РАННЬОСЛОВ’ЯНСЬКІ ПАМ’ЯТКИ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ І ТИС. Н. Е.
Михайло Роздобудько (Переяслав-Хмельницький)
Стаття присвячена пам’яткам пізньозарубинецького типу, київської культури, та ранньослов'янським пам’яткам черняхівського типу, питанням їх вивченості, розповсюдження в басейнах лівих приток Дніпра - Трубежа і Супою, хронології та спадкоємності.
Серед багатьох питань походження культури ранніх слов'ян одне з чільних місць посідає проблема генези слов'янських пам'яток другої половини І тис. н. е. із старожитностей попереднього часу, яка й до сьогодні залишається остаточно не вирішеною. У зв'язку з цим велика увага приділяється пам'яткам першої половини І тис., як таким, що безпосередньо передують ранньосередньовічним, вже достовірно слов'янським. Генеза ранньослов'янських пам'яток на Переяславському Лівобережжі також пов'язана із проблемами археологічних відповідників і території поширення етнонімів другої половини І тис. - анти та поляни, що своїми коренями сягають першої половини І тис. н. е. Досі дискусійними залишаються питання племінної приналежності території Переяславського Лівобережжя, її населення в пе- реддержавний та ранньодержавний період, а відтак і питання часу виникнення давньоруського Переяслава. Останні теж нерозривно пов'язані з заселеністю ранніми слов'янами ближнього Лівобережжя та розвитком поселенських структур на території майбутнього міста в переддержавний період, у тому числі в першій половині І тис. н. е. Дана робота присвячена питанням вивченості, розповсюдження та хронології пам'яток цього періоду на Переяславському Лівобережжі, частині території Середньої Наддніпрянщини, де відбувався етногенез слов'ян.
Розрізнені публікації окремих пам'яток означеного періоду на даній території робились різними дослідниками у період 1950-1980-х рр. минулого століття: В.М. Даниленком, В.К. Гончаровим, Є.В. Максимовим, А.П. Савчуком, Ю.В. Костенком, О.М. Приходнюком, Є.В.
Махно, Г.М. Некрасовою [4, 7, 8, 10, 11, 14, 15, 17, 18, 22, 28]. Протягом 2000-2005 рр. кілька публікацій по пам'ятках цього кола зробив автор [23, 24, 25, 26]. Певна частина інформації з даного питання міститься у численних звітах про археологічні розвідки, що проводилися на Переяславському Лівобережжі впродовж останніх десятиріч, яка і досі не опублікована. В опублікованих же дотепер узагальнюючих працях по слов'янських пам'ятках першої та другої чверті І тис. н. е. територія ближнього Лівобережжя між Десною та Сулою виглядає практично білою плямою. Крім могильників Вишеньки, Переяслав, Соснова та поселень Хлопків, Сушки і Решітки, інших пам'яток цього періоду не позначено [30, сс. 12-13, 108-109, рис. 2, 77; 33, сс. 6, 44]. Публікація до певної міри є також спробою заповнити існуючу прогалину в археологічній карті ранньослов'янських пам'яток Лівобережжя. Напрацьована на даний час джерелознавча база дозволяє окреслити більш повну картину розповсюдження пам'яток означеного періоду на Переяславському Лівобережжі та поступального розвитку відповідних археологічних культур.На початку І ст. н. е. територію Середньої Наддніпрянщини займали носії зарубинець- кої культури в її класичному варіанті, переважна більшість пам'яток якої зосереджена вздовж правого берега Дніпра, на його відрізку від Києва до Канева [15, с. 17-59, рис. 1]. Чи були зарубинецькі пам'ятки класичного періоду на Переяславському Лівобережжі? Автором у свій час було опубліковано близько десяти нових пам'яток та місцезнаходжень зарубине- 14
цької культури Переяславського Лівобережжя і висловлено припущення про близькість частини з них, за низкою ознак, до пам'яток Правобережжя класичного періоду [23, с. 111-112]. На сучасному рівні вивченості до пам'яток класичного типу є підстави відносити лише поселення Горіле, Городок 1 та Циблі-Церква, які за керамічними матеріалами (амфори, лискова- ний посуд), очевидно, вже існували у кінці І тис. до н. е.
З середини І ст.
