Антропологічна характеристика, походження та генетичні зв'язки населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. за історичними, археологічними та антропологічними даними мало змішаний характер і складалося з нащадків слов'ян, алан, болгар, печенігів та половців (Плетнева, 1958; 1981; Козловський, 1985; 1992; 2002; Бубенок, 1997; 2001; 2004; 2006; Кондукторова, 1957; Зіневич, 1960; 1967; Литвинова, 1997; 2000; 2002; 2004; 2006; Круц, Литвинова, 2002; 2003).

На думку С.О. Плетньової степові пам'ятки Подніпров'я належать зміша­ному бродницько-половецькому населенню (Плетнева, 1981, с. 221), а мо­гильник Кам'янка залишила частина ясів (алан), які під тиском кочівників просунулися з Дінця до Придніпров'я (Плетнева, 1958, с. 185). О.Б. Бубенок з аланами пов'язує ґрунтові могильники Кам'янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка, зважуючи на те, що ці пам'ятки були залишені осілим абори­генним населенням Степу, яке проживало тут у попередній період (Бубе- нок, 2001, с. 15—36). Зокрема, населення, що залишило могильник Каїри, він пов'язує з аланами, що переселилися на південь України з Північного Кавказу (Бубенок, 1997а, с. 658, 659). Останнім часом О.Б. Бубенок висловив думку про те, що аланський компонент був домінуючим у складі осілого на­селення Нижнього Подніпров'я 13—14 ст., а також зауважив, щодо значного впливу сарматського компоненту на формування населення, яке залишило ґрунтові могильники Каїри, Кам'янка, Благовіщенка та Мамай Сурка (Бубе­нок, 2004, с. 168—189, 291; 2006, с. 20—26).

Отже, антропологічні, археологічні та історичні дослідження засвідчують дуже строкатий склад та наявність різних етнічних груп населення у Нижнь­ому Подніпров'ї до монгольської навали та в період існування Золотої Орди.

Перші дослідження антропологічного складу населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., проведені Т.С. Кондукторовою та Г.П. Зіне­вич, виявили відсутність слов'янського компоненту в краніологічних серіях Кам'янка та Каїри. Т.С. Кондукторова відзначила наявність в серії Кам'янка кочової домішки, а також, припустила, що населення, яке залишило цей могильник було болгарами або аварами (Кондукторова, 1957, с. 56—57). Г.П. Зіневич відзначила в серії Каїри значний вплив сарматського компонен­ту (збірні серії Запорізької та Дніпропетровської областей), а також подіб­ність до середньовічних серій з Херсонесу (Зіневич, 1960, с. 98—101).

Отже, необхідність узагальнюючого антропологічного вивчення насе­лення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. є очевидною. Таке дослід­ження з залученням значної кількості антропологічного матеріалу, як озна­ченого хронологічного періоду, так і, з метою порівняння, серій з території Південно-Східної Європи доби середньовіччя та використанням різних ста­тистичних методів, проведено вперше на теренах України.

У другому розділі докладно наводяться антропологічні матеріали з чо­тирьох ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.: Кам'янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка. Подається характеристика та внутрішньогруповий аналіз кожної серії окремо, проведений міжгрупо- вий аналіз. В чоловічій та жіночій серіях Мамай Сурки виділені морфологічні компоненти на підґрунті яких сформувалось населення, що залишило цей могильник.

Як показав аналіз краніологічних матеріалів з могильників Мамай Сур­ка, Благовіщенка, Каїри та Кам'янка, проведений у попередньому розділі, населення мало змішаний склад, чоловічі серії відрізняються від жіночих, не зважаючи, на загальну європеоїдність черепів, відзначена присутність монголоїдної домішки, особливо в жіночих серіях.

Для висвітлення питань походження та морфологічних зв'язків цих типів з окремими етнічними групами більш раннього та синхронного населення необхідно ще раз звернутися до антропологічної характеристики окремих серій. Антропологічна серія з могильника Мамай Сурка найбільш репрезен­тативна, за краніологічною програмою досліджено 65 чоловічих та 75 жі­ночих черепів (Литвинова, 2000, с. 369—379; 2004, с. 68—78). Значна кіль­кість матеріалу дозволяє детально проаналізувати антропологічний склад населення. Чоловіча серія Мамай Сурка характеризується, як мезокранна на межі з брахікранною. Мозковий відділ черепа має середні покажчики поздовжнього та поперечного діаметрів, висотний діаметр середній, за ви­сотно-поздовжнім покажчиком черепи гіпсікранні. Лицевий відділ характе­ризується середніми широтними та висотними розмірами, вертикальний профіль лицевого відділу ортогнатний, горизонтальне профілювання верх­нього та середнього відділу обличчя, в цілому, свідчить про європеоїдну бу­дову обличчя, однак, на деяких черепах відзначено слабке профілювання на верхньому та середньому рівні. Ніс характеризується середньою шириною та висотою, за носовим покажчиком мезоринний, орбіти середньоширокі та невисокі, за покажчиком мезоконхні. Дакріальний та симотичний покаж­чики свідчать про високе та добре профільоване перенісся, кут виступання носових кісток значний.

Жіночі черепи в серії Мамай Сурка мають середні поздовжні та великі поперечні діаметри, за черепним покажчиком серія брахікранна, висотний діаметр середній, обличчя середньовисоке та середньошироке, ортогнатне. Середня величина назомалярного кута свідчить про ослаблене профілювання обличчя на верхньому рівні, зигомаксилярний кут знаходиться в межах євро­пеоїдних величин. Ніс середньоширокий та середньовисокий, за покажчиком мезоринний, орбіти низькі, мають середню ширину, за покажчиком мезо­конхні, виступання перенісся та носових кісток значне. Внутрішньогруповий аналіз краніологічної серії з могильника Мамай Сурка показав неоднорідність цієї групи та наявність у її складі різних морфологічних типів, на підґрунті яких формувалось середньовічне населення Нижнього Подніпров'я.

