висновки
Вперше проведено комплексне антропологічне дослідження осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., до якого залучена значна кількість антропологічного матеріалу, як означеного хронологічного періоду, так і в якості порівняння, серій доби середньовіччя Східної Європи та використані різні статистичні методи в порівняльних аналізах.
Питання антропологічного складу населення напередодні монгольської експансії та в період Золотої Орди останнім часом привертають увагу дослідників у першу чергу, тому, що, у цей складний історичний період відбуваються інтенсивні міграції осілого та кочового населення у різних напрямках і це призводить до зміни етнічної ситуації, особливо, в контактних зонах, якою виступає Нижнє Подніпров'я. По-друге, народи, які населяли південь Східної Європи у цей час вплинули на формування середньоєвропейських середньовічних груп, зокрема українців.Питання етнічного складу населення напередодні монгольської експансії та в період Золотої Орди, яке вирішувалось, загалом, на підґрунті археологічного матеріалу, і дотепер лишається на рівні дискусії. Походження середньовічних південних груп населення, співіснування двох етнічних масивів осілого та кочового, демографічна структура популяцій, які репрезентують осіле населення, та генетичні витоки українського народу — в вирішенні цих питань мають особливе значення антропологічні матеріали.
Дослідження та реконструкція демографічної структури осілого населення, проведено на значному
антропологічному матеріалі, який походить з окремого ґрунтового могильника Мамай Сурка. Популяція з могильника Мамай Сурка, за низкою демографічних параметрів, характеризується дещо меншою тривалістю життя та вищим рівнем дитячої смертності, при співставлення з демографічними показниками, які характерні для населення доби бронзи-середньовіччя. Середній вік смерті для всієї популяції Мамай Сурка (з урахуванням дитячої смертності) дорівнює 18,7 років, для дорослої частини населення він становить 35,8 років, середній вік смерті чоловіків — 37,2 років, жінок — 34,1 років.
В палеопопуляції Мамай Сурка простежена значна дитяча смертність — 48,4 %. Відзначено три піки смертності серед дітей: перший у 6— 9 місяців, другий у віці 1—2 роки, третій — у віковому інтервалі 3—6 років. Для чоловіків та жінок популяції Мамай Сурка притаманні різні демографічні характеристики. Пік смертності жіночої групи припадає на віковий інтервал 25—35 років, тобто, вік найактивнішого дітородного періоду. Пік смертності у чоловіків зафіксований в інтервалі 40—45 років і, вірогідно, пов'язаний з природною зношеністю організму в складних умовах оточуючого середовища. В популяції Мамай Сурка дещо переважають жіночі скелети, можливо, цей факт свідчить на користь, того, що цю пам'ятку залишило осіле населення. Аналіз демографічних показників популяції Мамай Сурка свідчить про несприятливу ситуацію існування та слабку ступінь адаптації до умов життя, що позначилось на значній дитячій смертності та низькій тривалості життя дорослого населення.Антропологічний матеріал з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. свідчить про неоднорідний склад та наявність різних морфологічних типів серед осілого населення. Палеоантропологічні дослідження доводять, що чоловічі серії значно відрізняються від жіночих, не зважаючи, на те, що серії, загалом, мають європеоїдну основу, відзначена присутність монголоїдної (східної) домішки, особливо, в жіночих серіях. Загалом, чоловічим серіям притаманна мезокранія, середньовисоке та се- редньошироке обличчя, добре профільоване. Жіночі серії характеризуються брахікранією, більш широким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою тенденцією до сплощеності обличчя, монголоїдна (східна) домішка тут присутня значно сильніше, ніж у чоловічих серіях. При значній морфологічній подібності осілого населення Нижнього Подніпров'я, яке залишило ґрунтові могильники Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам'янка та Каїри, треба зазначити, що в кожному з них домінують різні морфологічні компоненти. Антропологічний тип осілого населення, загалом, сформувався на підґрунті різних варіантів, морфологічно неоднорідних, але вони не виходять за межі європеоїдної раси.
Наявність сплощеності обличчя, або монголоїдна (східна) домішка, присутня в чоловічих та жіночих серіях, але у останніх вона більш суттєва. Ця особливість виступає специфічною рисою середньовічних південних груп, але слід зазначити, що монголоїдна (східна) домішка властива частині населення. Таким чином, осілому населенню Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., яке залишило могильники — Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам'янка та Каїри притаманна така риса, як багато- компонентність антропологічного складу. Фізичний тип населення склався на підґрунті древніх краніологічних варіантів, морфологічно, неоднорідних, але таких, що перебувають в межах південних груп європеоїдної раси.Антропологічне дослідження кожної краніологічної серії окремо свідчить про дуже змішаний склад населення, яке залишило могильники Мамай Сурка, Благовіщенка Кам'янка та Каїри. Внутрішньогруповий аналіз цих серій виявив різні морфологічні компоненти, на підґрунті яких відбувалось формування антропологічного складу середньовічних груп населення. Антропологічна серія Мамай Сурка найбільш репрезентативна, що дозволило, за допомоги різних статистичних методів, виділити в її складі морфологічні типи в чоловічій та жіночій серіях окремо. В чоловічій серії першому морфологічному типу притаманні доліхо-мезокранія з відносно вузьким, добре профільованим обличчям та значним виступанням носа та носових кісток. Цей краніологічний тип виступає в якості домінуючого компоненту в чоловічій серії. Такий морфологічний тип притаманний деяким аланським та сарматським серіям та в порівняльному аналізі, виконаному різними статистичними методами, демонструє значну морфологічну близькість між цими серіями. Другому морфологічному типу притаманна помірна брахікранія, відносно низький череп, обличчя широке та низьке, низькі орбіти, ніс — вузький, простежується деяке сплощення обличчя, однак, ніс та перенісся виступають добре. Простежується значна морфологічна подібність другого морфологічного типу з низкою серій, які ототожнюють з болгарами (булгарами).
