Відносини на Київщині
Дальше на схід маємо Поросся і Київщину. Я згадував уже вище, що на Пороссі, залежному колись від Романа Великого (1190. рр.) та Данила (1230. рр.), сидів власний князь Юрій, чи це не в Юрієві пороському, де ще в 1260.
рр. бачимо єпископа. Ми не знаємо, якого, походження були ті пороські князі, але знаємо, що вони були залежні від волинських князів. (Павлищев, Грушевський). З подій 1280. рр., про які ще буде мова, знаємо, що Мстислав Данилович вживав послуг того Юрія пороського для переговорів з татарами, отже не можна погодися з Грушевським, що добачав у ньому безземельного князя,,прогнаного татарами з своєї волости, бо в такому разі він ніколи не надавався б до ведення переговорів з тими татарами. Літопис виразно говорить, що князівство Мстислава Даниловича (границі якого описує з нагоди перебрання ним князівства Воло»- димирського) сягало „туди по татари, а сюди по ляхи й Литву”. Якщо погодитися з Грушевським, що тут під татарами треба розуміти безпосередньо від татарів залежні землі, з Києвом включно, то якже з тим погодити вістку Карпіні, що такі землі починалися щойно в Каневі? Тяжко сумніватися в тому, що тут літописець мав на увазі татарські кочовища на південь від Поросся, а землі на північ та на захід від них були частиною волости Мстислава.Остає ще висвітлити справу Київщини. Про приналежність Києва до Давидової держави, князівства - королівства, говорив я вже вище; окрім дуже зрештою непевної згадки про Андрія Ярославича при дворі Лева, ми не диспонуємо жадними вказівками про долю Києва в ті часи. Записка Стрийковського 16. ст. про те, що Київ належав до Лева, непевна вже тому, як слушно каже Грушевський, що вона нічого не говорить про форми тієї залежносте[††]). Існує тільки одна, та й то непряма, вказівка про політичну приналежність Київщини в другій половині 13. століття. Чернігівські Ольговичі були в тому часі в тісних взаєминах з волинськими князями, але до них Київ не належав. Літопис виразно зве їх,,задніпрянськими” князями. Зате в сусідньому Пороссі був свій князь. Було б дуже дивно, якби в провінційних пороських городках сиділи князі, але не було їх у тому самому часі в поблизькому Києві. Отже, існування пороських князів є немов би аксіоматичним потвердженням існування князів київських, хоч про них у нас нема жадних джерельних даних.