СТАЙКИ 1 - ПОСЕЛЕННЯ ЛІТОПИСНИХ ПОЛЯН

Андрій Петраускас, Ігор Готун, Максим Квітницький (Київ)

Публикация посвящена характеристике изученного недавно на берегу Каневского водо­хранилища славянского комплекса, датируемого временем накануне образования древнерусс­кого государства.

Серед неординарних археологічних пам'яток Середнього Подніпров'я - багатошаровий комплекс, розташований на узбережжі Канівського водосховища неподалік села Стайки. В «Археологической карте Киевской губернии» В.Б. Антоновича на північ від села зображено курганний могильник із 59 насипів та чотири городища [1, карта]. Дослідник відзначає, що за донесенням Стайківської волості, «...в окрестности три городища, обнесенные валами и рва­ми: 1) Одно овальное, по направлению к селу Рудаковке, в 2 верстах от местечка, 271 сажен в окружности. 2) Другое в 4 верстах, по направлению к селу Койлову, трехугольное, 186 сажен в окружности. 3) Третье круглое, в 7 верстах по направлению к селу Юшкам, 68 сажен в ок­ружности» [1, с. 26]; ці матеріали ввійшли й до більш пізніх довідкових видань [10, с. 66, 67]. У використанні даного матеріалу спостерігається певна проблематичність: село Юшки зна­ходиться нижче за течією Дніпра і у даному випадку відпадає північна локалізація пункту. Те ж саме стосується населеного пункту Рудаківка. Дещо більше шансів з ідентифікацією горо­дища «по направлению к селу Койлову». При візуальному огляді пам'ятки привертає увагу її розташування на пануючому узвишші, відокремленому від плато досить вираженою балкою. Зв'язок з городищем «у напрямку Койлова», якщо мається на увазі лівобережний Кийлів, що, ймовірно, в умовах написання цитованої праці до розливу Канівського водосховища, у дано­му випадку не виключений, хоч ця версія розглядається поки що як дуже умовна робоча гі­потеза; зі згаданим укріпленим пунктом пам'ятка беззаперечно не ідентифікується. Більш точно пункт можна ототожнити з виявленим розвідкою Н.М.

За уточненими даними, описуване поселення розташоване на північ від села, за 1,3-1,6 км на північний захід від річкової пристані та за 0,4-0,6 км на північний захід від бу­дівель північного цегельного заводу в селі. Займає декілька останців, утворених руйнуван­ням верхньої кромки плато. Із заходу обмежене верхів'ям балки, яка тягнеться на захід і роз­різає плато між Вітачевим та Стайками, зі сходу останці сильно зруйновані зсувами та вели­чезним котлованом кар'єру цегельні.

Новий етап у вивченні пам'ятки на території кар'єру пов'язаний із втілюваною ВАТ «Стайки-керамік» та Інститутом археології НАН України програмою проведення рятівних археологічних робіт та дослідження отриманих матеріалів, введення їх до наукового обігу, популяризації для широкого загалу. Стайківським загоном Північної експедиції в сезоні 2006 р. проведено розкопки на площі 250 м² та отримано цікаві дані щодо динаміки розвитку описуваного археологічного комплексу. Підприємством «Стайки-керамік» та Інститутом ар­хеології НАН України досягнуто домовленості щодо поглибленого співробітництва в галузі вивчення даної пам'ятки з метою популяризації національної культурної спадщини. В зоні розташування комплексу планується створення осередку культури та просвітництва шляхом реалізації проекту історико-туристичного комплексу «Спадщина». Запропонована ВАТ «Стайки-керамік» довгострокова програма розвитку, пов'язана з пам'яткоохоронними захо­дами, вирішенням культурних і просвітницьких проблем регіону, здається привабливою і пе­рспективною.

У ході розкопок з'ясувалося, що в існуванні пам'ятки знайшла відображення значна кі­лькість культурно-історичних періодів. Зафіксовані уламки посуду доби бронзи, скіфського та ранньослов'янського часів, цікавими виявилися залишки житлової споруди ІХ-Х ст. та по­ховання цвинтаря XVII ст. У культурному шарі подекуди траплялися поодинокі уламки по­суду трипільської культури та декілька дрібних фрагментів жіночих скульптурок. Поховання розташовувалися досить щільно та залягали в три-чотири ряди один над одним. Верхні вияв­лені безпосередньо в дерновому шарі, загалом їх досліджено понад 20, переважно безінвен- тарних, зрідка траплялися залізні цвяхи або скоби від трун. Небіжчики орієнтовані на захід з незначними відхиленнями на південь, одна частина покійників була похована в дерев'яних трунах, інша - вірогідно в саванах.