н. е. зарубинецька культура в її класичному варіанті зникає, трансфор- муючись у старожитності пізньозарубинецького типу. Частина поселень припиняє своє існування, в тому числі такі пам'ятки заплавно-борової зони лівого берега Дніпра, як Горіле та Городок 1. Серед підйомних матеріалів з Горілого трапляються профільовані ручки римських амфор І ст. н. е. та відсутні, як і на Городку 1, знахідки ІІ-ІІІ ст., коли ці поселення вже, очевидно, не функціонували. Але деякі з поселень класичного періоду продовжували існувати і в пізньозарубинецький час. Про це, зокрема, свідчать матеріали одного з найближчих правобережних поселень - Малої Гірки та єдиного, відомого в цій частині Лівобережжя, могильника Вишеньки, який функціонував і після першої половини І ст. н. е. [15, с. 44; 21, с. 168]. Подібна ситуація простежується й на лівобережному поселенні Циблі-Церква, де поряд із матеріалами кінця І тис. до н. е. присутні масові матеріали першої та другої чверті І тис. н. е. В першій чверті І тис. н. е. вздовж заплави Дніпра та долини Трубежа з'являються нові пам'ятки із старожитностями пізньозарубинецького типу. Недостатня вивченість не дозволяє поки що впевнено визначити час їх появи. Найбільш ранні датовані комплекси відносяться до кінця І - початку ІІ ст. н. е. (рис. 2, 1, 2, 5, 10, 14). Одне із перших поселень цього типу на Переяславському Лівобережжі було виявлене А.І. Кубишевим у заплаві Дніпра, в урочищі Васильків поблизу с. Комарівка в 1964 р. Поселення розташовувалося на березі великої стариці Дніпра, неподалік його русла. Отримані матеріали - уламки шорсткої та лиско- ваної кераміки - притаманні пізньозарубинецьким пам'яткам [14, с. 47-48]. Пізньозарубине- цькі матеріали були зібрані А.П. Савчуком на західній околиці сучасного с. Циблі з розмивів водосховищем кількох поселень, які існували вздовж стариці Дніпра ріки Циблі, між заплавою Дніпра та боровою терасою - Циблі-Підпоринці, Циблі-Церква. Матеріали - шорстка та лискована кераміка, уламки римських амфор з профільованими ручками - зберігаються у фондах НІЕЗ «Переяслав». Протягом 1995-2005 рр. автором у заплавно-боровій зоні долини Дніпра виявлено ще низку пам'яток пізньозарубинецького типу. Кілька зближених пам'яток - Комарівський хутір 1, 2, Затока 1 - позначають гніздо поселень, розташованих на схилах борової тераси Дніпра, біля заболоченої стариці. Серед керамічних матеріалів провідне місце займають горщики з високими, плавно вигнутими вінцями, прикрашеними пальцевими вдавленнями або насічками. Трапляються також сковорідки-диски із ледь піднятим бортиком. Лискований посуд представлений уламками мисок із прямим вінчиком без граней та ребристим валиком на плічках і кільцеподібною ніжкою-піддоном. Миски такого типу притаманні пізньозарубинецьким комплексам перших століть н. е., а точніше - третій чверті І-ІІ ст. [14, с. 24; 20, с. 81-83, рис. 7, 10]. Серед знахідок, пов'язаних із цим керамічним комплексом, виділяється залізне кельтоподібне знаряддя типу сокири чи тесла (рис. 2, 21) [26, с. 55-57]. Подібний керамічний комплекс притаманний також іншим пам'яткам з аналогічною топографією - Біле озеро 1, Сосновий бір, розташованим південніше с. Циблі. Кілька пам'яток аналогічного типу виявлено вище гирла Трубежа. Пам'ятка Піски знаходиться трохи вище поселення Горіле, на межі Переяслав-Хмельницького та Бориспільського районів. Інша - в ур. Хрести, за 6 км вище по Дніпру, між колишніми селами Підсінне та Ячники. Підйомні матеріали початку І тис. н. е. із розмиву культурних нашарувань цих пам'яток представлені уламками горщиків із пальцевим декором, есоподібних мисок, кухликів, амфор.У другій половині І-ІІ ст. н. е. зарубинецьке населення Середньої Наддніпрянщини просувається на північний схід, у Подесення та глибоке Лівобережжя, де розповсюджуються пам'ятки пізньозарубинецького типу. Цей рух, що відбувався, очевидно, вздовж лівобережних приток Дніпра, фіксує ряд пам'яток та окремих знахідок у нижній і середній течії Тру- бежа поблизу Переяслава, сс. Козинці, Вовчків, Борщів, Коржі, Баришівка. На дюнах заплавної тераси Дніпра, біля гирла Трубежа, знайдено бронзову трапецієподібну підвіску, орнаментовану вибитими штампом цятками (рис.
2, 13) [28, с. 86]. На невисокому підвищенні в заплаві Трубежа, трохи нижче Переяслава в ур. Лагері, автором зібрані численні матеріали піз- ньозарубинецького типу - уламки шорсткого посуду, лискованих циліндричних мисок з гострим ребром на кільцевому піддоні [23, с. 113]. На острівних піщаних підвищеннях серед заплави середньої течії Трубежа, між селами Вовчків - Коржі - Пасічна - Гостролуччя, зібрані уламки шорсткого та лискованого посуду, прикраси, предмети убору. Знахідки двох фібул пізньолатенської схеми, що датуються І-ІІ ст. н. е., аналогічних фібулам з селища Почеп на Подесенні, та мідної ольвійської монети середини І ст. н. е. засвідчують пізньозарубинецьку атрибуцію пам'яток [28, с. 83-86; рис. 1, 22, 41; 10, с. 51-62]. Поблизу с. Пасічна разом з керамікою, віднесеною до зарубинецької, знайдена бронзова фібула з високим приймачем типу Альмгрен-84, що датується кінцем ІІ ст. н. е. [28, с. 85; рис. 1, 18]. Дуже подібна до вищезгаданої й фібула, що походить поряд з керамікою пізньозарубинецького типу із виявленої Є.