МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ҐРУНТОВОГО МОГИЛЬНИКА У ПЕРЕЯСЛАВІ

Микола Товкайло, Галина Бузян, Дмитро Тетеря, Олександр Юрченко (Переяслав-Хмельницький)

Протягом 2004-2005 рр. археологічна експедиція Національного історико- етнографічного заповідника «Переяслав» продовжила охоронні археологічні дослідження на давньоруському ґрунтовому могильнику, який було виявлено у 2003 р.

Невід’ємною складовою частиною кожного населеного пункту є його некрополь чи група некрополів. Для давньоруського Переяславля характерне розташування міських кладо­вищ на околицях з високими або підвищеними ділянками рельєфу. Донедавна було відомо чотири курганних могильники, які досліджувалися Ф.І. Камінським, Д.Я. Самоквасовим, М.Ю. Бранденбургом, В.М. Щербаківським та Б.О. Рибаковим протягом другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. [22, с. 69-79; 20, с. 200-221; 2, с. 156; 13, с. 62; 18, с. 21-25].

Початок їх вивченню поклав викладач Переяславського духовного училища та приват­ного жіночого пансіону Ф.І. Камінський, який у 1870 р. дослідив декілька курганів на одно­му з некрополів. У 1877 р. відомий дослідник Д.Я. Самоквасов провів розкопки на чотирьох, добре збережених на той час, курганних могильниках, які, за його локалізацією, знаходи­лись: «1) в урочище Альтицком, у кладбищенской церкви, при выезде из Переяслава на па- раходную пристань; 2) на выгоне у городского острога; 3) на выезде из Переяслава на Киев, где ярмарочная площадь у кладбищенской церкви; 4) в урочище Подворах при выезде из Пе­реяслава в г. Пирятин» [20]. Дослідивши більше 50-ти курганних насипів, він прийшов до висновку, що за конструкцією і знахідками в них вони подібні до захоронень в околицях Че­рнігова. В 1902 р. археолог М.Ю. Бранденбург продовжив дослідження на трьох переяслав­ських могильниках, де розкопав 24 кургани.

У 2003 р. на південно-східній околиці м. Переяслава-Хмельницького виявлено новий ґрунтовий могильник давньоруського періоду, розташований на краю плато лесової тераси лівого берега р. Трубіж, за 1,5 км на схід від дитинця Переяславля Руського. Було зафіксова- 86

но п'ять зруйнованих поховань та встановлено, що більше шестидесяти зруйновано в ході земляних робіт при закладанні глиняного кар'єру [23, с. 310-312] (рис. 1, 2; рис. 2, 2). Із захо­ду до могильника прилягає ур. Луг, зручні підвищення якого зайняті давньоруським посе­ленням, віднесеним О.В. Колибенком до одного з передгородь Переяславля Руського [8, с. 170-171]. Площа цього поселення складає приблизно 10 га. За матеріалами проведених досліджень воно датується ХІ - першою половиною ХІІ ст. На нашу думку, переважно з цим поселенням і пов'язаний нововідкритий некрополь.

Рис. 1. Ситуаційний план розміщення досліджених ділянок давньоруського могильника: 1 - ділянка 2000 р.; 2 - ділянка 2003 р.; 3 - ділянка 2004-2005 рр; 4 - залишки поховання.

Протягом 2004-2005 рр. постійно діючою археологічною експедицією Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на території ґрунтового могильника про­ведено рятівні археологічні розкопки (рис. 1, 3). У ході проведених робіт вивчено структуру ґрунтових нашарувань у межах досліджуваної площі. Під чорноземним шаром (0,4 м) до глибини 1,0 м залягав темно-сірий гумусований суглинок, що перекривав суглинок світло- сіро-жовтого кольору, нижче якого з глибини 2,0 м починався материковий лес.

