ДО ПИТАННЯ ПРО АНТРОПОЛОГІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДОБИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ З МОГИЛЬНИКА НА ОКОЛИЦІ М. ПЕРЕЯСЛАВА-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО)

Тетяна Рудич (Київ)

У статті аналізується антропологічний матеріал з могильника ХІ-ХІІІ ст. біля Пере­яслава. Краніологічний матеріал демонструє зв 'язки з популяціями з території Білорусі (дреговичі, радимичі) та північної України (сіверяни).

Вирішення більшості питань етнокультурного розвитку вимагає комплексного підходу при дослідженні, з залученням різних джерел. На жаль, антропологами тема складу населен­ня Переяславського князівства, як і взагалі Лівобережжя, в давньоруську добу розроблено недостатньо.

До збірної групи черепів полян переяславських, що була опублікована Т.І. Алексєєвою, включені матеріали з розкопок біля м. Переяслава, с. Медвеже, с. Липове, с. Ліплява, х. Ламаного, с. Броварки, м. Лубни [1]. Сумарна серія складається з кістяків з розкопок, які проводили в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. В. Щербаківський, Д. Самоквасов, В. Хвойка, М. Шмиткин. Збірна чоловіча група характеризується мезокранією та середньошироким об­личчям, що наближає її до збірних серій полян київських та чернігівських.

Поява нового антропологічного матеріалу з цієї території викликає значний інтерес.

У 2004-2005 роках постійно діюча археологічна експедиція НІЕЗ «Переяслав» під кері­вництвом М.Т. Товкайла проводила археологічні дослідження на південно-східній околиці м. Переяслав-Хмельницький. Вивчався ґрунтовий могильник давньоруської доби, який авто­ри датують другою половиною ХІ - початком ХІІІ ст. З нього походить антропологічний ма­теріал поганої збереженості, що пов'язано з характером ґрунтів.

Автором статті були досліджені кісткові рештки з 39 поховань. Реставрація, опис та виміри матеріалу проводилися в палеоантропологічній лабораторії ІА НАН України за мето­диками, які прийняті вітчизняною антропологічною школою.

Придатними для часткових вимірів виявилися 12 чоловічих черепів. Середні характе­ристики подані у таблиці 1.

У середньому вияві чоловіча група характеризується довгою, вузькою, доліхокранною за формою черепної коробки. При цьому, до цих категорій потрапляють усі черепи, які мож­на було виміряти. Доліхокранними за формою виявляться і ті черепи, виміри на котрих здій­снити неможливо, але про форму можна судити візуально. Черепна коробка в середньому вияві середньовисока. Лоб середньоширокий. Надперенісся виступає середнє.

Обличчя середніх розмірів за покажчиком мезен. Горизонтальне профілювання облич­чя на верхньому рівні характеризується цифрою, що знаходиться на межі різкого та помірно­го. У серії фіксуються черепи з помірним та дещо послабленим горизонтальним профілю­ванням на рівні назіона. На середньому рівні горизонтальне профілювання усіх чоловічих черепів серії різке. Глибина іклової ямки значна.

Орбіти середньоширокі, низькі за абсолютними розмірами та покажчиком. Ніс середніх розмірів, за покажчиком мезориний. Ніс виступає на межі середнього та значного. Перенісся високе.

Наша серія чоловічих черепів вкладається в розмах варіацій слов’янських груп X-XIII століття. Теоретично можна було б очікувати максимальної морфологічної та статистичної подібності нашої групи з територіально близькими групами (переяславською, чернігівською, київською, сіверянською). Але при певній подібності, від збірних серій Лівобережжя, що ре­презентують полян переяславських та чернігівських, наша група відрізняється значною долі- хокранією, більш широким обличчям, що має слабкіше профілювання.

На відміну від більшості інших князівств, Переяславське у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. знаходилося в повній залежності від Києва. Така залежність визначалася, перш за все, географічним становищем. Якщо на заході Переяславщина межувала з Київським кня­зівством, то на сході - зі Степом. Переяславська земля більше, ніж інші території, страждала від нападів кочовиків. Київські князі заселяли та укріпляли південні та східні кордони не тільки Київської, але й Переяславської землі, внаслідок чого виникла ціла низка городищ.

Але для груп населення Київської землі, на відміну від нашої переяславської групи, ха­рактерна, головним чином, мезокранія, менші розміри черепної коробки та обличчя.

