ЗАХВОРЮВАННЯ ЖИТЕЛІВ ПЕРЕЯСЛАВА ХІ-ХІІ СТ. ТА МОЖЛИВОСТІ БІОСОЦІАЛЬНИХ РЕКОНСТРУКЦІЙ

Олександра Козак (Київ)

У статті наводяться результати комплексного дослідження поховань з могильника ХІ-ХІІ ст. н. е. біля м. Переяслава-Хмельницького. На основі вивчення демографічних показ­ників, розповсюдження маркерів фізіологічного стресу, зубних, інфекційних захворювань аналізується вплив соціальних та природних факторів на здоров 'я жителів міста.

Метою антропологічного дослідження у широкому сенсі є історична реконструкція і, в першу чергу - реконструкція соціальних та природних умов існування людини, умов та спо­собу її життя та господарювання. Особливу роль, поряд із вивченням фізичного вигляду лю­дини, відіграє фіксація та визначення частоти зустрічаємості захворювань у окремо взятій групі людей, а також дослідження основних палеодемографічних параметрів. Для цього до­сліджуються особливості фізичного навантаження на скелет та фізичного розвитку осіб, по­хованих на даному кладовищі; розповсюдження зубних, інфекційних захворювань та авіта­мінозів, а також вплив цих захворювань на смертність різних вікових груп у окремій палео- популяції.

Давньоруський ґрунтовий могильник на південно-східній околиці м. Переяслав- Хмельницький відкрито у 2003 році під час розширення промислового кар'єру для видобут­ку глини [19]. Могильник досліджувався у 2004-2005 рр. археологічною експедицією НІЕЗ «Переяслав» [20; 21; див. також статтю М. Товкайла, Г. Бузян, Д. Тетері та О. Юрченка у цьому збірнику]. Могильник розташований на краю високого плато лівого берега р.

Матеріал був досліджений Т.О. Рудич, яка визначила антропологічний склад населення, похованого на даній ділянці кладовища [16; див. також статтю Т. Рудич у цьому ж збірнику].

Для палеопатологічного визначення було представлено 42 поховання, більшість з яких збережена лише частково.

Статево-віковий розподіл поховань. За отриманими даними, 18 поховань належали жінкам, 11 - чоловікам, а у 4 випадках визначення статі виявилось ускладненим. 9 поховань належать дітям (21,4% від усіх поховань на розкопаній ділянці кладовища). Серед них 6 ін­дивідів померли у віці 7-14 років, один - у підлітковому віці. З отриманих даних видно, що кількість жінок переважає кількість чоловіків у співвідношенні 1:0,6. Це є досить незвичайно для середньовічного населення, на кладовищах якого зазвичай жіночих поховань менше [1]. Окрім того, кількість дітей достатньо мала, оскільки, як відомо, для палеогруп прийнятним є 50% [37; 32], або 30% дитяча смертність [23; 36; 1, с. 48]. Такий факт, враховуючи перева­жаючу кількість жіночих поховань, може вказувати на обмеженість вибірки (частково розко­паний могильник).

Середній вік смерті без урахування дитячої смертності складає 37,2 р. Чоловіки жили довше, ніж жінки. Показники для цих двох груп становлять 40,5 та 35,7 р. відповідно. Мак­симальна смертність припадає на період від 20 до 40 років. У цьому віці загинуло близько половини похованих на дослідженому кладовищі. Більшість (42%) жінок померли у віці від 20 до 30 років, до 50 років дожили лише 3 жінки. Переважна ж більшість чоловіків загинула у віці 30-50 років (рис. 1).

Рис.

Звертаючись до порівняльних даних, треба відзначити, що загалом для середньовіччя середній вік смерті становив 36,7 (±4,3) р.: для чоловіків - 37,6 р., для жінок - 35,8 р. [1, с. 40]. На Русі цей показник складав 32,3-43,8 р. [6, с. 253]. Середній вік смерті чоловіків та жінок з поселення біля села Григорівка, розташованого на правому березі Дніпра, дещо південніше Переяслава, набагато нижчий - він становив 29,7 р. у чоловіків та 32 р. у жінок [8]. У Києві Х-ХІІІ ст. цей показник серед дорослих людей (без врахування дитячої смертно­сті) був у чоловіків зазвичай на 3-8 років нижчий, ніж у жінок та становив у середньому для серії з вул. Паторжинського 42,1 р., для кладовища на вул. Великій Житомирській 41,5 р. і для серії Щекавиці 44,1 р.

Таким чином, у дослідженій переяславській групі очевидним є переважання поховань молодих жінок і дефіцит молодих чоловіків та підлітків. Саме за рахунок цього явища під­вищується середній вік смерті чоловіків, у той час як цей показник для жінок попадає у межі, визначені для середньовічного населення.

