ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВБИВСТВА, ТРАВМИ ТА ПОГРОЗИ
Особиста безпека в кримінальних законах Ярослава оцінювалася дуже високо. Тому в одній з перших статей закону так і йдеться: «Хто вб'є людину, тому родичі вбитого мстяться за смерть смертю».
У тому випадку, якщо в убитого не виявиться месників, то з убивці стягують до скарбниці гроші в таких розмірах: за голову боярина князівського або громадянина іменитого, або наближеного до князівського двору — 80 гривен, тобто подвійну виру; за князівського отрока, повора, конюха, купця та ін., тобто за будь-яку вільну людину (варязького племені) або слов’янина — 40 гривен, тобто одну виру; а за вбивство дружини — 20 гривен, тобто піввири; за вбивство сільського старости, ремісника і за годувальницю — 12 гривен; за простого холопа боярського і людського — 5 гривен і, нарешті, за раба — 6 гривен, і понад те до скарбниці 12 гривен данини або пені. При цьому слід зауважити, що 1 гривна тоді цінилася дуже високо: так, за 1 гривну можна було купити 20 баранів або одного робочого вола.У кримінальних законах Ярослава враховувалися й умови, за яких було скоєно вбивство або замах на нього, із завданням погроз або травм. Так, наприклад, за вбивство людини у спорі або в п’яному вигляді, якщо при цьому вбивці вдалося сховатися, то округа (гілка), де скоєно вбивство, сплачує за нього штраф — дику виру, але в різні терміни і за кілька років. У тому разі, якщо вбивця не сховається, то стягується з округи або волості половина вири — 20 гривен, а решта з самого вбивці. Якщо ж вбивство сталося без будь-якої сварки, то волость не платить за вбивцю, але видає його «на потік» — або в руки государя — «з дружиною, з дітьми і з маєтком».
Це останнє положення кримінального закону для нашого часу виглядає дуже жорстоко й несправедливо, однак тоді вва-
жалося, що дружина й діти відповідальні за провину чоловіка й батька, оскільки були його власністю.
За будь-які дії, пов'язані з насильством, закони Ярослава передбачали різну пеню у гривнах. Наприклад, за будь-який удар неоголеним мечем або його рукояткою, палицею, чашею або долонею — штраф у 12 гривен; палицею або жердиною — 3 гривни; за будь-яку легку рану або поштовх — 3 гривни до скарбниці й 1 гривну пораненому на лікування. Суворіші штрафи передбачалися за пошкодження носа, руки, ока, ноги, коли винуватець сплачував 20 гривен до скарбниці, а самому каліченому — 10 гривен. Навіть за погрозу мечем — пеня в 1 гривну.
Особливо захищали закони Ярослава людей багатих, заможних. Так, наприклад, той, хто самовільно покарає іменитого громадянина (огнищанина) або землероба (смерда), мусить сплатити пеню до скарбниці у 12 гривен за першого і 3 гривни за другого, а кожному битому по 1 гривни. У тому разі, якщо холоп або раб ударить вільну людину і сховається, а хазяїн не видасть його, то стягували 12 гривен із хазяїна. Рабу, який образив свого хазяїна, можна було навіть вкоротити віку за цю образу, так свідчив закон.