Для аналізу використано факторний та кластерний аналізи (пакет прог­рам «SYSTAT 11.0»), та метод співставлення груп за формулою Пенроза-Кнус- смана (модифікація Козінцева). До міжгрупового аналізу залучені матеріали ранніх, синхронних та пізніх періодів з різних територій: Середнього та Ниж­нього Подніпров'я, Буго-Дністровського межиріччя, басейну Сіверського Дінця, Криму, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу (додаток, табл. 25).

За результатами цього співставлення, краніологічні матеріали з могиль­ника Мамай Сурка виявляють подібність до осілого населення (чоловіки та жінки) Нижнього Подніпров'я, яке залишило ґрунтові могильники Кам'янка, Каїри та Благовіщенка (рис. 5—8). Простежується морфологічна близькість серії чоловіків Мамай Сурка з сарматськими серіями (середній етап) За­порізької та Дніпропетровської області, сарматами межиріччя Манича та Сала (середній етап), сарматами Нижнього Поволжя (середній етап) та сар­матами Нижнього Подоння та Поволжя (пізній етап) (рис. 5; 7).

Також відзначена значна схожість з аланськими серіями Подоння та Пів­нічного Кавказу (Салтів, Дмитрівське, Ютанівка, Маяцьке, Нижні Луб'янки, Черкесія (пізній етап), Змійська, Бамівське), слов'янськими серіями Серед­нього Подніпров'я (поляни — київські, переяславські, чернігівські, Григорів- ка), слов'янською серією тиверців Бранешти (Молдова) та болгарськими серіями Поволжя (Кайбели (ранній та пізній етап), Великі Тархани, Чотирьо­хугольник (10—13 ст.), Ізмері), а також серією з Молдови — Лимбар (рис.

Рис. 5. Результати факторного аналізу чоловічих серій:

1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Зливки; 5 — Салтів; 6 — Бранешти; 7 — Лим- бар; 8 — Великі Тархани; 9 — Кургани Нижнього Поволжя; 10 — Половці Калмикії; 11 — Змійська; 12 — Сіверяни; 13 — Дмитрівське; 14 — Поляни переяславські; 15 — Поляни київські; 16 — Поляни чернігівські; 17 — Дубаюрт; 18 — Гамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці (Південь України); 21 — Кочівники (Південь України); 22 — Печеніги (Південь України); 23 — Мангуп-Калє; 24 — Ескі- Кермен; 25 — Миколаївка; 26 — Хутір Половецький; 27 — Григорівка; 28 — Зелений Гай; 29 — Мая- цьке (могильник); 30 — Ютанівка; 31 — Нижні Луб'янки; 32 — Черкесія (ранній етап); 33 — Черкесія (пізній етап); 34 — Кайбели (ранній етап); 35 — Кайбели (пізній етап); 36 — Ізмері; 37 — Заречне; 38 — Гончарне; 39 — Монастирьок; 40 — Чигирин; 41 — Чотирьохугольник (10—13 ст.); 42 — Чо- тирьохугольник (13—15 ст.); 43 — Бабій бугор; 44 — Азак; 45 — Ханська усипальниця; 46 — Малий Мінарет; 47 — Старо-Куйбишевський; 48 — Царьовське-2; 49 — Новохарківський; 50 — Сармати Нижнього Поволжя (ранній етап); 51 — Сармати Нижнього Поволжя (середній етап); 52 — Сармати межиріччя Манича і Сала; 53 — Сармати Півдня України (Дніпропетровська обл.); 54 — Сармати Пів­дня України (Запорізька обл.); 55 — Сармати Таврії

Виходячи з напрямку виявлених зв'язків у чоловічій серії Мамай Сурка відзначається наявність сарматського та аланського компонентів, які, віро­гідно, є домінуючими для населення, що залишило цей могильник. Відчу­вається значний вплив болгарського та слов'янського компонентів на фор­мування морфологічного типу населення цього могильника.

Рис. 6. Результати факторного аналізу жіночих серій:

1 — Бранешти; 2 — Лимбар; 3 — Змійська; 4 — Сіверяни; 5 — Мамай Сурка; 6 — Каїри; 7 — Кам'янка; 8 — Зливки; 9 — Салтів; 10 — Чигирин; 11 — Дмитрівське; 12 — Поляни переяславські; 13 — По­ляни київські; 14 — Поляни чернігівські; 15 — Миколаївка;16 — Хутір Половецький; 17 — Дубаюрт; 18 — Гамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці (Південь України); 21 — Кочівники (Південь Украї­ни); 22 — Григорівка; 23 — Зелений Гай; 24 — Кам'яне; 25 — Маяцьке (могильник); 26 — Ютанівка; 27 — Волоконовка; 28 — Черкесія (пізній етап); 29 — Кайбели (пізній етап); 30 — Новохарківський; 31 — Сармати Нижнього Поволжя (ранній етап); 32 — Сармати Нижнього Поволжя (середній етап); 33 — Сармати межиріччя Манича і Сала; 34 — Сармати Півдня України (Дніпропетровська обл.); 35 — Сармати Півдня України (Запорізька обл.); 36 — Сармати Таврії; 37 — Сармати Нижнього По­волжя та Подоння (пізній етап); 38 — Українці (південних районів); 39 — Українці (східних районів); 40 — Українці (центральних районів); 41 — Українці (західних районів); 42 — Азак

Внутрішньогруповий аналіз чоловічої серії Мамай Сурка, наведений у по­передньому розділі, виявив присутність 3 морфологічних типів, та їх аналіз дозволяє більш детально з'ясувати питання генетичних витоків середньовіч­ного населення, яке залишило цей могильник.

