Дозвілля

Важливе місце в повсякденному житті східних робітників займали культурні потреби. З-поміж видів культурного дозвілля остарбайтерів було відвідання різноманітних розважальних заходів та закладів у Рейху: футбольного матчу, фотоательє, цирку, концертних залів тощо.

Якщо ж відвідувати подібні заклади остівці не могли, то їхні щоденні позаробочі розмови мали певне естетичне забарвлення. Вони обговорювали переглянуті раніше фільми, прочитані ще до війни книги, співали українських пісень, розповідали вірші. Колишній остарбайтер Є. Руднєв пригадує: «Вечорами хлопці... збирались у бараці і згадували довоєнний час; пам’ятаю, розказували по декілька разів зміст кінофільмів «Путівка в життя», «Чапаєв», «Семеро сміливих», дехто декламував вірші. Життя у цих довоєнних кінофільмах здавалося нам тоді ошатним і безмежно привабливим, наче з якоїсь дивної казки»¹.

Основним жанром фольклору остарбайтерів були «невільницькі» пісні та думи, які оспівували страждання «бранців» на каторзі, знущання «мучителів», містили звернення та прохання якнайшвидше звільнити їх і розбити проклятих ворогів. Так, Є. Босяк розповідає: «Вільний час проводили не весело. Збиралися ми в одній кімнаті, яка була виділена, згадували про свою батьківщину. співали українські пісні»^{[559] [560] [561].}

Час від часу Імперська служба безпеки дозволяла гастролі театральним трупам з України. Організовувало гастролі німецьке товариство «Сила через радість» (нім. Kraft durch Fende)^[562]. Гастролери отримали право виступати з концертами перед остарбайтерами у таборах і виробничих приміщеннях. Артистам категорично забороняли прямі контакти з робітниками, а самі виступи не мали права відвідувати німецькі та іноземні робітники. Для східних робітників такі концерти стали особливо пам’ятними моментами перебування в Рейху.

Німці-супроводжуючі розгублено дивляться, не можуть нічого зрозуміти»¹.

Інколи місцеві громадяни активно долучалися до остарбайтерського дозвілля. В. Чернобаєв пригадує: «... німці... приносили флейти, гармошки, піаніно. Вони грали, нас просили, щоб ми співали «Стєньку Разіна»^{[563] [564]. Також траплялися випадки, коли дехто з німців намагався прилучити своїх робітників до мистецтва. З. Башлай пригадує, як господарка щодня грала на піаніно «Місячну сонату», доки вона прибирала в кімнаті. Свою робітницю П. Єскіну господарка брала з собою, коли її сім’я проводила дозвілля в культурних установах Німеччини. Колишня остарбайтерка таким чином побувала в кількох містах Німеччини, відвідала музеї, берлінський зоопарк тощо[565]. У деяких таборах примусовим робітникам пропонували у вільний від роботи час перегляд кінофільмів.}

Декому із східних робітників (особливо тим, які працювали в аграрному секторі економіки або прислугою) дозволяли передплачувати та купувати книги. М. Коробенко таким чином прочитав «Зруйноване гніздо» А. Кащенка, книгу про гетьмана Мазепу, постійно читав журнал «На досуге», газети «Нове українське слово» та «Краківські вісті»^[566]. Навіть німецькі громадяни, розуміючи потреби окремих остівців в інформації та самоосвіті, передавали книги в табори.

Окремі елементи німецької культури та побуту колишні остарбайтери наслідуватимуть в умовах радянської дійсності після війни. Деякі риси характеру німців, їхні норми життя, правила поведінки настільки вразили східних робітників, що вони їх інтерполювали у власну повсякденність.

У свою чергу окремі вчинки остарбайтерів впливали на свідомість німців, змінювали їхнє ставлення до подій і явищ дійсності.

***

Таким чином, матеріальний складник повсякдення остарбайтерів формувався двома шляхами: «зверху» - спеціальними німецькими органами та законодавством і «знизу» - безпосередньо примусовими робітниками. Остівці, сприймаючи нову дійсність, виробляли своє ставлення до неї, впливаючи тим самим на матеріальний світ і створюючи нову повсякденність. У своєму щоденному житті вони, діючи свідомо чи несвідомо, виробили низку особливих ліній поведінки в екстремальних умовах. Причому залежно від ситуації застосовувалася не одна, а кілька стратегій поведінки щодо роботи, проживання, харчування, одягу, медичного обслуговування тощо. В той же час, відзначимо, що на вироблення цих ліній поведінки впливав попередній життєвий досвід людини, її походження та рівень освіти.

Поряд із природними потребами, задоволення яких є умовою фізичного існування людини (їжа, одяг, житло тощо), важливе місце в її житті посідають духовні запити. Східні робітники, перебуваючи в Третьому Рейху, дбали не лише про свої фізіологічні потреби, а й про свій внутрішній світ. Він, як правило, включав самовизначення особи, формування життєвих орієнтирів (ставлення до рідних, оточуючих, батьківщини тощо). Оскільки значна частина остарбайтерів - це молодь чи навіть діти, отже, вони в цей період переживали етап становлення особистості. Звичайно, потрапивши в нове культурне середовище, вони, з одного боку, звикали, пристосовувалися до нього, а з іншого - вносили свої корективи, впливали, запозичували окремі його елементи і використовували нагромаджений досвід у подальшому житті.