Для визначення соціального статусу палеопопуляції необхідне дослідження особливос­тей фізичного вигляду та професійно-побутових навантажень на опорно-рухову систему. З цією метою визначається зріст дорослих індивідів, фіксується розвиток м'язового рельєфу, розповсюдження та розподілення захворювань суглобів і певні особливості на кістках скеле­ту, які виникають внаслідок специфічних навантажень.

Зріст та розміри кісток залежать від умов існування населення, соціального становища людей, особливостей харчування, в першу чергу, кількості білка в раціоні [38]. Крім того, серйозний вплив на ці показники має генетична основа популяції [27, c. 8]. Генетичні факто­ри роблять населення більш чи менш чутливим до факторів оточуючого середовища.

Зміни зросту на території Русі досліджені С.П. Сегедою і П.М. Покасом, які продемон­стрували різницю у 10 см між сільським та міським середньовічним населенням за цим пока­зником [17].

даними, чоловіки, поховані на сільському могильнику біля с. Григорівки (чоловіки - 167 см та жінки - 157 см), відрізняються від чоловіків міста Києва Х-ХІІІ ст. більш низьким зрос­том, що є, ймовірно, ознакою соціальної диференціації [8; 9]. У самому ж Києві також спо­стерігаються значні коливання у величині зросту: у представників вищих соціальних проша­рків цей показник складає 173-178,5 см у чоловіків та 167 см у жінок, у той час як у більш незаможного посадського населення величина його відповідно становить 169 та 159 см [10]. Таким чином, величина зросту дорослих у Переяславі, яка складає у чоловіків 170,6 см (у межах 164,6 до 177 см), у жінок - 160,6 см (151 до 174 см), наближається до показників, ха­рактерних для міського населення. Різниця у зрості чоловіків та жінок становить 10 см та по­падає у межі, визначені Р. Мартіном для однорідних популяцій, з малою кількістю або відсу­тністю прийшлих елементів (мігрантів).

Фізичні навантаження. За розвитком м'язового рельєфу на кістках можна реконстру­ювати фізичні навантаження на скелет, а отже, й найбільш часто виконувані дії та навіть професію людини. При навантаженні на певні м'язи у місцях їх прикріплення, на кістці, утворюються борозни або гребені. При хронічних навантаженнях з дитинства під впливом постійного тяжіння змінюється форма кістки. При виконанні незвичних дій або при надмір­них фізичних навантаженнях на м'язи відбувається травмування місць прикріплення м'язів та сухожиль та відповідне руйнування або надбудова кістки. Так само, при постійному од­номанітному використанні суглоба, можливі випадкові мікротравми у ньому, що веде до де­генеративних змін суглоба (артрозу) або до запалення (артриту), у випадку приєднання інфе­кції.

Крім того, постійне тертя або тиск між кістками, кістками та м'язами (сухожиллям) тощо, викликає появу різноманітних фасеток та заглиблень, за наявністю яких також реконс­труюються часто виконувані рухи.

Найбільш характерними та помітними змінами на кістках у дослідженій частині насе­лення Переяслава виявились наступні:

Зміни у місці прикріплення реберно-ключичної зв'язки (рис. 2а), яка стабілізує суглоби плеча при зігнутих вперед плечах під час підняття й пересування тяжких вантажів, а також перенесення вантажів на плечах. Ці зміни зафіксовані зазвичай у будівничих, мисливців [24, с. 52], а також при роботі з плугом (рис. 2б). У Переяславі ентесопатія у реберно­ключичному лігаменті знайдена лише у чотирьох жінок (у всіх, у яких збереглися ключиці). Наша знахідка аналогічна випадку в одній із середньовічних популяцій в Іспанії, де дослід­ники пояснили наявність цієї ознаки у жінок тим, що жінки (вдови) при відсутності чоловіків виконували їх функції [Там же], в принципі для них не характерні. Така сама ситуація мож­лива і у дослідженій групі населення, зважаючи на дефіцит молодих чоловіків.

Розвиток грудного великого м'яза (Pectoralis major) поряд з круглим великим м'язом (Teres major) відповідає звичній активності при відведенні та приведенні плеча та рухам руки навкіс перед грудьми. Ці зміни знайдені у популяціях ескімосів, які займаються вискрібан­ням шкір та їздять на кайаках з веслами [Там же, с. 65]. На мою думку, такі зміни могли з'явитися у жінок Переяслава (пох. 10, 11, 41!) при використанні короткого серпа (жатва). Вони знайдені тут також у 5 чоловіків (пох. 8, 17, 23, 30 та 53).