Першому морфологічному типу, за середніми даними, притаманні долі- хо-мезокранні черепи з відносно вузьким, добре профільованим обличчям та значним виступанням носа і носових кісток. За результатами факторно­го аналізу перший морфотип має подібність до низки аланських серій По- доння та Північного Кавказу — Салтів, Дмитрівське, Маяцьке, Ютанівка, Нижні Луб'янки, Черкесія, Змійська та сарматських серій межиріччя Мани- ча та Сала (середній етап), а також Ниж­нього Поволжя та Подоння (пізній етап). Простежується схожість зі слов'янською серією тиверців з Молдови — Бранешти та серією, що репрезентує осіле населен­ня Нижнього Подніпров'я, Каїри (рис. 1).

Метод співставлення груп за форму­лою Пенроза дає наступні результати. У чоловічій серії Мамай Сурка значну подіб­ність виявляють серії синхронні за часом з ґрунтових могильників Каїри, Кам'янка та Благовіщенка. Також, відзначена значна подібність до сармат Півдня України (Дніп­ропетровська область) та до аланських серій басейну Сіверського Дінця та Подон- ня: Салтів, Дмитрівське, Маяцьке, Ютанівка, Нижні Луб'янки та алан Північного Кавка­зу: Бамівське, Балабанка, Казазово, Адіюх. Простежується зв'язок зі слов'янськими

Рис. 7. Результати кластерного аналізу чоловічих серій:

1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Злив­ки; 5 — Салтів; 6 — Бранешти; 7 — Лимбар; 8 — Великі Тархани; 9 — Кургани Нижнього Поволжя (кочівники); 10 — Половці Калмикії; 11 — Змійська; 12 — Сіверяни; 13 — Дмитрівське; 14 — Поляни переяславські; 15 — Поляни київські; 16 — Поляни чернігівські; 17 — Дуба- юрт; 18 — Бамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці Півдня України; 21 — Кочівники Півдня України; 22 — Печеніги Півдня України; 23 — Мангуп-Калє; 24 — Ескі- Кермен; 25 — Миколаївка; 26 — Хутір Половецький; 27 — Григорівка; 28 — Зелений Гай; 29 — Маяцьке (мо­гильник); 30 — Ютанівка; 31 — Нижні Луб'янки; 32 — Черкесія (ранній етап); 33 — Черкесія (пізній етап); 34 — Кайбели (ранній етап); 35 — Кайбели (пізній етап); 36 — Ізмері; 37 — Заречне; 38 — Гончарне; 39 — Монастирьок; 40 — Чигирин; 41 — Чотирьохугольник (10—13 ст.); 42 — Четирьохугольник (13—15 ст.); 43 — Бабій Бугор; 44 — Азак; 45 — Ханська усипальниця; 46 — Малий Мінарет; 47 — Старо-Куйбишевський; 48 — Царьовське-2; 49 — Новохарківський; 50 — Сар- мати Нижнього Поволжя (ранній етап); 51 — Сармати Нижнього Поволжя (середній етап); 52 — Сармати ме­жиріччя Манича та Сала; 53 — Сармати Півдня Украї­ни (Дніпропетровська область); 54 — Сармати Півдня України (Запорізька область); 55 — Сармати Таврії; 56 — Сармати Нижнього Поволжя та Нижнього Подон- ня (пізній етап); 57 — Українці південних районів; 58 — Українці східних районів; 59 — Українці центральних районів; 60 — Українці західних районів

50

серіями Середнього Подніпров'я: Гри­горівна, Миколаївка, Хутір Половецький, Яблунівка, а також болгарською серією з Молдови — Лимбар.

Отже, в чоловічій серії Мамай Сурка перший морфологічний тип, враховую­чи напрямки зв'язків, які були просте- жені в порівняльному аналізі, склався, значною мірою, на підґрунті алансько- го та сарматського компонентів. Відчу­вається незначний вплив слов'янського компоненту.

Другому морфологічному типу чо­ловічої серії Мамай Сурка притаманні такі ознаки: помірна брахікранія, віднос­но низький череп, обличчя широке та низьке, низькі орбіти, ніс — вузький, про­стежується деяке сплощення обличчя на верхньому та середньому рівнях, однак ніс та перенісся виступають добре.

Результати факторного аналізу ви­являють близькість з краніологічними

Рис. 8. Результати кластерного аналізу жіно­чих серій:

