7. Урядники середньої ланки. Уряди за службу
Підкоморій
Певною цікавинкою в урядницькій ієрархії Подільського воєводства є той факт, що уряд підкоморія, пов’язаний з вирішенням справ щодо розмежуванням володінь, протягом XVI ст., посідали шляхтичі, які мали досвід служби у війську (були ротмістрами).
Зокрема це Пйотр Гинек з Унєня (Ленчицька земля) у 1510-1527 рр.1, Миколай Іскшицький у 1536-1540 рр. (див. вище), Ян Гербурт з Фельштина у 1540-1552 рр., Геронім Сенявський у 1553-1569 рр. та Миколай Творовський з Бучача у 1570-1593 рр.[822] [823] Імовірно, і Анджей Свирч із Нового Двору, підкоморій у 1500-1510 рр., та Міхал П ясецький були також пов’язані з військом[824]. Вирішальну роль у цих номінаціях, очевидно, відігравала протекція гетьманів або можновладців, у ротах яких вони несли службу.1503 р. король Олександр зробив запис на суму в 1000 угорських флоренів на місті Смотрич, що у Подільській землі, своєму покоевому Станіславові Гинку, синові ротмістра Яна і брату майбутнього підкоморія Пйотра[825]. Цей запис дав змогу швидко адаптуватися частині цієї родини на новій для себе території і зробити урядницьку кар’єру на Поділлі. Хоча, найімовірніше, тут мало значення вдале одруження Пйотра із Зофією Кірдеївною, дідичкою Оринина, яка була останньою спадкоємницею родини Кірдеїв, дід якої Грицько був тривалий час у середині XV ст. подільським воєводою[826], а його дві доньки двічі одружувалися з місцевими шляхтичами.
Якщо поглянути на перелік подільських урядників упродовж кінця XV - початку 70-х років XVI ст. (за винятком урядів старости, каштеляна і воєводи, які належали до найпрестижніших і які посідали переважно за винятком окремих осіб, представники впливових і заможних можновладних родин з теренів Малопольщі та Русі), то левова частка номінацій на решту урядів у Подільському воєводстві у XVI ст.
була роздана представникам саме військової шляхти, яка на руських землях Корони Польської несла службу.Розглянемо тут кілька т. зв. функціональних урядів, тримання яких передбачало виконання певних суспільно-правових обов’язків, було складовою ланкою у кар’єрі та допомагало краще утвердитись у тогочасному подільському шляхетському соціумі.
Насамперед це уряди судді, підсудка, писаря та певною мірою хорунжого і войського. Але два останні, зважаючи на поступове зменшення практичної ролі посполитого рушення, не користувалися також шаною, як перші два.
Земський суддя
Протягом 1500-1572 рр. кам’янецькими земськими суддями були Якуб Яхимович з Губарева (1499-1520), Абмрозій Ормянчик із Секер- жинець (1520-1528) (див. вище), Вікторій Подфіліпський (1528-1541), Мацей Радецький (1542-1554), Міхал Костшевський (1554-1560), Мацей Добромірський (1563-1568) та Станіслав Добек-Ловчовський (15691582)1. Для прикладу розглянемо кар’єри Якуба Яхимовича з Губарева та Вікторіна Подфіліпського, котрі є досить типовими для цього часу.
ЯкубЯхимович з Губарева
Якуб Яхимович з Губарева герба Суліма, кам’янецький земський суддя впродовж 1499-1520рр.У 1501-1504рр. він був кам’янецькимпідстаростою і ґродським суддею[827] [828]. Принаймні на початку своєї кар’єри він міг поєднувати як земські, так і ґродські уряди. 1510 р. король Сшізмунд І дозволив Якубу Яхновичу з Губарева перевести своє дідичне село Ходоровці у Кам’янецькій землі та заснувати і локувати нове місто Підкамінь на магдебурзькому праві з правом проведення річного ярмарку на святого Якуба (25 червня)[829].1516 р. кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський записує Якубові Яхновичу 60 гривень (ця сума перевищувала дозволену привілеєм від 1442 р. максимальну суму запису на королівщинах, яку мав право робити королівський намісник у Кам’янці) на пустці Бахтин у Кам’янецькому повіті (loco deserto Bechtin dicto, in rivilo Bechtin in districtu Camenecensi sito)[830]. Подфіліпські Якуб, старший з братів Подфіліпських, досяг у своїй кар’єрі одного з чільних урядів у воєводстві - уряду кам’янецького каштеляна, який тримав від 1506 до 1517 р., перед цим бувши лише кам’янецьким стольником протягом 1502-1506 рр.11510 р., у Кракові, йдучи за прикладом брата, Якуб підтвердив у короля Сиґізмунда І привілей для свого дідичного маєтку Подфіліп’я, що у Кам’янецькій землі (повіті) на магдебурзьке право[831] [832] [833]. Імовірно, співпраця з Бучацькими (сестра Єва була одружена з Мико- лаєм Монастирським з Бучача) могла бути добрим трампліном для урядницької кар’єри не тільки Якуба, а й усієї родини. Батько Якуба і Вікторіна Міхал з Подфіліп’я (Подфіліпський) фігурує серед свідків документа Бартоша з Бучача у 1456 р? 1470 р. кам’янецький войський Міхал Подфіліпський (nobilis Michaelis Pothphylypsky tribuni Camenecensi) отримав королівський дозвіл на викуп с. Суржа (Surscha) у Кам янецькому повіті від Миколая зі Свойчина (nobilis Micolai de Swoyczyn)[834] [835]. Це друга згадка у джерелах урядку кам’янецького войського у XV cτ.s Наступного разу з урядом войського Міхал зазначений серед свідків документа кам’янецького земського суду для Міхала з Бучача 6 червня 1471 р.[836] Це стало першим урядом для родини Под- філіпськихна терені Подільського воєводства. Вікторій Подфіліпський, брат Якуба, розпочавши службу у війську наприкінці XV ст., згодом відійшов частково від військових справ і головну свою увагу скерував на урядницьку кар’єру.[837] Упродовж майже сорока років він був спершу кам’янецьким підсудком (1502-1528), а потім кам’янецьким земським суддею (1528-1541)[838]. 1509 р., на сеймі у Пйотркові він перевів свій дідичний маєток Свир- ковсько (Свирчовсько) на р. Жван, що у Кам’янецькій землі (de villa ipsius haereditaria Swyrkowsko, in terra Cameneczensi ei supra fluvium Swancza sita),у статус міста і дав йому магдебурзьке право[839]. Імовірно, Вікторій мав чималий маєток і володів нерухомістю у Кам’янці (або цю частину маєтку принесла у родину його дружина[840] [841]). Підтвердженням цього є документ від 1517 р., яким король Сиґізмунд І посвідчив документ кам’янецького генерального старости Станіслава Лянцкоронського про те, що донька кам’янецького земського підсудка Вікторіна Подфіліп- ського, Софія, записала своєму чоловіку Анджейові Черменському 1000 гривень на маєтках Верхні Панівці, Нижні Панівці, Щитнівці, Касперівці, Ольховець, Мельниця і Звиняче у Кам’янецькому повіті та на будинку у вірменській дільниці міста, який стоїть між будинками вірменина Микулки та Аксантія і навпроти руської церкви Вознесіння (ех opposito synagogae ruthenicae Wsczyssyenyeskye dictae)[842]. 1518 p. Вікторій дістає королівський дозвіл на локацію міста Устя або Пісчатинці на р. Нічлава та село Ілубочек (locare oppidum de villa Husczie alias Pisczatincze super fluviis Noczslava et Hluboczek terrae Camenecensis) у Кам’янецькій землі, також дозволялося проведення одного річного ярмарку на день святого Віта 15 липня[843]. 31 грудня 1521 р. на сеймі у Пйотркові він отримав королівське село Стрілківці, що у Скальському повіті, з рукЯна Кемлича, власника Бабинців[844]. 1532 р. Вікторій передав (продав) своєму синові Янові, який на той час був підстаростою у Зінькові (vicecapitaneo Zinkoviensi), село Глібів Кам’янецького повіту[845]. Те, що його син був підстаростою у приватному місті Зіньків, яке на той час належало родині Одровонжів зі Спрови, може свідчити про їхню службу цій родині (або хоча б окремих представників Подфіліпських) на теренах Поділля у першій третині XVI ст. Земський підсудок Зазвичай новий суддя обирався з підсудків, тобто особи, обізнаної у справах, які вирішувалися у земському суді. У період від 1502 р. підсудками у Кам’янці були Вікторин Подфіліпський (1502-1528) (див. вище), Мацей Радецький з Ґраб’я та Крюкова, перед тим писар кам’янецького старости і кам’янецький ґродський суддя (1526 р.) (1528-1542), Міхал Костшевський (1542-1554), перед тим писар земський кам’янецький (див. нижче), Марцін Ормянчик Секержинський (1554-1560), який перед тим був земським писарем (див. нижче), Станіслав Яцимірський, королівський двірський та ротмістр (1566-1570), і Станіслав Закшевський (1571—1581 )[850]. Двоє останніх були типовими як на середину і другу половину XVI ст. шляхтичами, які завдяки війську та протекції при дворі Сигізмунда II Августа, розпочали урядницьку кар’єру на терені Подільського воєводства. Земський писар Залучення колишніх ротмістрів до служби у кам’янецькому земському суді в XVI ст. торкнулося і уряду писаря. Проблема полягає у тому, що чітко встановити послідовність осіб із цим урядом доволі складно. Упорядники списку подільських урядників пропонують зарахувати до цього шерегу Юзефа Зе- ленцького, який 1505 р. диспонував коштами на ремонт камянецького замку як королівський писар (nuntium hon. Josephi Zelenczkij notarii regii in Kamyenyecz)1. Наступною особою був Павел Поплавницький, який перебував на цьому уряді від 1510 до 1528 р.[853] У роті Станіслава Лянцкоронського він зазначений із 3 кіньми[854]. Про те, що Поплавницький був тут чужою людиною і походив із сусідньої Галицької землі (de Poplawnyky ex terra haliciensi, tenitarius in Swyrczkowcze de domo et armis Ossoria)[855], свідчить факт примусу його до посесії в Подільському воєводстві, якої мали б дотримуватися всі земські урядники. У підтверджувальному акті короля Сиґізмунда І від 1518 р., яким він закріплював комісарські рішення щодо стосунків подільської шляхти з кам’янецьким старостою Станіславом Лянцкоронським, у прикінцевому абзаці говориться про земського писаря, який має бути осілим (Item notarius antiquus terrestris, si est possessionatus, in officio conservetur, si vero non est possesssionatus, per medim anni hunc debet Sefacerepossessionatum...)[856]. Згадуваний вже Міхал Костшевський був писарем від 1530 до 1542 p., після чого обійняв уряд кам янецького підсудка[857]. Походив із Сєверської землі (de terra Sewieriensi), що на західному кордоні Краківського воєводства. Шлюб з місцевою зем янкою Констанціею з Пукляк, співпраця зі Станіславом Лянцкоронським (родина Лянцкоронських протягом XVT ст. тримала у заставі Скалу та неґродове Скальське староство, в якому знаходилися Пукляки; кам’янецький староста також дав йому у заставу королівське село Степаниківці у 1532 р.) дали змогу інкорпоруватися до середовища місцевої шляхти[858]. Певний хаос у цей перелік вносить історія, пов’язана з наступним писарем Марціном Ормянчиком із Секержинець. Він, як і більшість подільських урядників у XVI ст., розпочав свою кар’єру у війську. Таку 1539-1542 рр. він зазначений у пописі з 6 вершниками у роті Героніма Лянцкоронського1, що іще раз підтверджує зв’язок з ними ще з початку XVI ст. (див. про Амброзія Ормянчика). У жовтні 1544 р. Марцін склав із себе обов’язки писаря перед воєводою і шляхтою, яка зібралася на рочки у Кам’янці. Оскільки ніхто не хотів бути писарем і жодна з чотирьох кандидатур, обраних на сеймику подільської шляхти у 1545 р., не забажала бути писарем, король своїм декретом поновив фунції писаря Марцінові, який і пробув на цьому уряді до 1551 р., коли повторно склав із себе обов’язки писаря[859] [860]. Протягом настутюго десятиліття від 1551 до 1560 р. писарем був товариш роти поточної оборони (1541-1558) Станіслав Надольський[861]. Так, Станіслав у 1541-1542 р. служив у роті Мацея Влодка[862]. Його теж змінив досвідчений військовий Станіслав Вольський, який від 1563 аж до 1594 р. був писарем у кам’янецькому земському суді. Виконання функцій писаря не перешкоджало йому бути барським підстаротою у 1566 р. та королівським ротмістром у 1570-1575 рр.[863] Це може свідчити про те, що, на відміну від своїх попередників, він став земським писарем у досить молодому віці.