Нижче горизонту могильника було досліджено житлову споруду та ями господарського призначення ІХ-Х ст. Заглиблена частина житла - підпрямокутної форми із залишками дуже зруйнованої печі-кам'янки в південно-західному куті. Конструктивне вирішення стін - де­рев'яний зруб: по периметру простежена деревина від колод; долівка була вимащена глиною. Незвичайною виявилася знахідка скупчення річкових мушлів у заповненні житла, які лежали на краю передпічної ями і, очевидно, використовувалися в їжу. Такі скупчення простежу­ються загалом у культурному шарі. Житло загинуло в пожежі, в заповненні виявлено значну кількість деревних вугликів, навколо печі лежали розвали ліпних та ранньогончарних посу­дин, на долівці також знайдено три намистини, залізний ніж та декілька дрібних речей з ко­льорового металу. Розгляд даного комплексу дозволяє доповнити наші уявлення про життя слов'ян напередодні утворення Давньоруської держави.

Культурний шар пам'ятки складався з чорного та темно-сірого чорнозему, який містив дрібні включенні печини, фрагментів кераміки та інших знахідок. Материк - світлий сіро- жовтий лесоподібний суглинок. Об’єкт № 4, як умовно було названо описувану споруду, за­фіксований під час зачистки поверхні кв. А-В/1-3 розкопу Б-3 на глибині 0,4 м у вигляді амо­рфної форми темної плями, насиченої включеннями дрібних деревних вугликів, печини та шматків каміння. Після вибирання одношарового заповнення, яке складалося із темно-сірого суглинку, насиченого включеннями дрібних вугликів, печини та шматочків каміння, було простежено цікаві конструктивні особливості споруди. Котлован будівлі мав підквадратну в плані форму 3,8?4,4 м, кутами орієнтований за сторонами світу. Стінки котловану похилі. Долівка споруди рівна, заглиблена на 0,9-1,0 м від рівня сучасної денної поверхні, являла со­бою щільний шар, утворений, імовірно, внаслідок підмазування чи утрамбовування верхньо­го шару материкового суглинку.

У межах котловану були зафіксовані і досліджені ще три конструктивно пов’язані із житлом елементи: піч, передпічна яма та господарсько-побутова яма (рис. 1).

Рис. 1. Дослідження об’єкта № 4 на Стайківському поселенні. Робочий момент.

Піч зафіксована у вигляді завалу печини та каміння (2,0?1,6 м) у південному куті жит­ла на глибині 0,6-0,7 м від рівня сучасної денної поверхні. Відзначимо, що вже під час дослі­дження культурного шару над заповненням об’єкта на гл. 0,25-0,50 м було виявлено концен­трацію шматків каміння та печини. Можливо, це певною мірою пов’язано із перекопом час­тини завалу печі котлованом могильної ями поховань № 23 та № 25, які були заглиблені на 0,7 та 0,9 м від рівня сучасної денної поверхні. Після розбирання завалу печі, в ньому, окрім шматків печини та каміння, було виявлено також частини зруйнованої глиняної жаровні із бортиками висотою до 10 см, а також фрагменти керамічного посуду. Встановлено, що в по­ложенні in situ знаходились лише нижня частина південно-західної материкової (виготовле­ної з материкового лесоподібного суглинку?) стінки висотою 18 см від рівня череня із вираз­ними слідами направленості пропеченості стінки з північного сходу на південний захід, час- тина стінки споруди в районі її східного кута, а також залишки череня в центральній частині споруди.

Даних для встановлення напрямку челюстей печі через значну пошкодженість недоста­тньо. Можливо, опалювальний пристрій був зорієнтований на північ чи північний схід. На користь останнього припущення може свідчити припічна яма підокруглої в плані форми діаметром близько 0,8-0,9 м та глибиною 0,3 м від рівня долівки, розташована саме на півні­чний схід від печі. Заповнення ями складалося зі шматків зруйнованого опалювального при­строю. Цікаво, що заповнення ями в житлі шматками печини має аналогії серед певних обря­дових явищ, як зафіксованих етнографами, так і простежених археологічно [2, с. 27; 5, с. 57­59; 6, с. 33].

За нею в тому ж напрямку майже впритул розташовувалася підовальна в плані яма розмірами 0,6?1,0 м, верхній шар заповнення якої складений залишками зруйнованої печі, а нижня частина заповнення утримувала шар сирої дуже пластичної глини жовто-коричневого кольору із природними домішками оолітового залізняку. Подібні різновиди глин залягають суцільним горизонтом безпосередньо на місці пам'ятки одразу ж за першим шаром глин (ко­ричневі високопластичні глини із природними домішками уламкового та оолітового залізня­ку, які знаходяться прямо під товщею лесоподібних суглинків) і становлять прошарок між коричневими та «пістрявими» глинами. Важливість цієї породи у заповненні житла полягає в її ідентичності глині, із якої були виготовлені керамічні посудини, виявлені поруч із піччю прямо на рівні долівки. І в складі гончарної маси кераміки, і в складі сирої глини відзначено присутність уламків оолітового залізняку. Відзначимо, що горизонти глин, які були обстеже­ні у декількакілометровому розрізі кар'єру безпосередньо під досліджуваним селищем, мо­жуть змінювати власне забарвлення, кількість та розміри природних домішок на різних діля­нках відслонень. Але характер домішок (уламкові та оолітові вапняки, уламкові та оолітові залізняки, слюда та слюдисті утворення) притаманний лише для одного горизонту і не зу­стрічається ні в підстеляючих, ні в перекриваючих його шарах глин та суглинків. Наведене спостереження, у разі підтвердження його після петрографічних досліджень, може бути ви­користане для співвіднесення гончарної маси, використаної для виготовлення кераміки, із певним видом (можливо - видами) глини за доступними візуальному обстеженню ознаками.

Більшість знахідок, у тому числі розвали посуду, були виявлені на рівні підлоги. Кера­мічний комплекс представлений ліпними та ранньогончарними посудинами (рис. 2). У запо­вненні виявлено також численний побутовий та ремісничий і промисловий (ніж, ліпне біко- нічне пряслице, численні точильні камені зі слідами використання, кістяні проколки, оплави кольорових металів та ін.) інвентар, прикраси (скляні намистини) і, ймовірно, елементи озброєння (залізне кольчужне кільце?). Несподіваною виявилась фіксація на долівці поруч печі скупчення (0,П0,2м) мушлів Unio - категорії знахідок, що вважалась притаманною пам'яткам доби первісності. Вони лежали на краю передпічної ями і, очевидно, використову­валися в їжу. Подібні знахідки простежуються і загалом у культурному шарі.

У заповненні споруди можна виділити п'ять окремих комплексів: знахідки, пов'язані із заповненням котловану споруди; знахідки, виявлені на рівні долівки; матеріал із печі; запов­нення передпічної ями та заповнення побутово-господарської ями.

Рис. 2. Розвал горщика із заповнення об'єкта № 4.

Переважна більшість масового керамічного матеріалу представлена окремими дрібни­ми уламками посуду, які не дають інформації про ознаки профілювання окремих деталей по­суду та його пропорції. Подібна обставина значно ускладнює завдання співвідношення між собою різних конструктивних елементів об'єкта і, головне, комплексу знахідок, який вони утримують. Тому для поліпшення їх класифікації керамічний комплекс було умовно розділе­но на чотири групи за ознаками, які можна виразно простежити навіть на дрібних фрагмен­тах стінок, а саме за показниками гончарної маси (складом і характеристиками природних та штучних домішок та щільністю і випалом тіста). Додатковими ознаками слугували показни­ки зовнішньої та внутрішньої поверхні. Для першої групи характерні фрагменти із шереха­тою поверхнею, щільним тістом, природними домішками оолітового залізняку і штучними домішками жорстви (до цієї групи належить незначна кількість виявлених знахідок). Друга група має відносно рівну шерехату поверхню. Керамічне тісто досить щільне. В ньому при­сутні природні домішки оолітового залізняку дрібних та середніх розмірів. До штучних до­мішок можливо, відносяться домішки піску. Разом із третьою групою вони становлять пере­важну більшість знахідок із об'єкта. Для третьої групи характерні горбкувата поверхня, при­родні домішки оолітового залізняку дрібного та середнього розмірів, іноді - уламкового вап­няку. Штучні домішки представлено значною кількістю шамоту середнього та крупного роз­мірів. Четверта група кераміки має горбкувату поверхню, відсутність видимих штучних до­мішок та щільне тісто.

Головна мета поділу керамічного комплексу на групи - отримання додаткової інфор­мації про ступінь подібності комплексів окремих елементів об'єкта 4: знахідок із завалу печі, передпічної ями, господарської ями, заповнення котловану житла та матеріалів, які виявлено на рівні долівки.