1 — Бранешти; 2 — Лимбар; 3 — Змійська; 4 — Сі­веряни; 5 — Мамай Сурка; 6 — Каїри; 7 — Кам'янка; 8 — Зливки; 9 — Салтів; 10 — Чигирин; 11 — Дмитрівське; 12 — Поляни переяславські; 13 — По­ляни чернігівські; 14 — Поляни київські; 15 — Ми­колаївка; 16 — Хутір Половецький; 17 — Дубаюрт, 18 — Гамівське; 19 — Благовіщенка; 20 — Половці (Південь України); 21 — Кочівники (Південь Ук­раїни); 22 — Григорівка; 23 — Зелений Гай; 24 — Кам'яне; 25 — Маяцьке (могильник); 26 — Ютанів- ка; 27 — Волоконовка; 28 — Черкесія (пізній етап); 29 — Кайбели (пізній етап); 30 — Азак; 31 — Хансь­ка усипальниця; 32 — Малий Мінарет; 33 — Старо- Куйбишевський; 34 — Царьовське-2; 35 — Новохар- ківський; 36 — Сармати Нижнього Поволжя (ранній етап); 37 — Сармати Нижнього Поволжя (середній етап); 38 — Сармати межиріччя Манича та Сала; 39 — Сармати Півдня України (Дніпропетровська обл.), 40 — Сармати Півдня України (Запорізька обл.); 41 — Сармати Таврії; 42 — Торговиця; 43 — Сармати Нижнього Поволжя та Нижнього Подоння (пізній етап); 44 — Українці (південних районів); 45 — Українці (східних районів); 46 — Українці (цен­тральних районів); 47 — Українці (західних районів) серіями, які, загалом, мають широке, слабо профільоване обличчя: Злив­ки, Великі Тархани, Кайбели, Ізмері, Чотирьохугольник (10—13 ст.), Малий Мінарет, Гончарне, Мангуп, Ескі-Кермен, Лимбар, сармати Півдня України (Запорізька та Дніпропетровська область) та Кам'янка (рис. 1). Результати порівняльного аналізу за формулою Пенроза свідчать про подібність до сар­матських серій Півдня України та межиріччя Манича і Сала, які хронологіч­но відносяться до середнього етапу існування цієї культури. Простежується зв'язок з серіями з Молдови: Лимбар та Старий Орхей, а також Великі Тар­хани, Кам'янка та Каїри. Підсумовуючи результати порівняльного аналізу, зазначаємо, що брахікранні, широколиці черепи з ослабленим профілюван­ням обличчя свідчать про значний вплив болгарського компоненту, який простежується у другому морфологічному типі чоловічої серії Мамай Сурка.

Третій морфологічний тип чоловічої серії Мамай Сурка характеризується мезокранією на межі з брахікранією, високим черепом, широким та низь­ким обличчям, низькими орбітами та широким носом, кути горизонтального профілю обличчя помірні, виступання носу, носових кісток та перенісся се­реднє. Третій морфотип за результатами факторного аналізу зближається зі слов'янськими серіями Середнього Подніпров'я: поляни переяславські, сіве­ряни, Григорівка, Хутір Половецький, Миколаївка, Зелений Гай, слов'янською серією тиверців з Молдови — Бранешти, серією з Поволжя Бабій Бугор, в який присутній слов'янський компонент, серією з могильника Новохарківсь- кий, в якій відчутний аланський компонент та серією Благовіщенка (рис. 1). Аналіз за формулою Пенроза виявив морфологічний зв'язок з сарматами Півдня України (Запорізька та Дніпропетровська обл.) та сарматами межи­річчя Манича та Сала. А також серіями, в яких присутній болгарський компо­нент: Лимбар, Великі Тархани, Кайбели, Зливки та Ізмері.

Отже, третій морфологічний тип чоловічої серії Мамай Сурка сформував­ся під значним впливом слов'янського компоненту, а також, певною мірою, сарматського та болгарського компонентів.

Внутрішньогруповий аналіз жіночої серії Мамай Сурка, за результатами факторного аналізу, демонструє наявність двох морфологічних типів. Перший морфотип характеризується брахікранією, широким та середньовисоким обличчям, дещо сплощеним на верхньому рівні, виступання носу та переніс­ся середнє. Другий морфологічний тип репрезентують помірно брахікранні черепи (однак в серії присутні черепи від різко доліхокранних до брахікран- них), обличчя середньошироке та середньовисоке, добре профільоване на горизонтальному рівні, виступання носу та перенісся значне. Проведений міжгруповий факторний аналіз свідчить, що перший морфотип жіночої серії Мамай Сурка проявляє близькість з серіями, які мають широке, дещо спло­щене обличчя та помірне або слабке виступання носу та перенісся: Зливки, Кайбели (пізній етап), сармати Таврії, Чигирин та Благовіщенка (рис. 2). Дру­гий морфотип жіночої серії Мамай Сурка має схожість з серіями сарматської культури з різних територій: Півдня України (Дніпропетровська обл.), межи­річчя Манича та Сала (середній етап), Нижнього Поволжя (середній етап) і Нижнього Подоння та Нижнього Поволжя (пізній етап), аланськими серіями Північного Кавказу: Черкесія (пізній етап), Дубаюрт, Змійська та серіями, які репрезентують осіле населення Степу: Каїри та Кам'янка (рис. 2). Результа­ти факторного аналізу жіночої серії Мамай Сурка дозволяють зробити пев­ні висновки. Перший морфологічний тип склався на підґрунті болгарського компоненту, другий — на основі сарматського та аланського компонентів.

Підсумовуючи результати статистичних аналізів чоловічої та жіночої серії Мамай Сурка зазначаємо, що в чоловічій серії переважають два компоненти: аланський та сарматський, відчутний вплив болгарського та слов'янського компонентів. У жіночій серії, майже, в однаковій мірі, простежується вплив сарматського, аланського та болгарського компонентів.

Таким чином, формування антропологічного складу населення, яке за­лишило могильник Мамай Сурка, відбувалось за рахунок різних морфо­логічних компонентів, а саме: аланського, сарматського, болгарського та слов'янського.

Розглянемо краніологічний матеріал з іншого ґрунтового могильника Нижнього Подніпров'я Благовіщенка. Чоловіча серія Благовіщенка харак­теризується мезокранією, обличчя середньошироке та середньовисоке, орбіти широкі та середньовисокі, ніс за покажчиком вузький, виступає се­реднє. Обличчя у горизонтальній площині профільоване добре, особливо, на середньому рівні, значно виступає перенісся. Жіночий серії притаманна помірна мезокранія, широке та високе обличчя, ніс високий та вузький, ор­біти середньоширокі та середньовисокі, у горизонтальній площині обличчя профільоване добре, сильно виступають носові кістки, ніс та перенісся.

В цілому, комплекс ознак, що фіксується на чоловічих та жіночих чере­пах, цілком європеоїдний.

