КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК ДАВНЬОРУСЬКОГО ЧАСУ ІЗ ОЗНАКАМИ ТІЛОПАЛЬНОГО ОБРЯДУ ПОБЛИЗУ С. ЦИБЛІ НА ПЕРЕЯСЛАВЩИНІ
Михайло Роздобудько, Олександр Юрченко, Сергій Вовкодав (Переяслав-Хмельницький)
Публікація присвячена результатам попередніх досліджень курганного могильника, виявленого ще в 20-ті роки минулого століття неподалік Переяслава, в контексті пам 'яток його найближчого оточення, та інших некрополів Переяславського лівобережжя давньоруського часу.
Мова піде про пам'ятку, виявлену і опубліковану понад 70 років тому, яка залишалась не атрибутованою, а потім на довгий час була забута, та майже випала із наукового обігу. Протягом 1928-29 рр. по Київщині, в тому числі по Переяславському району, екскурсував член семінару при археологічному відділі Всеукраїнського історичного музею імені Т.Г. Шевченка А.А. Піонтковський. Тогочасний термін «екскурсії» за змістом найбільше відповідав сучасним археологічним розвідкам. У числі багатьох пунктів Піонтковским були обстежені й околиці с. Циблі, що за 10 км на південний схід від Переяслава. Результати цих обстежень у публікації праць семінару викладені так: «Біля с. Циблі під «Горчаковим гаєм» на другій Дніпровій терасі виявлено залишки поховань скорчених кістяків. Під терасою на дюнах трапляються речі римського часу. В самому «Горчаковому гаю» біля урочища «Москалеве провалля» є могильник невідомого часу з числом могил до 35.» [5, с. 59]. Останнє повідомлення привертало особливу увагу з огляду на численні різночасові поселення, відомі в околицях с. Циблі, і практично повну відсутність виявлених там синхронних їм поховань. Йшлося, очевидно, про могильник з добре видимими зовнішніми ознаками поховань, тобто про курганний могильник. Курганні могильники, які налічують по кілька десятків близько розташованих насипів, здебільшого притаманні давньоруському часу.
Потужний вузол поселенських пам'яток давньоруського часу знаходиться на південно- західних околицях сучасного с. Циблі (рис. 1. 1-3). Рельєф місцевості тут визначають давні надзаплавні тераси Дніпра - лесова та борова.
Лесова тераса утворює добре помітний уступ, із досить стрімкими схилами, вивищуючись на 10-30 м над заплавою, а залишки борової тераси - вкриті дюнами окремі масиви, або острівні підвищення серед заплави. Зібрані в околицях с. Циблі археологічні матеріали свідчать, що підніжжя лесової тераси та прилягаюча до неї частина заплави разом із острівними підвищеннями були безперервно заселені, починаючи з рубежу н. е. і до давньоруського часу включно. Особливо щільно ця територія була заселена в період з кінця Х і до середини ХІІІ ст. Окрім поселень вздовж підніжжя схилу ле- сової тераси та на підвищеннях у заплаві, заселяється верхній край тераси, де згодом виникає оточене посадом городище. Формується поселенська структура, що складається з городища, посаду, та «подолу» з узвозами. Масові археологічні матеріали, зокрема величезна кількість амфорного бою, а також окремі знахідки - енколпіони, монети, підвіска з тризубом та інші - свідчать про неординарний статус цього поселенського центру на Переяславському лівобережжі. Та будь-яких слідів курганного могильника там до останнього часу не виявлено. Тим більший інтерес викликала забута пам'ятка в Горчаковому гаю.
Рис. 1. Давньоруські пам'ятки поблизу с. Циблі:
1 - Церква (поселення); 2 - Узвіз 1 (городище з посадом); 3 - Узвіз 2 (поселення);
4 - Горчаків гай (курганний могильник); пам'ятки скіфського часу; 5 - Біле Озеро 1.
Але знову віднайти виявлений А. А. Піонтковським могильник довгий час не вдавалося. Викликало певні труднощі ідентифікувати, більш ніж через півстоліття потому, й згадані у повідомленні урочища. Затоплення значних територій довкола старого с. Циблі, виникнення в іншому місці фактично нового села, де переважна більшість мешканців походила з інших сіл, не сприяли збереженню давніх традиційних топонімів. Навіть річка Цибля, що дала назву селу, зникла, як на місцевості, так і з пам'яті жителів нового села.
В цілому, зміст самих топонімів - «гай», «провалля», і непевні згадки старожилів вказували на місцевість значно південніше городища з посадом, де починалася ділянка найбільш підвищеної частини лесо- вої тераси Дніпра. Там знаходяться глибоко врізані в схили тераси яри, які і називають проваллями, та розташований вздовж схилу тераси лісовий масив. Старі дерева, віком понад 100 років - переважно дуби, зосереджені на території довкола сучасного медико- реабілітаційного центру ветеранів війни. Схили тераси на цій ділянці розчленовані кількома глибокими розгалуженими ярами, верхів'я яких близько сходяться. Саме ця місцевість, за всіма ознаками, найбільш відповідала вказаним у повідомленні урочищам «Горчаків гай» та «Москалеве провалля». Проте ніяких пам'яток, чи знахідок давньоруського часу там не було відомо. Натомість за 0,5-1 км від Горчакового гаю, вздовж заплавного краю борової тераси, розташовані багатошарові поселення, в тому числі передскіфського та скіфського часу, яким також міг належати курганний могильник. Все це спонукало до ретельного обстеження верхнього уступу лесової тераси на предмет виявлення могильника.Як уже зазначалося, лесова тераса тут розчленована ярами і утворює кілька фестонопо- дібних виступів із відносно рівними, або слабонахиленими площадками, обмеженими із трьох сторін досить стрімкими схилами. Обстеження цих виступів тераси значно утруднювалися густими заростями дерев та кущів. Під час неодноразових обстежень, на одному з таких виступів, і були виявлені знівельовані курганоподібні насипи діаметром 8-10 м і висотою до одного метра (рис. 2). Деякі насипи більш помітні завдяки кращій збереженості, інші ледь помітні, або майже повністю знівельовані. Всього вдалося зафіксувати близько 22 насипів. Переважна частина курганів зосереджена на порівняно невеликій ділянці площею менше 1 га. Розташування насипів у Горчаковому гаю, поблизу одного із ярів-проваль, їх кількість, співставима із наведеною у повідомленні, вказували, що це і є виявлений А.А.
Піонтковсь- ким могильник невідомого часу. Розміри насипів, та компактне розташування, найбільш відповідали курганним могильникам давньоруського часу. Але, враховуючи віддаленість могильника від згаданого вище комплексу давньоруських пам'яток у с. Циблі на 2-2,5 км і наявність неподалік до нього численних пам'яток скіфської доби на боровій терасі, атрибуція поховань, як і 78 років тому, залишалася під питанням. У тому ж Горчаковому гаю, поблизу курганів, на відстані 200 м від схилів тераси, знаходилися залишки давнього валу, які, можливо, позначали городище. Залишки валу, висотою до 1 м, прослідковуються епізодично між верхів'ями ярів, відмежовуючи виступи тераси з напільного боку. Найбільш виразно вал проявлений на північний схід від курганної групи, за проваллям, на сусідньому виступі тераси, де він поріс кількасотрічними дубами. На цьому ж виступі, за 50 м від яру, і в кількох десятках метрів від валу, було додатково виявлено ще близько 10-12 сильно знівельованих курганів (рис. 2). Таким чином по обидва боки провалля, на виступах тераси, розташовані дві курганні групи, із загальним числом видимих насипів до 34. Їх загальна кількість майже точно відповідає наведеній у повідомленні 1930 р., однак не зрозуміло, чи в ньому малися на увазі дві курганні групи, чи одна. Відстань між ними не перевищує 150 м.В курганній групі на захід від провалля, де налічується 22 насипи, два кургани були вже порушені пізніми ямами. Тут же знаходився один майже повністю знівельований, чи знищений курган. У рятувальних цілях два порушені кургани були досліджені траншеями, орієнтованими по діаметру насипів. В одному з курганів розкрите скупчення деревного вугілля розмірами 0,6х0,4 м, яке знаходилося в південному кінці траншеї і налягало на материковий пісок. Кілька лінз розпорошеного деревного вугілля дещо менших розмірів виявлені в піщанистому насипу трохи вище давньої поверхні, в центральній та північній частині траншеї (рис. 3). В межах цих лінз знайдено дрібні уламки кераміки, більш виразніші два з яких однозначно належать кружальним посудинам давньоруського часу.
Це уламки стінки та денця горщиків. На уламку стінки збереглися кілька концентричних врізаних ліній. На зовнішній поверхні денця видно сліди дерев'яної підставки (рис. 4). Гончарне тісто обох уламків добре відмулене, щільне, з домішкою дрібнозернистого піску. Виявлені траншеєю в кургані № 1 рештки мають ознаки тілопального обряду поховання зі спаленням на стороні. Траншея через інший курган не розкрила жодних слідів поховання, чи обряду - лише піщанистий насип, що налягав на материк. Схоже, що цей курган був кенотафом. Не виключено, що кенотафом з ознаками обряду кремації був і перший курган, тому що решток тілоспалення у вигляді кальцинованих кісток не зафіксовано. На давньоруських курганних могильниках язичницьких часів, зокрема Шестовицькому, присутні кенотафи як із ознаками обрядовості, так і без жодних ознак. Причому вони зазвичай розташовані поряд [1, с. 31, 33]. Подальших досліджень курганів та валу розкопками не проводилося. Розвідки в околицях двох курганних груп та обабіч валу підйомних матеріалів не виявили.
Рис. 2. Ситуаційний план курганних могильників в урочищі «Горчаків гай».
Рис. 3. План кургану № 1 (1) та профіль західної стінки траншеї (2): а - дерн, б - насип кургану, в - шар із лінзами деревного вугілля і золи, г - материк.
Рис. 4. Горчаків гай. Кераміка з кургану № 1.
Яке ж місце серед інших поховальних пам'яток давньоруського часу, добре відомих на Переяславському лівобережжі, займає цей могильник? Найбільш значне скупчення курганних могильників спостерігалося довкола самого Переяслава. Історіографія та основні відомості про некрополі Переяславля Руського приведені в публікації О.В. Колибенка, О.В. Ко- либенко [4]. Ми коротко зупинимося тільки на деяких моментах, суттєвих для висвітлення поставленого вище питання.
Д.Я. Самоквасовом в 1877 році зафіксовано понад 1000 курганних насипів, зосереджених на чотирьох могильниках. Цілком можливо, що їх було значно більше. В.В. Пассек у першій половині ХІХ ст. відмічав, що місто з усіх боків, особливо із заходу та сходу, оточене могильними насипами не схожими на скіфські кургани [4, с. 17]. Д.Я. Самоквасовом із східного боку міста скупчень курганних насипів уже не спостерігалося. В свою чергу, уже на другу половину ХХ ст., із чотирьох могильників, зафіксованих Са- моквасовом, зберігся лише один, а від двох інших не залишилося й слідів. Могильники Переяслава досліджувалися розкопками, але переважно вибірково - не більше 10-30 поховань на кожному. Лише на одному із чотирьох могильників кількість розкопаних поховань достатньо представницька - 120 курганів із кількох сотень (понад 500 за оцінкою одного із дослідників могильника В.М. Щербаківського). Всі досліджені поховання, за виключенням одного, скорченного, були інгумаціями в домовинах, покладеними згідно християнського обряду, іноді з мізерним інвентарем. По речовому комплексу і знахідці західноєвропейської монети кінця Х ст. їх зазвичай датують ХІ-ХІІІ ст. Останнім часом у місті та околицях досліджено кілька окремих ґрунтових поховань давньоруського часу і великий ґрунтовий могильник, який попередньо датують кінцем ХІ-ХІІІ ст. Поява ґрунтових поховань вказує на певну зміну поховального обряду мешканців міста і околиць уже в ХІ-ХІІ ст., а значить, і сумнівність більш пізнього датування курганних могильників.Великий курганний могильник відомий у 30 км південніше Переяслава, поблизу с. Ліпляве Канівського району. На початку ХХ ст. там нараховували понад 500 курганних насипів. У різний час було розкопано 79 поховань [7, с. 239]. Отримані матеріали, зокрема речові знахідки, переважна більшість яких походить із розкопок В.М. Щербаківського, в цілому аналогічні матеріалам переяславських могильників. Основною датуючою знахідкою був срібляник Володимира Святославича початку ХІ ст. Цікаво, що в одній з могил виявлена підстилка із вугликів, а в 11 похованнях - фрагменти горщиків невстановленого типу [6, с. 61, 62 ]. Не виключено, що на могильнику могли бути і більш ранні поховання, здійснені за язичницьким обрядом. Зараз там збереглося до двох десятків насипів. Ліплявський могильник є складовою частиною комплексу пам'яток давньоруського часу, до якого відноситься велике поселення, і, можливо, городище. Топографія комплексу, розташованого поблизу русла Дніпра, біля його стариці, на підвищенні серед заплави, в цілому близька до поселенського центру на околицях с. Циблі. За винятком розташування останнього, частково також і на лесовій терасі. З території Ліплявського комплексу походить велика кількість випадкових знахідок, переважно зроблених місцевими жителями, які свідчать про його тривале існування і доволі помітне місце серед пам'яток Переяславського лівобережжя. Цікава інтерпретація комплексу подана в статті «Княжа доба», Енциклопедії Українознавства за редакцією Кубійовича. В переліку городищ давньоруського часу, які пов'язуються з літописними містами, городище біля Ліпляви ототожнюється із Переяславом перших літописних згадок [4, с. 394]. Деякі сучасні дослідники розглядають Ліплявський комплекс як дружинний табір на зразок Шестовиці [7, с. 223]. Незважаючи на різницю в дефініціях, обидва погляди в певному розумінні досить близькі. Але на роль Гньоздова чи Шестовиці, Ліпляв- ський комплекс навряд чи може претендувати, хоча б у силу значної віддаленості від Переяславля Руського, і відсутністю, як і в Переяславі, виявлених старожитностей дружинного типу.