Малий черепний покажчик нашої переяславської серії не можна пов’язувати із степови­ми впливами. Відомо, що на переяславському порубіжжі осідали на землю кочові племена то- рків, берендеїв, турпеїв, чорних клобуків. Останнім часом антропологічні колекції поповнили­ся матеріалами, які належать кочовикам. Але жодна з кочових серій (навіть доліхокранні серії, що пов’язані з аланами) не характеризується таким малим черепним покажчиком. Морфологі­чно та статистично групи кочовиків істотно відрізняються від нашої переяславської популяції, яка, як уже говорилося, вкладається в розмах варіацій слов’янських груп. Малий черепний по­кажчик з територіально близьких груп є характерним для сіверянських земель.

Таким чином, найближчі аналогії населенню нашого переяславського могильника при­водять нас до більш північних територій східнослов’янського світу. Т.І. Алексєєва (1973) за­пропонувала схему диференціації східнослов’янських груп на краніологічні типи на основі черепного покажчика, діаметра вилиць, кута носа та його ширини. За цією схемою наша пе­реяславська група виявляється найближчою до доліхокранних із середньошироким обличчям (дреговичі, смоленські кривичі, радимичі, сіверяни), а також доліхокранних із відносно ши­роким обличчям (волиняни, полоцькі кривичі) типам.

Для того, щоб краще уточнити місце нашої серії у колі збірних серій (сільських та місь­ких), ми звернулися до методів багатовимірної статистики, що сприяє об’єктивізації резуль­татів аналізу. Паралельно застосовувалися різні статистичні методи.

У першому варіанті групового аналізу наша серія порівнювалася з 19 серіями давньо­руської доби з правобережжя та лівобережжя Подніпров’я, тобто з серіями територіально близькими. У цьому варіанті аналізу населення земель представляють матеріали окремих мо­гильників: Миколаївського, хутора Половецького, Шестовиці [7; 8], Яблунівки, Монастирь- ка, Юр’єва, Липового, Зеленого Гая [12; 13; 14], Камінного [6], Бучака, Григоровки [9, с.

Серії порівнювалися за такими ознаками: довжина, ширина, висота черепної коробки, кути горизонтального профілювання обличчя та кут носа, ширина та висота обличчя, орбіт- ний та носовий покажчики.

Міжгруповий факторний аналіз (МГФ) показав, що максимально диференціюють серії ознаки, що несуть значні навантаження за 1 фактором (29,6% загальної дисперсії): кут носа, ширина обличчя й носа (додатні), кути горизонтального профілювання, ширина черепа

(від'ємні). За 2 фактором найбільші навантаження несуть довжина черепа, висота обличчя, черепа й орбіт (23,6% загальної дисперсії). За значеннями факторних навантажень на окремі серії всі групи були вписані в простір двох факторів поліморфізму.

За результатами факторного аналізу населення лівого берега Подніпров'я виявилося строкатим. Це досить чітко відбиває реальну картину формування складу населення регіону.

Максимально віддалені від загального масиву середньодніпровских слов'янських серій групи черепів із лівобережних могильників Шестовиця, Камінне й Липове (матеріали П.М. Покаса). Серія з могильника в с. Шестовиця дистанціюється від інших завдяки вузько­му обличчю, не характерному для слов'янських груп, що поєднується з тенденцією до спло­щення обличчя (ознаки, які несуть навантаження за 1 фактором). Своєрідність даної серії ра­ніше відзначалася антропологами. Т.І. Алексєєва писала, що антропологічні особливості ше- стовицької серії вказує на її зв'язок із норманами [1]. За результатами міжгрупового аналізу із залученням широкого кола європейських серій VI-XVI ст. група з могильника Шестовиця виявляє найбільшу статистичну близькість із серіями вікінгів Швеції, Британії й іншими ні- мецькомовними групами [18].

Віддаленість серії з Камінного від загального масиву забезпечує значна висота обличчя й орбіт, тобто ознаки, які несуть навантаження за 2 фактором. Ці ознаки були для дослідни­ків одним з аргументів на користь впливу кочових груп.

