реєстру козацького, а з другої сторони Дністра в Острі, Чернігові, Ромні, Ніжині — аж до московської границі і Дніпра. А що до дальших міст Й. Корол. Мил. і шляхетських, поза означенням в сих пунктах виміром, — то в них не мають бути козаки, одначе тому, хто схоче бути в козацтві, і буде прийнятий до реєстру, вільно звідти вийти зі усім майном на Україну без всякого панського гамовання. А се спорядження реєстру має вислати гетьман війська Запорозького що найдальше до Нового Року свята руського, таким порядком: гетьман війська Запорозького має зладити поіменний реєстр усіх вписаних у козацтво за підписом руки своєї і печаттю військовою, а то для того, щоб ті що в козацтві — зіставалися при вільностях козацьких, а всі інші щоби підлягали замкам Й. 3. Чигирин місто, так як є у своїх границях, при полку Запорозьких козаків має бути завсіди, яке Й. Корол. Маєстат теперішному полковникові Запорозьких козаків уродженому Богданові Хмельницькому надає, роблячи його вірним слугою своїм і Річи-Посполитої. 4. Що діялося під час теперішнього замішання за допустом Божим, усе то має бути в забуттю, і жаден пан не має чинити пімсти і карання. 5. Шляхті релігії грецької як і римської, хто яким будь способом пробував при війську Запорозькім, король Й. Мил. вибачає те все і проступок їх покриває, і коли під ким-небудь випрошено що-небудь з маетностей дідичних або лєнних або котрого інфамовано, — з огляду що все те діялося в нинішнім замішанню, має бути скасоване сеймовою конституцією. 6. Коронне військо в тих містах, де будуть козаки з реєстрового спорядження, становищ своїх не має мати. 7. Євреї, що мають свої посілости, або винаймають і там замешкують, не мають жити у тих містах, де козаки мають свої полки. 8. Що до знесення унії в короні Польській і в кн. Литовськім, також що до цілости дібр церковних і приналеж- зо них до них фундацій, які здавна були, і всіх прав церковних, — так як на найблизшім соймі буде з Митрополитом і з духовенством обговорюване й ухвалене, щоб на жадання митрополита і всього духовенства все було позволене, Й. Корол. Маєстат готов дотримати, щоби кождий тішився з прав і вільностей своїх, і місце в сенаті митрополитові київському Й. Кор. Маєстат позволяє мати. 9. Діґнітарства, уряди всякі в воєводстві Київськім, Брацлавськім і Чернигівськім Й. Корол. Маєстат обіцює роздавати обивателям стану шляхетського грецької релігії згідно з давніми правами. 10. У місті Київі, тому що там є упревілейовані школи руські, отці єзуїти не мають бути фундовані там і по інших містах українських, але деінде перенесені. Школи ж усі інші, що там існують від давніх часів, мають бути в цілости заховані. 11. Горілкою козаки не мають торгувати крім того що зроблять на свою потребу — се вільно їм буде продавати гуртом. Пункти сі мають бути затверджені на сеймі, а тепер усе нехай іде у непам'ять — і любов і згода мають бути заховані між усіми Запорозькими козаками Й. Корол. Маєст. і Короною". У тому самому році також гамбурзька Газета Европейце Мітвохентліхе Цайтунґ з 1649 р., ч. 36, опублікувала текст Зборівського договору: "Маємо відомість з Польщі, що прийшло до згоди між польським королем і козаками, які просили прощення й обіцяли королеві послух. Ця угода складається зі слідуючих статтей. Статті відносяться до угоди поміж польським королем і Хмельницьким: 1. що по всі часи число козацької армії буде виносити 40000, на чолі якої має бути гетьман Хмельницький, який має передати королеві реєстр козаків поіменно з кожного села або міста, як також кількість стрільного пороху, 2. що грецьку віру можна буде ісповідувати у всьому польському королівстві, навіть у Кракові і що церковна унія має бути знесена, 3. що воєвода у Києві має бути православної віри, Титульна сторінка гамбурзького тижневика Europaeische Mitwochentliche Zeitung, 1649, №36. 4. що вимоги православного духовенства мають бути узгляднені згідно з їхніми проханнями, 5. що все, що дотепер сталося, буде вважатися так як би його не було, 6. що пани, які повернуться до своїх маєтків, не мають позивати чи мститися на своїх підданих, 7. що шляхтичі католицької чи грецької віри, які залишаються у Хмельницького, не будуть зазнавати переслідування і мають бути вільними від кари, 8. що козаки будуть мати дозвіл гнати горілку для власного вжитку, але не продавати, 9. що козаки мають жити у Києві і на всій Україні, як також у Чернігові, Барі і Вінниці, але мають давати панам пиво, одначе козакам дозволяється гонити тільки горілку для власного вжитку, 10. що єзуїти не мають бути на Україні (з виїмку тих, що при церквах), як також євреї"[48]. Рівнож уже згаданий журнал Театрум Европеум з 1663 р. опублікував під 1649 р. у скороченім, але вірнім тексті, точки Зборівського договору: "...Козакам знову все прощено і забуто; їхні права та давні вольности подтверджено новими привілеями, а число козацької армії підвищено з 6000 до 40000 (словами з шести до сорока тисяч). Хмельницькому надається місто Чигирин. Що ж відноситься релігії та грецьких церков і участі митрополита в сенаті, то це відкладається до ухвали слідуючого сейму"[49]. Гамбурзький тижневик не вносить нових подробиць, ані нічого нового для ліпшої інтерпретації Зборівського договору. Порівнюючи німецький текст з польським, достовірність якого не підлягає сумніву, то знаходяться різниці в поодиноких статтях: На вступі (преамблі) в польському тексті говориться про деклярацію ласки польського короля козакам. У німецькому тексті є мова про мирний договір поміж польським королем і Хмельницьким. У польському тексті (стаття VI) говориться, що польській армії не дозволяється стаціонувати на території Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Ця важна деталь не є згадана в німецькому тексті. У польському тексті (стаття VIII) говориться, що справа Православної Церкви відкладається до ухвали слідуючого сейму, то в німецькому тексті є подано упрощено про ліквідацію Уніятської Церкви (стаття II). В інших статтях зміст німецького тексту покривається з польським. Публікація Зборівського договору в Гамбурзі і двадцять чотири роки пізніше у Франкфурті, вказує на заінтересуван- ня в Німеччині Хмельницьким та його воєнною діяльністю визволити Україну.