Крім згаданих вище курганних могильників із сотнями насипів, на Переяславському лівобережжі відомі, і частково досліджені розкопками, кілька невеликих сільських могильників у басейні р. Супій. Вони нараховують по кілька десятків насипів з похованнями, що мають ознаки християнського обряду. За поодинокими речовими знахідками вони також датуються ХІ-ХІІІ ст. [1, с. 4; 2; 9, с. 44-50; 10, с. 19-21]. Кількість відомих могильників давньоруського часу очевидно не відповідає заселеності території Переяславського лівобережжя і виявленим там поселенським структурам того періоду.
Таким чином, спираючись на результати дослідження двох курганів могильника в Гор- чаковому гаю, це перший і поки що єдиний на Переяславському лівобережжі могильник давньоруського періоду, де є явні ознаки тілопального обряду. Він або повністю складається з поховань, здійснених за таким обрядом, або містить їх лише певну кількість. Це питання потребує подальших досліджень. Як і питання атрибуції розташованого поряд з ним валу. Розташований могильник неподалік другого за масштабами, після Переяслава, давньоруського поселенського центру округи і позначає, можливо, самостійну групу найбільш ранніх пам'яток.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. - К.: Наук. думка, 1977. - 236 с.
2. Бузян Г.М., Буйлук М.М., Товкайло М.Т. Звіт Переяслав-Хмельницької археологічної експедиції за 1989 р. // НА ІА НАНУ. - 1989/84. - 44 с.
3. Бузян Г.М., Слюсар В.І. Звіт про розвідувальні розкопки курганного могильника в с. Не- чипорівка Яготинського району археологічної експедиції по обстеженню курганів Переяслав-Хмельницького району Київської області в 1975 р. // НА ІА НАНУ. - 1975/118А. - 5 с.
4. Козловська В., Пастернак Я. Княжа доба // Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. - К., 1994. - С. 392-394.
5. Колибенко О.В., Колибенко О.В. Некрополі Переяславля Руського // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 9. - С. 16-21.
6. Коршак К. З праці семінару при Археологічному відділі Всеукраїнського історичного музею ім. Шевченка у Києві // Хроніка археології та мистецтва. - Ч. 1. - К., 1930. - С. 57-66.
7. Моргунов Ю.Ю. К вопросу о разделе южнорусских земель в 1026 г. «по Днепр» // Наукові записки з української історії. - Вип. 16. - Переяслав-Хм., 2005. - С. 221-227.
8. Моця О.П. Вадим Щербаківський - дослідник лівобережних некрополів епохи Київської Русі // Полтавський археологічний збірник. - Полтава, 1995. - Ч. 4. - С. 60-70.
9. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Узбережжя Канівського водосховища (карта археологічних пам'яток). - К., 1999. - 329 с.
10. Сикорский М.И., Махно Е.В., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой археологической экспедиции за 1979 г. // НА ИА НАНУ. - 1979/119. - 87 с.
11. Сикорский М.И., Махно Е.В., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой археологической экспедиции за 1978 г. // НА ИА НАНУ. - 1978/85. - 24 с.
The publication is devoted to the results of the preliminary researches of the burial mounds' necropolis, revealed in the 20's years of the last century not far off Pereyaslav-Russky, in a context of the relics its nearest encirclement and necropolis of Ancient Russ times on the Middle Dnieper's left bank.