При всій строкатості загальної картини намічаються певні тенденції. На правобережжі Середнього Подніпров'я виділяється низка груп, для яких характерні менша довжина череп­ної коробки і висота обличчя (F2) у сполученні з більш слабким горизонтальним профілю­ванням й кутом носа (F1). Це серії з могильників Григоровка, Бучак, хутір Половецький, Яб- лунівка. За черепним покажчиком усі вони характеризуються мезокранією. До них, завдяки невеликій довжині черепа, висоті черепа й обличчя тяжіє населення Княжої Гори, Сагуновки, Києва, а також дві лівобережні серії - м. Чернігова і полян чернігівських.

Серії з великим поздовжнім діаметром, із більш високим обличчям (F2), більш різким горизонтальним профілюванням і сильніше виступаючим носом (F1) концентруються, голо­вним чином, на Лівобережжі. Вони характеризуються доліхокранією. Це групи сіверянських, переяславських і частково чернігівських земель. Однак таке сполучення ознак характеризує й окремі серії з території полян київських (Миколаївський могильник, Юр'єв, Монастирьок).

Результати кластерного аналізу (ієрархічна процедура, відстань Евкліда, метод Сомріеіе) ще більш яскраво ілюструють антропологічну ситуацію в Середньому Подніпров'ї (рис. 1). Основний масив давньоруських придніпровських серій розпадається на субкластери, що відбиває певні регіональні особливості. Найближчими до нашої переяславської серії ви­явилися збірні групи сіверян, полян переяславських, чого варто було очікувати, полян черні­гівських, а також популяції з м. Любеча (чернігівські території) і Зелений Гай (сіверянські території).

При заміні поздовжнього та поперечного діаметрів на черепний покажчик, а висоти та ширини обличчя на верхньолицевий покажчик результат виявився близьким. У якості най­більш статистично близьких нашій серії фігурують матеріали з могильників у Любечі, Зеле­ному Гаї та збірні серії сіверян та переяславських полян.

Таким чином, можна фіксувати найбільшу близькість нашої групи до серій Лівобереж­жя - Любеч, Зелений Гай та збірних серій Лівобережжя.

Рис. 1. Кластеризація чоловічих серій давньоруської доби.

Тобто, чоловіча частина населення нашого переяславського могильника демонструє найбільшу подібність до груп Лівобережжя Дніпра, які знаходяться північніше. Це заставляє розглянути у більш широкому колі східнослов’янських серій.

До аналізу було залучено 21 серія чоловічих черепів. Збірні серії X-XIII ст. репрезен­тують території різних племен: полян київських, чернігівських, переяславських, дреговичів, кривичів ярославських, костромських, смоленських, тверських, володимирських, в’ятичів, радимичів [1], древлян-волинян [16, с. 202-204], тиверців [3], а також населення міст Києва, Чернігова, Смоленська, Любеча, Вітачева [1], Галича [15].

Серії порівнювалися за такими ознаками: поздовжній, поперечний та висотний діамет­ри, ширина та висота обличчя, орбіт, носа, ширина лоба, кут носа та кути горизонтального профілювання обличчя.

За результатами кластерного аналізу (ієрархічна процедура, відстань Евкліда, метод Comptete) наша переяславська серія виявила найближчу подібність до збірної серії сіверян.

При заміні поздовжнього та поперечного діаметрів на черепний покажчик, на покажчи­ки висоти та ширини обличчя, носа, орбіт картина виявилася подібною. Наша серія потрапи­ла в один субкластер із групами сіверян, полян переяславських, чернігівських, дреговичів, радимичів.

Таким чином, у різних варіантах аналізу для чоловічих черепів нашого могильника до­мінує північний напрямок зв’язків.

Але для того, щоб більш чітко з’ясувати антропологічну ситуацію треба звернутися до порівняльного аналізу не тільки чоловічих, але й жіночих серій. Чоловічі серії вважаються більш мобільними, вони є кращим матеріалом для вивчення міграційних процесів, а жіночі - краще характеризують тип субстратного населення даної території.

На жаль, кістковий матеріал, що репрезентує жінок із переяславського могильника, представлений значно гірше. Для часткових вимірів придатними виявилися 11 жіночих чере­пів, але у дуже поганому стані. Середні характеристики містяться у табл. 1.

Таблиця 1

Середні виміри чоловічих та жіночих черепів з розкопок могильника давньоруської доби у, Переяславі-Хмельницькому.

