Вплив осілого населення 12 — початку 15 ст. Півдня України на формування антропологічного складу українського народу

Питання етнічного складу населення Півдня України напередодні та під час монгольської навали є надзвичайно важливими з ог­ляду на складні процеси історичного розвитку Східної Європи у 12 — почат­ку 15 ст., які призвели згодом до появи нових етнічних спільностей, зокрема, українців.

Антропологічні та археологічні матеріали свідчать, що за часів існування Золотої Орди мали місце нові міграційні хвилі осілого та кочового населення

і це призвело до ще більш складної етнічної ситуації в Нижньому Подніпров'ї. В питаннях етнічного складу населення напередодні та під час монгольсько­го панування єдиної думки серед дослідників не склалось. Археологічні та антропологічні дослідження свідчать, що основний масив осілого та кочово­го населення репрезентований нащадками салтівського населення: болга­рами і аланами, а також слов'янами та кочівниками (Кондукторова, 1957; Зі- невич, 1960; Плетнева, 1958; 1981; Козловський, 1985; 1992; 2002; Бубенок, 2001; 2004; 2006; Єльников, 2001; 2002; Ельников, 2001; Литвинова, 1997; 2000; 2002; 2004; 2006; Круц, 2003; Круц, Литвинова, 2002; 2003).

Питання етногенезу українського народу лишається дотепер дискусій­ним та актуальним, і вирішення цієї проблеми неможливе без залучення ан­тропологічних матеріалів, зібраних на теренах України. За останнє десятиліт­тя антропологами досліджені значні пам'ятки середньовіччя з Центральної України — краніологічна серія з козацького цвинтаря 16—17 ст. у м. Чигирин (Рудич, 1997, с. 55—61; 2000, с. 381—392), продовжується дослідження ан­тропологічного матеріалу з ґрунтового могильника Торговиця (Литвинова, 2005, с. 84—92; 2006б, с. 88—92), що репрезентує населення Центральної України 14 ст., вивчені дві краніологічні серії з Нижнього Подніпров'я, які репрезентують осіле населення 12 — початку 15 ст.: найбільший у Східній Європі ґрунтовий могильник Мамай Сурка (Литвинова, 1997, с.

Одним з перших до висвітлення питань антропологічного складу україн­ців звернувся видатний етнолог Хв. Вовк (Ф. Волков), який зробив висновок про переважання серед українців доволі однорідного комплексу ознак. Він обґрунтував думку попередніх дослідників щодо приналежності україн­ців до адріатичної, або динарської раси, яка повніше зберегла первісний слов'янський тип та була поширена, здебільшого, серед південних та захід­них слов'ян (Волков, 1916; Вовк, 1995).

Питання антропологічного складу українського народу розглядались у дослідженнях В.Д. Дяченка (1960; 1961; 1965). Він дослідив понад 80 груп українців на території сучасної України та зробив певні висновки щодо їх походження. В.Д. Дяченко зазначав, що антропологічні типи українців ма­ють місцеве походження та сформувались на території від Середнього Подніпров'я до Західного Бугу. На думку цього дослідника, основу антро­пологічного типу українців складають нащадки полян, сіверян, волинян, ти- верців, уличів, древлян, відзначив вплив західних та південних слов'ян, про­стежив незначний вплив тюркського (половецького) та сармато-аланського компонентів у формуванні антропологічного складу українців.

Ретельний аналіз, за даними гематології, з залученням значної кількості антропологічного матеріалу був проведений Є.І. Даниловою. Вона відзначи­ла, що вирішальний вплив на формування українців мали слов'яни, а також простежила деякий вплив балкано-кавказьких антропологічних компонентів. Незначною мірою, виявлений вплив тюркського та іранського компонентів серед українців південно-східної зони України (Данилова, 1971, с. 103, 104).

В.П. Алексєєв проаналізував серії східних слов'ян і матеріали з ґрунто­вих могильників Півдня України та дійшов певних висновків. Він вважав, що антропологічний тип українців склався на підґрунті морфологічного типу древлян (Алексеев, 1969, с. 208). Також не заперечував участь населення Півдня України 12—14 ст., що залишило могильники Кам'янка, Каїри та на­селення салтово-маяцької культури, яке репрезентують краніологічні серії з могильників Салтів та Зливки у формуванні антропологічного типу українців.

Дещо іншої думки дотримувалась Т.І. Алексєєва, яка вважала, що племе­на східних слов'ян — древлян, волинян, тиверців та уличів приймали майже однакову участь у творенні антропологічного складу сучасного українського етносу (Алексеева, 1973, с. 203). Широке обличчя древлян, уличів та воли­нян, мезокефалія полян розглядаються як морфологічна основа для форму­вання фізичного типу українців (Алексеева, Дяченко, 2000, с. 62). Поряд з пе­реважаючою східнослов'янською основою у морфологічному типі українців знайшли відображення риси іраномовного компоненту, носіями якого були населення черняхівської та скіфської культури (Алексеева, 1974, с. 75; Алек­сеева, Дяченко, 2000, с. 62). Т.І. Алексеева підтримувала думку, що українці належать до південних європеоїдів (Алексеева, 1973, с. 272).

Цікаву думку висловлює Н.Н. Яковенко щодо тюркського компоненту у складі українців, вона вважає, що його чисельність становила близько трети­ни серед української шляхти Київщини та Поділля (Яковенко, 1993, с. 170— 174).

Визначення антропологічного типу українського народу, яке було про­ведено за краніологічною програмою, викладене у дослідженнях В.І. Буш- ковичем (Buschkowitsch, 1927; 1928) та В.П. Алексєєвим (Алексеев, 1969; Алексєєв, 1971, с. 30—54).