О. Петровською в 1963 р. на Лівобережжі пам'ятки, поблизу затопленого Канівським водосховищем с. Рудяки Бориспільського району [15, с. 41, табл. ХІ, 13]. Уламок подібної фібули знайдений ще в одному місці Лівобережжя - в житловому комплексі поселення Вовки у верхів'ях Псла, яке дослідники відносять до раннього етапу київської культури або пам'яток перехідного періоду [6, с. 36-41; 31, с. 45]. Фібули такого типу були, мабуть, синхронними саме пам'яткам перехідного періоду, коли відбувалася трансформація пізньозарубинецьких старожитностей у ранньокиївські. Про те, що така трансформація відбувалася в Потрубіжжі у кінці ІІ - на початку ІІІ ст., окрім датуючих знахідок перехідного періоду, свідчать керамічні матеріали обох типів з одних і тих же чи сусідніх пам'яток долини Трубежа та заплавно- борової зони лівобережжя Дніпра [10, с. 62; 28; 25]. На вищезгаданих пізньозарубинецьких поселеннях Комарівка-Васильків, Циблі-Підпоринці, Циблі-Церква, Біле озеро 1 є виразний, чітко датований київський горизонт. Останнім часом автором отримані дані про наявність комплексів ІІІ-IV ст. на групі пам'яток Комарівський хутір-Затока. Київський горизонт присутній і на багатьох пам'ятках долини Трубежа, але він не завжди чітко фіксується завдяки підйомному характеру знахідок, зроблених до того ж різними дослідниками. Серед зборів підйомних матеріалів пізньозарубинецького типу з поріччя Трубежа А.П. Савчука є виразний фрагмент фібули, що датується III-IV ст. [28, рис. 1, 37]. Матеріали київського типу з цих же пам'яток Потрубіжжя виділяв у свій час В.М. Даниленко, вказуючи на їх спадкоємність від пізньозарубинецьких старожитностей [7, сс. 71, 82]. Ю.В. Костенко в публікаціях матеріалів з пам'яток середньої течії Трубежа прямо вказує на присутність матеріалів київського типу [11, с. 111-112; 10, с. 62]. Успадкованість київської культури відносно попередніх пізньоза- рубинецьких старожитностей проявляється й на пам'ятках в околицях Переяслава. На вже згаданій пам'ятці в заплаві Трубежа, трохи нижче Переяслава, крім типово пізньозарубине- цької кераміки, знайдені форми, притаманні вже київській культурі, та лисковане біконічне пряслице черняхівського типу, що побутували переважно в ІІІ-IV ст. На іншій пам'ятці - Жаданівщина, розташованій вище Переяслава, при впадінні в Трубіж р. Броварки, підйомні матеріали також мають риси змішаних або перехідних до київської культури.До 2000 р. на Переяславському Лівобережжі було виділено і введено до наукового обігу лише кілька пам'яток та місцезнаходжень київської культури - поселення Сушки і Решітки навпроти Канева та матеріали київського типу в середній течії Трубежа. На даний час можна вже говорити про більш як 20 пам'яток київської культури, які, щоправда, нерівнозначно досліджені. За топографією, хронологією та рівнем впливу черняхівської культури виділяється кілька основних груп. До першої групи можна віднести пам'ятки раннього етапу київської культури (початок - середина ІІІ ст.) та такі, що включають матеріали як раннього, так і розвинутого етапу, але не містять у значній кількості матеріалів черняхівського типу. Переважна більшість пам'яток цієї групи розташована у заплавно-боровій зоні Дніпра або заплавах Трубежа та його приток. Значна їх частина успадковує місцерозташування поселень пізньозарубинецького типу, тобто вони, по суті, на рубежі ІІ-ІІІ ст. трансформувалися з останніх. Одна з таких пам'яток - Біле озеро 1, південніше с. Циблі, вже згадувалася вище. Поряд із пізньозарубинецькою шорсткою керамікою, тут знайдені численні фрагменти гру- боліпного посуду ранньокиївського типу з розчісами, округлобоких та біконічних горщиків з ледь виділеним вінцем розвинутого етапу, поодинокі фрагменти глибоких біконічних лиско- ваних мисок, залізна посохоподібна шпилька та залізна двочленна фібула із підв’язною ніжкою (рис. 2, 27-32). Поселення за керамічним комплексом та фібулою можна датувати кінцем першої - другою чвертю І тис. н. е. До пам’яток цієї ж хронологічної групи відноситься поселення Городок 3 поблизу затопленого с. В’юнища, дещо нижче гирла Трубежа. Пам’ятка також розташована в призаплавній частині борової тераси Дніпра. В керамічному комплексі присутні посудини, притаманні як ранньому, так і розвинутому етапу київської культури (рис. 2, 23-26). За знахідкою фрагмента черняхівської кружальної посудини поселення ймовірно існувало до другої половини ІІІ-IV ст. В цій же заплавно-боровій зоні Дніпра, неподалік колишнього с. Ячники Бориспільського району, виявлене багатошарове поселення - Ячники 1 з матеріалами київської культури [25, с. 233]. Як свідчать знахідки із заповнення котловану житла та з розмивів культурного шару, поселення існувало від раннього й до розвинутого етапу київської культури, але не зазнало суттєвих черняхівських впливів, до яких можна віднести хіба що лисковані, черняхоїдного типу пряслиця (рис. 2, 41, 42). Поселення раннього етапу київської культури Лецьки-Переходенка, ймовірно з пізньозарубинецькими матеріалами, виявлене розвідками в глибині плато другої надзаплавної тераси Дніпра, поряд із болотистою заплавою лівої притоки Трубежа р. Броварки [3, с. 63-69]. Серед кількох десятків підйомних знахідок, представлених уламками груболіпного посуду, є фрагмент лиско- ваного біконічного пряслиця та фрагмент днища черняхівської сіроглиняної гончарної посудини з шерехатою поверхнею. В околицях Переяслава, на боровій терасі, відомі знахідки прикрас з виїмчастими емалями, які, ймовірно, пов’язані також з пам’ятками раннього етапу київської культури [9, с. 70]. У південній частині Переяславського Лівобережжя відомі ще дві пам’ятки київського типу, розташовані в тій же заплавно-боровій зоні долини Дніпра, поблизу сіл Решітки та Сушки Канівського району. Керамічний комплекс поселення Сушки (ур. Толока), де досліджено розкопками 8 житлових споруд, представлений майже виключно ліпним посудом, який зберігає чимало рис перехідних від пізньозарубинецького (рис. 2, 3739). Там виявлені також поодинокі фрагменти кружальної черняхівської кераміки та амфор- ної тари. Поселення за ліпним керамічним комплексом датоване ІІІ ст. н. е. [22, с. 72-74]. Але присутність черняхівських матеріалів скоріше вказує на кінець ІІІ - початок IV ст.