У середньому вияві жіноча група характеризується довгою, вузькою, доліхокранною за формою черепної коробки. При цьому, до цих категорій потрапляють усі черепи, які можна було виміряти. Доліхокранними за формою виявляться і ті черепи, виміри на котрих здійсни­ти неможливо, але про форму можна судити візуально. Черепна коробка в середньому вияві середньовисока на межі з низькою. Лоб середньоширокий. Надперенісся виступає слабо.

Обличчя середніх розмірів, за покажчиком мезен. Горизонтальне профілювання облич­чя різке. Глибина іклової ямки значна.

Орбіти середньоширокі, низькі. Ніс середніх розмірів, за покажчиком мезориний. Ніс виступає сильно. Перенісся високе.

Поєднання доліхокранії з середньою шириною обличчя (як і у нашому випадку) харак­терні в східнослов’янському світі для жіночих груп із територій сіверян, полян чернігівських, радимичів, дреговичів. Для жінок тиверських, волинських, древлянських [16, с. 202-214], східнохорватських (Галицьких) земель [15, с. 119-124], збірної серії полян переяславських [1] типове поєднання мезокранії із широким або відносно широким обличчям. Мезокранія та се­редня ширина обличчя характерні для полянок київських.

На жаль, поганий стан антропологічного матеріалу (окремі характеристики жіночої ви­бірки базуються на вимірах 2-3 черепів) вимагає бути обережними з висновками. Але, як чо­ловіки, так і жінки нашого переяславського могильника мають один напрямок антропологіч­них зв’язків та виявляють більшу подібність, перш за все, до населення, що проживає на те­риторіях: сіверян, радимичів, дреговичів, полян чернігівських. Скоріше за все, у випадку з людьми, похованими на могильнику на околиці Переяслава, ми маємо справу з групою вихі­дців із більш північних територій.

Питання про час появи їх на цій території залишається відкритим, бо населення цілої низки культур I тис. н. е. надавало перевагу кремації померлих. Населення черняхівської культури Лівобережжя характеризується більшим черепним покажчиком, вужчим та краще профільованим обличчям. Зв’язати з ним переяславську серію важко.

Середній зріст чоловіків із поховань переяславського ґрунтового могильника за форму­лою Троттера-Глезера 173,5 см, жінок - 163,2 см. За рубрикаціями Р. Мартіна група відно­ситься до категорії високих на зріст. Різниця росту між чоловіками та жінками не перевищує норму, розраховану Р. Мартіном (10-12 см). Максимально близькими за зростом виявилися серії з могильників давнього Києва, таких, як могильник по вулиці К. Паторжинського, 14 [17, с. 420-424], В. Житомирська, 4 [20, с. 91-97], Володимирська, 8 [10, с. 113-129]. Населен­ня сільських могильників близьких територій відрізняється меншим зростом. Високий зріст чоловіків та жінок нашої групи може бути пояснений тим, що вони є вихідцями з більш пів­нічних територій, де відчувається антропологічний вплив балтських груп.

Нами досліджені кісткові рештки з 39 поховань. Статево-вікові визначення можливо було зробити не у всіх випадках. У 33 похованнях знаходяться рештки, що належать дорос­лим людям. З них стать визначається у 31 випадку. Розподіл кістяків за статтю та віком у табл. 2.

Таблиця 2 Розподіл скелетів з могильника у Переяславі-Хмельницькому за статтю та віком

Незважаючи на те, що серія з Переяслава не є репрезентативною для серйозних демо­графічних побудов, все ж можна відзначити, що найбільша кількість смертей наступила у зрілому віці (75% померлих чоловіків та 60% померлих жінок). У віці Adultus (від 20 до 35 років) померло 25% чоловіків та дещо більше жінок - h 40%.

Діти та люди юнацького віку склали 16% від загальної кількості скелетів, на яких мож­на було визначити вік померлих. Невеликий відсоток дитячих кістяків можливо був пов’язаний з поганою збереженістю у даному ґрунті перш за все дитячих скелетів, але може віддзеркалювати і реальну картину. Рівень дитячої смертності доби середньовіччя за матері­алами слов’янських могильників України та близьких територій має відносно низькі покаж­чики: Козаровичі - 21,9%, Бучак - 13,1%, Григорівка - 34,1%, Київ - 15,8% [11, с. 33], Бра- нешти - 23,4% [3, с. 94]. На могильниках середньовічної Європи VII-XVI ст. відсоток дитя­чої смертності істотно коливається від 6,2% на могильниках Данії доби вікінгів VIII-XI ст. до 60,7% на могильнику Воеозеро, що належав слов'янам півночі [2, с. 34-35].

