Юріевичі

Щодо смерти короля Юрія, то Грушевський і Коструба приймають дату 1308., а Кордуба і Крип’якевич — 1315. р. Різниця в датах, сама по собі, не має великого значення, але вже ця непевність щодо року смерти Юрія вказує, як мало знаємо про ті часи, що все таки належали до найкращих літ Галицько-Волинської держави.

По смерти Юрія його держава перейшла в руки його двох синів, Андрія та Лева. Як мало знаємо про панування їх батька, так само мало довідуємося з джерел про тих двох останніх Романовичів у прямій лінії. Одначе те, що знаємо, промовисте і незвичайно характеристичне: вони продовжали східню політику свого батька, дотримуючись батькової політики вдержання існуючого стану на заході. З Польщею Юріевичі жили в згоді, з хрестоносцями заключи­ли союз 1316. року проти татарів та Литви. Цей перехід до відкритої протитатарської політики є найважнішим мо­ментом з панування синів Юрія. Та про сам перебіг їхньої східньої політики знаємо мало. Весною 1323. року Воло- дислав Локеток писав папі Іванові XXII,, з яким, зрештою, були в контакті й самі Юріевичі, що „два останні руські князі - некатолики, що були Польщі за непоборний щит проти татарів, покинули цей світ”. Деякий новий матеріал про ті роки, незавважений українськими істориками, опу­блікував Соболевський ще 1917. р.

На основі лаконічного вислову листа Локетка та деяких побічних даних здогадувалися, що Лев і Андрій згинули в якійсь, назагал успішній, боротьбі з татарами.

На якому тлі, все таки, могло дійти до конфлікту між Галицько-Волинською державою й татарами? Адже знаємо, одвертого конфлікту не було між обома сторонами від по­ходів Бурундая 1250. рр. Стилізація згаданого листа Ло­кетка до папи (говориться про Юрієвичів як „непоборний щит”) і події в Орді (на цей час припадає саме скріплен­ня ханського авторитету в Орді після періоду міжусобиць на переломі 13. та 14. століть) підказують, що ініціатива до віднови воєнних дій між Україною та Ордою вийшла з боку Орди. Зате друге питання: чому Орда зайвий раз хо­тіла покорити собі Галицько-Волинську державу? Чи в Ор­ді, може журилися деякими потягненнями українських кня­зі® та рішилися на превентивну війну, щоб перешкодити галицько-волинським князям назад зрости в силу? І якщо так, то які були ті політичні потягнення, що їх так боялися татари?