Вивчення демографічної ситуації населення давніх епох, при відсутності письмових джерел, неможливе без залучення антропологічного матеріалу, який дає інформацію про важливі демографічні показники:

середній вік померлих, тривалість репродуктивного періоду і, в цілому, покоління, дитячу смертність, а та­кож дозволяє отримати дані про статево-вікову струк­туру та тривалість життя давніх популяцій.

Аналіз та реконструкція демографічної структури населення різних епох проведене антропологами на значному антропологічному матеріалі з окремих кур­ганних та ґрунтових могильників, а також невеликих могильників, об'єднаних у групи за територіальним та хронологічним принципом (Алексеев, 1972; Вели­канова, 1975; Потехина, 1981; Мовсесян, 1984; Круц, 1984; Денисова и др., 1985; Покас, Назарова, Дяченко, 1988; Романова, 1989; Гудим-Левкович, Покас, 1990; Потехина, Кислый, 1994; Балабанова, 2000; Богатен­ков, 2000; Батиева, 2001; 2002; Алексеева и др., 2003, Козак, 2005).

Найкращі результати дають палеодемографічні дослідження з використанням таблиць смертності, які проведено на окремих великих могильниках, таких як, Ківуткалнський могильник доби бронзи у Латвії, який нараховує 237 визначень статі та віку (Денисова и др. 1985). Демографічний аналіз на основі таблиць смерт­ності проведено на матеріалах могильника скіфського часу Ак-Таш (Крим), що налічує 280 визначень. Велика чисельність цієї серії дозволила провести диферен- ційний аналіз, спираючись на різні типи поховальних споруджень: склепи та колективні поховання. Таблиці смертності показують, що очікувана тривалість життя у групі зі склепів дещо вища, ніж в колек­тивних похованнях (Покас, Назарова, Дяченко, 1988, с. 124, 125). Таблиці смертності використані також для реконструкції демографічної структури населення скіфського часу Степу та Лісостепу. І.Д. Потєхіна та О.Є. Кислий залучили значний антропологічний матеріал — 1151 визначення статі та віку із 10 окремих могильників та курганних груп. Таблиці смертності були розраховані з поправкою на 50,0 % рівень дитячої смертності. Аналіз палео- демографічних даних дозволив зробити певні висновки: населення лісосте­пової зони характеризується більш низькими показниками тривалості життя в порівнянні з популяціями степової України.

Дослідження курганного могильника Європейської Скіфії Мамай Гора доз­волило зібрати репрезентативну антропологічну колекцію з 341 визначення статі та віку та дослідити демографічну структуру рядового населення скіфсь­кої культури Степу 5—4 ст. до н. е. (Литвинова, 2004, с. 48—51).

Палеодемографічні дослідження дозволяють виявити статево-вікову структуру популяцій за такими параметрами: середній вік смерті з ураху­ванням дітей, середній вік смертності серед дорослого населення, середній вік смертності жінок, середній вік смерті чоловічої частини популяції, рівень дитячої смертності, співвідношення чоловічих та жіночих скелетів, розподі­лення за віковими групами дорослих та дітей.

Антропологічний матеріал з ґрунтового могильника Мамай Сурка є до­волі об'єктивним джерелом для демостатистичного аналізу середньовічно­го населення та може вважатися палеопопуляцією за такими ознаками:

1) загальна чисельність похованих на могильнику складає 1160 похо­вань, антропологічна серія налічує 1143 індивідууми, у яких визначені стать та вік;

2) досліджено значну площу могильника, за підрахунками археологів розкопана майже половина поховань;

3) археологічний матеріал, знайдений на могильнику Мамай Сурка, доз­воляє датувати цю пам'ятку другою половиною 13 — початком 15 століття, таким чином, на могильнику були поховані, очевидно, 7—8 поколінь насе­лення;

4) отриманий антропологічний матеріал достатньо рівномірно розподі­лений на території могильника та ймовірно представляє випадкову групу із загального числа похованих;

5) загалом, добра збереженість матеріалу дозволяє провести для біль­шості похованих статево-вікове визначення у межах 5—10-річних інтервалів для дорослих та 1—2-річних або кілька місяців для дітей з залученням різ­них діагностичних методів;

6) могильник, безумовно, не є групою випадкових поховань.

