№ 6 Вісліцький статут Казимира ІІІ Великого
Вступ. Ми, Казимир ІІІ, Божою милістю король польський і т. д. Разом з прелатами, баронами, шляхтою та підданими нашими спостерігши і зваживши, що в підлеглих нашій владі землях і державі справи в судах часто розглядаються не однаково, а відповідно до різних поглядів, у різний спосіб, вирішуються й окреслюються, а наслідком цієї розмаїтості є те, що судові справи часто після багатьох страждань, колотнеч і суперечок залишаються нерозглянутими і тягнуться ніби до нескінченності, тому в ім'я Бога Всемогутнього, Пречистої Діви Марії і цілого Небесного Двору і для найвищої користі підданих наших постановляємо розмаїтість судових вироків (особливо в тих справах, які часто трапляються) повністю усунути.
Відтак виражаємо нашу волю і постановляємо, щоб в майбутньому на всі часи однакові постанови визнавалися, виконувалися і поширювалися всіма суддями, урядниками та їхніми підлеглими, а також рештою наших підданих і мешканців наших земель. І щоб ніхто не наважувався самочинно порушувати їх під загрозою нашого тяжкого гніву [...].Обов’язком рицарства і шляхти є військові походи і збройна служба. Оскільки королівська влада і незалежність королівства базується на військовій силі, кожен рицар, відповідно до величини свого маєтку і доходів, зобов’язаний з певною кількістю озброєних людей служити і бути корисним державі, оскільки маєток його є вільним, базованим на рицарському праві, і звільнений від усяких повинностей. Постановляємо також, щоби барони і наша шляхта польських земель зобов’язувались для нас і наших наступників у Польському Королівстві виконувати військову повинність і в озброєнні служити якомога краще й успішніше; однак поза межами королівства не зобов’язані нам служити, хіба що отримають достатню винагороду або будуть нами спеціально запрошені.
Про надання шляхетства. Шляхетські роди завжди виводять свої корені від предків, походження від яких нащадки звикли доводити вірогідним свідченням.
Якщо ж хтось визнає себе шляхтичем і вважає себе рівним іншим шляхтичам, а ті не визнають цього, то для доведення свого шляхетського походження мають привести за [свідків] шість поважних мужів, з яких двоє походять з його роду, і ці двоє під присягою визнають, що він походить з їхнього дому і батьківського роду.Про зем’ян, які перебуваючи на війні, завдають шкоди селянам. Корисно для Речі Посполитої[76], щоб піддані жили в мирі, нікому не завдавали шкоди й утверджувались у чеснотах. Деякі, однак, порушують право тим, що йдучи по власній землі у військові походи, не гребують, як вороги, завдавати великої шкоди бідним (навіть більшої, ніж ворогам), тому землі наші сильно спустошені. Прагнучи цій небезпеці надійно запобігти, постановляємо, аби щоразу, коли відбувається військовий похід, ніхто не ставав на постій у селах, лише в полі, не грабував коней, худобу чи якісь речі, лишень брав для своїх коней пашу помірковано. А якби хто діяв проти цієї постанови, зухвало її порушуючи, має панові того села або тому, кому шкода була заподіяна, її відшкодувати, а призначена для цього кара «п’ятинадесята» перейде до нас за порушення цього указу. Однак не забороняємо, щоб у розумних межах збирали оброк для коней і харчі для себе, бо без цього в час походу обійтися неможливо.
Про монету, що є в обігу в державі. Оскільки той народ, що перебуває під владою одного князя і правителя, не повинен мати різних прав, аби не бути схожим на багатоголову потвору, тому корисно для Речі Посполитої, щоб одне і рівне для всіх право використовували як краків’яни, так і жителі Великопольщі, а також інших земель нашого королівства, і згідно з ним судились. А оскільки є один князь і пан для всіх, то за порадою та згодою наших баронів і достойників постановляємо, що в цілому нашому королівстві має бути одна монета, яка повинна бути сталою і доброю щодо вартості і ваги, щоб її бажали і охоче приймали інші [народи].
Wiek V-XV w źrodłach: Wybor tekstow źrodłowych z propozycjami metodycznymi dla nauczycieli historii, studentow i uczniow / Oprać. M. Sobahska-Bondaruk, S. B. Lenard. - Warszawa, 1999. - S. 181-182.