Осифікація медіального надвиростка плечової кістки (epicondilus medialis) спостеріга­ється лише у чоловіків, так само, як і розвиток променевої горбистості (tuberositas radii). Пе­рша ознака трапляється, за даними сучасної медицини [7, с. 42-43], у будь-яких професіях, що вимагають згинання-розгинання руки при одночасній пронації-супінації (пох. 20 та 53). Друга - найчастіше знайдена при рубці дров сокирою або ж при збиранні фруктів з дерев з піднятими руками. У цих випадках фіксується також сильне навантаження на променево- ліктьовий суглоб (у Переяславській серії - поховання 20, 32 та 53).

Рис. 2. Зміни реберно-ключичної зв'язки (а), віддзеркалюють надмірні навантаження, прикладом якого може бути рілля (б) - мініатюра з Радзивілівського літопису.

У тазовому поясі досить часто знайдені запалення тканин на сідничній горбкуватості (tuberositas ischii) - так званий остит сідничної кістки. Ці зміни виникають при тривалому сидінні на твердих високих лавках та при тривалих маршевих переходах (у Переяславі вони трапились у двох жінок (пох. 44, 50) та чотирьох чоловіків (пох. 8, 28, 52 та 53)). Патологія у чоловіків у всіх випадках асоціюється з екстремальним розвитком великого сідничного м'язу (Gluteus maximus) та шорсткої лінії (Linea aspera). В одному випадку, у чоловіка 45-55 років (пох. 28), знайдена осифікація м'яких тканин у малому сідничному м'язі (Gluteus minimus), що вказує на травми та запалення при різких розворотах стегон у сторону. Можливо, цей чо­ловік за життя був вершником.

У жінок частіше, ніж у чоловіків, зафіксоване запалення у крижо-клубовому суглобі. Такі зміни можливі при вертикальних навантаженнях на хребет, та у жінок можуть бути нас­лідком важких пологів. З пологами, ймовірно, пов'язані і зміни у лобковому симфізі у двох жінок 25-30 років.

Найсильніший м'яз тіла - великий сідничний (Gluteus maximus) - зберігає пряме поло­ження тіла при нестабільній позиції, тому вважається, що він найбільше розвинений у моря­ків [24, с. 119] та у людей, які багато ходять по пересіченій місцевості. У даній серії гіпер­трофія у місцях прикріплення цього м'яза, так само як і значний розвиток м'язів, що кріп­ляться до шорсткої лінії, знайдені у більшості чоловіків та декількох жінок.

Маркери так званого «окупаційного стресу» включають також ознаки на скелеті, пов'язані зі специфічними навантаженнями. До них відносяться «Squatting facets» - фасет­ки, що виникають при звичній позиції надмірного підняття стопи (згинання у гомілкостопі) [29]. Ці фасетки вважаються генетично наслідуваною ознакою, однак у дослідженнях профе­сійних навантажень її асоціюють із звичним тривалим стоянням на колінах, підніманням вгору по крутому схилу або сидінням навпочіпки («на корточках»). У Переяславській серії ця ознака трапилась у 41% індивідів (50% у чоловіків та 40% у жінок), причому у переважній більшості вона має ознаки артрозу.

Функціонально подібну ознаку - фасетки на кістках стопи, а саме на дистальній мета- фізарній поверхні кісток плесни (рис. 3), що виникають при стоянні на колінах, сидінні на­впочіпки («на корточках») або при навантаженні на пальці ніг (взуття на підборах) [24, с. 119], знайдено у двох чоловіків (пох. 8, 35).

Рис. 3. Фасетки на кістках плесни чоловіка 40-50 р. (пох. 8).

Що стосується патологій суглобів, то найбільші за інтенсивністю зміни були зафіксо­вані у чоловіків у тазостегнових суглобах, у жінок - у правому тазостегновому та правому ліктьовому суглобі. У нижніх кінцівках, як у чоловіків, так і у жінок, зміни сильніші, ніж у верхніх (табл. 1). Найчастіше артрози присутні у тазостегнових суглобах, лівому коліні та правих лікті та кисті у чоловіків; у лівому плечі, правих лікті, коліні, тазостегновому суглобі та лівій стопі у жінок. Подібне поширення артропатій характерне як для землеробських по­пуляцій, так і для населення, що займається тваринництвом або ремеслами. На жаль, подібну розмиту та неточну картину дає прикра відсутність більшої частини симетричних кісток.

Таблиця 1

Рис. 4. Перелом у лівому гомілкостопному суглобі у чоловіка 35-45 років (пох. 52).

Балова оцінка зміни суглобів у чоловіків та жінок давньоруського Переяслава.

Середній бал порахований по ступенях від 2 до 5

Травм у даній частині населення зафіксовано дуже мало. Лише у 3-х випадках (у двох жінок з пох. 24, 29 та індивіда невизначеної статі з пох. 23) знайдено поверхневі рубці на кіс­тках черепа. Травми посткраніального скелета також дуже рідкі та представлені переломами (тріщинами) у суглобах п'яткової кістки (у жінки 35-45 р. з пох. 2, чоловіка 35-45 р. з пох. 52 (рис. 4) й індивіда невизначеної статі 35-45 р. з пох. 23) та тріщиною у проксимальному суг­лобі основної фаланги 5 пальця правої руки у жінки (?) 25-30 років (пох. 33). У чоловіка 40-60 р., крім того, вдалося зафіксувати травму з наступним анкілозом 2 та 3 шийних хреб­ців. Ще одна травма лівого стегна (можливо, забій) знайдена у чоловіка 25-35 років (пох. 53).