За цими критеріями антропологічна серія із могильника Мамай Сурка репрезентує палеопопуляцію (Алексеев, 1989, с. 63—90), яка може вважа- 84

тися моделлю групи давнього населення, яка реально існувала та залишила могильник. Ці обставини дозволяють залучити різні методи для отримання палеодемографічної інформації. Основні методологічні засади відповідають методам, що широко застосовуються в палеодемографії (Ascadi, Nemeskeri, 1970; Weiss, 1973). Визначення статі та віку проводилось різними методами, що застосовуються в антропології (Алексеев, Дебец, 1964; Пашкова, 1958; Ubelaker, 1984), їх визначення дано в табл. 19 (додаток).

За результатами статево-вікових визначень індивідууми групуються у вікові когорти, на підставі яких розраховуються таблиці смертності для об'єднаної серії з урахуванням дітей та окремо для чоловіків та жінок. Виз­начається середній вік смерті у групі, в цілому, з урахуванням дітей, серед­ній вік смерті дорослих та окремо жінок і чоловіків. Розраховується співвід­ношення чоловіків та жінок, рівень дитячої смертності та смертність серед немовлят.

Статево-віковий склад населення, що залишило могильник Мамай Сур­ка поданий утабл. 13.

Загальна кількість скелетів складає 1143, але у 15 випадках стать не вста­новлена, тому колекція, в якій визначені і стать, і вік налічує 1128 кістяків, в тому числі дорослих індивідуумів — 582, що становить 51,6 %, серед них: чоловіків — 262 (23,23 %), жінок — 320 (28,37 %), дітей віком до 15 років — 546 (48,4 %): серед них більшість дітей віком до 7 років — 461 (40,86 % від загальної кількості скелетів), діти віком від 7 до 15 років — 85 (7,54 % від загальної кількості скелетів).

Загальна таблиця смертності (з урахуванням дитячих та дорослих ске­летів) розрахована на основі даних про 1143 скелети (до загальної таблиці були залучені дані про 15 скелетів, у яких стать не визначена, тому треба в подальшому зважувати на те, що деякі показники, як, наприклад рівень дитячої смертності та інші, мають різні дані), таблиця смертності чоловічої групи нараховує 262 скелети, жіночої групи 320 скелетів.

Співвідношення кількості чоловічих та жіночих скелетів у вибірках знач­но варіює. У ґрунтовому могильнику Мамай Сурка дещо переважають жі­ночі скелети, співвідношення жіночих та чоловічих скелетів складає 1,22. Ця ситуація спостерігається на матеріалах курганного могильника скіфської культури Мамай Гора, який знахо­диться майже поряд з могильником Мамай Сурка, кількість жіночих ске­летів дещо більша, ніж чоловічих — співвідношення становить 1,23 (Лит­винова, 2004, с. 49). Подібна ситуація простежується в могильниках салто­во-маяцької культури — співвідно­шення жіночих та чоловічих скелетів становить: Дмитрівське — 1,10 (Бужи- лова, 1995, с. 106), Маяцьке — 1,07 (Бужилова, 1995, с. 106). В багатьох

Таблиця 13. Статево-віковий склад насе­лення популяції Мамай Сурка

палеопопуляціях доби бронзи, заліза та середньовіччя спостерігається пев­на перевага чоловічих поховань над жіночими (Алексеева и др., 2003, с. 44). Так, у Ківуткалнському могильнику доби бронзи індекс маскулінізації скла­дає 2,19 (Денисова, 1985 и др., с. 140), за доби неоліту, бронзи та заліза для населення України це співвідношення складає 1,5—2,0 (Кислый, Каприцын, 1994, с. 78, 79), за матеріалами слов'янських могильників доби Давньої Русі індекс маскулінізації дорівнює: Григорівка — 1,33, Київ — 2,38, Бучак — 3,27 (або 2,11 з урахуванням жіночих скелетів, у яких стать визначена непевно) (Козюба, 2001, с. 33), для слов'янського населення Подесення — 1,5 (Покас, 1988а, с.

Співвідношення жіночих та дитячих скелетів в могильнику Мамай Сурка становить 1,7. Це свідчить, вірогідно, про те, що із загальної кількості дітей, яких народжувала кожна жінка, помирало, майже, двоє дітей. Таким чином, для підтримання існуючої чисельності популяції, кожна жінка мала народи­ти не менше 4—5 дітей.

