СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНИЙ КЕРАМІКИ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ XIV-XVct.
Олена Оногда (Київ)
У статті стисло аналізуються найважливіші дослідження з систематизації кераміки та розвитку керамічного виробництва XIV - XV cm. Середньої Наддніпрянщини, а також окреслюються найбільш нагальні напрямки подальшого її дослідження.
В статье кратко анализируются наиболее важные исследования по систематизации керамики и развитию керамического производства XIV - XV вв. Среднего Подніпров'я, а также определяются наиболее необходимые направления дальнейшего ее исследования
Вивчення кераміки Середньої Наддніпрянщини XIV - XV ст. має важливе значення для вирішення багатьох питань з історії регіону. Надзвичайна інформативність кераміки, як відомо, пов’язана з тим, що її формальні особливості, з одного боку, перебувають у постійному розвитку, а з іншого, несуть у собі як функціональне, так і естетичне навантаження, у зв’язку з чим розвиток її відбувається відповідно до загальних панівних стильових особливостей [18, 68]. Дослідження характерних рис пізньосередньовічної кераміки є надзвичайно важливим, адже історія та культура післямонгольського періоду досі залишаються маловивченими взагалі, так само, як і наймасовіший вид археологічного матеріалу зокрема.
Сьогодні відсутня якісна класифікація кераміки для XIV - XV ст., хронологія та типологія, що відповідали б сучасним потребам науки та рівню знань. Мало вивчені трансформація традицій, поява нових тенденцій у розвитку кераміки та керамічного виробництва, шляхи запозичень та культурних впливів.
Особливості археологічного матеріалу даного періоду визначені відносно недавно. Комплексів XIV - XV ст., порівняно із попереднім та наступним етапами історичного розвитку відомо небагато, хоча за останні десятиліття накопичено досить значну кількість матеріалів. Науковий аналіз пізньосередньовічної кераміки мав різній, переважно допоміжний характер. Таким чином, керамічні комплекси з пізньосередньовічних об’єктів Середньої Наддніпрянщини потребують спеціального вивчення, систематизації, класифікації, періодизації та інтерпретації отриманих даних.
Дослідження, в яких розглядалась кераміка означеного часу, розроблялись типологічні та хронологічні класифікації, нечисленні і не є вичерпними, оскільки переважна кількість археологічних джерел цього часу визначена лише протягом останніх десятиліть.Вперше для території України кераміка другої половини XIlI - XV ст. була виділена М.П. Кучерою в 1961 р. на основі матеріалів розкопок городища Сокільці на Південному Бузі [13, 174-181]. Робота мала важливе 97
Матеріали міжнародної наукової конференції
•«.. '.......................... ∙¼∙>M „.λm
значення з точки зору джерелознавчого аналізу керамічного матеріалу, зокрема саме завдяки їй з’ясувалося, шо деякі групи кераміки, раніше датовані X ст., насправді належали до післямонгольського часу. Це стало до певної міри поворотним моментом у вивченні пізньосередньовічних археологічних памяток. Дослідником було визначено дві групи горщиків: перша - посудини, виготовлені на повільному гончарному крузі, товстостінні, асиметричних форм, з невиразними плічками і короткими, майже прямими, ледь відігнутими вінцями; у верхній частині вироби прикрашалися орнаментом у вигляді прямих ліній, хвиль, зубчатого штампу. Друга група відрізнялася від першої кращою якістю, симетричністю форм, орнамент було виконано чіткішими лініями, вінця відігнуті назовні і зрізані по краю, рідше заокруглені. Обидві групи зустрічалися одночасно з керамікою, що повністю зберігала традиції гончарного ремесла XII - першої половини XIII ст. - горщиками з потовщеними із зовнішнього краю, короткими вінцями. На відміну від попередніх, ці горщики, сформовані на швидкому гончарному крузі, більш тонкостінні, з лінійним або хвилястим орнаментом на плічках. Розроблена М.П. Кучерою типологія до сьогодні залишається актуальною та основною при датуванні пізньосередньовічних старожитностей.
Аналізу післямонгольської кераміки та створенню хронологічної класифікації приділено значну увагу у ґрунтовній праці С.О. Біляєвої [2], розробленій за матеріалами археологічних досліджень південноруських земель.