Усі травми у даної групи населення можна класифікувати як побутові та випадкові. Во­ни характеризують людей, похованих на дослідженому могильнику, як мирне населення з низьким ступенем агресивності.

Захворювання зубів: реконструкція особливостей харчування. Дослідження типу харчування та особливостей гігієни у давнього населення, в першу чергу базується на ви­вченні захворювань зубів, а саме - карієсу, зубного каменя, пародонтопатії та їх ускладнень у вигляді абсцесів та гранульом, крайньою ступінню яких є одонтогенний остеомієліт щелеп, і прижиттєвої втрати зубів.

У дослідженій частині жителів Переяслава захворювання зубної системи виявились до­статньо частими. Так, зубний камінь знайдено у 69,7% представлених індивідів (у 9 з 11 чо­ловіків, 11 з 14 жінок та однієї дитини). Карієс зафіксовано у 39% індивідів, у чоловіків бі­льше, ніж у жінок. Дуже високим є відсоток запальних та дегенеративних змін пародонта (до 73,3%). 17 з 27, тобто 63% дорослих людей мали сліди апікальних процесів (абсцеси та гра­нульоми, у той час як зуби (як мінімум - один) прижиттєво втрачені у 69,2% дорослих.

Перераховані зміни свідчать у першу чергу про поганий гігієнічний стан зубної систе­ми. По друге, - переважання зубного каменя як у чоловіків, так і у жінок, вказують на пере­важаюче білкове харчування, або ж зниження частки вуглеводів у дієті даного населення. Адже, за даними, приведеними О.П. Бужиловою, частота карієсу, який вважають основним індикатором вуглеводних дієт, на півдні Русі збільшується до 50% та вище [4], і це підтвер­джується нашими дослідженнями [8; 9; 10].

Одним з покажчиків фізичних характеристик їжі є наявність сколів емалі на передній по­верхні різців та премолярів (рис. 5). За даними О.П. Бужилової, такі зміни з'являються при розгризанні твердої їжі, наприклад, сухого хліба, горіхів або кісток [2, с. 148]. Попередні до­слідження давньоруського Києва показали зниження майже втричі частоти цієї ознаки з Х по XIII ст., що було, на нашу думку, наслідком переходу на більш м'які дієти у зв'язку із зміною типу господарювання (від напівкочового до осілого) та прогресу в методах приготування їжі. У Переяславі сколи емалі зубів знайдено у 26,7% населення, незалежно від статі. Поряд із зна­чним ступенем стертості певних груп зубів, достатньо висока частота зустрічаємості цієї озна­ки, в першу чергу у жінок, може бути пояснена й певними професійними звичками.

Рис. 5. Сколи емалі зубів у жінки 35-45 р. (пох. 21).

Маркери стресу. Однією з основних ознак пристосованості людини до умов оточую­чого середовища вважають міру реакції організму на фізіологічний стрес [18] та можливості відновлення після змін, що відбулися під дією стресу. Ці зміни досліджуються у палеопато­логії на прикладі так званих маркерів стресу, одним з яких є гіпоплазія емалі зубів (рис. 6). Ця ознака формується внаслідок зупинки росту організму, зокрема формування емалі специ­фічними клітинами, під час голоду або хвороби у дитячому віці [25]. У переяславській серії ознака знайдена у 2/3 досліджених: у 7 з 9 чоловіків (77,8%), 8 з 13 жінок (61,5%) і 4 з 6 дітей (66,7%). Більшість ліній утворено у період від 2 до 4 років - у час перших активних контак­тів дитини з оточуючим середовищем та іншими дітьми. У більшості індивідів спостеріга­ється декілька ліній, що свідчить про часті стреси. При цьому, лінії є глибокими та широки­ми, що вказує не тільки на силу та тривалість хвороб або голоду, але й на достатньо розвине­ний імунітет, що дозволив дітям одужати.

Рис. 6. Гіпоплазія емалі зубів у дитини 10-11 р. (пох. 7).