Дитяча смертність в могильнику Мамай Сурка дуже значна (48,4 %), тоб­то наближається до 50 %. Дитяча смертність в більшості палеопопуляцій від палеоліту до пізнього середньовіччя коливається від 30,0 % до 70,0 % (Weiss, 1973; Алексеев, 1988; Романова, 1989; Кислый, Каприцын, 1994; Алексее­ва и др., 2003). У збірній серії, що репрезентує осіле населення Нижнього Подоння хозарського часу, дитяча смертність сягає 31,3 % (Батиева, 2002, с. 79). В могильниках салтово-маяцької культури: Дмитрівське — 34,4 % (Бужилова, 1995, с. 106) та Маяцьке — 20,5 % (Бужилова, 1995, с. 106). Рі­вень дитячої смертності доби середньовіччя відомий також за матеріалами слов'янських могильників та має відносно низькі показники: Бранешти — 23,4 % (Великанова, 1975, с. 94), Козаровичі — 21,9 %, Бучак — 13,1 %, Гри­горівка — 34,1 % Київ — 15,8 % (Козюба, 2001, с. 33). За матеріалами золо- тоординського міста Сарай Бату (14—15 ст.) дитяча смертність сягає 20,9 % (Яблонский, 1980, с. 143). Середньовічне населення Балкан досліджене за матеріалами могильника Містіхалі, який датується 15 століттям. Колекція з могильника досить репрезентативна та нараховує 324 індивідууми; рівень дитячої смертності у населення, що залишило могильник Містіхалі, стано­вить 26,9 % (Алексеева и др., 2003, с.

За західноєвропейськими письмовими джерелами, що охоплюють хро­нологічний період з кінця 1 тис. н. е. до 15 ст., рівень дитячої смертності ста­новив понад 50,0 % (Бессмертный, 1991, с. 48, 49). Деякі дослідники, при вивченні палеопопуляцій, приймають в розрахунках 50,0 % рівень смер­тності у дітей. Так, при дослідженні палеопопуляцій скіфської доби Степу

Таблиця 14. Кількість дитячих скелетів в могильнику Мамай Сурка

та Лісостепу з різних могильників для розрахунків таблиць смертності були залучені статево-вікові визначення 1151 скелета, де рівень дитячої смерт­ності, за браком дитячих скелетів, був умовно прийнятий за 50,0 % (Потехи­на, Кислый, 1994, с. 8—13). В.П. Алек­сеев зауважував, що, з деякою долею вірогідності, можливо припустити, що, в середньому, приблизно половина людей помирала в дитячому віці та не досягала репродуктивного віку і лиша­лась за рамками процессу відтворення (Алексеев, 1988, с. 306, 307).

Щодо рівня дитячої смертності в різних вікових інтервалах в популяції з могильника Мамай Сурка, слід від­значити значну смертність дітей до 7 років — 40,86 % (від загальної кіль­кості скелетів), у віці від 7 до 15 років помирало 7,54 % (від загальної кількості скелетів). Вірогідно, ці дані відтво­рюють доволі об'єктивну демографічну ситуацію щодо дитячої смертності на Півдні України за доби середньовіччя. Простежимо рівень дитячої смерт­ності від народження до 15 років; в табл. 14 увійшли дані про дитячі скелети, вік яких визначений у вузьких інтервалах — 1—3 місяці для дітей до 1 року та 1—3 роки для дітей від 1 до 15 років. Колекція дитячих скелетів з точно визначеним віком нараховує 534 скелети.

В могильнику зафіксована значна кількість новонароджених дітей (4,3 % від загальної кількості дитячих скелетів), причому 9 із них поховані з жін­ками, які, ймовірно, померли під час пологів. Перший пік смертності у ді­тей припадає на вік від народження до 1 року, цей показник складає 33,5 % (від загальної кількості дітей) та 15,87 % (від загальної кількості скелетів); слід зазначити, що найвищий рівень смертності у немовлят відзначений у віці 6—9 місяців. Рівень смертності у немовлят (діти віком до 1 року) може складати в палеопопуляціях від 10,0 до 40,0 % (Weiss, 1973). У Ківуткалнсь- кому могильнику доби бронзи смертність дітей до 1 року складає 9,5 % (від загальної кількості скелетів) (Денисова и др., 1985, с. 149), в Танаїсі (рубіж ер — 3 ст. н. е.) смертність немовлят була на рівні 23,8 % (від загальної кіль­кості дитячих скелетів) (Батиева, 2001, с. 259). У Херсонесі римського часу (1—4 ст. н. е.) цей показник дорівнює 42,9 % (від загальної кількості дитячих скелетів) (Назарова, 2002, с. 150), у ґрунтових похованнях Нижнього Подон- ня хозарського часу — 15,4 % (від загальної кількості дитячих скелетів) (Ба- тиева, 2002, с. 79).

Другий пік смертності серед дітей в могильнику Мамай Сурка зафіксо­ваний у віці від 1 до 2 років — 20,6 % (рис. 12). Третій пік смертності у дітей

Рис. 12. Кількість дитячих скелетів, %

простежується у віці від 3 до 6 років — 14,8 %. Треба відзначити відсутність значної смертності серед дітей у підлітковому віці, яка є характерним яви­щем у багатьох палеопопуляціях (Яблонский, 1980, с. 146, 147).

Показником рівня життя та економічного розвитку населення є середня тривалість життя, або середній вік смерті. В.П. Алексєєв в узагальнюючому огляді наводить дані про середній вік смертності населення доби неоліту, бронзи та заліза з території Східної Європи. Майже для всіх серій середні ко­ливаються у межах 40 років. З урахуванням дитячої смертності вони знижу­ються до 20 років (Алексеев, 1972, с. 20). Середній вік смерті для всієї попу­ляції Мамай Сурка (з урахуванням дитячої смертності) дорівнює 18,7 років, для дорослої частини населення (без врахування дитячої смертності) ста­новить — 35,8 років, середній вік смерті чоловіків — 37,2 років, жінок — 34,1 років. З синхронного за часом ґрунтового могильника Благовіщенка от­римані такі дані: середній вік смертності для всього населення — 26,1 років, для дорослого населення він становить 36,8 років, середній вік смерті чо­ловіків, з огляду на малочисельність спостережень, приблизно, 40 років, для жінок визначена більш точна цифра — 36,5 років, але слід зауважи­ти, що серія з цього могильника невелика (Круц, Литвинова, 2002, с. 144, 145). Для порівняння наводимо дані про середній вік смерті дорослого на­селення доби бронзи Степового Подніпров'я: ямна культура — 31,4 років (дорослі), 41,0 років (чоловіки), 33,1 років (жінки); катакомбна культура — 37,0 років (дорослі), 39,9 років (чоловіки), 35,4 років (жінки); зрубна культу­ра — 35,0 років (дорослі), 41,3 років (чоловіки) та 33,1 років (жінки) (Круц, 1984, с. 8, 24, 57). За доби заліза, у населення скіфської культури середній вік смерті дорослого населення становив — 35,1 років (дорослі), 38,5 років (чо­ловіки) та 30,9 років (жінки) за матеріалами могильника Мамай Гора (Литви­нова, 2004, с. 49) та у населення, що залишило могильник Ак-Таш середній вік смерті складає 36,3 років (дорослі), 39,5 років (чоловіки) та 33,1 років (жінки) (Покас, Назарова, Дяченко, 1988, с. 124). В період раннього серед­ньовіччя у населення Херсонеса середній вік смерті дорослого населення дорівнює 36,9 років, чоловіків — 41,3 роки, жінок — 32,6 років (Назарова, 2002, с. 152), населенню хозарського часу (7—10 ст.) Нижнього Подоння ха­рактерні такі показники: чоловіки — 33,3 роки, жінки — 34,8 років (Батиева, 2002, с. 80). Для населення, що залишило слов'янські могильники ці показ­ники становлять: Козаровичі — 38,9 років (чоловіки), Григорівка — 31,6 років (чоловіки) та 30,2 років (жінки), Бучак — 35,6 років (чоловіки) та 39,0 років (жінки), Київ (Щекавиця) — 40,0 років (чоловіки) та 30,1 років (жінки) (Козю- ба, 2001, с. 36).

Жінки, за матеріалами Мамай Сурки, жили на 3,1 роки менше, ніж чо­ловіки. Подібна ситуація характерна для багатьох палеопопуляцій: за доби бронзи на теренах України різниця між середнім віком смерті чоловіків та жінок коливалась від 4,5 років у населення катакомбної культури до 8 років в популяціях ямної та зрубної культури (Круц, 1984, с. 8, 24, 57). За матеріала­ми скіфської культури ця різниця складає: в могильниках Ак-Таш — 6,4 роки (Покас, Назарова, Дяченко, 1988, с. 124), Мамай Гора — 7,6 років (Литвинова, 2004, с. 49), за доби раннього середньовіччя — 8,7 років (Херсонес 2—7 ст.) (Назарова, 2002, с. 151, 152), за часів Київської Русі в слов'янських могиль­никах від 1,4 роки (Григорівка) до 9,9 років (Київ, Щекавиця) (Козюба, 2001, с. 36). Зменшення віку смерті жінок у порівнянні з чоловіками пов'язане з більшою залежністю жінок від поганих нях, особливо під час пологів.

Дослідження статево-вікової струк­тури палеопопуляції Мамай Сурка проведено на підґрунті даних про 532 скелети чоловічої та жіночої статі, у яких вік визначений в інтервалі 5— 10 років (табл. 15).

Аналіз статево-вікової структури популяції Мамай Сурка свідчить про те, що найбільша смертність у чо­ловіків припадає на вік 40—45 років. У жінок — 25—35 років, на який, віро­гідно, припадає найбільша кількість пологів, тобто, найбільш активний фертильний період. Більша частина жінок помирала у молодому віці; так до 30 років помирало 38,3 % жінок, а чоловіків тільки 20 %. У віковому інтер­валі 20—25 років жінок помирало в 2 рази більше, ніж чоловіків. До 45 років показник смертності у жінок підвищується до 80,9 %, у чоловіків він стано­вить 76,0 %. Після 45 років рівень смертності у чоловіків стає вищий, ніж у жінок.

санітарних умов життя на поселен-

Таблиця 15. Смертність дорослих в палеопопуляції Мамай Сурка, %

Значна смертність жінок у молодому віці (25—35 років), а у чоловіків у зрілому віці (40—45 років) в популяції Мамай Сурка — така демографічна ситуація характерна для багатьох палеопопуляцій різних епох (Круц, 1984, с. 8, 24, 57; Денисова и др., 1985, с. 148—150; Литвинова, 2004, с. 50).

Дещо інші демографічні показники отримані при вивченні матеріалу з могильника Благовіщенка, але, слід зазначити, що ця серія нараховує неве­лику кількість скелетів. В похованнях могильника Благовіщенка не зустріча­ються особи жіночої статі, які померли у віці до 25 років. Змужнілий (25— 35 років) та зрілий (35—55 років) вік представлено в жіночій групі порівну, старечий — (55 та вище) — значною кількістю (8 осіб з 20) (Круц, Литвинова, 2002, с. 144).

Серед головних характеристик, які відтворюють демографічну ситуацію важливе місце належить параметрам тривалості життя. З метою отримання цих параметрів в дослідженні ми застосували один з методів демографіч­ної науки — таблиці смертності та графіки, побудовані на їх основі. Таблиця смертності в демографії являє собою математичну модель, яка спираючись на імовірність настання смертності описує черговість вимирання покоління (реального та умовного) і на основі цього дає можливість визначити сере­дню тривалість життя (Росет, 1981, с. 39). Антропологами проведена ап­робація цих методів демографічного дослідження та оцінка достовірності одержаних результатів на конкретному матеріалі, що датується різними пе­ріодами — від доби бронзи до доби середньовіччя (Мовсесян, 1984; Дени­сова и др., 1985; Покас, Назарова, Дяченко, 1988; Гудим-Левкович, Покас, 1990; Потехина, Кислый, 1994; Козак, 2000; Козюба, 2001; Алексеева и др., 2003; Литвинова, 2004; 2005; Козак, 2005). Результати палеодемографічних досліджень свідчать про перспективність та об'єктивність методу таблиць смертності при вивченні палеопопуляцій, особливо тих, що походять з одно­го могильника, який репрезентує осіле населення.