Друга група поселень київської культури характеризується також низькою призаплавною топографією та комплексами раннього етапу, але пам’ятки мають потужний верхній рівень, що містить, як і черняхівські пам’ятки, численні матеріали провінційноримського типу. Одна з таких пам’яток - Гать 1, неподалік Переяслава, розташована на боровій терасі біля заболоченої стариці. На пам’ятці виявлена яма господарського призначення із керамікою ранньокиївського типу в заповненні. Переважають тюльпаноподібні груболіпні горщики з розчісами тріскою (рис. 2, 33, 34). Верхній рівень представлений рештками невеликої - 2 х 3 м споруди, вірогідно, житлового призначення. У заповненні знайдено численні уламки печини, каміння, ліпного та кружального посуду. Останній значно переважає. З розмивів походять також численні уламки кружального черняхівського посуду та знахідка лискованого біконічного пряслиця, орнаментованого свастикою і трикутниками з наколів (рис. 2, 35, 36). Вздовж цієї ж стариці в південному напрямку протягом кілометра існувало ще кілька поселень такого типу. В пунктах Гать 2 та Гать 3 зібрані численні фрагменти ліпної кераміки київського типу разом із черняхівською кружальною. До пам’яток цієї групи можна віднести поселення Циблі-Підпоринці та Циблі-Церква, де серед численних підйомних матеріалів виділяється, поряд із пізньозарубинецькою, груболіпна київська кераміка, в тому числі раннього етапу, та кружальна, черняхівська (рис. 2, 7-12). Цікаво, що поселення різних типів - з виразним черняхівським впливом і майже без такого: Гать 1, Городок 3, Циблі-Підпоринці та Циблі-Церква, Біле озеро 1, розташовані на відстані кількох кілометрів одне від одного (рис. 1, 15-22). У глибині заплави Дніпра, як і Сушки, було розташоване поселення в ур. Васильків, поблизу колишнього с. Комарівка. Але тут також, поряд із ранньокиївськими, присутні комплекси з матеріалами черняхівського типу. Перші представлені груболіпною керамікою, часто зі слідами розчосів тріскою, що походить переважно із заповнення господарських ям. Кружальна кераміка черняхівського типу, разом з ліпною, арбалетні фібули IV ст. походять із заповнень решток житлових споруд квадратної форми [1, с. 5, 48].
Рис. 2. Основні етапи розвитку ранньослов'янських пам'яток Переяславського Лівобережжя першої половини І тис. н. е.
1-3 - Комарівський хутір; 4 - Сосновий бір; 5-6 - Борщів; 7-12 - Циблі; 13 - гирло Трубежа;
14-16, 22 - Селище; 17-18 - Вовчків; 19 - Коржі; 20 - Пасічна; 21 - Затока; 23-26 - Городок 3;
27-32 - Біле озеро 1; 33-36 - Гать 1; 37-40 - Сушки; 41-42 - Ячники; 43-48 - Хлопків; 49-51 - Соснова; 52-53 - Крутуха-Жолоб;
17, 21, 29, 32 - залізо; 13, 15, 16, 18-20, 48, 53 - бронза; 46, 51 - скло.
Верхній рівень поселень другої групи характеризує пізню фазу розвитку київської культури, коли вона зазнає сильних черняхівських впливів. Віднесення цих пам'яток або їх верхнього горизонту до київської культури, не дивлячись на виразні черняхівські риси, видається цілком логічним і правомірним. Поселення продовжують існувати на тому самому місці, що й пізньозарубинецькі та ранньокиївські, у своєму звичному ландшафтному оточенні. Продовжує побутувати традиційний ліпний посуд, лише дещо видозмінений стосовно деяких типів. З’являються тільки численні провінційноримські імпорти й запозичення. Причому на одних поселеннях їх було багато, а на інших одиниці. Від чого це залежало, поки що не зрозуміло. Наразі віддаленість чи близькість до якихось тогочасних центрів вирішальної ролі не грала.
Більш складна ситуація із культурною атрибуцією пам’яток, що виникають на пізньому етапі київської культури в іншій, не традиційній ландшафтній зоні - на схилах і в глибині чорноземних плато другої та третьої надзаплавних терас Дніпра. Всі вони мають також виразні черняхівські риси. Їх розповсюдження начебто співпадає з масовою появою на Переяславському Лівобережжі черняхівських старожитностей і припадає на другу половину - кінець ІІІ ст. Кінець або друга половина ІІІ ст. як дата їх появи в мікрорегіоні спирається на датуючі матеріали з Соснівського могильника, переважно фібули, та датуючі знахідки з чер- няхівських поселень східної частини Лівобережжя, де вони, очевидно, з’явилися дещо пізніше [5, с. 45; 19, с. 150-151].