Антропологічна колекція українців, що репрезентують різні регіони Ук­раїни, датується 17—19 ст., але більша частина черепів відноситься до другої половини 19 ст. Краніологічна серія українців налічує 137 черепів (102 чо­ловічих і 35 жіночих) і розділена за територіальним принципом на 4 групи: південна (Херсонська та Катеринославська губернії), східна (Харківська та Полтавська), центральна (Київська та Чернігівська) і західна (Волинська та Подільська). Українська серія, в середньому вираженні, характеризується брахікранією, обличчя має помірну ширину і висоту, орбіти середньоширокі та низькі, ніс має середню ширину та висоту.

Антрополого-одонтологічне дослідження українців провів С.П. Сегеда. Аналіз варіацій одонтологічних ознак сучасних українців свідчить, що вони належать до представників великої європеоїдної раси, займаючи проміжне положення між північними та південними європеоїдами, українці, більшою мірою, тяжіють до останніх. Незважаючи, на наявність локальних відміннос­тей, вони cформувались на спільній основі. Дослідник виділив чотири ант­ропологічні зони — північну, центральну, західну і південну та відзначив, що відмінності між ними мають помірний характер.

С.П. Сегеда, за даними одонтології, реконструював основні напрямки етногенетичних процесів на території України та виділив різні за походжен­ням компоненти, на підставі яких формувались українці. Середньоєвро­пейський одонтологічний тип був притаманний населенню доби енеоліту, бронзи, раннього залізного віку, черняхівської культури та Київської Русі. Носії середньоєвропейського типу відіграли вирішальну роль у формуванні антрополого-одонтологічних особливостей українців. Представники різних за походженням одонтологічних типів взаємодіяли між собою на території України і це спричинило появу різних змішаних варіантів. Але, за підсум­ками порівняльного аналізу, одонтологічні особливості сучасних українців сформувались на основі середньоєвропейського типу.

Звернемось до характеристики населення центральних та південних районів України доби середньовіччя, яке безпосередньо вплинуло на фор­мування морфологічного типу українців.

Середньовічне населення Центральної України репрезентують дві краніологічні серії — Чигирин (Рудич, 2000) та Торговиця (Литвинова, 2005а; 2006б), які відносяться до різних хронологічних періодів.

Першу та поки що єдину краніологічну серію з козацького цвинтаря в м. Чигирин, яка репрезентує населення Центральної України кінця 16 — пер­шої половини 17 ст., дослідила Т.О. Рудич (Рудич, 1997, с. 55—61; 2000, с. 381—392). Чоловіча серія Чигирин, загалом, відноситься до європеоїдно­го брахікранного типу з широким та дещо сплощеним на назомалярному рівні обличчям та має найбільшу схожість зі збірними серіями сарматів Ук­раїни та Поволжя, серією з могильника Прутсько-Дністровського межиріччя Лимбар, серією Зливки, серіями Кам'янка та Мамай Сурка, серіями з Криму (Мангуп, Ескі-Кермен, Заречне), могильниками Північного Кавказу (Маджа- ри та Харх), а також низкою пам'яток з Поволжя (Великі Тархани, Саркел, Чотирьохугольник).

Жіноча серія з могильника Чигирин відрізняється від чоловічої більш високим та вузьким обличчям, більш високими орбітами і носом, тяжіє до мезокранії та має більш профільоване обличчя на назомалярному рівні. Жіноча серія неоднорідна та виявляє близькість з такими серіями: збірна сарматів України, Мамай Сурка, Кам'янка, Кайбели, Зливки, а також поляни київські, чернігівські, переяславські та сіверяни. Таким чином, Т.О. Рудич від­значає, що в серії Чигирин простежується домінування сарматсько-салтівсь- кого компоненту (Рудич, 2000, с. 390).

Результати внутрішньогрупового аналізу свідчать, що населення, яке за­лишило могильник Чигирин, відзначається неоднорідністю. Внутрішньогру- повий аналіз демонструє наявність двох компонентів, що мають різні вито­ки: слов'янського та болгарського. До першої групи відносяться мезокранні черепи, висота черепа значна, обличчя широке, горизонтальне профілюван­ня обличчя значне, ніс вузький та сильно виступає. Цей морфологічний тип пов'язаний з гіперморфним варіантом європеоїдної раси, який існував на території України з давніх часів; він притаманний древлянам, волинянам та тиверцям. Черепи, що відносяться до другого компоненту, характеризують­ся брахікранією, висота черепа середня, обличчя широке, дещо сплощене на верхньому горизонтальному рівні, ніс широкий. Другий морфологічний тип домінує в краніологічній серії та за багатьма ознаками проявляє подібність до ранніх болгар Поволжя, а також осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. (могильники Кам'янка та Мамай Сурка), що характери­зуються брахікранією, широким та дещо сплощеним обличчям. Дослідниця простежила близькість серії Чигирин зі збірними серіями українців, більшою мірою, з Центральної та Південної України, які датуються 17 — другою поло­виною 19 ст. (Рудич, 2000, с. 381—392).

Надзвичайно важливими для вирішення питань етногенезу українців є антропологічні матеріали з ґрунтових могильників, які уособлюють осіле на­селення Центральної України періоду існування Золотої Орди. Серія Торгови­ця поки що є єдиною, що репрезентує населення 14 ст. означеного регіону. Враховуючи важливість цього матеріалу, звернемося до більш детального його опису та аналізу. Ґрунтовий могильник та поселення золотоординсько- го періоду знаходяться біля с. Торговиця Новоархангельського району Кіро­воградської області (Бокій, Козир, 2002; 2003; Бокій, Козир, Позивай, 2006). Археологічний комплекс Торговиця має риси золотоординської культури: цегляна забудова, керамічний водогін, тандири та монети. Джучидські мо­нети, знайдені в похованнях, дозволяють датувати час існування могильника серединою — другою половиною 14 ст. На думку дослідників цієї пам'ятки, Торговиця — це один з економічно та політично важливих центрів на Право­бережжі Дніпра золотоординського періоду (Бокій, Козир, 2002, с. 93). Похо­вальні споруди на могильнику — це ґрунтові ями без перекриття і підстил­ки. Поховальний обряд — трупопокладення випростано на спині у напрямку південний захід — північний схід, орієнтовані головою на південний захід, позиція рук різноманітна: на грудях, на животі, на тазових кістках, вздовж тіла. Поховальний інвентар дуже бідний — уламки залізних знарядь праці (ніж, шило), сланцевий точильний брусок, залізні скоби, залізні заклепки від взуття, залізна пряжка, бронзові сережки у вигляді кілець, пастове намисто, залишки тканини та 23 джучидські монети. Речовий матеріал з поховань має аналогії з синхронними за часом середньовічними ґрунтовими могильника­ми Нижнього Подніпров'я (Бокій, Козир, 2002, с. 90—93; 2003; Бокій, Козир, Позивай, 2006, с. 4—13).

Антропологічна колекція з ґрунтового могильника Торговиця нараховує 92 скелети, дуже погано збереглися черепи, більшість яких має посмертну деформацію (Литвинова, 2005а, с. 84—92; 2006б, с. 88—96).

Краніологічна серія з могильника складається з 2 чоловічих та 5 жіночих черепів (табл. 10). Чоловіча серія характеризується мезо-доліхокранною фор­мою (1 череп — доліхокранний, 1 — мезокранний), обличчя має середню ши­рину та висоту, за покажчиком мезенне, орбіти широкі та середньовисокі — мезоконхні, ніс середньоширокий та високий, за покажчиком — лепторинний, ніс виступає сильно (симотичний покажчик — 55,5), розвиток перенісся знач­ний (дакріальний покажчик — 68,1). В середньому вираженні обличчя добре профільоване у горизонтальній площині на верхньому та на середньому рівні, але ці ознаки зафіксовані тільки на одному черепі. Комплекс краніологічних ознак, що простежується на чоловічих черепах, цілком європеоїдний. Слід зауважити, що при візуальному огляді тих чоловічих черепів, які неможливо

Таблиця 10. Краніологічна серія з ґрунтового могильника Торговиця

виміряти, зустрічались черепи з ослабленим горизонтальним профілюванням обличчя, що свідчить про неоднорідність чоловічої серії.

Жіноча серія має дещо інший комплекс ознак: за черепним покажчиком характеризується брахікранною формою (один череп помірно мезокран- ний, один — гіпербрахікранний). В середньому вираженні обличчя широке та низьке, за лицевим покажчиком широке. Орбіти середньоширокі та низь­кі, за покажчиком мезоконхні, ніс характеризується середньою шириною та висотою, за покажчиком мезоринний, перенісся розвинено помірно, носові кістки виступають сильно. Кути горизонтального профілювання обличчя свідчать про сплощеність обличчя на верхньому рівні (назомалярний кут пе­ревищує 140,0 градусів і коливається у межах від 141,0 до 147,0 градусів), на середньому рівні обличчя профільоване, в цілому, добре. Комплекс краніо­логічних ознак, що фіксується на жіночих черепах, притаманний європеої­дам з незначною монголоїдною домішкою. Характер монголоїдної домішки в жіночій краніологічній серії з могильника Торговиця свідчить про вплив антропологічного типу, який був притаманний населенню салтово-маяцької культури, його пов'язують з етнонімом протоболгари або болгари.

Аналіз чоловічої та жіночої серії з ґрунтового могильника Торговиця свід­чить про неоднорідний антропологічний склад та наявність різних морфоло­гічних типів серед населення, яке залишило цей могильник. Слід зазначити, що чоловіки дещо відрізняються від жінок, у останніх монголоїдна домішка значно сильніша, ніж у чоловіків.

Такими ж морфологічними рисами характеризуються жіночі серії, які реп­резентують осіле населення Нижнього Подніпров'я: Кам'янка, Благовіщенка, Каїри та Мамай Сурка. Антропологи відзначають, що у жінок з ґрунтових мо­гильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. монголоїдна домішка значно сильніша, ніж у чоловіків (Кондукторова, 1957; Зіневич, 1960; Круц, Литвинова, 2003; Литвинова, 2000; 2004; 2006). Можливо, це пов'язано з тим, що жінки, в більшості, складали місцеву основу населення, тоді як чоловіки — прийшлу. Аналіз чоловічої та жіночої серії з ґрунтового могильника Торговиця свідчить про неоднорідний антропологічний склад та наявність кількох мор­фологічних типів серед населення, яке залишило цей могильник.

Статистичний аналіз, для більшої об'єктивності, проведений за кількома програмами; використовувався пакет програм «Systat 11.0» (кластерний та факторний аналізи) та програма за формулою Пенроза. До порівняльного аналізу залучені краніологічні серії, які репрезентують слов'янське населен­ня Середнього Подніпров'я, населення салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця, Подоння та Північного Кавказу, осіле населення Ниж­нього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., серія з козацького цвинтаря кінця 16 — початку 17 ст. у м. Чигирин і збірні серії українців західних, південних, східних та центральних районів 17—19 століть.

