<<
>>

Ярослав Осьмомисл

Володарем, хоч і зовсім іншого типу, був і одинокий син Володимирка, Ярослав. По.батькові він одідичив не тільки добрі наслідки його панування, але й лихі, не тільки багаг те, сильне, добре зорганізоване князівство, але й непевне зовнішнополітичне положення, напружену внутрішну ситу­ацію.

Під безпосереднім вражінням смерти батька Ярослав запропонував Ізяславові не тільки мир, але й тісний союз, що властиво означав би для Галичини зворот від політики союзу з суздальськими князями в сторону співпраці з кня­зями київськими; це могло б мати далекосяжні наслідки для цілої української історії, але охолонувши, Ярослав сам не схотів мати Ізяслава ні за союзника, ні за протектора. Війна розпочалася наново в 1154. р. та велася із змінним щастям і нечуваною жорстокістю з боку київського князя. Назагал Ізяслав мав право уважати себе переможцем, але ж він помер ще того самого року, а наступником його на ки­ївському столі став брат його Ростислав, з смоленських Мономаховичів (1154-1167, з перервами). Всупереч правилу, та зміна на київському столі мала значення для Галичини: смоленський князь не цікавився галицьким простором і, взявши під увагу, що Ярослав на сусідні землі теж не зазі­хав, Галичина мала з того боку відносний спокій. Ярослав був діячем мирних часів і недаремно писав про нього літо­писець, що він, сам не ходив у походи, але посилав своїх воєводів.

<< | >>
Источник: ПАВЛО ГРИЦАК. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. Видано Науковим Товариством ім. Шевченка в ЗДА і Видавництвом „Обнова” 1958. 1958

Еще по теме Ярослав Осьмомисл: