ОСНОВИ СУДОЧИНСТВА ЗА ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Главою правосуддя в ті історичні часи вважали князя, а князівський двір — місцем суду. Але, як правило, государ доручав свою владу тіунам і своїм отрокам, а чиновники, яким належало вирішувати кримінальні справи, називалися вирниками, і кожен суддя мав помічника або отрока, метельника або писаря.
Вони брали запас від громадян і мито з кожної справи. Для об'їзду своєї волості кожному вирнику або його писарю давали коней. Для рішення судової справи позивач мав іти з відповідачем на взвод перед 12 громадянами, тобто присяжними, які розбирали обставини справи по совісті, а суддя визначав міру покарання.Важливу роль відігравали свідки в кожній кримінальній справі. Згідно з законом Ярослава, «будь-який кримінальний донос вимагає свідків і присяги семи чоловік, але варяг і чужоземець зобов'язується представляти тільки двох ».
Отже, й тут помітне заступництво іноземцям. Далі в законі зазначено, що свідки мають бути завжди громадянами вільними, і тільки «за потреби і в малому позові дозволено послатися на тіуна боярського або закабаленого слугу». На закінчення потрібно нагадати, що подібна практика судочинства була і в Скандинавії, звідки цей мудрий статут перейшов до Великої Британії. Історії відомий факт існування думи з 12 присяжних засідателів ще у VIII столітті в Датському королівстві.
Таким чином, кримінальні закони Ярослава містять у собі повну систему нашого давнього законодавства, охоплюючи багатий історичний досвід інших країн, що відповідає тогочасним порядкам у Русі-Україні.
Олег ЯСТРЕБОВ
20 серпня 2004 р.