Міжгруповий аналіз серії Благовіщенка здійснений різними методами з залученням широкого кола краніологічних серій Східної Європи. У чоловічій серії Благовіщенка до факторного аналізу залучалось 55 краніологічних серій, до кластерного аналізу — 60 серій за 14 ознаками. У порівняльному аналізі за формулою Пенроза використано 56 серій за 10 ознаками та 36 серій за 17 ознаками. Дані про краніологічні серії надані у табл. 25 (додаток).

За результатами факторного аналізу чоловіча серія Благовіщенка має подібність до низки слов'янських серій Середнього Подніпров'я: Мико­лаївка, Хутір Половецький, Монастирьок, Григорівка, Зелений Гай, поляни київські, чернігівські та переяславські, серії з Поволжя Бабій Бугор, яка має в своїй основі слов'янський компонент, аланської серії з Північного Кавка­зу Черкесія та серії з могильника Новохарківський, який залишили нащад­ки алан (рис. 5). Кластерний аналіз демонструє близькість зі слов'янськими серіями з окремих могильників: Монастирьок, Миколаївка, Хутір Половець­кий, Григорівка, Зелений Гай та зі збірними серіями полян: київських, пере­яславських, чернігівських та сіверян, а також серією Бабій Бугор (Поволжя). Відзначена схожість з аланськими серіями: Салтів та Черкесія і серією з могильника Новохарківський (рис. 7). За формулою Пенроза на основі 17 краніологічних ознак найменша сумарна відстань простежена між чоловічою серією Благовіщенка та серіями, що репрезентують осіле населення Ниж­нього Подніпров'я: Мамай Сурка, Каїри та Кам'янка. Відзначена схожість зі слов'янськими серіями: Григорівка та поляни чернігівські, аланською серією Дмитрівське, сарматами Півдня України (Запорізька та Дніпропетровська область), болгарською серією з Молдови — Лимбар (додаток, табл. 29). Су­марна відстань між чоловічими серіями за 10 ознаками демонструє значну подібність до аланських серій Північного Кавказу — Адіюх, Гамівське, Каза- зово-2 і алан басейну Сіверського Дінця та Подоння — Маяцьке, Ютанівка, Нижні Луб'янки та Новохарківський (додаток, табл. 28).

Таким чином, результати міжгрупового аналізу чоловічої серії Благо­віщенка свідчать, про суттєвий вплив слов'янського та аланського компо­нентів на формування населення, яке залишило цей могильник.

Жіночій серії з Благовіщенки притаманна брахікранія, широке та висо­ке обличчя, ніс та перенісся виступають сильно. Присутність у жіночій серії гіпербрахікранів з послабленим профілюванням, високим та широким об­личчям, слабким виступанням носових кісток свідчить про наявність у групі монголоїдного компонента при домінуванні мезобрахікранних, відносно вузьколицих європеоїдів. Відмінність між чоловічою та жіночою серіями значна, що свідчить про неоднорідність населення, яке залишило могиль­ник Благовіщенка. В цілому, комплекс ознак, який фіксується на чоловічих та жіночих черепах, свідчить про приналежність їх до південних європеоїдів. До міжгрупового факторного аналізу жіночої серії Благовіщенка залучено 42 краніологічні серії, які репрезентують середньовічне населення Східної Європи; в аналізі використано 14 таксономічно вагомих ознак, що дифе­ренціюють європеоїдів та монголоїдів. Найбільша схожість відзначена зі слов'янськими серіями полян та сіверян Середнього Подніпров'я: Григорів­ка, Миколаївка, Зелений Гай, Кам'яне, поляни київські, переяславські та чер­нігівські та сіверяни (рис. 6).

У кластерному аналізі використано 47 краніологічних серій за 11 озна­ками. Отримані наступні результати: найбільша схожість у жіночій серії про­стежена з серіями Кайбели (пізній етап), кочівники Півдня України, Торго­виця та Чигирин. До цього кластеру приєднуються також слов'янські серії із Середнього Подніпров'я — Миколаївка, Зелений Гай, поляни чернігівські, переяславські та київські, сіверяни, а також серія з могильника Новохар­ківський, яка має в своїй основі аланський компонент та серія з Нижнього Подніпров'я — Кам'янка (рис. 8).

Співставлення груп за формулою Пенроза (сумарна відстань) проведе­но за 17 краніологічними ознаками; в порівняльному аналізі фігурують 34 середньовічні серії з території Східної Європи. У жіночій серії Благовіщенка найбільшу схожість демонструють серії, що репрезентують осіле населен­ня Нижнього Подніпров'я — Кам'янка, Мамай Сурка та Каїри. Відзначе­на подібність до сарматських серій Півдня України (Дніпропетровська об­ласть) та Нижнього Подоння і Нижнього Поволжя (пізній етап), а також до слов'янських серій: поляни київські та переяславські, сіверяни, до двох серій з території Молдови: тиверців з могильника Бранешти та болгарської серії Лимбар (додаток, табл. 30).

Підсумовуючи результати порівняльних аналізів жіночої серії Благові­щенка, слід зазначити, що у жінок відзначена значна неоднорідність, так при формуванні антропологічного типу жіночої групи основними компонен­тами виступили слов'янський та болгарський, в незначній мірі, присутні сар­матський та кочовий компоненти.

Звертає на себе увагу той факт, що результати проведених аналізів чо­ловічої та жіночої серії з могильника Благовіщенка, деякою мірою, не спів­падають. Це викликано, можливо, тим, що формування антропологічного складу чоловічих та жіночих груп населення Нижнього Подніпров'я 12 — по­чатку 15 ст. відбувалось за рахунок різних морфологічних компонентів, а саме: слов'янського, який, виступає, як домінуючий в цій серії та аланського (чоловіки) і болгарського (жінки), а також, у жіночій серії відзначена незнач­на присутність сарматського та кочового компонентів.