Таким чином, можна сказати, що у формуванні населення Лівобережжя давньоруської доби брали участь люди, що пов'язані з населенням правобережних районів Середнього По­дніпров'я, так і вихідці з більш північних територій, генетично пов'язані з мешканцями дре- говичських та радимичських земель. Вихідці з північно-західних земель суттєво вплинули на антропологічний склад населення Лівобережжя. Про присутність варягів на цій території можна говорити лише на матеріалах могильника Шестовиця. Певні впливи на формування населення регіону могли бути і з боку кочових груп, але, скоріше за все, вони пов'язані з аланськими серіями. Можливо, що це віддзеркалює більш ранній хронологічний шар (салто- во-маяцької культури), тому краще фіксується на одонтологічному матеріалі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. - М., 1973. - 329 с.

2. Алексеева Т.И., Богатенков Д.В., Лебединская Г.В. Влахи: антропо-экологическое (по ма­териалам средневекового некрополя Мистихали). - М., 2003. - 132 с.

3. Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья. - М., 1975. - 283 с.

4. Гравере Р.У. Одонтологический аспект этногенеза и этнической истории восточносла­вянских народов. / Восточные славяне. Антропология и этническая история. - М., 1999.

5. Дерябин В.Е. Многомерная биометрия для антропологов. - М., 1983. - 227 с.

6. Дяченко В.Д., Покас П.М., Сухобоков О.В. Древнерусское население Левобережной Ук­раины (по материалам могильника у с. Каменное). / Антропологические данные о составе древнего населения на территории Украины. - К., 1984. - С. 4-26.

7. Зіневич Г.П. До антропології Шестовицького могильника // Матеріали з антропології України. - К., 1962. - Вип. 2.

8. Зиневич Г.П. Очерки палеоантропологии Украины. - К., 1967. - 239 с.

9. Козак А.Д. Новые материалы из средневековых славянских могильников Поднепровья (Григоровка, Бучак) // Народы России: от прошлого к настоящему. Антропология. - Ч. 2. - М., 2000. - С. 243-260.

10. Козак О.Д., Потєхіна І.Д. Мешканці «града Володимира» за даними антропології // Архе­ологія. - 2002. - № 1. - С. 113-129.

11. Козюба В.К. Історико-демографічна характеристика давньоруської сім'ї (за матеріалами історичних та археологічних джерел) // Археологія. - 2001. - № 1. - С. 29-41.

12. Покас П.М. До антропології середньовічного населення басейну р. Псел // Археологія. - 1987. - № 58. - С. 94-98.

13. Покас П.М. Антропологическая характеристика погребений. / Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. - К., 1988. - С. 136-138.

14. Покас П.М. Средневековое население среднего Подесенья по данным антропологии. / Чернигов и его округа в ІХ-ХІІІ вв. - К., 1988. - С. 118.

15. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення давнього Галича. / Галич та Галицька зем­ля. - К., 1998. - С. 119-124.

16. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення північних районів України Х-ХІІІ ст. (пра­вий берег Дніпра) // Vita antiqua. - 2003. - № 5-6. - С. 202-214.

17. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення могильника давньоруської доби на вул. Паторжинського, 14 у м. Києві. / Археологічні дослідження в Україні 2003-2004 рр. - Запоріжжя, 2005. - С. 420-424.

18. Санкин С.Л., Козинцев А.Г. Антропологическая характеристика серии скелетов из сред­невековых погребений старой Ладоги // Антропология сегодня. - СПб., 1995. - Вып. 1. - C. 90-107.

19. Сегеда С.П. Етнічна історія давньої України. - К., 2000.

20. Daniliva E.I. The Body Length of the Male Rural and Urban Population in the Middle Podne- provij Territory during the Middle Ages // ANTROPOS. - 1979. - Vol. 6. - P. 91-97.

The article is an analisis of antropological materials from the burial ground near Pereyaslav for period of XI-XIII centuries AD. The craniological material shows contacts of the population of Belorussia area (such as Dregovichi, Radimichi) and the population of the northern region of Ukraine (such as Siveryane). The inter-group analysis resultated in ancient Russ series of Middle Dnieper (the left bank) basin manifesting different nature of antropological connection: north­western (with population of Belorussia and nothern Ukraine) and western (with population of Kiev's region).