Іншим стресовим маркером вважають так звану cribra orbitalia - пористі зміни в орбіті (рис. 7), які асоціюються з цілою низкою хвороб, у першу чергу - з анемією [34]. Ця ознака за­фіксована у 44,4% індивідів, 9 з яких (4 чоловіки та 5 жінок (37,5%)) - дорослі індивіди до 30 років. Присутність слідів анемії у дорослих, ймовірно, є наслідком хронічного захворюван­ня, що триває багато років. Дійсно, у декількох випадках вони асоційовані із тяжкими інфек­ційними захворюваннями (можливо, проказою чи туберкульозом). На мою думку, анемія у да­ного населення не пов'язана з порушеннями дієт, тим більше, що у серії практично не знайде­но слідів інших дефіцитних захворювань, зокрема, цинги. З великою часткою ймовірності мо­жна стверджувати, що анемія, як і стрес, тут були викликані глистяними інвазіями або малярі­єю. Останнє припущення тим більш вірогідне, що передгороддя Переяслава, з населенням якого можна ототожнити даний могильник, було розташоване на лузі, у долині річки.

Інфекційні захворювання займають одне з головних місць у палеопатологічних реко­нструкціях. Їх розповсюдженість відображає рівень адаптації до умов середовища, ступінь імунітету людей, а також, у певній мірі, є індикатором щільності населення та відкритості популяції для контактів з мігрантами. Це у першу чергу стосується так званих рутинних ін­фекцій, таких, як синусити, отити та менінгіти.

Найбільш часто в дослідженій групі населення уражені гайморові пазухи. 20 з 23 інди­відів (85,7%), у тому числі й двоє дітей, страждали на гайморити у гострій або хронічні фор­мі (рис. 8). Зважаючи на низьку частоту карієсу, який є основним джерелом так званих одон- тогенних інфекцій, більшість синуситів тут виникла як наслідок інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів. Частота ураження інших пазух складає від 68,8 до 78,3%. Це до­статньо високі показники. Вони вищі, ніж у всіх до цих пір досліджених серіях південної Ру­сі. Зокрема, у Києва Х-ХІІІ ст. частота зустрічаємості слідів синуситів коливається від 12,5 110

до 57% у Верхньому Києві та від 26,5 до 48,8% у посадського населення, похованого на Ще- кавиці. У серії з Григорівки частота зустрічаємості максиллярного синусита складала лише 30% [9, с. 233].

Рис. 7. СгіЬга orbitalia (пох. 7).

Розташування ознаки (а) та її помірний прояв у дитини з пох. 7 (б).

Рис. 8. Розташування гайморових пазух (а)

та (б) - наслідки хронічного гаймориту у молодої жінки (пох. 10).

Потрібно відзначити, що у даній серії у декількох випадках знайдено збільшення носо­вих мушель (рис. 9) та в одному випадку - викривлення носової перегородки, що супрово­джувалося значними запальними змінами у носовій порожнині, які призвели до початку зро­стання перегородки із носовою мушлею (рис. 10).

Із хронічними запаленнями лобних пазух у даній серії можливо пов’язувати симптом «апельсинової шкірки» на надбрів’ях [Schultz, особисте спілкування], який зафіксовано у 72,7% чоловіків (8/11) та 40% жінок (4/10). Деякі дослідники вважають цей симптом наслід­ком довгого перебування на холодному вологому вітрі [4; 14]. Обидві причини можуть бути взаємопов’язані.

Розповсюдженість інфекцій середнього вуха та комірок соскоподібного виростка у до­слідженій серії Переяслава помірна для середньовічних популяцій та складає відповідно 59 та 50%. При цьому спостерігається значна різниця в частоті зустрічаємості мастоїдитів у чоловіків та жінок (83,3% проти 33,3%).

Рис. 9. Збільшення носової мушлі у чоловіка 45-55 р. (пох. 28).

Рис. 10. Викривлення носової перегородки у чоловіка 40-50 р. (пох. 30).

Наслідки запалення оболонок мозку знайдено у 7 з 10 чоловіків, що пов'язано, ймовір­но, з дуже високою частотою невилікуваних мастоїдитів, у 8 з 14 жінок та у 2 з 4 дітей. У ці­лому, запальні зміни менінгій зафіксовані у 60% індивідів. З мастоїдитами пов'язані й пато­логічні зміни у великих синусах черепа, в першу чергу - в сигмоподібному (уражені близько половини індивідів). Значна кількість слідів цих захворювань, особливо у людей середнього та літнього віку, свідчить про розвинений імунітет у даній групі населення.

На жаль, через відсутність ребер дослідження слідів запальних та інших захворювань у грудній клітці виявилося неможливим.

Таким чином, у дослідженого населення Переяслава частота зустрічаємості слідів інфе­кцій була високою. У жінок, які значну частину часу знаходились у приміщеннях та займа­лись домашнім господарством, ремеслом, або біля ліжка хворих дітей, високою є вірогід­ність респіраторних та інших інфекцій, пов'язаних з несприятливими побутовими умовами (забрудненим деревним димом повітрям у будинках) [31, с. 613]. Циркуляція збудника в ор­ганізмі жінок даної серії обмежувалась навколоносовими пазухами та давала мало усклад­нень. При цьому певні негативні фактори, такі, як недостатність свіжого повітря, незбалан- соване харчування або глистяні інвазії, ослаблювали організм та підвищували ризик захво­рювання такими тяжкими інфекціями, як туберкульоз. Іншими факторами, які сприяли роз­повсюдженню інфекцій, могли бути: велика щільність населення та робота на вологому хо­лодному повітрі. Чоловіки, як більш мобільна група населення, страждали не лише від пер­винних інфекцій (хронічна нежить або отити), але й від їх ускладнень - у першу чергу гній­них запалень соскоподібного виростка (мастоїдитів) і менінгітів, внаслідок частого переохо­лодження, небажання чи неможливості своєчасного лікування.

Сліди періоститу і періостозу на великих гомілкових та стегнових кістках знайдені у 13 з 23 індивідів, тобто у 56,5% випадків. Причинами цих захворювань можуть бути варикоз, пост-травматичні інфекції, запалення лімфатичних вузлів, а також проказа й ендемічний си­філіс [34; 35].

Одна з ознак прокази, а саме: вогнища, які ідентифікуються з лепромами у кістках че­репа [11], знайдені у 6 осіб: 5 чоловіків та жінки. В одному випадку (пох. 32), поряд з наявні­стю лепром у носовій порожнині, зафіксовано симптом «лепрозного обличчя» [30]. Таким 112

чином, мінімальна частота зустрічаємості захворювання складає у даній серії 24%. У трьох випадках вогнища асоційовані із специфічними змінами на кістках ніг.

Особливості розповсюдження ознак прокази тут нагадують такі ж у населення, що за­лишило кладовище на горі Щекавиця у Києві [10]. Однак, частота зустрічаємості слідів за­хворювання у Переяславі вища, ніж у Києві. Це може свідчити про більшу концентрацію по­ховань хворих на розкопаній ділянці кладовища, або ж більшу зустрічаємість хвороби у да­ній популяції. Тут лепра існувала, ймовірно, довгий час та мала характеристики ендемічного захворювання [11]. Подібні інфекції (проказа, сифіліс) розповсюджувалися по берегах вели­ких водних магістралей. Ендемічні вогнища прокази відомі у містах Скандинавії, Близького Сходу та Візантії [15]. За нашими даними, проказа з Х ст. присутня і в Києві, де, можливо, також існувала у формі ендемічної інфекції [11].

Туберкульоз - одне з найчастіших захворювань середньовіччя. Він був та є інфекцією, що напряму залежить від щільності населення та умов життя. У містах середньовічної Євро­пи це захворювання знайдено з досить високою частотою (від 15 до 25%) [28; 26]. Така сама картина спостерігається і в Києві [10]. У Переяславській серії ознаки туберкульозу знайдено лише у формі базального лептоменінгіту [34; 33]. У 4 випадках він супроводжується іншими змінами на черепі та довгих кістках: у двох жінок 25-30 і 35-45 р., чоловіка 30-40 років та ди­тини 10-11 р. У цілому, це складає 13,3% випадків. Отримана величина знаходиться, таким чином, на нижній межі, визначеній для середньовічного міста [22, с. 141; 28].

Серед інших захворювань, які виявились у дослідженій серії Переяслава, потрібно від­значити періостоз на задньо-латеральній стінці орбіт у жінки 45-55 років (пох. 37) - наслідки травми, запалення очей через засмічення або злоякісної пухлини (трахоми?). Крім того, знайдені: наслідки злоякісної пухлини нижньої щелепи у чоловіка 35-45 р. (пох. 52); хвороба Форест'є або, так звана, DISH у чоловіка 30-45 р. (пох. 35) (рис. 11) та сліди подагри у голів­ці першої плеснової кістки чоловіка 40-60 р. (пох. 32). Останні два захворювання пов'язані з порушенням обміну речовин. Вони обумовлені генетично, але провокуються, як правило, надмірним споживанням білка (м'яса) та кислого вина.

Рис. 11. Грудний відділ хребта з ознаками хвороби Форест'є або DISH (дифузного ідіопатичного гіперостозу скелета) у чоловіка 30-45 р. (пох. 35).

Виходячи з проведеного дослідження, можна зробити певні висновки про соціальне становище групи населення, що похована на дослідженій ділянці кладовища.

Нестача чоловіків молодого віку та майже повна відсутність травм черепа вказує на мирний характер вибірки, представленої жінками, дітьми та чоловіками, ймовірно, не здат­ними до військової служби внаслідок слабкості або хвороби. Не виключено, що молоді чоло­віки та підлітки загинули за межами міста та були поховані на полі бою.