У таблицях смертності головні покажчики подаються в такому вигляді: Dx — число індивідуумів з вибірки померлих у певному віковому інтервалі, dx — відсотковий розподіл кількості смертей в різних вікових інтервалах, що створює криву смертності популяції, lx — відносне число індивідуумів, які дожили до певного вікового інтервалу, цей покажчик утворює криву до­живання популяції, qx — вірогідність смерті в кожному віковому інтервалі, цей покажчик визначає рівень смертності для населення окремих вікових категорій, Lx — число років, прожитих індивідуумами, які дожили до пев­ного вікового інтервалу, Tx — загальна кількість років, що могли б прожити індивідууми, які досягли певного вікового інтервалу, ex — очікувана три­валість життя в кожному інтервалі або середня тривалість подальшого життя тих, хто досяг певного віку. Всі названі показники широко використовуються

в демографічних дослідженнях; таблиці смертності та графіки по­будовані за методом Дж. Ачаді та Й. Немешкері (Acsadi, Nemeskeri, 1970). Така характеристика демог­рафічного стану палеопопуляцій є, певною мірою, умовною і ви­користовується лише для аналізу та реконструкції демографічних процесів.

До палеодемографічного до­слідження середньовічного на­селення Нижнього Подніпров'я з використанням таблиць смер­тності залучені статево-вікові визначення антропологічного матеріалу з ґрунтового могиль­ника Мамай Сурка. Були розра­ховані таблиці смертності та на їх основі побудовані графіки для всієї популяції Мамай Сурка — з урахуванням даних про дитячі, чоловічі та жіночі скелети — всьо­го 1143 індивідууми (табл. 16; рис. 13—15), а також окремо для чоловічої, що нараховує 262 ін­дивідууми (табл. 17; рис. 16—18) та жіночої групи — 320 індивіду­умів (табл. 18; рис. 19—21).

Таблиці смертності та графіки дозволяють визначити середню тривалість життя, рівень смерт­ності, вірогідність смерті та очіку­вану тривалість життя (тривалість майбутнього життя) в різних віко­вих інтервалах.

Середня очікувана тривалість життя при народженні (e0) по­пуляції Мамай Сурка складає

20,6 років при рівні дитячої смер­тності 47,7 % (діти до 15 років) (табл. 16), що свідчить про дуже високу смертність населення, яке залишило могильник Мамай Сур­ка. Для порівняння наводимо дані

Таблиця 16. Таблиця смертності популяції Мамай Сурка

Таблиця 17. Таблиця смертності популяції Мамай Сурка, чоловіки

Таблиця 18. Таблиця смертності популяції Мамай Сурка, жінки

з інших могильників та збірних серій: в Ківуткалнському могильнику доби бронзи очікувана тривалість життя дорівнює 21,0 рік, дитяча смертність складає 40,9 % (Денисова и др., 1985, с. 149). В могильнику скіфської доби Ак-Таш цей показник на рівні 32,8 років при невеликій смертності серед ді­тей 14,7 %. Дослідники цього матеріалу вважають, що така низька смерт­ність серед дітей не віддзеркалює об'єктивної ситуації (Покас, Назарова, Дя­ченко, 1988, с. 118, 123), тому і показник очікуваної тривалості життя дещо

завищений в цій палеопопуляції. Середня очікувана тривалість життя в мо­гильнику Мамай Гора скіфської культури дорівнює 26,9 років, при рівні ди­тячої смертності 27,0 % (Литвинова, 2004, с. 50), в Кам'янсько-Дніпровській групі скіфської культури — 22,8 років, при умовно прийнятому рівні дитячої смертності 50,0 % (Потехина, Кислый, 1994, с. 11, 12). В популяції Холмське, яка належить до черняхівської культури, очікувана тривалість життя дорів­нює 23,9 років, при рівні дитячої смертності 33,5 % (Гудим-Левкович, Покас, 1990, с. 88). В могильнику Містіхалі, що репрезентує середньовічне насе­лення Балкан, очікувана тривалість життя 28,4 років, а дитяча смертність — 26,9 % (Алексеева и др., 2003, с. 23). Слід зауважити, що в тих популяціях, де рівень дитячої смертності коливається від 40,0 % до 50,0 %, очікувана три­валість життя для всієї групи становить трохи більше 20,0 років.

Очікувана тривалість життя у індивідуумів, що досягли 15—20 років складає 20,1 рік (табл. 16), тобто середня тривалість життя, тих, хто дожив до 15—20 років дорівнює 37,6 років.

В таблицях смертності, розрахованих окремо для чоловіків та жінок, очікувана тривалість життя чоловіків, які досягли 15—20 років, складає 23,0 роки (табл. 17). У жінок цей показник становить 18,8 років (табл. 18), тобто жінки жили на 4,2 роки менше. Середня тривалість життя чоловіків, що досягли 15—20 років, не перевищувала 40,5 років, жінок — 36,3 роки.

Таким чином, показники таблиць смертності свідчать, що тривалість життя жінок та чоловіків в популяції Мамай Сурка була досить низькою.

Для тих індивідуумів, хто дожив до 20—30 років, в живих лишалася тіль­ки половина (50,0 %) цього покоління (рис. 14).

Найбільша смертність для всієї популяції Мамай Сурка припадає на вік 30—40 років (рис. 15), до цього віку в живих лишається тільки 34,3 % одно­часно народжених (табл. 16).

Пік смертності серед чоловіків зафіксовано в вікових інтервалах 30— 40 років та 40—50 років, причому, в обох інтервалах рівень смертності одна­ково високий — 35,0 % (рис. 16).

Рис. 19. Кількість померлих у віці х, %; жінки

У жінок найвища смертність відзначена в вікових інтервалах 20—30 років та 30—40 років — також майже однаковий рівень смертності (рис. 19).

У віковому інтервалі 40—50 років живими лишається трохи менше по­ловини — 43,5 % чоловіків (табл. 17) та кожна четверта жінка — 24,4 % (табл. 18).

Як уже згадувалось, в палеопопуляції Мамай Сурка відзначений дуже високий рівень смертності дітей. За розрахунками таблиць смертності він становить — 47,7 % (діти до 15 років) (табл. 16). Для порівняння наводимо дані з могильників зі значною кількістю поховань та майже 100 % визна­ченістю матеріалу: в Ківуткалнському могильнику доби бронзи цей показ­ник сягає рівня 41,2 % (Денисова и др., 1985, с. 149), в могильнику скіфської культури Мамай Гора — 27,0 % (Литвинова, 2004, с. 50), в могильнику доби середньовіччя Містіхалі — 26,9 % (Алексеева и др., 2003, с. 19). Як правило, в палеопопуляціях високий рівень смертності у дітей простежується у віці пер­шого дитинства, тобто, від народження до 7 років. В популяції Мамай Сурка

Рис. 21. Очікувана тривалість життя у віці х, жінки

він дуже значний і сягає 40,3 %, в Ківуткалнському могильнику — 31,9 %, в могильнику Мамай Гора — 16,4 %.

Аналіз загальної таблиці смертності, яка була розрахована для дітей та дорослих індивідуумів, показує два періоди, на які припадає найбільша кількість смертей. До них відносяться час першого дитинства (до 7 років), у цей період смертність сягає 40,3 % та період 20—40 років, рівень смертності дорівнює 33,4% (табл. 16; рис. 13).

В цілому, загальна таблиця смертності показує дуже низьку середню три­валість життя, яка дорівнює 20,6 років. При такому рівні тривалості життя, до 20 років в живих лишалися трохи більше половини (52,2 %), до 40 років в живих ли­шається тільки кожний третій індивідуум. Відзначений великий рівень смертності у дітей до 7 років та у дорослих у віковому інтервалі 20—40 років (рис. 13).

Тривалість життя у жінок у порівнянні з чоловіками менше, що є харак­терною демографічною особливістю палеопопуляцій і пов'язана зі значною смертністю жінок у фертильному (дітородному) віці та поганими санітарни­ми умовами життя на поселеннях.

Вірогідність смерті у жінок підвищується після 20 років, найвищий рівень смертності припадає на вік 20—35 років, вірогідно, це найбільш активний ді­тородний період у жінок цієї популяції. Після 40 років вірогідність смерті у жі­нок знижується і лишається такою (в порівнянні з чоловіками) до старості.