Але деякі особливості, які передовсім є відображенням культурних традицій та етнічної приналежності, виділяють їх із загального кола черняхівських пам’яток і одночасно зближують із пам’ятками київської культури призаплавної зони. Не заглиблюючись у детальний розгляд всіх пам’яток черняхівського типу на Переяславському Лівобережжі, що потребує, напевно окремої публікації, зупинимося на тих пам’ятках, які мають виразні риси київської культури. Уявлення про поселення такого типу на чорноземному плато дають матеріали розкопок поселення Хлопків 1 на середньому Трубежі [18, с. 70-79]. Переважна частина матеріалів - кружальний посуд, амфорна тара, вироби із скла, предмети убору (фібули, пряжки), гребені, жорна - належать до кола старожитностей провінційноримської культури і є типовими для черняхівських пам’яток. У той же час керамічний комплекс пам’ятки складається на 29% з ліпного посуду, що в цілому не властиво для класичних черняхівських поселень. Ліпна кераміка Хлопкова 1 здебільшого нагадує горщики київської культури, але частина посудин знаходить аналогії вже у ранньопеньківських комплексах другої половини V ст. (рис. 2, 43-45). Поселення за рядом знахідок - багатопластинчаті гребені, підв’язні фібули, уламки амфор - датується в межах IV ст. Більш вузьку дату - друга половина IV - початок V ст. н. е. - дають набір пряжок та фрагмент скляного кубка типу Кенігсбрух [18, с. 75-76]. За півкілометра від поселення Хлопків 1, на краю того ж чорноземного плато, розташоване поселення Хлопків 2, серед керамічних матеріалів з якого також багато ліпної кераміки. Вона в цілому аналогічна ліпній кераміці Хлопкова 1, але з публікації підйомних матеріалів поселення можна зробити припущення про наявність на пам’ятці дочерняхівського горизонту, або пізньозарубинецького, або ранньокиївського [11, с. 108]. На пам’ятці серед скупчень обмазки будівлі знайдено також залізне кельтоподібне знаряддя, майже ідентичне вищезгаданому кельтоподібному знаряддю із пізньозарубинецького поселення Комарівський хутір- Затока. Сумнівно, щоб два дуже подібні знаряддя архаїчної форми, знайдені в одному мікро- регіоні, можна було датувати по-різному. З огляду на латенські прототипи знаряддя, більш вірогідне датування його пізньозарубинецьким часом. На правому березі Трубежа, на краю чорноземного плато поблизу с. Селище, виявлено ще одне поселення з гончарним та ліпним посудом. Останній (137 фрагментів) поділяється на дві технологічні й, напевно, хронологічно різні групи - більш примітивний за технологією, ймовірно, ранньокиївський, і досконаліший - пізнього етапу. Присутність серед підйомних матеріалів гончарного черняхівського та ліпного посуду київського типу притаманна ще кільком пам’яткам середнього Потрубіжжя - поблизу сс. Волошинівка та Коржі. Якщо є підстави відносити до київської культури верхні горизонти поселень призаплавної зони, насичені черняхівськими старожитностями, переважно кружальним посудом, то не менше підстав відносити до цього кола поселення чорноземного плато, де на тлі тих же черняхівських комплексів виразно проступають риси, притаманні пам'яткам київського типу. Наскільки пам'ятки типу Хлопкова 1, 2 були поширені на Переяславському Лівобережжі? Може вони притаманні лише середньому Трубежу? Між селами Дівички та Єрківці учасниками Переяславської маршрутної експедиції 1948 р. проводилися розкопки. На березі р. Булатиці, одного з рукавів правої притоки Трубежа р. Карані, вздовж схилів чорноземного плато було закладено 5 розкопів площею 220 м2, в яких виявлено залишки кількох житлових комплексів. В одному з комплексів у розвалі печі знайдена римська амфора та тричленна (підв'язна) «арбалетна» фібула. З інших комплексів отримані також фрагменти римських амфор, ще одна фібула попереднього типу, половинка залізного гребеня з дугоподібною спинкою. За цими знахідками виявлені комплекси можна датувати другою половиною ІІІ - IV ст. н. е. [32, с. 50, рис. 7]. Численні фрагменти кераміки, що зустрічаються поряд на всіх об'єктах, поділяються на три типи: 1) - кружальна з шорсткою поверхнею; 2) - кружальна лощена; 3) - ліпні горщики з вигнутими назовні вінцями, прикрашеними защипами [8, с. 226-230]. Як бачимо, на поселенні, поряд з досить численною ліпною керамікою київського типу, побутує кружальна кераміка черняхівського типу та провінційно-римські імпорти. Вздовж тієї ж Булатиці-Карані, по схилу чорноземного плато в південно-східному напрямку від х. Гречаники до Переяслава, простежується ще кілька поселень [13, с. 51, 186, 187; с. 65, 257, 259]. Серед підйомних матеріалів переважає черняхівський гончарний посуд, але нерідко трапляються й виразні фрагменти груболіпного посуду київського типу. Є ознаки існування тут могильника, розташованого в межах х. Гречаники. Ймовірно, що саме з могильника в Гречаниках походять 5 кружальних посудин, бронзові пряжки, бронзова фібула з суцільним приймачем та кілька скляних жетонів, які були передані місцевим жителем у 1913 р. В.