Сумарна відстань за формулою Пенроза між окремими групами підрахо­вана за 10 краніологічними ознаками: поздовжній, поперечний та висотний діаметри, найменша ширина лоба, ширина та висота орбіт, носа і обличчя. За результатами цього аналізу для чоловічої серії Торговиця значна подіб­ність відзначена з серіями Благовіщенка, де сумарна відстань складає 0,208, Мамай Сурка — 0,274 та Кам'янка — 0,291. Близькість відзначена з бол­гарськими серіями: Кайбели — 0,255, Лимбар — 0,269, Зливки — 0,280; де­якими слов'янськими серіями Середнього Подніпров'я: Яблунівка — 0,190, Хутір Половецький — 0,205, Монастирьок — 0,206, Миколаївка — 0,293 та аланськими серіями: Адіюх (Північний Кавказ) — 0,178, Дмитрівське — 0,222, Салтів — 0,233, Новохарківський — 0,273 та серіями українців 17— 19 ст.: центральних районів — 0,234, південних — 0,246, західних — 0,253 та східних — 0,269 (додаток, табл. 28).

Можливості порівняльного аналізу невеликої серії з могильника Тор­говиця дещо обмежені, але дозволяють зробити певні висновки. Чоловіча серія, з одного боку, має риси, притаманні середньовічному населенню Нижнього Подніпров'я: серії Кам'янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сур- ка. З іншого боку простежується деяка схожість зі слов'янами Середнього Подніпров'я: збірні серії полян київських та чернігівських та серії з окремих слов'янських могильників — Григорівка, Монастирьок та Яблунівка. Відзна­чена також деяка схожість з аланським населенням басейну Сіверського Дінця: Дмитрівське, Маяцьке, Салтів та Північного Кавказу: Гамівське, Адіюх, Казазово-1, Казазово-2. Простежується певна схожість чоловічої серії Торго­виця зі збірними серіями українців центральних, південних, східних та захід­них районів 17—19 ст. (Литвинова, 2005а, с. 84—92; 2006б, с. 88—96).

Жіноча серія з могильника Торговиця має такий же комплекс морфо­логічних ознак, як жінки, що населяли Південь України (серії з могильників Кам'янка, Благовіщенка та Мамай Сурка). Жіноча серія з могильника Тор­говиця проявляє схожість з серіями, що мають в своїй основі болгарський компонент: широке та низьке обличчя, дещо сплощене на горизонтальному рівні. Простежується деяка подібність зі збірною серією кочівників Півдня України. Жіноча серія з могильника Торговиця має значну морфологічну близькість з серією з козацького цвинтаря у м. Чигирин та серіями україн­ців східних, центральних та південних районів 17—19 ст. (Литвинова, 2005а, с. 84—92; 2006б, с. 88—96).

Таким чином, антропологічний матеріал з ґрунтового могильника Тор­говиця дозволяє зробити певні висновки. Населення Центральної України 14 ст., яке репрезентує серія з могильника Торговиця, проявляє подібність до серій, які походять з могильників Нижнього Подніпров'я: Кам'янка, Каї- ри, Благовіщенка та Мамай Сурка. Вірогідно, населення означених регіонів формувалось під впливом одних і тих самих компонентів. У чоловічій серії простежується деяка схожість зі слов'янами Середнього Подніпров'я та аланським населенням басейну Сіверського Дінця, Подоння та Північного Кавказу. Жінки близькі з серіями, що мають в своїй основі болгарський ком­понент: широке та низьке, дещо сплощене обличчя. Таким чином, вірогідно, середньовічне населення Центральної України, яке представляє краніоло­гічна серія з ґрунтового могильника Торговиця, сформувалось під впливом нащадків слов'ян, алан та болгар. Матеріали з козацького цвинтаря Чиги­рин (кінець 16 — початок 17 ст.), в якому простежено два морфологічних варіанти: слов'янський та болгарський, до речі, останній компонент в серії є домінуючим і демонструє значну близькість з осілим населенням Степу, проявляють значну подібність за багатьма ознаками з серією Торговиця. Це свідчить про вагомий вплив населення Степу на формування антропологіч­ного типу середньовічних груп та постійне існування певної частини осілого населення на теренах Центральної України за доби середньовіччя.

Порівняння краніологічної серії Торговиця та збірних серій українців пів­денних, східних, центральних та західних районів, що датуються 17 — пер­шою половиною 19 ст. свідчать про значну подібність за багатьма таксоно­мічно важливими ознаками, як у чоловічій, так і жіночій серіях.

Отже, антропологічний тип українців, певною мірою, склався на підґрунті морфологічних типів, які представляють осіле населення Центральної Украї­ни за доби середньовіччя, що залишило могильники Торговиця та Чигирин.

Як було показано в попередніх розділах, осіле населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. репрезентують краніологічні серії з чотирьох ґрунтових могильників, які знаходяться на Лівобережжі Дніпра: Кам'янка, Каї­ри, Благовіщенка та Мамай Сурка. Це населення мало змішаний склад, чоловічі серії значно відрізняються від жіночих. Незважаючи, на загальну європеоїдність черепів, відзначено присутність монголоїдної домішки, особливо, в жіночих серіях. Загалом, чоловічі серії характеризуються мезокранією, середньовисо- ким та середньошироким обличчям, добре профільованим, хоча зустрічаються черепи з невеликою сплощеністю обличчя. Жіночі серії, в цілому, характеризу­ються брахікранією, більш широким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою тенденцією до сплощеності обличчя на горизонтальному рівні, монголоїдна (східна) домішка тут присутня значно сильніше, ніж у чоловічих серіях. Встановлено значну морфологічну близькість середньовічного населен­ня Нижнього Подніпров'я, яке залишило могильники Кам'янка, Каїри, Благо­віщенка та Мамай Сурка, але слід зауважити, що в кожному з цих могильників домінують різні морфологічні типи, які сформувались, в цілому, з нащадків алан, болгар, слов'ян та кочівників (Литвинова, 2002, с. 126—128; 2006, с. 52—60).