Дослідженнями на площі 6738 м² відкрито 55 поховань та комплекс із двох вогнищ. Глибина залягання поховань від 0,5 до 1,6 м від сучасної поверхні, але основна частина з них виявлена в суглинку на глибині 0,80-1,20 м. Спостерігається досить чітка система розташу­вання поховань рядами по лінії південь-північ, тобто паралельно до берегової лінії долини Трубежа. Відстань між рядами складає від 5-7 до 8-9 м, відстань між похованнями в рядах - у середньому від 5 до 8-12 м. У п'ятьох випадках зафіксовано попарне розташування могил на відстані 1,0-2,0 м одна від одної (рис. 2, 1).

Рис. 2. Переяславський ґрунтовий могильник. Досліджені ділянки: 1 - у 2004-2005 рр.; 2 - у 2003 р.; 3 - у 2000 р.

Проведені дослідження дають можливість частково визначити межі могильника. Західна межа проходить по краю плато лівого берега р. Трубіж; східна - визначена особливістю при­родного рельєфу, який за 240 м від краю плато понижується на 1,0-1,4 м, утворюючи невелику долинку, що тягнеться по лінії північ-південь, і з півдня вона закінчується «блюдцем», діаметр якого близько 50 м, а рівень поверхні у його центрі на 1,5-2,0 м нижчий, ніж у західній частині розкопу. Ще виразнішим це пониження було в період функціонування могильника, адже в ре­зультаті багаторічного інтенсивного сільськогосподарського обробітку ґрунту відбулося ніве­лювання його поверхні. Враховуючи теперішню товщину чорноземного шару в центрі «блюд­ця», що дорівнює 2,0 м, можна припустити, що на період функціонування могильника глибина «блюдця» була на 1 м нижчою, ніж тепер.

Схоже, що процес захоронення відбувався рядами вздовж краю тераси вглиб поля. Як­що ця думка вірна, то поховання у береговій частині цвинтаря мають бути найдавнішими, в той час як поховання від поля - найпізнішими. Попарне ж розташування могил може свідчи­ти про захоронення поруч близьких родичів.

Рис. 3. Переяславський ґрунтовий могильник.

Плани та перетини поховань: 1-2 - поховання № 33; 3 - поховання № 11; 4 - поховання № 18; 5-6 - поховання № 54; 7 - поховання № 38.

Поховальні ями прямокутної форми, в окремих випадках із заокругленими кутами. 60% поховальних ям мали рівне дно, на яке встановлювалася дерев'яна труна з небіжчиком. У 27% випадків на дні ям, у головах та ногах покійника, додатково викопували заглиблення у вигляді поперечних ровиків на всю ширину поховальної ями, довжиною від 0,18 до 0,53 м та завглибшки від 0,10 до 0,15 м (рис. 3, 2, 5, 6, 7). Таке облаштування могильної ями було пов'язане з особливостями дерев'яної поховальної конструкції іншого типу - у вигляді пря­мокутного ящика з ручками по боках та ніжками, якими слугували подовжені торцеві стінки домовин (рис.

У сучасному поховальному обряді Переяслава-Хмельницького дещо схоже облашту­вання дна могильної ями називається «насипати пороги» або «вирізати пороги». Однак, при­значення цієї конструктивної особливості ями в тому, щоб при встановленні труни з небіж­чиком можна було безперешкодно витягнути рушники або линви, на яких опускають домо­вину. Певні аналогії в облаштуванні описаної вище поховальної конструкції простежуються в конструкції, виявленій під час розкопок поховання в Києві на території Десятинної церкви. Досліджений тут дерев'яний саркофаг мав зроблені з дощок бокові стінки, що виступали за торцеві й також могли використовуватися як ручки, а торцеві стінки - збиті з дощок, постав­лених вертикально [6, с. 100-102; рис. 73, 74].

У заповненні окремих ям зафіксовано включення деревного вугілля, а в похованнях № 12 та 19 - уламки гончарних горщиків давньоруського часу (рис. 4, 77).

Переважна більшість поховань здійснені за християнським обрядом: покійників ховали в домовинах випростано на спині (рис. 3, 2, 5, 7). Положення рук різноманітне. Найчастіше зустрічається таке розміщення, коли обидві руки зігнуті в ліктях і покладені кистями на гру­ди, живіт чи тазові кістки, в кількох випадках простежено складання кистей рук на ключицях або під підборіддям.

Поховання № 11 виявлене на глибині 1,05 м від сучасної поверхні. Контури могильної ями не простежено. Кістяк знаходився у дуже скорченому стані й належав жінці зрілого віку зростом 1,65 м. Похована лежала на правому боці, головою на схід. Права рука зігнута в лік­ті, кисть складена перед обличчям. Ліва рука зігнута в лікті, кисть - на рівні живота. Обидві руки перекриті кістками ніг, які зігнуті під дуже гострим кутом так, що стегнові й гомілкові кістки майже сходяться. Коліна на рівні грудей. Ступні складені разом; ліва перекриває пра­ву. Розмір кістяка в скорченому стані має довжину 0,92 м, ширина (в плечах) - 0,40 м. Су­проводжуючий інвентар відсутній.

Рис. 4. Переяславський ґрунтовий могильник. Знахідки: 1, 14 - бронзовий перстень, скляний ґудзик (пох. № 34);

2, 9-10 - бронзове скроневе кільце, скляні намистини-ґудзики (пох. № 41);

3 - бронзовий ґудзик (пох. № 27); 4-5 - бронзові ґудзики (пох. № 24);

6 - бронзовий ґудзик (пох. № 35); 7 - бронзовий ґудзик (пох. № 54);

8 - скляна намистина-ґудзик (пох. № 40); 11-12 - скляні намистини-гудзики (пох. № 37); 13 - скляна намистина-ґудзик (пох. № 44); 17 - уламок посудини (пох. № 19);

15-16 - уламки горщиків (підйомний матеріал).

Поховання № 18 виявлене у верхній частині жовтуватого суглинку на глибині 1,2 м від сучасної поверхні. Контури ями не фіксувались. Слідів деревини від поховальної конструкції не виявлено. Дуже скорчений кістяк лежав на правому боці й належав людині зрілого віку, ймовірно, чоловіку. Головою орієнтований на захід. Руки сильно зігнуті у ліктях під гострим кутом, фаланги пальців знаходились перед обличчям. Ноги зігнуті в колінах під дуже гост­рим кутом, так що коліна знаходились перед грудьми, а п'яти - біля тазових кісток. Вірогід­но, тіло покійника було зв'язане чи туго обмотане. Довжина кістяка від черепа до п'яточних кісток - 0,82 м, максимальна ширина біля колін - 0,33 м. Поховальний інвентар відсутній.

Виявлено також цікавий, можливо, ритуальний комплекс, який складався з двох розмі­щених поряд вогнищ та ямки від стовпа (рис. 2, 1). Глибина залягання обох вогнищ була близькою до глибини розташованих поруч поховань №№ 16, 20 та 21, як і до рівня залягання переважної більшості поховань могильника. Ще одну ямку від стовпа було виявлено на від­стані близько 5 м південніше від першого вогнища.

Вогнище 1 знаходилось у нижній частині темно-сірого гумусованого суглинку на гли­бині 0,90 м від сучасної поверхні. Воно являло собою круглу пляму пропеченого ґрунту; діа­метром 1,0х1,05 м. Краї вогнища підняті, середина заглиблена на 7 см. Розріз вогнища пока­зав пропеченість ґрунту на глибину до 2 см, що засвідчує його багаторазове використання. З південного боку від нього виявлено золисту пляму ґрунту з вкрапленнями деревного вугілля, вигорнутого з вогнища. Її розмір 0,4х0,4 м. Вогнище 2 виявлено на тій же глибині на відстані 1,5 м на південний захід від першого. Воно має розміри 1,1х1,05 м. У плані кругле, краї під­няті, середина ввігнута. Ґрунт на місці вогнища пропечений, так як і в першому випадку. Зі східного боку від вогнища на відстані 0,25 м від його краю виявлено ямку від стовпа, діамет­ром 0,22 м та глибиною 0,25 м. Жодних знахідок ні у заповнені вогнищ, ні поблизу них не виявлено.

Розміщення вогнищ на одній глибині з похованнями свідчить, що функціонувати вони могли лише за умови їх знаходження у котловані, однак його слідів у чорноземному ґрунті не простежено. Та обставина, що при спорудженні вогнищ не було порушено жодного з на­вколишніх поховань, а також їхнє розміщення на одному рівні, дозволяє пов'язати їх з моги­льником. Використання обрядових вогнищ на слов'янських могильниках ХІ-ХІІ ст. відзначав свого часу Л. Нідерле: вони розташовувалися по-різному - поряд зі скелетом, над ним чи під ним і, на думку дослідника, могли призначатися як для вшанування пам'яті померлого, так і приготування їжі для поминальної трапези [14, с. 215].

Всі досліджені поховання були без супроводжуючого інвентарю. В той же час в окре­мих могилах виявлено ґудзики, прикраси, рештки тканини від одягу.

Виявлені в чотирьох похованнях бронзові ґудзики (рис. 4, 3-7) відносяться до двох ти­пів: грибоподібної та шароподібної форми з петлеподібною дужкою, аналогії яким відомі з досліджень у Києві, Іскоростені та інших пам'ятках давньоруської доби [1, с. 7; 5, с. 79, рис. 18]. Хронологічний період їх побутування: рубіж ХІ-ХІІ - ХѴ ст. [21, с. 155]. В п'яти похованнях знайдено 7 незвичних скляних намистин на металевому стержні з петлею, які використовувались як ґудзики (рис. 3, 8-14).

З поховання № 34 походить бронзовий литий перстень щитковосереднього типу. Платі- вчаста дужка - діаметром 1,8 см. Щиток у вигляді ромба, виготовлений в одній площині з дужкою, неорнаментований, праворуч і ліворуч від нього розміщується по три кулясті пото­вщення (рис. 4, 1). Персні подібного типу мають широке розповсюдження і датуються пере­важно часом від другої половини ХІІ до ХІѴ ст. [11; 21, с. 132].

У похованні № 41 виявлене бронзове скроневе кільце простого типу, виготовлене з круглого дроту діаметром 2 мм. Його кінці злегка заходять один за одний. Діаметр кільця дорівнює 2,0 см (рис. 4, 2). Такий тип прикрас поширений на багатьох давньоруських пам'ятках протягом ХІ-ХІІІ ст. [21, с. 14].

У семи похованнях виявлено фрагменти тканин, переважно у вигляді стрічок, якими було оздоблено головні убори та натільний одяг.

У похованні № 13 біля шийних хребців та ключиці людини молодого віку знайдено три фрагменти шовкової стрічки (шириною близько 2 см; довжина фрагментів - 3; 3; 2 см) сар­жевого переплетення із залишками шиття, виконаного в техніці рельєфної вишивки тонкою золотною ниткою (сухозлотицею) по аплікації. Тканина аплікації не збереглася, від проклей­ки залишився білуватий відбиток узору та рештки шовкової нитки, якою було пришито тка­нину аплікації до основи. Місцями по узору помітні залишки дуже тонкої нитки-сухозлотиці. Колір основи та ниток, якими прошитий узор, зараз має червонувато-коричневий відтінок. Узор створюють вертикально розміщені стилізовані зображення «дерева життя» та стовбура списоподібної форми, що ритмічно чергуються (рис. 5, 1). Подібні мотиви виявлені на тка­нинах із Шаргорода та скарбу з київського Михайлівського монастиря [15, сс. 33, 35, табл. ІІ, 4, ІІІ, 3]. Стрічкою, певно, був оздоблений комір сорочки. Вишиті стрічки, що прикрашали горловини сорочок, відомі з досліджень багатьох давньоруських поховань, зокрема, Набу- товського могильника, Городка, Старої Рязані, Воронкова, Головурова, Чернігова тощо [15, сс. 31, 32; 16, с. 41-50; 10, с. 71-75].

Рис. 5. Переяславський ґрунтовий могильник.

Фрагменти тканини з поховань: 1 - поховання № 13; 2-3 - поховання № 22; 4 - поховання № 21; 5-6 - поховання № 38; 7 - поховання № 54.

У похованні № 21 навколо шийних хребців кістяка, який належав жінці 35-45 років, ви­явлено два фрагменти від парчевої тканої стрічки довжиною 9,5 та 7,5 см при ширині 1,2 см. На одному з краще збережених фрагментів залишилася частина прямокутної облямівки вирі­зу сорочки у формі каре. Стрічку було пришито до тонкої, напевно, шовкової тканини сар­жевого переплетення, від якої збереглися окремі фрагменти. Власне стрічка також була вит­кана саржевим переплетенням із шовкових ниток зі складним настилом золотної нитки. Зо- лотні нитки збереглися на стрічці фрагментарно. Колір тканини нині - коричневий із рудува­то-зеленкуватим відтінком, а колір золотної нитки - сірувато-коричневий, на яких місцями збереглися золоті блискітки (рис. 5, 4).

У похованні № 22 (жіночому) виявлено парчеву ткану стрічку (у трьох фрагментах) на лобній кістці, певно, від головного убору, та три невеликих фрагменти вузької також тканої стрічки, що знаходилися на рівні шийних хребців, напевно, від облямівки коміра. У тканні широкої стрічки з головного убору (загальна довжина збереженої частини 23,5 см при шири­ні 2,3 см) використано техніку складного переплетення (рипсова тканина?) шовкової та золо- тної нитки з елементами гобеленового ткання. Колір залишків стрічки - коричневий з руду­ватим відтінком (первісний колір, ймовірно, був червоний) (рис. 5, 3). Вузька стрічка від ко­міра (загальною довжиною 7 см при ширині 1,4 см) виконана у техніці узорного ткання з ви­користанням саржевого переплетення в основі та складним настилом із сухозлотиці. Узор складається з переплетених ниткою-сухозлотицею «косичок» хрест-навхрест, що утворюють незаповнені сухозлотицею ромби чи овали. Колір основи тканини рудувато-коричневий (пе­рвісний червоний чи пурпуровий?) (рис. 5, 2).

Кілька фрагментів тканин простежено у похованні жінки (№ 38) (вік від 22 до 35 років) (рис. 3, 7). Навколо лобної та скроневих кісток черепа виявлено фрагменти шовкової стрічки гобеленового ткання з використанням сухозлотиці. Настил ниток сухозлотиці зберігся майже суцільно, місцями нитки настилу висоталися, особливо по краях, а стрічка поділилася. На золотних нитках настилу місцями збереглися золоті блискітки. Безпосередньо після розчист- ки поховання тканина мала насичений синій колір, який через деякий час значно потьмянів, зберігши лише синюватий відтінок. Зверху на головній стрічці лежали окремі невеликі час­тини полотняної тканини (переплетення «під рипс»), які неначе «прилипли» до стрічки, але не були пришиті. Їхнє призначення неясне, можливо, це частини від полотняної тканини, якою була накрита голова («плат»?) або й обличчя покійної (рис. 5, 6).