Краніологічна серія з могильника Кам'янка характеризується брахікра­нією. Черепа у чоловіків за висотним діаметром низькі, обличчя середньо- високе та середньошироке, орбіти середньоширокі та низькі, ніс має сере­дню висоту та ширину, кути горизонтального профілю обличчя знаходяться в межах європеоїдних величин, перенісся високе та добре профільоване. Жіночі черепи помірно брахікранні, висота черепа середня, обличчя широке та високе, орбіти середньоширокі та низькі, ніс середньовисокий та серед- ньоширокий, простежується ослаблення горизонтального профілювання обличчя, особливо, на верхньому рівні, але виступання перенісся та носових кісток значне. Внутрішньогруповий аналіз доводить, що відмінність між чо­ловічою та жіночою серіями значна за основними параметрами мозкового та лицевого відділу черепа.

Краніологічна серія Кам'янка неоднорідна, порівняльний аналіз, наве­дений у попередньому розділі, демонструє наявність різних морфологічних компонентів, на підґрунті яких сформувалось населення, що залишило цей могильник. До міжгрупового аналізу залучена значна кількість краніологіч­них серій, що репрезентують середньовічне населення Південно-Східної Європи. За результатами статистичних аналізів — факторного, кластерного та методу співставлення груп за формулою Пенроза (сумарна відстань) отри­мані наступні дані. Міжгруповий факторний аналіз, в якому використано 55 краніологічних серій за 14 ознаками, демонструє найбільшу схожість чолові­чої серії Кам'янка з серіями з Поволжя та Подоння, які пов'язують з етноні­мом болгари: Зливки, Кайбели (пізній етап), Великі Тархани, Чотирьохуголь- ник (10—13 ст.), Ізмері та міським населенням Поволжя періоду існування Золотої Орди — Малий Мінарет та Царьовське-2. Простежується зв'язок з середньовічним населенням Криму: Мангуп-Кале та Ескі-Кермен (рис. 5). До кластерного аналізу залучено 60 краніологічних серій за 14 ознаками. От­римані наступні результати: у чоловічій серії Кам'янка найбільша схожість відзначена з серією Лимбар, з серіями, що репрезентують населення Волзь­кої Булгарії: Кайбели (ранній етап), Чотирьохугольник (10—13 ст.) та Хансь­ка Усипальниця, а також низкою серій кочовиків Півдня України і половців Калмикії. Відзначена подібність з серією близькою територіально та син­хронною за часом існування з ґрунтового могильника Мамай Сурка (рис. 7). До порівняльного аналізу за формулою Пенроза залучались 36 краніологіч­них серій за 17 ознаками. Отримані результати свідчать, що чоловіча серія Кам'янка найбільш морфологічно близька до сарматської серії Півдня Украї­ни, а також, до серій, які пов'язують з болгарами: Зливки, Лимбар, Чотирьох- угольник (10—13 ст.), Кайбели, Великі Тархани, Ізмері та кочовиків Півдня України. Простежується значний зв'язок з серіями, що репрезентують осіле населення Нижнього Подніпров'я: Мамай Сурка, Благовіщенка та Каїри (до­даток, табл. 29).

За підсумками статистичних аналізів у чоловічій серії Кам'янка доміну­ють болгарський та кочовий компоненти, а також, присутній, в незначній мірі, сарматський.

До міжгрупового факторного аналізу жіночої серії Кам'янка залучено 42 краніологічні серії за 14 ознаками. Найбільша морфологічна подібність відзначена з серіями Мамай Сурка, Кайбели (пізній етап), слов'янськими серіями — Хутір Половецький, Бранешти, аланською з Північного Кавказу — Змійська та серією з Новохарківського могильника (рис. 6).

У кластерному аналізі використано 47 жіночих груп за 11 ознаками. От­римані результати демонструють значну подібність жіночої серії Кам'янка до слов'янських серій Середнього Подніпров'я з окремих могильників: Зелений Гай та Миколаївка та збірних серій полян: київських, чернігівських та переяс­лавських і сіверян, а також серії з Нижнього Подніпров'я — Благовіщенка та серії, якій притаманний аланський компонент, з Новохарківського могиль­ника (рис. 8). Співставлення груп за формулою Пенроза (сумарна відстань) у жіночій серії Кам'янка проведено з використанням широкого кола серед­ньовічних груп населення Південно-Східної Європи, що нараховує 34 краніо­логічні серії за 17 ознаками. Отримані наступні результати: в жіночій серії Кам'янка найбільша морфологічна подібність відзначена з серіями сармат­ської культури різних територій її розповсюдження: сарматами Півдня Украї­ни (середній етап), сарматами межиріччя Манича та Сала (середній етап), сарматами Нижнього Подоння та Нижнього Поволжя (пізній етап). Значна схожість простежується з серією тиверців Бранешти, болгарськими серіями Лимбар та Зливки та кочовиками Півдня України (додаток, табл. 30).

Результати міжгрупового аналізу жіночої серії Кам'янка засвідчують наявність впливу різних морфологічних компонентів, а саме: аланського, болгарського, сарматського, слов'янського та, деякою мірою, кочового ком­понентів на формування антропологічного складу населення, що залишило могильник.

Підсумовуючи результати порівняльних аналізів чоловічої та жіночої серій Кам'янка, слід зазначити дуже змішаний склад населення та наявність значної кількості компонентів, на підґрунті яких сформувався антропологіч­ний тип населення, яке залишило цей могильник.