В.П. Алексєєв перший звернув увагу на морфологічну подібність осілого населення Нижнього Подніпров'я з українцями 17—19 ст. і зробив висновок про деяку участь населення, що залишило могильники Кам'янка та Каїри, у формуванні антропологічного складу українців (Алексеев, 1969, с. 193). Згід­но з середніми даними в українській серії тільки одна ознака, назомалярний кут, що характеризує горизонтальне профілювання обличчя — знаходиться на межі європеоїдних та монголоїдних величин та свідчить про невелике сплощення обличчя на верхньому рівні.

Детальний аналіз антропологічного матеріалу, що походить з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., проведений авто­ром цього дослідження, дозволяє констатувати наявність в цих серіях різних морфологічних компонентів, а саме аланського, сарматського, болгарсько­го, слов'янського та кочового, що доводить вплив відповідних груп на фор­мування населення означеного регіону за доби середньовіччя.

Для висвітлення питання історичної долі населення Нижнього Подніпров'я в подальшому формуванні антропологічного складу українців важливо провести співставлення матеріалів з ґрунтових могильників 12 — початку 15 ст. з краніологічними серіями, що представляють українців 17— 19 ст. Отже порівняльний аналіз проведено з кожною серією окремо, а для більшої об'єктивності використано різні статистичні методи.

Краніологічна серія Кам'янка характеризується брахікранією, середньо- широким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою спло­щеністю обличчя, відзначено наявність в серії монголоїдної (східної) доміш­ки, що найбільш яскраво представлена у жінок. В цілому, краніологічна серія відноситься до південних груп європеоїдної раси.

Слід зазначити, що антропологи зафіксували присутність незначної мон­голоїдної домішки серед осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — по­чатку 15 ст.

Очевидно, монголоїдна (східна) домішка, що притаманна осілому насе­ленню Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., характеризується помір­ним виступанням носових кісток та деякою сплощеністю обличчя на верх­ньому та середньому рівні, має більш давнє походження. Відомо, що такий комплекс ознак помітний в деяких матеріалах сарматської доби та прита­манний населенню салтово-маяцької культури, яке ототожнюють з болгара­ми.

До порівняльного аналізу серії Кам'янка залучались різні статистичні методи: факторний та кластерний аналізи, а також вираховувалась сумарна відстань за формулою Пенроза. Для факторного та кластерного аналізу ви­користано 14 краніологічних ознак, сумарна відстань за формулою Пенроза підрахована за 10 та 17 краніологічними ознаками.

У чоловічій серії за формулою Пенроза (10 краніологічних ознак) від­значена значна близькість з українцями східних районів — 0,086, півден­них — 0,154, західних — 0,180, центральних — 0,191, з серією з козацького цвинтаря 16—17 ст. Чигирин — 0,243 та серією Торговиця (Центральна Украї­на) — 0,291. В чоловічій серії зв'язок з серією Торговиця ослаблений (дода­ток, табл. 28). Сумарна відстань за 17 краніологічними ознаками в чоловічій серії Кам'янка складає: українці східних районів — 0,100, українці південних районів — 0,142, українці західних районів — 0,166, українці центральних районів — 0,236 та Чигирин — 0,242 (додаток, табл. 29).

У жіночій серії Кам'янка за формулою Пенроза (17 краніологічних ознак) сумарна відстань між українськими серіями становить: Чигирин — 0,097, ук­раїнці: центральних районів — 0,122, південних районів — 0,186, західних районів — 0,200, східних районів — 0,455 (додаток, табл. 30). В жіночій серії морфологічний зв'язок з українцями східних районів відсутній.

Отже, результати аналізу за формулою Пенроза (сумарна відстань) свід­чать про значний морфологічний зв'язок між населенням, що залишило могильник Кам'янка та українцями різних районів 17—19 ст., а також насе­ленням Центральної України, яке репрезентують могильники Торговиця та Чигирин.

До факторного аналізу залучались 40 краніологічних серій (чоловіки) та 33 серії (жінки), у кластерному аналізі використано 36 серій (чоловіки), що репрезентують середньовічне населення Південно-Східної Європи та охоп­люють значний хронологічний період: від сарматської доби до доби пізнього середньовіччя (рис. 9—11). За результатами факторного аналізу у чоловічій серії Кам'янка зафіксовано близькість з українцями різних районів — цент­ральних, південних, західних та східних (рис. 9). У жіночій серії маємо той же результат (рис. 10). До кластерного аналізу залучено 36 серій (чоловіки) та використано 17 краніологічних ознак. Вони демонструють подібність до українців центральних, східних, південних та західних районів (рис. 11).

