ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРАДІЖКУ, БОРГИ ТА НЕДОЗВОЛЕНИЙ ПРОМИСЕЛ

Дуже жорстокими, а часом антилюдськими (за сьогоднішніми законами) були за часів Ярослава Мудрого покарання за крадіжку. Так, наприклад, за тими законами будь-хто мав право вбити на місці наздогнаного нічного злодія (татя).

А той, хто протримає його зв'язаного до ранку, зобов'язаний йти з ним на княжий двір для здійснення правосуддя. У тому разі, якщо зв'язаний злодій через якісь причини буде убитий — це є злочином, і винний

Творець Руської правди князь Ярослав Мудрий

сплачує до скарбниці 12 гривен. Особливо цінився в ті часи в господарстві й на війні кінь, тому за його викрадення було передбачене особливе покарання. У законі про нього мовилося так: «Тать коньовий видається головою князю і втрачає всі права цивільні, вільність і власність». Суворо каралася і крадіжка предметів особистого домашнього господарства, худоби або зерна.

Вельми суворо каралися в законі дії, які завдають шкоди або

призводять до загибелі живої природи, у тому числі корисним тваринам або рослинам, тобто, за сьогоднішніми поняттями, браконьєрство. Так, наприклад, «за бобра, украденого з нори, визначається 12 гривен пені». Тут йдеться про так званих племінних бобрів, із утратою яких хазяїн позбавлявся усього можливого приплоду. За умисно зарізаного чужого коня або іншу худобу зловмисник сплачує 12 гривен до скарбниці, а хазяїну — 1 гривну. За зрізані дерева з племінними вуликами бджіл винний зобов’язаний внести до скарбниці 3 гривни, за дерево — півгрив- ни, за вигнання бджіл — 3 гривни, а хазяїну «за мед нелаженого вулика — 10 кун, а за лаженого — 5 кун».

У законі передбачено особливе покарання за підпал будинку або току. Такий палій «видається головою князю з усім маєтком, з якого потрібно раніше винагородити збиток, завданий хазяїну току або будинку».

Однією з важливих історичних особливостей законів Ярослава було й положення про те, як хазяїн відповідав перед законом за невчасну видачу слузі зароблених ним грошей. У цьому випадку хазяїн був зобов’язаний сплатити позивачу 60 кун пені, а якщо він силоміць віднімав у слуги гроші, то, повернувши їх, сплачував ще до скарбниці З гривни пені. Суворо каралися, згідно із законом, боржники, які вчасно не повертають або не бажають зовсім повертати грошові борги. Так, за законом, було потрібно, щоб позивач по поверненню грошей представив свідків і, якщо вони поклянуться у справедливості його вимог, кредитор бере свої гроші та ще 3 гривни.

Особлива довіра в законі до людей торгових ілюструється тим, що, якщо купець повірив гроші іншому купцю для торгівлі, і боржник почне відмовляться, то свідки в цьому разі не потрібні, а відповідач сам мусить присягати. Закон виявив особливу турботу про захист прав купців-іноземців, що мало історичне значення для успішної зовнішньоторговельної діяльності в Русі-Україні. Закон зобов’язує загальновідомого боржника, якому іноземець повірив свій товар, продати з усім його майном і задовольнити іноземця першими вирученими грошима або скарбницю. Якщо купець втратить ввірений йому товар у пияцтві або промотає, або зіпсує через недбалість, то позикодавці, згідно із законом, мають право вчинити з ним, як їм заманеться: відстрочити платіжні борги або продати самого боржника в неволю.

<< | >>

↑

Источник: Сила м'якого знака, або Повернення Руської правди / За загальною редакцією Лариси Івшиної. — Видання друге, стереотипне. К.: ПрАТ «Українськапрес-група»,2011— 800с.. 2011

Еще по теме ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРАДІЖКУ, БОРГИ ТА НЕДОЗВОЛЕНИЙ ПРОМИСЕЛ:

- Давня історія України (до VI ст.) - Загальна історія України - Україна 1917-1921 рр - Україна за радянських часів - Україна у XVI - XVIII стст. - Україна у середні віки (VII-XV ст.) -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -