Західна політика
Західня політика Лева була незвичайно активна. Під багатьма оглядами вона була продовженням політичних принципів Данила, що вмішувався в польські, чеські, угорські й австрійські справи.
Політика Лева супроти Польщі була активніша, ніж Данилова. Спершу Лев помагав Болеславові Соромливому проти Генриха шлезького. Болеслав, великий нездара, просидів у різних умовинах й з перервами на краг ківському столі від 1227 до 1279. р. Ми вже зустрічалися з ним, як доволі пасивним помічником Ростислава Михайловича проти Левового ж батька, — Данила. Суть союзу Лева з Болеславом лежала в тому, що Болеслав противився спробам також уже нам знаного Премислава чеського — заволодіти Малопольщею. Союзником Премислава являвся Генрих шлезький (Братиславський - бреславський, — як називає його наш літописець). У відомій боротьбі чеського Премислава - Отокара з Рудольфом Габсбургським Лев був по стороні Рудольфа, проти чеського короля. Конфлікт Лева з Чехією сягав 1270. року, коли в війні угорського Степана V. з чеським Премиславом, Лев, Мстислав і Володимир Василькович виступали, не знаємо, наскільки активно, по стороні Степана V. Не слід забувати, що Лев був мужем угорської королівни Констанції. Віссю Левої західньої політики були не угорські, як за Данила, але польські, власне кажучи, — малопольські, справи. Опозиція до Чехії пояснюється Левовою неохотою допустити ще більше конкурентів до розгривок довкола краківського стола. Коли нещасливе правління Болеслава Соромливого, залежного в багато дечому від Лева, скінчилося з смертю останнього в 1279. р., Лев сам виступив в ролі претендента на краківський престіл. Він ходив з татарами на Краків, та похід цей не приніс йому жадних успіхів, а до того, вертаючись, татари страшно поруйнували Галичину й Волинь. Краківські пани воліли своїм князем мати Лєшка Чорного, до речі, одруженого з дочкою добре нам знаного Ростислава Михайловича. Війна з Лєшком закінчилася невдачею Лева, але сам Лєшко скоро потім помер (1288. р.). Тоді Лев зачав піддержувати вигідного собі претендента на краківський трон, Болеслава Зємовітовича, але також без більших успіхів.Після битви на Моравському полі 26. серпня 1278. р., у якій Левів союзник Рудольф Габсбург на голову побив Премислава чеського, дійшло до зближення між Левом і новим чеським королем, Вацлавом II., як ми бачили, сином Кунгути Ростиславни. Видно, Лев розраховував на інтервенцію Чехії в малопольських справах. Дійсно, коли в 1293. р. чеські впливи в Кракові зростали, Юрій Львович захопив для Галицько-Волинської держави Люблин, що від тоді належав до неї бодай до смерти Лева.
Ми знаємо, що Лев особисто зустрічався з Вацлавом у 1289. та 1299. роках. Та як усе й усюди, чехи мали на увазі в Польщі свої власні інтереси. В Кракові існувала сильна про-чеська партія, яка хотіла бачити не лиш краківським князем, але й польським королем — члена чеського пануючого дому. 1300. р. син Вацлава II., також Вацлав, дійсно коронувався в Кракові на польського короля. Це не було до вподоби Левові, що не бажав собі консолідації відносин у Малопольщі, і він одружив свого сина Юрія з сестрою представника польської національної партії, Володислава Локетка, батька Казимира Великого, що то захопив собі Галичину яких 50 літ після описуваних тут подій (1349. р.). Треба зазначити, що це було друге подружжя Юрія: перше відбулося 1282. р. з дочкою Ярослава тверського. Цікаво, чому Лев вважав вигідним посвоячитися в тому часі саме з тверським князем, але та справа ще не просліджена в науці.
Щодо Угорщини, то відносини Лева до угорських королів були, назагал, приязні. Про Степана V. й Лева ми вже говорили. Володислав IV. (1272-90) був союзником Рудольфа Габсбурга й Лева в боротьбі з Премиславом-Ото- каром чеським, продовжуючи стару традицію мадярської політики. Лиш у 1285. році відбувся татарський похід на Угорщину (м. ін. катастрофально невдачний), в якому Лев брав участь. Але Лев завернувся від Карпат, бо поляки напали були на Галичину. Грушевський та пізніші дослідники добачали зміну відносин Лева й Угорщини десь уже при кінці 1270. або на початку 1280. рр. і гадали, що тоді Лев поробив був поважні територіальні здобутки на угорській стороні Карпат. Новіші досліди вказують, що Лев переходив угорську границю лиш раз, у 1299. рр., вмішуючись у боротьбу угорського короля з непокірними аристократами. Згадки про Левових урядників «а Закарпатті вказують, що він мав там надання від тестя (Петров).
Щодо внутрішнього стану Галицько-Волинської держави, треба мати на увазі, що за Лева далеко до тої гармонії між галицьким й волинським князем, яка вважалася самозрозумілою в першому поколінні Романовичів, між Васильком та Данилом.