Проведемо аналогічний порівняльний аналіз серії з ґрунтового могиль­ника Каїри. Краніологічний матеріал з могильника Каїри представлений мезокранними (чоловіки) та брахікранними (жінки) черепами, обличчя ме- зогнатне, добре профільоване в горизонтальній площині, перенісся високе,

Рис. 9. Результати факторного аналізу чоловічих серій:

1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Зливки; 5 — Салтів; 6 — Бранешти; 7 — Лимбар; 8 — Великі Тархани; 9 — Кургани Нижнього Поволжя (кочівники); 10 — Половці Калмикії; 11 — Змійська; 12 — Сіверяни; 13 — Дмитрівське; 14 — Поляни переяславські; 15 — Поляни київські; 16 — Поляни чернігівські; 17 — Дубаюрт; 18 — Гамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці Півдня України; 21 — Кочівники Півдня України; 22 — Печеніги Півдня України; 23 — Мангуп-Калє; 24 — Бскі-Кермен; 25 — Григорівка; 26 — Зелений Гай; 27 — Маяцьке (могильник); 28 — Ютанівка; 29 — Нижні Луб'янки; 30 — Черкесія (ранній етап); 31 — Черкесія (пізній етап); 32 — Кайбели (ранній етап); 33 — Ізмері; 34 — Заречне; 35 — Гончарне; 36 — Монастирьок; 37 — Українці східних районів; 38 — Українці південних районів; 39 — Українці центральних районів; 40 — Українці західних районів

однак кут виступання носових кісток помірний. У жіночій серії відзначено домішку монголоїдних елементів: спостерігається ослаблення горизонталь­ного профілювання обличчя на верхньому та середньому рівні. Краніологіч­на серія Каїри належить до південних груп європеоїдної раси.

До міжгрупового аналізу залучались серії, які репрезентують серед­ньовічне населення Середнього та Нижнього Подніпров'я, Криму, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу.

Міжгруповий аналіз було проведено кількома статистичними метода­ми: факторним та кластерним аналізом, та методом співставлення груп за формулою Пенроза. В кожному аналізі використана різна кількість краніоло-

Рис. 10. Результати факторного аналізу жіночих серій:

1 — Бранешти; 2 — Лимбар; 3 — Змійська; 4 — Сіверяни; 5 — Мамай Сурка; 6 — Каїри; 7 — Кам'янка; 8 — Зливки; 9 — Салтів; 10 — Чигирин; 11 — Дмитрівське; 12 — Поляни переяславські; 13 — Поля­ни чернігівські; 14 — Поляни київські; 15 — Миколаївка; 16 — Хутір Половецький; 17 — Дубаюрт;

18 — Гамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці Півдня України; 21 — Кочівники Півдня Украї­ни; 22 — Григорівка; 23 — Зелений Гай; 24 — Кам'яне; 25 — Маяцьке (могильник); 26 — Ютанівка;

27 — Волоконівка; 28 — Черкесія (пізній етап); 29 — Кайбели (пізній етап); 30 — Українці західних районів; 31 — Українці центральних районів; 32 — Українці південних районів; 33 — Українці схід­них районів

гічних ознак з метою отримання об'єктивної інформації, так, у факторному та кластерному аналізах задіяно 14 краніологічних ознак. В аналізі за фор­мулою Пенроза використано в одному випадку 10 краніологічних ознак, в іншому — 17 ознак.

За формулою Пенроза сумарна відстань між населенням, що залишило могильник Каїри (чоловіки) становить з українцями східних районів — 0,069, південних — 0,088, центральних — 0,177, західних — 0,177 та Чигирином — 0,291 (додаток, табл. 29). Ці результати отримані на основі 17 краніологічних ознак. Сумарна відстань між цими ж чоловічими групами за 10 ознаками складає: українці східних районів — 0,088, південних — 0,102, західних — 0,147, центральних — 0,165 та Чигирин — 0,387 (додаток, табл. 28).

В жіночій серії Каїри сумарна від­стань за 17 краніологічними ознака­ми становить з українцями західних районів — 0,089, центральних — 0,148, південних — 0,236, східних — 0,411 та Чигирин — 0,177 (додаток, табл. 30).

Отже результати порівняльного аналізу за формулою Пенроза свідчать про доволі тісний морфологічний зв'язок між населенням, що залишило могиль­ник Каїри та українцями 17—19 ст., а також населенням Центральної Украї­ни 16—17 ст., яке залишило могильник Чигирин як в жіночих, так в чоловічих групах. Також, слід зауважити, що рівно­цінна тенденція зберігається тоді, коли до аналізу залучаються 10 краніологіч­них ознак або 17 ознак, що свідчить про об'єктивність отриманих даних.

До міжгрупового факторного аналізу серії Каїри залучались 40 чоловічих серій, які репрезентують середньовічне населен­ня Півдня Східної Європи (рис. 9). Отже, аналіз отриманих даних свідчить, що на­селення, яке залишило могильник Каїри, демонструє значну близькість з україн­цями південних, центральних, східних та західних регіонів та свідчить про значний

Рис. 11. Результати кластерного аналізу чолові­чих серій:

1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Зливки; 5 — Салтів; 6 — Бранешти; 7 — Лимбар; 8 — Кайбели (ранній етап); 9 — Кайбели (пізній етап); 10 — Сармати Півдня України (збірна серія); 11 — Чотирьохугольник (10—13 ст.), 12 — Половці Калмикії; 13 — Змійська, 14 — Сіверяни; 15 — Чигирин; 16 — Дмитрівське; 17 — Поляни переяславські; 18 — Поляни київські; 19 — По­ляни чернігівські; 20 — Дубаюрт; 21 — Гамівське; 22 — Сармати: саратовська груп (пізній етап); 23 — Сармати Нижнього Поволжя та Нижнього Подоння (пізній етап); 24 — Благовіщенка; 25 — Половці Півдня України; 26 — Кочівники Півдня України; 27 — Печеніги Півдня України; 28 — Великі Тархани; 29 — Ізмері; 30 — Зеле­ний Гай; 31 — Григорівка; 32 — Маяцьке (могильник); 33 — Українці (східних районів); 34 — Українці (півден­них районів;) 35 — Українці (центральних районів); 36 — Українці (західних районів) морфологічний зв'язок між середньовічними групами Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. та населенням 17—19 ст., яке ототожнюють з українцями.

Факторний аналіз жіночих серій здійснений з залученням 33 краніоло­гічних серій доби середньовіччя, які репрезентують населення Середнього та Нижнього Подніпров'я, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу. Значний морфологічний зв'язок з жіночою серією Каїри демонструють серії українців центральних та західних районів (рис. 10).

Отже, результати факторного аналізу чоловічої та жіночої серії з могиль­ника Каїри демонструють суттєвий зв'язок з українцями центральних, пів­денних, єхідних та західних районів.

У кластерному аналізі використано 36 краніологічних серій (чоловіки). Чолові­ча серія Каїри займає нейтральне положення серед українських серій (рис. 11).

Отримані результати двох статистичних аналізів дають підставу вважати, що між цим населенням та українськими групами з різних територій існує зв'язок, який свідчить про певний вплив осілого населення, що залишило могильник Каїри, на формування антропологічного типу українців.

Ще один ґрунтовий могильник Благовіщенка представляє осіле насе­лення Нижнього Подніпров'я. Він почав функціонувати ще до монгольської навали та, можливо, існував певний час у період Золотої Орди. Краніоло­гічна серія свідчить, що населення, яке залишило могильник Благовіщенка неоднорідне, в його складі налічуються різні морфологічні типи на підґрун­ті яких воно сформувалось. Загалом, комплекс ознак на чоловічих черепах цілком європеоїдний. Різниця між чоловічою та жіночою серіями значна. Жіночі черепи більш широкоголові, широколиці, низкоорбітні, широконосі, виступання носа та носових кісток менше, простежується деяке сплощення обличчя. Присутність в серії гіпербрахікранів з послабленим профілюван­ням, високим та широким обличчям, слабким виступанням носових кісток свідчить про наявність у групі монголоїдних елементів при домінуванні ме- зобрахікранних, відносно вузьколицих європеоїдів.

При співставленні чоловічої та жіночої серії Благовіщенка з українськи­ми серіями 17—19 ст. отримані такі результати. В порівняльному аналізі за формулою Пенроза (сумарна відстань) використано 56 краніологічних серій (чоловіки) доби середньовіччя за 10 ознаками (додаток, табл. 28), 36 краніо­логічних серій (чоловіки) за 17 ознаками (додаток, табл. 29) та 34 серії (жін­ки) за 17 краніологічними ознаками (додаток, табл. 30).

В чоловічій серії Благовіщенка сумарна відстань з українцями різ­них районів за 10 краніологічними ознаками становить: українці східних районів — 0,088, південних — 0,102, західних — 0,147, центральних — 0,165, та Чигирин — 0,387 (додаток, табл. 28). Аналіз з залученням 17 краніологічних ознак дає наступні результати. Сумарна відстань між чоловічими серіями Бла­говіщенка та українцями 17—19 ст. складає: українці півдня — 0,225, сходу — 0,310, центру — 0,385, заходу — 0,386 та Чигирин — 0,251 (додаток, табл. 29).

Порівняльний аналіз жіночої серії Благовіщенка з українцями різних районів за формулою Пенроза із залученням 17 краніологічних ознак на­дає такі дані. Сумарна відстань між серіями становить: українці центральних районів — 0,232, південних — 0,247, західних — 0,273, східних — 0,318 та Чигирин — 0,096 (додаток, табл. 30).

Отже, отримані результати порівняльного аналізу за формулою Пенроза свідчать про значний морфологічний зв'язок за комплексом краніологічних ознак між населенням, що залишило могильник Благовіщенка та українця­ми різних районів 17—19 ст., а також серією 16—17 ст. з могильника Чиги­рин, яка репрезентує населення Центральної України козацької доби.

У міжгруповому аналізі також був застосований факторний аналіз, до якого залучались 14 краніологічних ознак. Чоловіча серія Благовіщенка про­являє близькість з українськими серіями: південних, східних, центральних та західних районів (рис. 9). У жіночій серії найбільша схожість відзначена з українцями східних районів (рис. 10).

До кластерного аналізу залучались 36 краніологічних серій доби середньовіч­чя за 17 ознаками. Чоловіча серія Благовіщенка має значну подібність до україн­ців: південних, східних, центральних та західних районів 17—19 ст. (рис. 11).

Результати трьох статистичних аналізів свідчать, що населення, яке зали­шило могильник Благовіщенка, має за багатьма таксономічно важливими ознаками схожість з українцями 17—19 ст. та населенням Центральної Ук­раїни 16—17 ст. (могильник Чигирин).

Найбільш репрезентативний антропологічний матеріал із території Нижнього Подніпров'я походить з ґрунтового могильника Мамай Сурка. Населення, що за­лишило цей могильник має найбільшу морфологічну подібність з українцями 17— 19 ст., вірогідно, це зумовлено значною кількістю антропологічного матеріалу.

Краніологічна серія Мамай Сурка детально проаналізована у попередніх розділах. В цілому, чоловіча та жіноча серії за низкою таксономічно важли­вих ознак відноситься до європеоїдів з невеликою домішкою монголоїдних компонентів, яка, більшою мірою, відзначена в жіночій серії. Внутрішньогру- повий аналіз серії дозволив виділити морфологічні компоненти на підґрунті яких формувалось населення, що залишило могильник Мамай Сурка.