Розглянемо антропологічний матеріал четвертого ґрунтового могильни­ка Нижнього Подніпров'я — Каїри. Краніологічний матеріал з могильника Каїри представлений мезокранними (чоловіки) та брахікранними (жінки) черепами, обличчя мезогнатне, добре профільоване у горизонтальній пло­щині, перенісся високе, однак кут виступання носових кісток помірний. У жіночій серії відзначена невелика домішка монголоїдних елементів: просте­жується ослаблення горизонтального профілю обличчя на верхньому та се­редньому рівні, перенісся невисоке, ніс виступає слабо. Г.П. Зіневич дійшла висновку про відсутність морфологічного зв'язку зі слов'янськими матеріа­лами та відзначила схожість з серією з Кам'янки, особливо жіночою. Про­стежена близкість за більшістю ознак з сарматами Нижнього Подніпров'я, однак між серіями існують розбіжності за такими ознаками, як ширина об­личчя та величина кутів горизонтального профілю обличчя (Зіневич, 1960, с. 98-101).

З метою виділення компонентів, на підґрунті яких сформувалось насе­лення, що залишило могильник Каїри, були залучені різні статистичні мето­ди. Результати факторного міжгрупового аналізу, де в якості порівняльного матеріалу використано 55 краніологічних серій за 14 ознаками, які пред­ставлені нижче. Чоловіча серія Каїри демонструє значну близькість з алансь- кими серіями: Салтів, Дмитрівське, Маяцьке, Ютанівка, Нижні Луб'янки, Га- мівське, Черкесія (пізній етап), Змійська та серіями сарматської культури: сармати Півдня України (Запорізька та Дніпропетровська області), сармати межиріччя Манича і Сала. Простежується морфологічний зв'язок з серіями з Молдови: Бранешти та Лимбар, серією з Криму — Гончарне та населенням, яке залишило могильник Мамай Сурка (рис. 5).

До кластерного аналізу залучались 47 краніологічних серій за 11 ознака­ми. Чоловіча серія Каїри має морфологічну подібність до сарматських серій з різних територій: Півдня України (Запорізька область), межиріччя Мани- ча та Сала (середній етап), Нижнього Поволжя (середній етап), Нижнього Подоння та Нижнього Поволжя (пізній етап). Тісний зв'язок зафіксований з аланськими серіями Подоння (Дмитрівське, Маяцьке, Ютанівка та Північ­ного Кавказу: Черкесія (пізній етап), Гамівське, Дубаюрт), а також серією тиверців Бранешти та серією Мамай Сурка (рис. 7). Порівняльний аналіз за формулою Пенроза, в якому використано 36 краніологічних серій за 17 оз­наками, свідчить про значний зв'язок чоловічої серії Каїри з серіями Мамай Сурка, Кам'янка та Благовіщенка та аланськими серіями: Дмитрівське, Сал­тів, Маяцьке, Гамівське та Змійська, сарматськими серіями Півдня України (Запорізька та Дніпропетровська область), слов'янськими серіями із Серед­нього Подніпров'я: Григорівка, поляни чернігівські, київські та переяславські та сіверяни. Відчутний морфологічний зв'язок з болгарськими серіями: Лим­бар, Кайбели, Чотирьохугольник та Ізмері (додаток, табл. 29).

За результатами порівняльних аналізів в чоловічій серії Каїри домінують два морфологічних компонента: аланський та сарматський, а також відчут­ний слов'янський компонент, які вплинули на формування антропологічно­го типу населення, що залишило цей могильник.

До міжгрупового факторного аналізу жіночої серії Каїри залучено 42 краніологічні серії за 14 ознаками. Найбільшу подібність мають серія Кам'янка, аланська серія з Північного Кавказу — Змійська, болгарська серія Кайбели (пізній етап), слов'янські серії Хутір Половецький та Бранешти, а також серія з могильника Новохарківський, в якій домінує аланський ком­понент (рис. 6). До кластерного аналізу залучено 47 краніологічних серій за 11 ознаками. Жіноча серія Каїри має подібність до аланських серій (Салтів та Черкесія (пізній етап), болгарських серій (Лимбар та Волоконівка), до серії тиверців з могильника Бранешти та серії Мамай Сурка (рис. 8). Порівняль­ний аналіз за формулою Пенроза проведений з залученням 34 краніологіч­них серій за 17 ознаками. Жіноча серія Каїри має значну подібність до сар­матських серій (середнього етапу існування цієї культури) з Півдня України (Запорізька область) та межиріччя Манича і Сала, а також аланських серій: Дмитрівське, Салтів, Змійська, Черкесія. Відзначена схожість з серіями Мол­дови: Бранешти та Лимбар, а також серіями Мамай Сурка та Благовіщен­ка, що репрезентують осіле населення Нижнього Подніпров'я (додаток, табл. 30).

Результати порівняльних аналізів дозволяють зробити певні висновки. В жіночій серії Каїри основними є два морфологічних компонента: алансь­кий та сарматський. Відзначений також незначний вплив болгарського та слов'янського компонентів.

Формування антропологічного типу населення, яке залишило могиль­ник Каїри, відбувалось за рахунок аланського та сарматського компонентів.

Проведене вище дослідження краніологічного матеріалу Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. свідчить, що антропологічний тип насе­лення означеної території був дуже неоднорідний. Краніологічні серії з могильників Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам'янка та Каїри демонструють багатокомпонентність антропологічного складу населення, яке залишило ці некрополі. Фізичний тип осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — по­чатку 15 ст. склався на підґрунті древніх краніологічних варіантів, морфоло­гічно неоднорідних, але таких, що не виходять за межі європеоїдної раси. Комплекс основних ознак, що обумовлює значні розбіжності в діагностиці структури серій, це наявність сплощеності лицевого скелету, він варіює в серіях в широких межах за ступенем виявлення та його присутність більш суттєва в жіночих серіях. Простежений комплекс ознак — ослаблене гори­зонтальне профілювання обличчя та помірне виступання носа мають велику таксономічну значимість. Таке поєднання ознак виступає критерієм для ди­ференціювання двох рас першого порядку — європеоїдної та монголоїдної. На цій підставі можливо зробити висновки про наявність в морфологічно­му варіанті, притаманному населенню, яке залишило ґрунтові могильники, монголоїдної домішки, або східного комплексу краніологічних ознак.