У цьому ж похованні навколо шийних хребців виявлено фрагменти шовкової стрічки сарже­вого переплетення, вишитої шовковою та золотною нитками з геометричним та орнітоморфним орнаментом: у ромби, що ритмічно чергуються, вписані багатораменні хрести (7 променів) та ова­ли з контурно вишитими птахами в середині. Основний орнамент (контури) був нанесений штапі­вкою, стебловим швом та крупними стіжками технікою «в прикріп». На тканині помітні густо розміщені наскрізні отвори від голки, що дає можливість зробити припущення: тло тканини було густо вишите гладдю технікою «у прокол» різнокольоровими шовковими нитками та сухозлоти- цею (від останньої можна простежити фрагменти коротких тонких ниток та окремі блискітки зо­лота по тканині). Місце розміщення стрічки вказує на використання її в оздобленні коміра одягу покійної, а наявність прикріплених до правої частини коміра трьох скляних ґудзиків з металевими петлями дозволяє віднести його до стоячих комірців, що застібалися спереду, згадуваних М.О. Новицькою як один з різновидів жіночого одягу [15, с. 37] (рис. 5, 5).

Рештки вишитої стрічки, яка, напевне, прикрашала комір одягу покійного, виявлено навколо шийних хребців і в похованні № 54, що визначене як приналежне чоловікові зрілого віку (40-45 років) (рис. 3, 5). Поряд був знайдений також бронзовий ґудзик. Стрічка (залиши­лось декілька фрагментів) була вишита стебловим швом, яким нанесений контур орнаменту, що був підсилений вишивкою дуже тонкою золотною ниткою. Від вишивки золотною нит­кою збереглися наскрізні отвори на тканині в місцях нанесення узору та окремі золоті блис­кітки на місці вишивки«у прокол». Узор стрічки - закручені у спіралі відрізки вишитих смуг, що переходять одна в одну (в українській народній вишивці - «безкінечник» або «вужі»), має досить близькі аналогії серед знахідок із Старого Галича, Києва [15, с. 29, табл.І, 1, 2] (рис. 5, 7).

Окремі фрагменти погано збережених стрічок, певно, шовкових, знайдено біля шийних хребців у похованнях №№ 15 та 19. Невеликі зотлілі шматочки тканини разом із скляною намистиною-ґудзиком виявлено й біля шийних хребців у похованні № 44.

У ряді поховань знайдено залізні ковані цвяхи (рис. 3, 1, 2). Збереження цвяхів не по­вне, в перетині стрижень становить квадрат розміром 0,6 см. Цвяхи дуже кородовані, на ме­талі збереглися рештки дерева. Один із цвяхів повного збереження має розміри: довжина - 13 см, голівка - 2х1,8 см, в перетині стрижня - квадрат зі стороною 0,6-0,7 см. Решта цвяхів розрізняються за довжиною стрижня та розміром голівки.

У чорноземному шарі на площі могильника та у заповнені могильних ям поховань №№ 12 і 19 виявлено давньоруську кераміку, яка представлена уламками гончарних горщи­ків з валикоподібними вінцями, й датується кінцем ХІ - початком ХІІІ ст. [17] (рис. 4, 15, 16).

На сучасному етапі досліджень на основі знахідок та прив'язки до поселення в ур. Луг хронологічний період існування могильника можна визначити в межах не раніше кінця ХІ - початку ХІІ ст., хоча можливе його функціонування і в ХІІІ ст.

Антропологічний склад, вікові та статеві характеристики похованих визначені науко­вим співробітником Відділу фізико-природничих методів дослідження Інституту археології НАН України Т. Рудич [19] та публікуються в цьому збірнику у вигляді окремої статті.

Отримані в ході розкопок матеріали значно розширюють джерелознавчу базу по ви­вченню сакральних комплексів Переяславля Руського та окремих аспектів його історичної топографії. Подальші дослідження Переяславського ґрунтового могильника дозволять уточ­нити його територіальні межі та хронологію.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Боровський А.Є., Калюк О.П. Дослідження київського дитинця. / Стародавній Київ. Ар­хеологічні дослідження 1984-1989. - К.: Наукова думка, 1993.

2. Бранденбург Н.Е. Журнал раскопок 1888-1902 гг. - СПб., 1908. - 156 с.