Індивідуальні знахідки походять у переважній більшості з нижніх шарів заповнення споруди - з рівня долівки. Більшість знахідок виявлено на глибині нижче 0,85 м від рівня су­часної денної поверхні. Лише кістяна проколка була знайдена на гл. 0,43 м. Вона виготовле­на з кістки крупної тварини, робочий край загострений, круглий у перетині, його поверхня заполірована, на ній добре видно сліди від зрізів, якими інструменту надавалася потрібна форма. Пряслиця ліпного фрагмент, глиняного, біконічної форми з округлим бочком, поверх­нею чорного кольору. Предмет бронзовий (?), з патинованою поверхнею, виготовлений із металевого стрижня, один край якого округлий і загострений, а другий чотирикутний і на кінці плаский. Предмета залізного уламок, один край загострений, другий обламаний, пред­мет сильно кородований. Дріт бронзовий (?), у перетині круглий, з патинованою поверхнею. Предмет бронзовий (?), оплавлений, без вираженої форми, поверхня вкрита окислами зеле­ного кольору. Лощило кістяне, виготовлене з плаского ребра крупної тварини, поверхня за- полірована внаслідок експлуатації, при ретельному обстеженні із боковим освітленням на зовнішній поверхні можна відзначити поодинокі неглибокі лінії, витягнуті перпендикулярно довгій осі предмета. Намистина скляна циліндричної форми, жовтого скла шаруватої струк­тури (верхній шар на половині зовнішньої поверхні відколотий), патинована. Намистини скляної (?) підсферичної форми дрібний фрагмент з патинованою поверхнею. Пластинки бронзової (?) фрагмент, поверхня вкрита окислами зеленого кольору. Кільце кольчужне (?), виготовлене із плаского в перетині залізного дроту, один кінець розплесканий, другий зігну­тий під кутом близько 90°; зігнутий край направлений у бік розплесканого кінця. Ножа залі­зного фрагмент, спинка пряма, поверхня сильно кородована. Намистина скляна (?) підкубіч- ної форми із нерівно зрізаними гранями, поверхня сильно патинована, сріблястого кольору. Предмет залізний, виготовлений із підквадратного в перетині стрижня, потоншується та за­гострюється до краю, де має підпрямокутну в плані форму, один край обламаний, поверхня предмета кородована. Хребець риби великих розмірів із штучним отвором у центрі. Камінь точильний, у плані підокруглої форми, його поверхня вкрита прямими боріздками, які в пе­ретині мають підокруглу чи підтрикутну (із дещо заокругленою вершиною) форму, дно борі- здок пряме, та вигнуте, предмет виготовлений із місцевого дрібнозернистого пісковику; по­дібні боріздки відзначено на інших каменях із заповнення житла. Камінь точильний, має на поверхні сліди гостріння інструментів, порода - місцевий дрібнозернистий пісковик, віднос­но крихкий. Каменя точильного зі слідами гостріння інструментів шматок, матеріал - місце­вий дрібнозернистий пісковик сірого кольору. Каменя зі слідами гостріння інструментів фра­гмент, матеріал - місцевий дрібнозернистий пісковик сірого кольору, поверхня місцями за­копчена. Каменя зі слідами гостріння інструментів уламок, виготовлений із шматка місцево­го дрібнозернистого крихкого пісковику сірого та коричневого кольорів, на поверхні сліди заточки інструментів, у перетині доріжки напівокруглі. Каменя зі слідами гостріння інстру­ментів фрагмент із закопченою поверхнею, виготовлений із місцевого пісковику сірого ко­льору, має виразні сліди від гостріння інструментів, у перетині слід напівокруглий. Предмет кам 'яний, виготовлений із місцевого дрібнозернистого пісковику сірого кольору, на поверхні виразні сліди обробки штучного походження, один край збитий, функціональне призначення невизначене.

Заповнення котловану споруди утримувало численний масовий матеріал. Каміння - місцевого пісковику - зібрано 454 уламки. Привертає увагу також 1 шматок кременя. Глиняної обмазки нараховується 89 шматків, із них 3 уламки бортика жаровні. Кісток тварин виявлено 82 уламки, стулок молюсків - 75 уламків. Стінок ліпних посудин трипільської культури із тон­ко відмуленої глини з лискованою поверхнею зафіксовано 4 фрагменти, стінок з наліпами - 3, денця посудини - 1; стінок неорнаментованих ліпних посудин доби пізньої бронзи - раннього залізного віку - 15 уламків, з лінійним орнаментом - 1, денець - 2, вінець - 5; стінок ліпного посуду раннього залізного віку (?) із щільного тіста з вигладженою підлискованою поверхнею чорного кольору - 6 фрагментів, денець - 1, бочків посудин із різким зламом - 2, вінець - 2 (1

- масивного прямого, із заокругленим краєм та 1 - тонкостінної посудини із насічками по краю та під вінцем); стінок керамічного посуду останньої чверті І тис. - 180 уламків (1-ї групи

- 12, 2-ї групи - 42, 3-ї групи - 119, 4-ї групи - 7) та 1 розвал (3-ї групи).

Привертає увагу розвал мініатюрної посудини із 8 ф-тів висотою близько 11-13 см, діа­метром вінця - 9 см, денця - 5 см. Вінце розвинене, ледь вигнуте і відхилене назовні. Денце дещо вигнуте, загладжене. Без закраїни. В центрі денце дещо потоншується. Перехід до при­донної частини на внутрішній поверхні плавний. У тісті значні домішки уламкового та оолі­тового залізняку і дрібного шамоту.