Величини показників зросту наближають цю групу до міських давньоруських популя­цій. Значний розвиток м'язового рельєфу, зміни суглобів та характер травм посткраніального скелета свідчать про тяжку фізичну працю, в першу чергу, жінок. Певні ознаки співвідно­сяться з роботою серпом. Жінкам, за відсутності молодих чоловіків, доводилось виконувати нехарактерні для них роботи - орати землю, переносити вантажі тощо. У той же час, у де­яких чоловіків спостерігається так званий комплекс вершника [4]. Розвиток певних м'язів та зміни суглобів вказують і на заняття ремеслами.

Висока частота зустрічаємості зубного каменя та стан пародонта є наслідками недоста­тньої гігієни ротової порожнини, однак, зубний камінь вважають також маркером білкових дієт. Водночас, досить мала кількість людей, що хворіли на карієс, вказує на знижену частку вуглеводів у харчуванні цієї групи, можливо, саме за рахунок підвищеного споживання мо­лочних продуктів та м'яса. Частота мікротравм емалі може бути вказівкою як на споживання сухих твердих продуктів, так і на використання зубів у якості робочих інструментів.

Мала кількість слідів таких інфекційних захворювань, як туберкульоз, свідчить про відносно низьку щільність населення. З іншого боку, дуже висока частота гайморитів та мас­тоїдитів є наслідком проживання у вологих й задимлених приміщеннях, а також зниження імунітету за рахунок глистяних інвазій та малярії. Останні хвороби розповсюджені у болоти­стих та низинних місцевостях, на якій і було розташоване передгороддя давньоруського Пе­реяслава.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеева Т.И., Богатенков Г.В., Лебединская Г.В. Влахи. Антропо-экологическое иссле­дование (по материалам средневекового некрополя Мистихали). - М.: Научный мир, 2003. - 131 с.

2. Бужилова А.П. Антропологические материалы из Новохарьковского могильника: оценка состояния здоровья популяции. / Новохарьковский могильник Золотой Орды. - Воронеж: Изд. Воронежского государственного университета, 2003. - С. 146-154.

3. Бужилова А.П. Оценка палеопатологических характеристик у древнерусского городского и сельского населения (в сравнительном аспекте). / Экологические проблемы в исследо­ваниях средневекового населения Восточной Европы. - М.: РАН, 1993. - С. 110-122.

4. Бужилова А.П. Палеопатология в биоархеологических реконструкциях. / Историческая экология человека. Методика биологических исследований. - М.: РАН, 1998. - С. 87-146.

5. Бузян Г.Н., Буйлук Н.М., Товкайло Н.Т. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой архео­логической экспедиции за 1988 г. // НА ИА НАНУ. - 1988/171. - 24 с.

6. Восточные славяне. Анторопология и этническая история. / Коллектив авторов. - М.: На­учный мир, 1999. - 336 с.

7. Гринберг А.В. Рентгендиагностика профессиональных заболеваний костей и суставов. - Л.: Медгиз, 1962. - 259 с.

8. Козак О.Д. Антропологічний склад та морфофізіологічні риси давньоруського населення Середнього Подніпров'я // Археологія. - 2000. - № 1. - С. 67-81.

9. Козак А.Д. Древнерусское население Григоровки по материалам могильника. / Приложе­ние к книге: Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григо- ровка). - К.: ІА НАНУ, 2005. - С. 226-241.

10. Козак О.Д. Населення Києва Х-ХІІІ ст. за даними палеопатології: Дис.... канд. істор. на­ук. - К.: ІА НАНУ, 2005. - 339 с.

11. Козак А.Д., Шультц М. Проказа в древнерусском Киеве по данным палеопатологии // Вестник антропологии. - 2006. - № 14. - С. 34-40.

12. Колибенко О.В. Звіт про археологічні дослідження на території м. Переяслава- Хмельницького (ур. Луг), проведені експедицією Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника в 1991-1992 рр. // НА ІА НАНУ. - 1991-92/179. - 54 с.

13. Колибенко О.В. Звіт про археологічні дослідження на території м. Переяслава- Хмельницького (ур. Луг), проведені експедицією ПХДІКЗ в 1993 р. // НА ІА НАНУ. - 1993/134. - 80 с.

14. Макаров Н.А., Захаров С.Д. Бужилова А.П. Средневековое расселение на Белом Озере. - М., 2001. - 257 с.

15. Рихтер В. История медицины в России. - М., 1814. - Ч. 1. - 440 с.

16. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок могильника на околиці м. Переяслава- Хмельницького // Археологічні дослідження в Україні 2005-2007 рр. - Київ-Запоріжжя: Дике поле, 2007. - Вип. 9. - С. 52-56.

17. Сегеда С.П., Покас П.М., Антропологический состав средневекового городского населе­ния левобережного Поднепровья: Тез. докл. сов. делегации на V Международ. конгр. слав. археологии. - М., 1985. - С. 91-92.

18. Селье Г. На уровне целого организма. - М.: Наука, 1972. - 121 с.