М. Щербаківському, а останнім - до Полтавського музею. Вздовж тієї ж р. Карані, на західній околиці Переяслава, понад верхнім краєм плато в ур. Крутуха- Жолоб знаходиться ще одне велике поселення черняхівського типу. Кілька житлово- господарських об'єктів поселення досліджені розкопками в 1997, 2000 рр. Керамічні матеріали з їх заповнення, зокрема, ліпний посуд київсько-пеньківського типу, знаходить аналогії в керамічному комплексі згаданого вище поселення Хлопків 1 [2, с. 11-12]. Виявлена на одному з об'єктів бронзова фібула з суцільним приймачем, фасетованою спинкою та розширеною ніжкою датується за аналогіями в межах IV ст. н. е. (рис. 2, 52, 53). На північній околиці Переяслава, вздовж корінного правого берега Трубежа, в аналогічній поселенню Хлопків 1 позиції розташовано ще кілька поселень черняхівського типу. До поселень тяжіє відомий могильник на колишній садибі радгоспу «Переяславський», який досліджувався розкопками в 1952 р. [4]. Серед підйомних матеріалів та знахідок у закритих комплексах з епізодичних розкриттів культурного шару поселень, окрім кружальної черняхівської кераміки, присутня ліпна - київського та пеньківського типів [2, с. 12-13]. Кілька черняхівських поселень та могильників знаходяться на лівому березі Трубежа, у східному передмісті Переяслава. Гніздо поселень розташовувалося на мисоподібному виступі плато - в ур. Гора, де тепер знаходиться Музей народної архітектури та побуту. Одне з поселень займало південно-східну частину виступу та схили поблизу дачного масиву. Автором зібрана на поверхні колекція фрагментів кераміки й зроблене шурфування. Крім уламків кружального посуду та амфор, присутній значний відсоток фрагментів ліпного посуду київського типу. На території історичного Переяслава та його ближніх околиць спостерігається найбільша, з відомих на даний час у По- трубіжжі, концентрація пам'яток пізньоримського часу. Ця територія, між впадіннями в Тру- біж рр. Броварки та Карані, вже на той час виділялася серед поселенських центрів ближнього Лівобережжя. Високий статус цього поселенського центру підкреслює й елітне поховання № 5 Переяславського могильника, що за розмірами поховальної камери та інвентарем належить до одного з найвизначніших у черняхівській культурі [12, с. 81]. Матеріали цього могильника з кількома традиціями обрядовості вказують, що серед переважаючого ранньо-
слов'янського (згідно етнічної київської кераміки) населення центру був присутній поліетні- чний, переважно готський компонент, ймовірно воїнський, у тому числі знать. Значний вузол пам'яток цього періоду був виявлений у 70-80-х рр. минулого століття поблизу р. Супій біля с. Соснова. Тут досліджені розкопками могильник та поселення із житловими спорудами. Матеріали могильника подібні до Переяславського й вказують на його поліетнічність [17]. Але кераміка деяких поховань та житлово-господарських комплексів має виразний ранньо- слов'янський, київсько-пеньківський характер. Керамічний комплекс житла № 1, виявленого на території могильника, представлений виключно ліпним посудом (55 уламків, що належали, в основному, 5 горщикам). Горщики, три з яких повністю реставровані, мають виразні риси київської кераміки розвинутого етапу (рис. 2, 49). Верхня та нижня дати функціонування житлової споруди визначаються похованнями з типовим черняхівським інвентарем, що залягають вище і нижче споруди, тобто не виходять за межі IV ст. (рис. 2, 50, 51) [17, с. 254; 30, с. 35-43]. Вздовж Супою археологічними розвідками виявлено більше десяти інших поселень із виразними черняхівськими старожитностями. Більша частина з них містить у виявлених матеріалах ліпну кераміку. На поселенні в околицях тієї ж Соснови, в урочищі Хутір, серед підйомних зборів, щоправда нечисленних - близько 40 знахідок, 12 належить ліпній ранньослов'янській кераміці. На поселенні в с. Капустинці серед підйомних матеріалів пізньоримського часу до 45% (57 фрагментів) належить ліпній кераміці виразно київського типу. В колекції із поселення в с. Засупоївка до 30% ліпної ранньослов'янської кераміки, хоча незначна частина її може бути й пізньозарубинецькою.
За матеріалами археологічних розвідок, здійснених експедиціями Переяслав- Хмельницького державного історико-культурного заповідника у 1970-1990-х рр. по території Переяслав-Хмельницького району, вздовж Трубежа та його приток, виявлено понад 50 пам'яток пізньоримського часу [13, с. 51-67]. Серед переглянутих автором підйомних матеріалів більшості з них також присутня груболіпна кераміка. Але вона в силу дрібнофраг- ментованості й маловиразності, оскільки представлена в основному уламками стінок та денець, може бути атрибутована в широких межах доби раннього заліза або як ранньос- лов'янська, без уточнення культурної приналежності. Лише у випадках, коли вона складає досить значний відсоток, або завдяки знахідкам окремих виразних фрагментів, вдається виділити кераміку київського типу. Іноді груболіпна кераміка концентрується на певних локальних ділянках пам'ятки, складаючи переважну частину керамічних матеріалів. До пам'яток з такими ділянками належить поселення Козлів-Загребля на лівому березі середнього Трубе- жа, у північній частині Переяслав-Хмельницького району. В розкриттях культурного шару траншеєю газопроводу зафіксовані котловани житлових і господарських споруд. Ліпна кераміка київського типу, що залягає поряд з кружальною черняхівською, складає до 50% керамічних матеріалів. Дещо східніше, вглиб чорноземного плато, на околиці с. Студеники розташоване інше поселення черняхівського типу, де груболіпна кераміка складає 17% керамічних знахідок. На правому березі притоки Трубежа р. Броварки, в центральній частині с. Велика Каратуль, на поселенні черняхівського типу зібраний підйомний матеріал містить до 50% ліпної кераміки ранньослов'янського типу. Поселення на околиці с. Пологи-Яненки у верхів'ях тієї ж Броварки дало до 40% ліпної кераміки у складі підйомних матеріалів. У колекції підйомних матеріалів з поселення Чирське-Загребля, поблизу впадіння Броварки в Трубіж, міститься до 20% уламків ліпного посуду київського типу. Постає питання, для розв'язання якого ще не достатньо отримано матеріалів із закритих комплексів: чи вся ліпна кераміка київського типу з пам'яток чорноземного плато синхронна черняхівській культурі на Лівобережжі? Можливо, частина пам'яток виникла дещо раніше й київські комплекси відносяться до їх раннього горизонту, як на частині пам'яток заплавної зони. Та в ряді випа-
дків можливе й протилежне. Тобто ліпна кераміка може відноситися до верхнього, ранньо- пеньківського горизонту пам'яток.
В усякому разі, як видно із вищенаведеного огляду, пам'ятки черняхівського типу із виразними рисами київської культури у керамічному комплексі - не поодиноке явище на чорноземному плато. Питома вага таких пам'яток на Переяславському Лівобережжі буде зростати по мірі вивчення території. Але й на даному рівні вивчення зрозуміло, що серед пам'яток пізньоримського часу Переяславського Лівобережжя переважну частину складали ранньослов'янські поселення київської культури, частина з яких у кінці ІІІ-IV ст. зазнала сильних черняхівських впливів. Їх слов'янська атрибуція підтверджується появою у керамічному комплексі цих пам'яток протопеньківських форм. Поряд з ними існували поліетнічні пам'ятки, можливо, в більшій мірі могильники, але й поселення також. Житлові комплекси з ліпною керамікою вельбарського та пшеворського типів виявлені в одному з великих поселенських центрів Лівобережжя того періоду, розташованому в околицях сучасного с. Циблі. На жаль, там і досі не знайдено могильників того часу, але наявність там поліетнічного поселення вказує на ймовірність існування подібних поселень і в інших центрах - довкола Переяслава, поблизу с. Соснови, на середньому Трубежі. В цілому, ці поліетнічні пам'ятки відображають складну, ще не зовсім зрозумілу військово-політичну структуру Лівобережжя, що входила до так званої «держави Германаріха». З розпадом цього утворення і згасанням провінційно-римських впливів ранньослов'янські культури наступної доби - раннього середньовіччя, а точніше третьої чверті І тис., скидають римську, черняхівську «вуаль» і знову повертаються до своєї традиційної культурної моделі: ліпної кераміки, призаплавних ландшафтів господарювання, виключно тілопальної обрядовості тощо. Цей процес призводить до тимчасового занепаду більшості поселенських центрів Переяславського Лівобережжя, зокрема таких, як на території довкола Переяслава та с. Соснова. Але він, здається, не зачепив поселенського центру біля с. Циблі. Там і в третій чверті І тис. існував потужний вузол поселень, про що свідчать численні археологічні матеріали [27]. Можливо це пов'язано з його розташуванням у малодоступній місцевості, серед заболоченої заплави. Доба великого переселення народів призупинила на деякий час поступальний розвиток ранньослов'янських поселенських структур на Переяславському Лівобережжі й навіть відкинула його назад, до рівня пізньоза- рубинецького чи ранньокиївського часу. Але вона не змінила головного вектора їх розвитку. Через кілька століть знову, як і за черняхівського часу, поселення «виходять» на чорноземне плато високих надзаплавних терас, утворюються вузли поселень, поселенські центри певних територій. Складається, знову ж, як раніше, не без зовнішніх чинників та впливів, слов'янська культура переддержавного періоду, а незабаром ранньодержавне утворення «Руська земля». Перші кроки у цьому напрямку, в певному розумінні - репетиція процесу, були зроблені ще в III-IV ст. н. е. носіями київської культури, в тому числі на території Переяславського Лівобережжя. Сформовані в той час поселенські, а, ймовірно, й військово- адміністративні центри Потрубіжжя - довкола сучасного Переяслава та поблизу с. Циблі, зберегли своє значення надалі й відігравали важливу роль у переддержавний та ранньодер- жавний періоди.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського Лівобережжя Х-ХѴ ст. - К.: Наукова думка, 1995. - 110 с.
2. Бузян Г.М., Роздобудько М.В. Кераміка пеньківського типу з околиць Переяслава // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 9. - C. 11-13.
3. Вовкодав С.М., Юрченко О.В. Нові знахідки в долині р. Броварка // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - Вип. 14. - C. 63-69.