До 40 років очікувана тривалість життя у жінок значно менша, ніж у чо­ловіків, а після 40 років жінки починають переважати чоловіків по цьому по­казнику (рис. 21). Проведене дослідження дозволило розрахувати основні палеодемографічні характеристики населення, похованого на могильнику Мамай Сурка, та порівняти отримані результати з даними по іншим палео- популяціям з різних регіонів від епохи бронзи до епохи середньовіччя.

Об'єднана група із ґрунтового могильника Мамай Сурка відповідає кри­теріям палеопопуляції та може вважатися моделлю групи середньовічного населення, яка реально існувала.

Комплексний палеодемографічний аналіз палеопопуляції Мамай Сурка дозволяє зробити важливі висновки. Демографічні характеристики серед­ньовічного населення Півдня України, враховуючи дані про середній вік смерті для всієї палеопопуляції, при співставленні з демографічними показ­никами населення інших територій та епох, певною мірою, зближуються з середніми даними для середньовіччя, але все ж таки, слід звернути увагу, що за низкою параметрів, популяція з могильника Мамай Сурка характе­ризується дещо меншою тривалістю життя та вищим рівнем дитячої смерт­ності, враховуючи і смертність серед немовлят.

Отримані результати демографічного аналізу свідчать, що для чоловіків та жінок Мамай Сурки характерно різне розподілення смертності за віко­вими когортами та різні демографічні характеристики. Так, пік смертності жіночої частини популяції припадає на інтервал 25—35 років, що дозволяє припустити, що саме цей вік був найактивнішим дітородним періодом. Пік смертності у чоловіків припадає на віковий інтервал 40—45 років і, можли­во, пов'язаний з природною зношеністю організму в складних умовах ото­чуючого середовища.

Співвідношення кількості чоловічих та жіночих скелетів не завжди од­накове, частіше, у різні історичні періоди на теренах Європи переважають чоловічі кістяки. На відміну від більшості популяцій, в серії Мамай Сурка дещо переважають жіночі скелети, співвідношення становить 1,22. Подібна ситуація простежується в окремих могильниках скіфської та салтово-маяць­кої культури. Деякі дослідники вважають, що перевага жіночих поховань в могильниках свідчить на користь того, що ці пам'ятки, можливо, залишило осіле населення. Причини цього явища і досі лишаються на рівні дискусії, відзначено, що за доби середньовіччя в Європі простежується зменшення рівня диспропорції за ознаками статі. Результати порівняльного аналізу свід­чать, що подібна ситуація зустрічається на теренах Європи у різні історичні періоди і, можливо, пов'язана з такими причинами, як війна, міграція, голо­домор або епідемія.

Співвідношення жіночих та дитячих скелетів становить 1,7, що свідчить про таку ситуацію, коли у кожної жінки помирало, загалом, майже, двоє ді­тей та для підтримання певної чисельності популяції кожна жінка повинна була народити, вірогідно, 4 — рідше 5 дітей.

В популяції Мамай Сурка відзначений високий рівень дитячої смертності, який наближається до 50,0—48,4 % (47,7 % за розрахунками таблиць смерт­ності) та значний рівень смертності немовлят (діти до 1 року) — 15,85 % (та 33,5 % від загальної кількості дітей). Таким чином, простежуються три піки смертності серед дітей: перший у віковому інтервалі 6—9 місяців, другий — найбільш значний у віці 1—2 роки, третій у віковому інтервалі 3—6 років. Такі показники свідчать про дуже високий рівень дитячої смертності загалом та значну смертність серед немовлят. Очевидно, отримані дані, враховуючи

Розділ 4. Палеодемографічна характеристика населення Нижнього Подніпров'я значну кількість скелетів в серії з могильника Мамай Сурка, відтворюють до­волі об'єктивну демографічну ситуацію, щодо рівня смертності серед дітей у осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Аналіз демографічних показників в палеопопуляції Мамай Сурка свід­чить про несприятливу ситуацію серед населення та слабку ступінь адаптації до умов життя, що позначилось на тривалості життя дітей та дорослих.

У той же час поява таких великих за кількістю поховань могильників та їх значна щільність свідчить про те, що у другій половині 13 — початку 15 ст. у Нижньому Подніпров'ї відбувається збільшення кількості осілого населення. Можливо, що за часів Золотої Орди відбуваються значні міграції населення до цього регіону. Напрямки міграцій до цього регіону можливо визначити при дослідженні антропологічного складу населення з ґрунтових могильників.