Третій морфологічний компонент в чоловічій серії Мамай Сурка характеризується помірною мезокранією, високим, широким та низьким обличчям, низькими орбітами та широким носом, горизонтальне профілювання обличчя та виступання носа та носових кісток середнє. Цей морфотип демонструє подібність до слов'янських, сарматських та болгарських серій та свідчить, що третій морфологічний варіант сформувався під значним впливом слов'янського компоненту, а також, певною мірою, сарматського та болгарського компонентів.У жіночій серії Мамай Сурка простежено наявність двох морфологічних типів. Першому притаманні брахікранія, широке та середньовисоке, дещо сплощене обличчя, ніс та перенісся виступають середнє. Цей морфологічний тип демонструє схожість з низкою болгарських серій. Другий морфотип репрезентують помірно брахікранні черепи, обличчя середньовисоке та се- редньошироке, добре профільоване на горизонтальному рівні, ніс та перенісся виступають сильно. Він має схожість з серіями сарматської культури різних територій та аланськими серіями.
Підсумовуючи антропологічний аналіз серії Мамай Сурка, зазначаємо, що в чоловічій серії домінують два компоненти — аланський та сарматський, також відчутний вплив болгарського та слов'янського компонентів. В жіночій серії, в однаковій мірі, простежується вплив болгарського, алансько- го та сарматського компонентів.
Результати аналізів антропологічного матеріалу з ґрунтового могильника Благовіщенка демонструють наявність в чоловічій серії слов'янського та аланського компонентів, а в жіночій домінують два компонента: слов'янський та болгарський, а також відчувається вплив сарматського та кочового компонентів. В чоловічій та жіночій серіях Каїри домінують аланський та сарматський компоненти. За підсумками статистичних аналізів в чоловічій серії Кам'янка основними компонентами виступають — болгарський та кочовий, в незначній мірі, присутній сарматський. У жіночій серії відзначений вплив різних морфологічних компонентів: аланського, болгарського, сарматського, слов'янського та, деякою мірою, кочового компонентів на формування антропологічного складу населення, яке залишило могильник Кам'янка.
Наявність різних морфологічних типів в серіях Мамай Сурка, Благо- віщенка, Кам'янка та Каїри свідчить про те, що осіле населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., значною мірою, було неоднорідним, причому, змішування відбувалось постійно, що свідчить про безперервні міграції населення з різних територій, як напередодні монгольської навали, так і в період існування Золотої Орди. Досліджені антропологічні матеріали дозволяють зробити висновки про значні міграційні потоки населення із Середнього Подніпров'я, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу.
Зазначимо, що напередодні монгольської експансії домінуючими у морфологічному типі осілого населення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. виступають болгарський, слов'янський та кочовий компоненти. У період Золотої Орди головним морфологічним компонентом, присутнім у складі населення стає аланський, вплив слов'янського та болгарського компонентів відчувається дещо менше.
Дослідження антропологічного матеріалу з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. дозволило з'ясувати, що аланський компонент у складі осілого населення виявився більш суттєвим, ніж очікувалось, особливо, в період Золотої Орди. Монголоїдна домішка (деяка сплощеність обличчя) простежується в серіях в домонгольський період та в період існування Золотої Орди. Доля монголоїдної домішки у золотоор- динський період не збільшується, як очікувалось, а, навпаки, зменшується. Вплив кочового компоненту на формування антропологічного складу осілого населення значно менший, ніж визначалось попередніми антропологічними дослідженнями. Його присутність суттєвіша у домонгольський час.
Складні процеси історичного розвитку Східної Європи 12 — початку 15 ст. призвели до появи нових етнічних спільностей, зокрема, українців. Цей період займає проміжну ланку, коли український етнос не був повністю сформований і середньовічні групи осілого населення стають тим підґрунтям, на якому сформувались фізичні риси українського народу. Дослідження антропологічних матеріалів з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я свідчать про значний морфологічний зв'язок з українцями південних, східних, центральних та західних районів 17 — першої половини 19 ст. Отже, антропологічний тип українців, певною мірою, склався на підґрунті морфологічних типів, які простежені в серіях, що репрезентують осіле населення Півдня та Центральної України 12 — початку 15 ст.