3. Бузян Г.М., Колибенко О.В., Товкайло М.Т. Звіт Переяслав-Хмельницької археологічної експедиції про дослідження в м. Переяславі-Хмельницькому в 1983, 1985 та 1987-1989 роках // НА ІА НАНУ. - 1983-1989/253. - 101 с.

4. Бузян Г.М., Тетеря Д.А., Товкайло М.Т. Звіт про археологічні дослідження в м. Переяславі-Хмельницькому в 2000-2001 роках // НА ІА НАНУ. - 60 с.

5. Звіздецький Б.А., Петраускас А.В., Польгуй В.І. Нові дослідження стародавнього Іскоро- стеня // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради ѴІІІ-Х ст. - К., 2004. - С. 51-86.

6. Каргер М.К. Археологические исследования древнего Киева. - К., 1951. - 252 с.

7. Колибенко О.В., Колибенко О.В. Некрополі Переяславля Руського // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 9. - С. 16-21.

8. Колибенко О.В. Про чисельність населення Переяславля Руського (спроба реконструкції) // Ruthenica. - к., 2002. - т. 1. - с. 164-174.

9. Колибенко О.В., Колибенко О.В. Історико-краєзнавчі дослідження Переяславщини (архе­ологічні джерела). - Переяслав-Хмельницький: ПЦ «Ризографіка», 2005. - Ч. 1. - 114 с.

10. Марионилла (Саламатова). Шитый воротничок домонгольского периода из Чернигова и технические особенности его исполнения / Середньовічні старожитності Південної Русі- України: Тези доповідей. - Чернігів, 2004.

11. Михайлик Л.П. Металлические перстни Х - первой половины ХІІІ вв. из Киева (хроноло­гия, типология) // Российская археология. - 2006. - № 3. - С. 52-62.

12. Моця О.П. Населення південно-руських земель ІХ-ХІІІ ст. - К., 1993. - 160 с.

13. Моця О.П. Вадим Щербаківський - дослідник лівобережних некрополів епохи Київської Русі // ПАЗ. - Полтава: ЦОДПА, 1995. - Ч. 4. - C. 60-70.

14. Нидерле Л. Славянские древности. - М., 1956. - 450 с.

15. Новицька М.О. Гаптування в Київській Русі // Археологія. - 1965. - Т. 18. - С. 24-38.

16. Орлов Р.С. Давньоруська вишивка ХІІ ст. // Археологія. - 1973. - № 12. - С. 41-50.

17. Петрашенко В.А. Древнерусское село по материалам поселений у с. Григоровка. - К., 2005. - 264 с.

18. Рибаков Б.О. Розкопки в Переяславі-Хмельницькому в 1945 р. // АП УРСР. - 1949. - Т. 1. - С. 21-25.

19. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок могильника на околиці м. Переяслава- Хмельницького / Товкайло М.Т., Бузян Г.М., Вовкодав С. М., Роздобудько М.В., Тете­ря Д.А., Юрченко О.В. Звіт про дослідження Переяславського ґрунтового могильника у 2004 році // НА ІА НАНУ. - 2005.

20. Самоквасов Д.Я. Могилы русской земли. - М., 1908. - 276 с.

21. Седова М.В. Ювелирные изделия древнего Новгорода (Х-ХѴ вв.). - М., 1981. - 196 с.

22. Супруненко О.Б. Ф.І. Камінський - дослідник пам’яток археології Полтавщини // Архео­логія. - 1991. - № 3. - С. 69-79.

23. Тетеря Д.А. Новий могильник на околиці Переяславля Руського / Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. - К., 2004. - С. 310-312.

During 2004-2005 archeologic expedition of National Historical and Ethnographic Reserve «Pereyaslav» continued security archeologic researches of an Old Rus' earth burial ground which had been revealed in 2003 in the south-east suburb of Pereyaslav-Rus'ky. During the works carried out on the area of6738 m² 55 burial places were opened and investigated.