Неорнаментованих стінок ліпного посуду третьої групи виявлено 107 фрагментів; пер­шої групи - 12; другої групи - 27 і ще 8 з орнаментом у вигляді горизонтальних нечастих ря­дів із ліній та хвиль; четвертої групи - 5 дрібних. Вінця другої групи представлені 3 уламка­ми. Один з них прикрашений по краю косими насічками, а на його зовнішній та внутрішній поверхні фіксуються виразні сліди загладжування поверхні на гончарному колі. Вінець ліп­них посудин третьої групи - 6. Із них 3 орнаментовані вдавленнями пальців по краю. Донець другої групи - 4, дрібних розмірів. Ще 2 фрагменти вінець можна віднести до четвертої гру­пи. Днищ третьої групи зібрано 6 уламків, із яких 2 мають виразні ознаки горизонтальної підрізки поверхні спеціальним гончарським знаряддям (можливо, ножем?) у вигляді широкої доріжки, нерівномірної за рахунок повільного обертання кола та, в іншому випадку, слідів домішок у тісті посудин, які випали внаслідок підрізки.

На рівні долівки споруди були виявлені загалом синхронні предмети. Стінок ліпної кераміки трипільської культури (?), стінок ліпної кераміки із щільним черепком та рівною підлискованою поверхнею чорного кольору виявлено 1 фрагмент, уламків стінок посуду піз­ньої бронзи - раннього залізного віку - 2, вінець - 1; ліпна кераміка останньої чверті І тис. представлена розвалом ліпного горщика великих розмірів та окремими фрагментами посу­дин. Всього на рівні долівки зафіксовано уламків неорнаментованих стінок - 54, підвінцевих частин із місцем переходу у шийку - 16, вінець - 7, денець - 2. Переважна більшість із них відноситься до згаданого розвалу горщика великих розмірів.

Вінця розвалу посудини розвинутого типу, ледь вигнуті і відігнуті назовні. До краю по­тоншуються. Край скошений назовні, по ньому нанесено пальцеві вдавлення. Діаметр вінця - близько - 40 см. На зовнішній поверхні вінця і, частково, на шийці фіксуються чітко вираже­ні сліди від вигладжування поверхні на гончарному колі - дрібні довгі, неглибокі паралельні горизонтальні риски. Шийка дещо ввігнута, розвинена, плавно переходить у плічко - вигну­те, похиле, з плавним переходом у бочок. Фрагменти шийки, плічок та верхньої частини боч­ка посудини мають переважно темно-коричневий - чорний колір, рідко - темно-червоний. Ближче до бочка починають переважати більш світло-червоні аж до жовтих кольорів. На зо­внішній поверхні фрагментів верхньої частини посудини часто фіксуються сліди сажі. Віро­гідно, посудина стояла на відкритому вогні і, не виключено, могла використовуватися для приготування їжі. Денце посудини має діаметр близько 12 см. Пласке, без закраїни, рівне, ледь потоншується до центра. На внутрішньому боці перехід від площини денця до площини придонної частини достатньо чіткий, дещо згладжений вирівнюванням поверхні. На зовніш­ній поверхні денця - різнонаправлені сліди загладжування руками. На зовнішній поверхні придонної частини також добре виражені вертикальні сліди загладжування руками. За озна­ками кольору і обробки поверхні, щільності тіста, складом природних та штучних домішок посудина може бути співвіднесена із вказаною вище третьою групою.

З поверхні долівки походять ще 12 фрагментів кераміки (2 група). Серед них 5 уламків стінок, які характеризуються рівною загладженою поверхнею жовтого та сірого кольору. Ті­сто щільне, без помітних домішок, дещо запісочене. Серед них виділяються 2 фрагменти сті­нок із подібними ж ознаками, на зовнішній поверхні яких прокреслено рівні горизонтальні паралельні лінії і фіксуються хвилясті. Поверхня одного з фрагментів розтріскана і має спе­цифічний сіро-сталевий колір (вірогідно, отриманий внаслідок дії високої температури). Знайдено також фрагмент вінця посудини маленьких розмірів; його край підправлений на гончарному крузі. Тісто щільне, чорна шерехата поверхня горбкувата, утримує домішки ша­моту дрібних розмірів. Діаметр вінця - 11 см, товщина стінки - 4-5 мм. Варто також відзна­чити 2 верхні частини горщиків із 4 фрагментів та 1 уламок плічка із переходом у шийку та бочок, які можуть бути віднесені за рядом показників (щільне тісто, відсутність домішок і ледь помітна запісоченість, рівна, шерехата поверхня) до другої групи. Один з них мав слабо розвинене вінце краплеподібного типу, пряме, коротке, відхилене назовні. Край дещо ско­шений зсередини. Внутрішній край округлий, зовнішній - дещо загостений. Шийка нерозви- нена, майже не виражена, округла. Плічко пряме, стрімко опущене вниз. На зовнішній і вну­трішній поверхні чіткі сліди обробки на гончарному крузі. Другий фрагмент має подібні ха­рактеристики кольору і обробки поверхні та складу тіста. Привертає увагу його профілюван­ня: він може бути віднесений до вінець розвиненого типу. За профілем нагадує добре розви­нені вінця ХІІ ст. і, особливо, чітко виражені типи вінець з уступом під покришку першої по­ловини ХІІІ ст. Профілювання даного вінця, оформлення верхнього краю та обробка поверх­ні відбувалося за допомогою гончарного круга.

Серед завалу печі було виявлено аналогічні знахідки. Кісток тварин зафіксовано

12 уламків, хребців людини - 2. Кісток риби нараховувалось 2 уламки (1 хребець та 1 уламок щелепи вирезуба?) та 1 риб'яча луска, стулок молюсків - 2 фрагменти. Кераміка загалом по­дібна до виявленої раніше. Уламків стінок ліпних посудин трипільської культури зібрано 2,

13 них 1 - з тонко відмуленої глини. Стінки причорноморської амфори (?) із частиною ручки виявлено 1 фрагмент. Ліпної кераміки кінця І тис. - 84 уламки та 1 розвал (2-ї групи - 27 ф-тів та розвал, 3-ї групи - 57 ф-тів). Неорнаментованих стінок третьої групи - 49, тісто крихке, погано випалене, поверхня горбкувата, в тісті незначні домішки шамоту та поодино­кі - оолітового залізняку; незначна кількість фрагментів утримує природні домішки уламко­вого вапняку. Неорнаментованих стінок другої групи - 8, оздоблених прокресленими багато- рядними широкими хвилястими лініями, розташованими на певній відстані одна від одної, - 10. На крупному фрагменті бочка однієї посудини між рядами хвилястих ліній, нанесених на шийці та плічку і в придонній частині, наявна зона, вільна від орнаменту. Стінок другої гру­пи із орнаментом у вигляді вузьких прокреслених ліній, які утворюють щільні групи хвиляс­тих та прямих ліній, розташованих горизонтально, зафіксовано 2 уламки. Денець другої гру­пи нараховується 3. Вони представлені пласкими зразками без закраїн. Одне з них ввігнуте, має майже невиражений кільцевий заплив та виразні сліди використання підсипки під час формування посудини. Денець третьої групи зібрано 8 фрагментів. Вони пласкі, рівні. Розвал плаского денця, яке було вмазано в черінь печі, також відноситься до третьої групи. Ввігну­те, виконане, вірогідно, із використанням підсипки, по краю має добре виражений кільцевий заплив. На зламі добре помітно сліди кріплення денця безпосередньо до стінки придонної частини. Діаметр денця - 8 см. Ознаки зовнішньої поверхні придонної частини денця та ха­рактерні ознаки кільцевого запливу на нижній поверхні свідчать про використання гончарно­го круга чи відцентрованої поворотної підставки під час його формування. На придонній ча­стині виразні сліди обробки поверхні на гончарному крузі з використанням спеціального гончарного інструменту для обробки поверхні. Вінець, які могли б бути віднесеними до ІІ групи, походило 4. Одне з них має чіткі ознаки формування та обробки поверхні на гонча­рному крузі. Край рівно зрізаний, має різкі грані. На зовнішній поверхні в місці переходу до шийки нанесено прокреслений орнамент у вигляді горизонтальної трирядної хвилі. Розвал товстостінного горщика, який за показниками складу тіста та обробки поверхні може бути віднесений до другої групи, мав висоту 17 см, діаметр вінця - 20 см, діаметр денця - 11 см; по плічку нанесено прокреслений орнамент; на одній половині посудини він репрезентова­ний трирядною широкою хвилею, на другому боці представлено також хвилястий орнамент, але він складається із 5 окремих ділянок хвилі, не з'єднаних між собою в нижній частині. На краю вінця чітко фіксуються виразні сліди підправки його на гончарному крузі.

У побутово-господарській ямі було виявлено знахідки, також загалом подібні до опи­саних вище. Стінок ліпних посудин трипільської культури із тонко відмуленої глини з лис- кованою поверхнею виявлено 1 фрагмент. Ліпного посуду останньої чверті І тис. всього зі­брано 13 (1 група - 1, 2 група - 2, 3 група - 6). Серед них 3 уламки вінець, 1 - денця, 7 - сті­нок. Керамічний комплекс можна розділити за ознаками складу та особливостей тіста і обро­бки поверхні на 3 групи. До першої відноситься 1 фрагмент придонної частини ліпної посу-

дини із шерехатою поверхнею чорного кольору. Тісто досить щільне із природними доміш­ками оолітового залізняку та штучними домішками незначної кількості дрібної жорстви бі­лого кольору. До другої групи відносяться 6 фрагментів. Серед них 2 - підвінцевої частини посудини, 1 - придонної частини, а також верхня частина (2 уламки вінець та 1 - підвінцевої частини) горщика з прямим, дещо нахиленим всередину вінцем. Поверхня вказаних фрагме­нтів має червоний та сірий колір різних відтінків, рівна, на придонній частині відзначені не­глибокі вертикальні сліди від вирівнювання поверхні гончарським знаряддям. Рівний край вінця, дрібні неглибокі паралельні лінії, розташовані на його зовнішній та внутрішній повер­хнях, можуть вказувати на те, що під час обробки поверхні та формуванні вінця використо­вувався гончарний круг, або відцентрована поворотна підставка. Тісто даної керамічної гру­пи досить щільне. В ньому фіксуються поодинокі природні домішки оолітового залізняку дрібних та середніх розмірів. Даний тип домішок відповідає домішкам, які зафіксовані у складі сирої пластичної глини жовтого кольору, виявленої в даній ямі, та горизонту глин, що залягає під першим шаром пластичних глин коричневого кольору з природними домішками вапняку та над шаром «пістрявих» глин, яким, особливо у їх нижніх горизонтах, притаманні більше уламкові форми залізняку. Третя група кераміки налічує 6 фрагментів. З них 1 - сла- борозвиненого, нахиленого досередини, ледь вигнутого вінця, яке потоншується до краю і має незначну закраїну на зовнішньому боці. Край зрізано дещо навскіс. Зріз плавний, округ­лий. По відношенню до стінки посудини в районі шийки та плічка вінце помітно потоншу­ється. Діаметр - близько 12 см. Денце посудини маленьких розмірів, діаметром близько 7 см. Товщина стінки - близько 7-10 мм. Зовнішній край із ледь вираженою закраїною з округли­ми краями. На внутрішній частині уламка місце з'єднання стінки та денця має дещо згладже­ні контури. Для вказаної групи характерна шерехата горбкувата поверхня сірого та переваж­но коричневого кольорів. На фрагменті вінця на зовнішній та внутрішній поверхні відзначені горизонтальні паралельні сліди загладжування (сліди обробки поверхні на повільному гон­чарному колі?). В тісті відзначено природні домішки оолітового залізняку дрібного та серед­нього розмірів. У декількох випадках відмічено дрібні поодинокі уламки природного вапня­ку. Штучні домішки представлено значною кількістю шамоту середнього та крупного розмі­рів.

Передпічна яма утримувала у своєму заповненні всього 38 фрагментів посудин кінця І тис. (1 група - 1, 3 група - 29, 4 - група - 8). Серед них уламків стінок - 15; вінець - 3, де­нець - 2. Перша група репрезентована 1 фрагментом стінки посудини із відносно щільним тістом, шерехатою поверхнею та домішками оолітового залізняку і жорстви в тісті. Третя група представлена 7 фрагментами стінок, 2 - вінець і 2 - денець. Поверхня вказаної керамі­ки шерехата і горбкувата, без орнаменту. Слідів обробки на гончарному крузі не відзначено. Колір сіро-червоний. Тісто крихке, погано спечене, часто розшаровується. Товщина стінок становить 0,7-1,4 см. Природні домішки - уламковий вапняк та оолітовий залізняк. Штучні домішки представлено значною кількістю шамоту, часто - крупних розмірів. На одному з уламків стінок добре видно сліди від з'єднання стрічок. Ширина стрічок - 5 см. Товщина стінки - близько 1,4 см. Вінця відносно тонкі, до 1 см. По краю прикрашені пальцевими вда­вленнями. Самі вінця майже прямі, ледь вигнуті і відхилені назовні. Денця діаметром близь­ко 10 см, масивні (товщина - до 1,5 см). Зовні невеличка закраїна. Нижня поверхня ввігнута. На ній відзначено відносно добре виражений кільцевий заплив із плавними краями. Ширина - 15 мм, висота - 4 мм. Подібні кільцеві запливи, які нагадують спеціально сформовані кіль­цеві піддони, притаманні денцям посудин, які кріпилися під час фомування посудини до гончарного круга із використанням підсипки. Безпосередньо кільцевий заплив формувався під час зрізання посудини з круга. Четверта група - 7 фрагментів стінок та 1 - вінця. Поверх­ня шерехата, загладжена, горбики дрібні. Тісто щільне, із помітних домішок - оолітовий, рі­дко уламковий залізняк. Товщина стінок - не більше 1 см. Вінце добре розвинене, ледь ви­гнуте і відхилене назовні. Край потоншується. По ньому нанесено пальцеві вдавлення. На зовнішній поверхні ледь помітні сліди обробки на гончарному крузі - дрібні горизонтальні паралельні лінії.