4. Гончаров В.К., Махно Є.В. Могильник черняхівського типу біля Переяслава- Хмельницького // Археологія. - 1957. - Т. 11. - С. 127-143.
5. Гороховский Е.Л. Хронология черняховских могильников Лесостепной Украины // Труды V Международного конгресса археологов-славистов. - К.: Наукова думка, 1986. - Т. 4.
- С. 34-46.
6. Горюнов Е.А. Ранние этапы истории славян Днепровского Левобережья. - Л., 1981. - 136 с.
7. Даниленко В.М. Пізньозарубинецькі пам'ятки київського типу // Археологія. - 1976. - Вип. 19. - С. 65-92.
8. Даниленко В.М., Столяр А.Д. Переяславська маршрутна експедиція // АП УРСР. - К., 1952. - Т. 3. - С. 226-230.
9. Корзухина Г.Ф. Предметы убора с выемчатыми эмалями V - первой половины VI в. н. э.
- САИ. - М., 1978. - Вып. Е1-43. - 124 с.
10. Костенко Ю.В. Пам'ятки зарубинецької культури на Трубежі // Археологія. - 1983. - Вип. 42. - С. 51-62.
11. Костенко Ю.В. Пам'ятки І тис. н. е. в поріччі р. Трубежа // Археологія. - 1978. - Вип. 28.
- С. 99-112.
12. Магомедов Б.В. Поховальні споруди як ознака соціального статусу в черняхівському суспільстві / Проблеми походження та історичного розвитку слов'ян. - Київ-Львів, 1997. - 264 с.
13. Магомедов Б.В., Абашина Н.С., Солтис О.В. Каталог пам'яток черняхівської культури Київської області. - К., 2003. - 119 с.
14. Максимов Е.В. Новые зарубинецкие памятники в Среднем Приднепровье // МИА. - № 160. - М., 1969. - С. 39-50.
15. Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. - К.: Наукова думка, 1972. - 184 с.
16. Максимов Е.В. Хронология древностей зарубинецкой культуры // МИА. - № 160. - М., 1969. - С. 17-24.
17. Махно Е.В., Сикорский М.И. Могильник черняховской культуры у с. Сосновы на левобережье Днепра // Kultura wielbarska w mlodzym okresie rzymskim. - Tom 2. - Lublin, 1989. -
С. 249-262.
18. Некрасова Г.М. Поселення черняхівської культури Хлопків 1 на Київщині // Археологія.
- 1988. - № 63. - С. 70-79.
19. Некрасова А.Н. К вопросу о начальном этапе распространения черняховских древностей в Днепровском лесостепном Левобережье // Охорона і дослідження пам'яток археології Полтавщини: Тези доповідей. - Полтава, 1990. - С. 150-151.
20. Обломский А.М. О финале среднеднепровского варианта зарубинецкой культуры // СА. - 1987. - № 3. - С. 68-87.
21. Пачкова С.П. Могильник Вишенки и его место среди памятников зарубинецкой культуры // Труды V Международного конгресса археологов-славистов. - К.: Наукова думка, 1986.
- Т. 4. - С. 165-168.
22. Приходнюк О.М. О генезисе древностей позднеримского и раннесредневекового времени Днепровского лесостепного Левобережья // КСИА АН СССР. - 1988. - № 194. - С. 68-75.
23. Роздобудько М.В. Група зарубинецьких поселень Лівобережжя неподалік епонімного могильника / Вікентій В'ячеславович Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня народження). - К., 2000. - С. 111-124.
24. Роздобудько М.В. Слов'янське поселення пізньоримського часу Гать І на Потрубіжжі поблизу Переяслава // АВУ 1999-2000 рр. - К., 2000. - С. 207-209.
25. Роздобудько М.В. Нові пам'ятки київської культури на лівобережжі Середнього Дніпра // АВУ 2000-2001 рр. - К., 2002. - С. 233-236.
26. Роздобудько М.В. Знахідка залізного кельтоподібного знаряддя на лівобережжі Середнього Дніпра // АВУ 2002-2003рр. - К., 2004. - С. 55-57.
27. Роздобудько М.В., Якименко О.С. Фрагменти пальчастих фібул дніпровського типу з околиць с. Циблі // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький, 2004. - Вип. 15. - С. 13-15.
28. Савчук А.П. Поселения зарубинецкой культуры в поречье р. Трубеж // МИА. - № 160. - М., 1969. - С. 82-87.
29. Сикорский М.И., Махно Е.В., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой экспедиции за 1980 г. // Науковий архів НІЕЗ «Переяслав».
30. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. - К.: Наукова думка, 1990. - 486 с.
31. Терпиловський Р.В. Про культурно-історичну ситуацію першої половини і середини І тис. н. е. // АЛЛУ. - Полтава, 1998. - № 1-2. - С. 44-49.
32. Щукин М.Б. Вопросы хронологии черняховской культуры и находки амфор // СА. - 1968. - № 2. - С. 41-51.
33. Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тис. н. э. - К.: Наукова думка, 1985. - 183 с.
The settlements of the Late Zarubinets culture, Kyivska culture and Early Slavic settlements of Chernyakhiv type, theirs learning, spreading on the Middle Dnieper's Left Bank in the basin of Trubizh river and Supiy river, also chronology and history connections of monuments by first half of I millennium AD are considered in this article.