Загалом, для краніологічних серій Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам'янка та Каїри притаманний комплекс ознак, характерних для південних груп єв­ропеоїдів.

В кожному з некрополів, що репрезентують осіле населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., домінують різні морфологічні компонен­ти, на підґрунті яких відбувалось формування населення, а саме: аланський, болгарський, слов'янський, сарматський та кочовий.

Для аланського компонента притаманні доліхомезокранні черепи з від­носно вузьким, добре профільованим обличчям та значним виступанням носа та носових кісток. Він простежується в серіях Мамай Сурка (чоловіки та жінки), Благовіщенка (чоловіки), Каїри (чоловіки та жінки) та Кам'янка (жін­ки). Отже, аланський компонент виступає в якості домінуючого при форму­ванні антропологічного складу населення Нижнього Подніпров'я 12 — по­чатку 15 ст.

Болгарський компонент репрезентують брахікранні, широколиці чере­пи з ослабленим профілюванням обличчя в горизонтальній площині. Його присутність відчувається в серіях Мамай Сурка (чоловіки та жінки), Благо­віщенка (жінки) та Кам'янка (чоловіки та жінки). В серії Каїри болгарський компонент відсутній. Треба зазначити, що болгарський компонент є другим компонентом, який суттєво вплинув на формування антропологічного скла­ду осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Населення сарматської культури за антропологічним складом дуже не­однорідне. Відзначається наявність різних морфологічних типів: брахікрани з широким та дещо сплощеним обличчям та мезо-доліхокрани з вузьким, низьким та сильно профільованим обличчям (Балабанова, 2000, с. 12, 115— 117). Сарматський компонент присутній в серіях: Мамай Сурка, Каїри та Кам'янка (чоловіки та жінки), Благовіщенка (жінки). Отже, третім компонен­том при формуванні населення Нижнього Подніпров'я доби середньовіччя, виступає сарматський.

Слов'янський компонент характеризується мезокранією, обличчя серед- ньовисоке та середньошироке, добре профільоване у горизонтальній пло­щині. Його наявність зафіксована в серіях: Мамай Сурка (чоловіки), Благо­віщенка (чоловіки та жінки) та Кам'янка (жінки). В серії Каїри слов'янський компонент відсутній. Але, в цілому, вплив слов'янського компоненту на формування антропологічного складу осілого населення 12 — початку 15 ст. дуже суттєвий.

Кочовий компонент мають брахікранні черепи з великими розмірами мозкового відділу, високим черепом, широким та високим, дещо сплоще­ним на верхньому та середньому рівні обличчям. Цей компонент зафіксова­ний в чоловічій та жіночій серіях Кам'янка та в жіночій серії Каїри. Таким чи­ном, вплив кочового компоненту на формування антропологічного складу населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. значно менший, ніж очікувалось.

Підсумовуючи результати аналізу морфологічних компонентів та їх вплив на формування середньовічних груп населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. зазначаємо, що аланський компонент виявився більш суттєвим, ніж очікувалось, особливо, в період існування Золотої Орди, його значимість однакова в чоловічих та жіночих серіях. Сарматський компонент має суттєву вагу як напередодні монгольської експансії, так і в період існу­вання Золотої Орди. Болгарський компонент у складі населення має біль­шу вагу напередодні монгольської експансії. Відчувається помірний вплив слов'янського компоненту, як в чоловічих, так і в жіночих серіях, в однаковій

Антропологічна характеристика, походження та генетичні зв'язки населення... мірі. Його наявність суттєва напередодні монгольської навали і значно зни­жується в період існування Золотої Орди. Кочовий компонент відзначений в чоловічій та жіночій серіях Кам'янка та жіночій серії Благовіщенка, тобто, його вплив більш слабкий, ніж очікувалось. Цей компонент у складі насе­лення простежується напередодні монгольської навали.

Слід зазначити, що комплекс ознак, який визначається в антропологіч­них джерелах, як монголоїдна (або східна) домішка та характеризується та­кими ознаками, як брахікранія, широке та дещо сплощене обличчя, помірне або слабке виступання носа та носових кісток, присутній майже у всіх серіях, які походять з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я. Доля монго­лоїдної (східної) домішки в антропологічному складі населення лишається майже однаковою напередодні монгольської експансії та в період Золотої Орди. Отже, монгольська навала не збільшила монголоїдної домішки у складі осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Комплексне антропологічне дослідження з використанням різних статис­тичних методів, а також залучення значної кількості серій, які представляють населення Східної Європи доби середньовіччя, дозволяє зробити наступні висновки. Населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. сформува­лось на підґрунті різних морфологічних компонентів: аланського — нащад­ків населення лісостепового варіанту салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця, Подоння та Північного Кавказу, болгарського — нащадків населення степового варіанту салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця, Подоння та Нижнього Поволжя, східнослов'янського — нащадків по­лян та сіверян Середнього Подніпров'я, сарматського — нащадків населення сарматської культури (середнього та пізнього етапів її існування) Півдня Ук­раїни, межиріччя Манича та Сала, Нижнього Подоння та Нижнього Поволжя і кочового — половців Півдня України та Калмикії, кочівників Півдня України та Нижнього Поволжя. Таким чином, формування антропологічного складу осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. відбувалось за рахунок іранського, тюркського та східнослов'янського компонентів.