19. Тетеря Д.А. Новий могильник на околиці Переяслава Руського. / Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. - К., 2004. - С. 310-312.

20. Товкайло Т.М., Бузян Г.М., Тетеря Д.А., Юрченко О.В. Дослідження давньоруського ґрунтового могильника у Переяславі 2004 р. // Археологічні відкриття в Україні 2004­2005 рр. - Київ-Запоріжжя, 2006. - Вип. 8. - С. 45-48.

21. Товкайло Т.М., Бузян Г.М., Тетеря Д.А., Юрченко О.В. Дослідження переяславського ґрунтового могильника в 2005 р. // Археологічні дослідження в Україні 2005-2007 рр. - Київ-Запоріжжя: Дике поле, 2007. - Вип. 9. - С. 63-66.

22. Янкаускас Р. К антропоэкологии средневекового города (на литовских палеоостеологиче- ских материалах). / Экологические проблемы в исследованиях средневекового населения Восточной Европы. - М.: ИА РАН, 1993. - С. 123-144.

23. Bennike P. Palaeopathology of Danish Skeletons: A Comparative Study of Demography, Dis­ease and Injury. - Copenhagen, Denmark: Akademisk Forlag, 1985. - 272 p.

24. Capasso L. Kenedy K.A.R, Wilczak C.A. Atlas of Occupational Markers on Human Remains. - Teramo: Edigrafital S.p.A, 1999. - 183 p.

25. Goodman A.H. Dental Enamel Hypoplasias in Prehistoric Populations // Adv. Dent. Res. - 1989. - Vol. 3. - P. 264-271.

26. Jankauskas R. History of Human Tuberculosis in Lithuania: Possibilities and Limitations of Pa- leoosteological Evidences // Bull. et Mdt. de la Socidtd d'Anthropologie de Paris., n.s. - 1998. - T. 10 (3-4). - P. 357-374.

27. Larsen C.S. Bioarchaeology. Interpreting behavior from the human skeleton. - Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1997. - 461 p.

28. Manchester K. The archaeology of disease. - University of Bradford, 1983.

29. Mays S. The archaeology of human bones. - New-York, 1998.

30. Moller-Christensen V. Bone Changes in Leprosy. - Copenhagen: Munksgaard, 1961. - 51 p.

31. Panhuysen R.G.A.M., Coenen V., Bruintjes T. Chronic Maxillary Sinusitis in Medieval Maas­tricht, the Netherlands // International Journal of Osteoarchaeology. - 1997. - Vol. 7. - P. 610­614.

32. Rosing F. Die Frankische Bevolkerung von Mannheim - Vogelstang (6-7 Jh.) und die mero- Wingerzeitlichen Germanengruppen Europas. - Diss. Biol. - Hamburg, 1975. - 247 s.

33. Schultz M. Light microscopic analysis in skeletal paleopathology // Identification of pathologi­cal conditions in human skeletal remains. Ed.: Ortner D.J. - Amsterdam, 2003. - S. 73-108.

34. Schultz M. Paleohistopathology of Bone: a New Approach to the Study of Ancient Diseases // Yearbook of physical anthropology. - 2001. - Vol. 44. - P. 106-147.

35. Schultz M., Roberts Ch. Diagnosis of leprosy in skeletons from an English later Medieval hos­pital using histological analysis // The Past and Present of Leprosy. Archaeological, historical, palaeopathological and clinical approaches. Eds.: Roberts Ch., Lewis M.E., Manchester K. / BAR International Series 1054. - Oxford, 2002. - P. 89-104.

36. Waldron T. Counting the Dead: The Epidemiology of Skeletal Populations. - Chichester, Eng­land and New York: John Wiley & Sons, 1994. - 101 p.

37. Weiss K. Demographic Models for Anthropology // American Antiquity. - 1973. - Vol. 38. - № 2 (2). - P. 1-182.

38. Wurm H. Uber die durchschnittlichen Korperhohen der sozialen Mittel- und Unterschichten im Mitteleuropaischen germanischen Siedlungsraum vom Fruhmittelalter bis zur Neuzeit // Anthrop. Anz. - 1985. - Jg. 43. - S. 11-30.

The article represents the results of complex study of the skeletons from cemetery near Perejaslav, dated back to ХІ-ХІІ. On the base of demographical parameters, prevalence of stress markers, teeth diseases as well as traces of infection diseases (such as osteomyelitis, sinusitis, middle-ear inflammations, leprosy and tuberculosis), the influence of social and biological factors to the population' health status are examined. Manifestation of the occupational stress markers (f.ex., pronunciation of the muscle insertions on the bones, prevalence of trauma and joint diseases) reflects professional and everyday activity patterns at the town dwellers. The results of anthropological and palaeopathological investigations are in the case an indispensable element in the reconstruction of living conditions, household and economy ofpopulations of South Rus'.