Враховуючи наведені вище матеріали, можна зробити висновки щодо особливостей планіграфії культурного шару, особливостей розповсюдження старожитностей кінця І тис. на дослідженій ділянці, подібності керамічних комплексів різних елементів об'єкта № 4, мож­ливості синхронізації різних типів кераміки з його заповнення, а також найближчих аналогів речового комплексу з об'єкта та його датування. Нагадаємо, що поселенські речові комплек­си (на відміну від поховальних) можна лише умовно вважати закритими. Проте, враховуючи наведене вище спостереження про концентрацію керамічних знахідок кінця І тис. в межах об'єкта № 4, а також подібність між собою керамічних комплексів п'яти окремих елементів житла, ми можемо, з певним ступенем ймовірності, говорити про можливість одночасового побутування різних типів кераміки (посудини із ознаками ліпної кераміки та посуду, вигото­вленого з використанням відцентрованої поворотної підставки чи гончарного круга, посуди­ни, різні частини яких виготовлені в «ліпній» та «гончарній» традиціях), які представлені значним відсотком у загальній кількості матеріалу у заповненні. Подібне поєднання в одно­му комплексі об'єкта різних типів кераміки ми можемо відзначити на матеріалах посаду го­родища № 3 стародавнього Іскоростеня. Подібні випадки відзначені також М.П. Кучерою, В.О. Петрашенко та іншими дослідниками.

Можливою датою для побутування об'єкта № 4 може бути кінець ІХ - початок Х ст.

Крім того, в краєзнавчому музеї с. Стайки зберігаються виявлені на території кар'єру сокира, наконечники стріл, бронзова іконка та інші речі середньовічної доби* (рис. 3-6).

Рис. 3. Залізна сокира з пам'ятки в експозиції Стайківського музею.

Користуючись нагодою, автори висловлюють щиру вдячність Інессі Степанівні Лавриненко за можливість опрацювати колекцію та оприлюднити речі для наукового загалу.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии (Приложение к XV т. «Древ­ности»). Издание Императорского Московского Археологического общества. - М., 1895.

2. Готун І.А. Археологічні матеріали про роль будівель в духовному житті давнього насе­лення // Етнокультурні процеси у Середньому Подніпров’ї за матеріалами археологічних досліджень: М-ли наук. конф., присвяч. 10-річчю відкриття комплексу археол. пам’яток між селами Малополовецьке та Яхни Фастів. р-ну Київ. обл. (груд. 2001 р., м. Фастів). - К.: Т-во «Знання» України, 2001. - С. 24-30.

3. Готун І.А., Казимір О.М., Квітницький М.В. та ін. Звіт про роботи Північної експедиції в 2004 р. // НА ІА НАНУ. - Ф. експ. - № 2004/215.

4. Квітницький М.В. Нові пам’ятки трипільської культури на Київщині / Охорона культур­ної спадщини Київської області. Проблеми, матеріали, дослідження: Зб. наук. праць. - К.: Академперіодика, 2006. - С. 29-42.

5. Козюба В.К. Про язичницькі пережитки в побуті давнього населення України (за матеріа­лами давньоруського житла Середнього Подніпров’я) // Матеріали IV Міжнародної архе­ологічної конференції студентів і молодих вчених. - К., 1996. - С. 57-59.

6. Козюба В.К. Південноруське сільське житло (матеріали до реконструкції заглибленого житла XI-XIII ст.) // Археологія. - 1998. - № 1. - С. 28-46.

7. Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г. Отчет об археологических разведках и раскопках в бассейнах р. Стугны и р. Красной в 1985-1986 гг. // НА ІА НАНУ. - Ф. експ. - № 1985-1986/134. - Ч. I, II.

8. Овчинников Е.В., Квітницький М.В. Реєстр пам’яток трипільської культури. Київська об­ласть / Енциклопедія трипільської цивілізації в 2-х томах. - Т. 1. - Кн. 1. - К., 2004.

9. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Узбережжя Канівського водосховища (каталог археологі­чних пам’яток). - К., 1999.

10. Шендрик Н.І. Довідник з археології України. Київська область. - К.: Наукова думка, 1977.

The publication characterizes the recently studied Slav complex dating to the eve of formation of the old Rus' state. Located on the bank of the Kanev water conservatory.