Як це було показано у попередніх розділах, у чоловічій серії Мамай Сур­ка виділено три морфологічних типи: перший морфотип сформувався під значним впливом аланського та сарматського компонентів, другий — на підґрунті болгарського та кочового компонентів, третій морфотип має в своїй основі значний слов'янський компонент. Таким чином, з'явилась мож­ливість порівняти серію загалом та окремо кожний морфологічний тип у чо­ловічій серії Мамай Сурка з українцями.

До міжгрупового аналізу були залучені факторний та кластерний аналі­зи, а також метод зіставлення груп за формулою Пенроза. Залучались різна кількість краніологічних серій та ознак. Дані щодо краніологічних серій доби середньовіччя Східної Європи, які були задіяні у міжгруповому аналізі, на­дані в табл. 25 (додаток).

За результатами статистичного аналізу за формулою Пенроза сумарна від­стань за 17 краніологічними ознаками між чоловічою серією Мамай Сурка та серіями українців південних районів становить 0,048, центральних — 0,049, західних — 0,058, східних — 0,085 та Чигирин — 0,126 (додаток, табл. 29). За

Таблиця 11. Результати порівняльного аналізу за формулою Пенроза (сумарна відстань, чоловіки; Мамай Сурка)

Таблиця 12. Сумарна відстань за формулою Пенроза (чоловіки)

П р и м і т к а. 1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Благовіщенка; 5 — Торговиця;

6 — Українці (південна група); 7 — Українці (східна група); 8 — Українці (центральна група);

9 — Українці (західна група); 10 — Чигирин.

10 краніологічними ознаками сумарна відстань між чоловічою серією Ма­май Сурка та українцями різних регіонів складає: українці півдня — 0,024, заходу — 0,057, центру — 0,064, сходу — 0,067 та Чигирин — 0,144 (додаток, табл. 28). Отримані результати свідчать про значний морфологічний зв'язок між цими групами населення.

Сумарна відстань за формулою Пенроза між чоловічими серіями україн­ців та трьома морфологічними типами, які були виділені в серії Мамай Сур­ка, подана втабл. 11.

Таким чином, отримані результати фіксують дуже значний морфоло­гічний зв'язок між трьома морфологічними типами в серії Мамай Сурка та українцями різних районів 17—19 ст. Відзначається найбільша близькість першого морфотипу з українцями південних та східних районів, другого морфотипу — з українцями центральних та східних районів, третій морфо­логічний тип найбільшу схожість має з українцями південних районів.

У жіночій серії Мамай Сурка сумарна відстань за 17 краніологічними ознаками зі збірними серіями українців становить: центральних районів — 0,090, західних — 0,151, східних — 0,153, південних — 0,184 та Чигирин — 0,079 (додаток, табл. 30). Тобто, отримані результати фіксують значну мор­фологічну подібність і в жіночих серіях, що порівнюються.

До факторного аналізу залучались 40 чоловічих та 33 жіночих краніоло­гічних серій за 14 ознаками. За результатами аналізу у чоловічій серії Мамай Сурка простежено дуже тісний морфологічний зв'язок з українцями різних районів (рис. 9). У жіночій серії Мамай Сурка морфологічний зв'язок з ук­раїнськими серіями дещо ослаблений (рис. 10).

До кластерного аналізу залучались 36 чоловічих серій за 17 краніологічни­ми ознаками. Серія Мамай Сурка демонструє значну подібність з українськи­ми серіями центральних, східних, південних та західних районів (рис. 11).

Отже, результати трьох статистичних аналізів свідчать, що за більшістю так­сономічно важливих ознак, населення, яке залишило могильник Мамай Сурка, виявляє значну морфологічну подібність до українців з різних районів, що свід­чить про значний вплив осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. на формування антропологічного типу українців. Порівняльний аналіз за формулою Пенроза свідчить про значну морфологічну подібність між осілим се­редньовічним населенням Півдня та Центральної України з одного боку та україн­цями південних, центральних, східних та західних районів, з другого (табл. 12).

Спираючись на проведені співставлення, зазначимо, що найбільшу мор­фологічну подібність з українськими серіями (чоловіки) демонструють серії Каїри та Мамай Сурка. Серія українців південних (жінки) мають схожість з серіями Мамай Сурка та Кам'янка, а серії українців центральних та західних районів (жінки) мають подібність з населенням, що залишило могильник Каї­ри. Отже, залучено декілька порівняльних аналізів, які демонструють значну морфологічну близькість, вірогідно, генетичні зв'язки між осілим населенням Півдня та Центральної України 12 — початку 15 ст. та українцями 17—19 ст.

Підсумовуючи результати міжгрупового аналізу зазначимо, що населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., яке походить з ґрунтових могильни­ків: Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри та Кам'янка, та населення Центральної України 14 ст. (ґрунтовий могильник Торговиця) за більшістю краніологічних ознак має морфологічну подібність з українцями, особливо, східних, півден­них та центральних районів. Отримані результати свідчать про значний вплив осілого населення доби середньовіччя Нижнього Подніпров'я та Центральної України на формування антропологічного типу українців.

Отже, дослідження матеріалів, що репрезентують осіле населення Пів­дня та Центральної України за доби середньовіччя свідчить про існування на означеній території великої кількості осілого населення, яке мало значний морфологічний зв'язок з українцями південних, східних, центральних та за­хідних районів 17 — першої половини 19 ст. Антропологічний тип українців, певною мірою, склався на підґрунті морфологічних типів, які репрезентують осіле населення 12 — початку 15 ст. Півдня та Центральної України. За доби середньовіччя на території України етнічні процеси відбувались за участю тубільців та мігрантів та, не зважаючи, на поліетнічний склад, різкої зміни населення не простежується.