На думку дослідниці, період другої половини XIII -XIV ст. є часом збереження та подальшого розвитку традицій матеріальної та духовної культури Давньої Русі [2, 66-78]. Для розробки класифікації гончарних виробів було використано максимальну кількість наявних на той час матеріалів, зокрема з Києва, лівобережних поселень Комарівка, Озаричі та інших, було розроблено мікрохронологію для другої половини XIII - XIV ст. за допомогою застосування формально-статистичних методів, запропонованих фахівцями Відділу теорії та методики Інституту археології AH УРСР під керівництвом В.Ф. Генінга [6]. Також хронологію післямонгольської кераміки було розроблено за матеріалами розкопок Новгорода-Сіверського Л.І. Виногродською [5, 47-57]. Дослідницею на підставі результатів стратиграфічного аналізу та аналогій виділено п’ять хронологічних періодів, кожен з яких представлений кількома специфічними типами горщиків. Простежено тенденції розвитку керамічного виробництва: у другій половині XIII ст. виробництво кераміки розвивалося в руслі давньоруської традиції; в XIV ст. почався новий етап - з’явилися інші типи посуду, що, вдосконалюючись, продовжували розвиватися. Авторкою розроблено мікрохронологію вінець горщиків для післямонгольського часу. З часу розробки класифікацій кераміки С.О. Біляєвою та Л.І. Виногродською досліджено велику кількість об’єктів XIV - XV ст. на території Середньої Наддніпрянщини, матеріали яких досі залишаються не узагальненими.Систематизації наявних на час публікації відомостей про кераміку післямонгольського часу присвячено колективну роботу Ю.А. Омельченка,
І.Б. Тесленко та Л.В. Чміль [14]. В першу чергу дослідниками визначено основні проблеми, пов’язані з атрибуцією кераміки, необхідність уніфікації схем її опису, оскільки протягом тривалого часу основні характеристики знахідок наводилися в різних термінологічних системах щодо різних показників. Крім того, в роботі зібрано всі розроблені на той час для наддніпрянської кераміки варіанти хронологічних та типологічних класифікацій, залучено нові матеріали з розкопок у Києві, зроблено узагальнення щодо типології виробів з глини.
Окрему увагу приділено дискусійному питанню з’ясування причин трансформації стилістичних особливостей керамічних виробів. Особлива цінність роботи полягає у наявності великої кількості ілюстративного матеріалу. Зокрема, дослідниками опрацьовано та опубліковано значну кількість колекцій кераміки, зібраних під час розкопок об’єктів у Києві, що не публікувалися або ж ілюструвалися лише частково. Авторами також виділено основні етапи розвитку форм вінець горщиків: наприкінці XIII - XIV ст. вони мають здебільшого сплощене потовщення зовні, в XIV - XV ст. поширення набувають більш округлі і масивні вінця, а наприкінці XV - XVI ст. потовщення стає ромбічним або прямокутним у розрізі. На нашу думку, з- посеред інших досліджень з даної тематики, саме ця, хоч і невелика за обсягом, робота є на сьогодні найповнішою науковою розробкою з проблем дослідження наддніпрянської кераміки післямонгольського часу.В монографічному дослідженні Г.Ю. Івакіна «Історичний розвиток Києва XIII - середини XVI ст.» [11] було систематизовано і вичерпно подано та інтерпретовано накопичений матеріал з історії Києва післямонгольського часу. В роботі розглянуто політичне становище міста після татаро- монгольської навали, його економічний та культурний розвиток із залученням як писемних джерел, так і археологічних матеріалів [11, 246-249]. Монографія Г.Ю. Івакіна також дуже цінна з огляду на наявність значного масиву ілюстративного матеріалу. Зокрема, тут опубліковано велику кількість кераміки післямонгольського часу з розкопок у Києві, подано детальний опис об’єктів цього періоду, часто відсутніх у публікаціях результатів археологічних досліджень.
Окрема особливість пізньосередньовічної кераміки Середньої Наддніпрянщини - орнаментація, що також несе хронологічну інформацію та є важливою рисою у розробці хронології та типології. Цій проблемі присвячені переважно розробки мистецтвознавців, зокрема найбільше уваги їй приділено у дослідженні О.Р. Тищенка. Головною тенденцією, за цим автором, в оздобленні керамічних виробів післямонгольського часу є послаблення врізаного орнаментального декорування.
З середини XV ст. відроджується заглиблене пластичне декорування [19, 33—47].Специфіці полив’яної кераміки післямонгольського часу присвячено публікацію Л.І. Виногродської [4, 58-60]. Публікація незначного обсягу, проте в ній окреслені важливі питаня щодо особливостей середньовічної кераміки, зокрема - Середньої Наддніпрянщини.
Засадничими є також розробки з вивчення кераміки цього часу для сусідніх регіонів. Так, на матеріалах розкопок Південного Подніпров’я базується робота А.О. Козловського [12], окремий розділ якої присвячено керамічному комплексу. Дослідником визначено основні типи кераміки від IX до XIV ст., простежено тенденції змін формування гончарних виробів та їх генетичну підоснову. Методологічні засади розробки типології та хронології пізньосередньовічної кераміки містяться в розробках В.Д. Гупало, що базуються на дослідженні матеріалів Західної України. Зокрема, дослідницею розроблено типологічну класифікацію горщиків, періодизацію їх типів, вивчення техніки і технології виготовлення виробів, тенденції розвитку декорування та простежено трансформацію давньоруських гончарних традицій у післямонгольський час [9; 10].
Можливості вивчення виробів ужиткового мистецтва природничими методами, що дозволяють отримувати відомості про склад, технологічні особливості та місце виготовлення давньої кераміки містяться в дослідженнях Е.В. Сайко [15; 16]. На жаль, використання природничих методів дослідження на практиці на сьогодні є важко доступним.
Досить часто характерні риси керамічного матеріалу детально розглядалися в публікаціях результатів досліджень археологічних об’єктів, як, наприклад, Я.Є. Боровського та О.П. Калюка на території дитинця у м. Києві у 1988-1989 рр. [3]. Зокрема, авторами узагальнено особливості керамічної колекції, визначено основні типи виробів на основі їх форм, розмірів та орнаментації [3, 19-21]. Значну кількість археологічного матеріалу XIV - XV ст. було досліджено на території Києво-Печерської Лаври. Зокрема, в публікації результатів розкопок 1987-1988 рр.
об’єктів другої половини XIII - XIV ст. на території колишнього митрополичого саду змістовно проаналізовано колекцію зібраної під час досліджень кераміки: вироби співвіднесено з типами середньовічних горщиків, виділених М.П. Кучерою, проаналізовано варіанти орнаментації посуду, кількісне співвідношення виробів з орнаментом та без орнаменту, опубліковано цікавий ілюстративний матеріал [7, 167-186]. Огляд пізньосередньовічної наддніпрянської кераміки здійснено у невеличкій, проте важливій публікації О.К. Сиром’ятникова та С.А. Балакіна [17, 131-133], де висловлено припущення щодо можливих технологічних причин зміни формування тіла посудини, фіксується поява нових прийомів. Керамічний комплекс, досліджений у 1997 р. на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, проаналізовано в публікації Л.В. Чміль. Автор звертає увагу на появу в XV ст. специфічного варіанту оздоблення посудин, що являє собою хронологічний репер - так званих защипів [20, 189-193]. За матеріалами розкопок на території Києво-Печерської Лаври у 2002 р. С.А. Балакіним [1, 63-71] здійснено поділ кераміки з дослідженого комплексу на три основні групи за специфікою морфології та характеристик глиняної маси.Підсумовуючи стан дослідження наддніпрянської кераміки, слід зазначити, що, на жаль, інформація про об’єкти XIV - XV ст. в публікаціях авторів розкопок досить нерівномірна, її обсяг коливається від побіжних зауважень до детальних описів, а робіт узагальнюючого характеру на сьогодні небагато.
Отже, незважаючи на надзвичайну інформативність, кераміка Середньої Наддніпрянщини XIV - XV ст. досі залишається маловивченою. Найбільш нагальними, на нашу думку, є наступні напрямки дослідження:
1. Розробка типології кераміки з застосуванням сучасних принципів, узагальнення вже відомих (часто побудованих за різними методологічними підходами) схем та залучення нових матеріалів розкопок пізньосередньовічних об’єктів Середньої Наддніпрянщини. Для розробки типології гончарних виробів досить перспективним є також застосування методів експериментальної археології [8, 20]. Типологічні розробки мають супроводжуватися достатньою кількістю ілюстративного матеріалу.
Потребують розгляду питання не лише виділення, а й дослідження генези деяких особливих типів пізньосередньовічної кераміки, зокрема горщиків специфічної (за М.П. Кучерою), або ж «архаїчної» групи кераміки, знахідки якої відомі в деяких пунктах Середньої Наддніпрянщини [1; 3]. Проте причина їх появи досі не з’ясована, незважаючи на значну кількість припущень (рустифікація культури після татаро-монгольської навали, нетоварне виробництво, впливи литовської традиції, імпорт тощо). Варто відзначити і появу у XV ст. так званої кераміки з ромбоподібним профілюванням вінець, що не є типовим для загального русла розвитку профілювання вінець горщиків XIV - XV ст.
2. Розробка мікрохронології пізньосередньовічної кераміки, яка, хоча частково вже здійснена дослідниками, проте також потребує подальшого опрацювання. Як зазначалося, кераміка часто буває чи не єдиним датуючим матеріалом для середньовічних об’єктів, проте більшість відомих класифікацій дозволяють датувати її лише в широких хронологічних межах (півтора - два століття). Необхідне всебічне залучення досліджених протягом останніх десятиліть об’єктів з датуючим матеріалом, використання методу аналогій з іншими регіонами. На жаль, малодоступним залишається використання природничих методів для датування археологічного матеріалу.
Уточнення мікрохронології пізньосередньовічної кераміки дозволить не лише вдосконалити хронологічну шкалу, а й уточнити особливості еволюції формотворення гончарних виробів регіону.
3. Кераміка, як дуже важливий датуючий матеріал, потребує не лише систематизації, а й подальшої інтерпретації. Вивчення її як суто хронологічного покажчика визначає дещо однобічний підхід, адже інформативність керамічних виробів є значно ширшою. Хоча період XIV - XV ст. досліджується сьогодні переважно за писемними пам’ятками, проте для цього часу важливим і необхідним є вивчення та інтерпретація інших історичних джерел. Наприклад, аналіз аналогій типів кераміки з інших регіонів дозволить простежити шляхи культурно-історичних запозичень та впливів, дослідження технологічних особливостей виготовлення посуду, рівень розвитку виробництва тощо.
Таким чином, з огляду на далеко не достатні обсяги вивчення кераміки Середньої Наддніпрянщини XIV - XV ст. перспективними є всі вищезазначені напрямки її дослідження.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Балакін С.А. Комплекс XIV - XV ст. з території господарського подвір’я Києво- Печерської Лаври // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. - K.: Часи козацькі, 2004.-Вип. 13.-С. 63-71.
2. Беляева С.А. Южнорусские земли во второй половине XIlI - XlV в. (По материалам археологических исследований). - К.: Наукова думка, 1982. - 120 с.
3. Боровський Я.Є., Калюк О.П. Дослідження Київського дитинця H Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984-1989 рр - K.: Наукова думка, 1993. - С. 3-42.
4. Виногродская Л.И. Поливная керамика на Украине XIII - XVIII веков (постановка проблемы) И Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X - XVIII вв. по материалам поливной керамики. - Симферополь, 1998. - С. 58-60.
5. Виногродська Л.І. До питання про хронологію середньовічної кераміки з Новгорода-Сіверського //Археологія. - 1988. -№61. -С. 47-57.
6. Генинг В.Ф. Древняя керамика: методы и программы исследования в археологии -К.: Наукова думка, 1992. - 188 с.
7 Гончар В.М. Археологічні дослідження колишнього митрополичого саду Києво- Печерської Лаври у 1987-1988 рр. // Стародавній Київ: Археологічні дослідження 1984- 1989 рр. - K.: Наукова думка, 1993.-С. 167-186.
8. Грибов Н.Н. Операционно-морфологическая систематизация венчиков древнерусской керамической посуды И Нижегородские исследования по краеведению и археологии. - Нижний Новгород: Нижегородский гуманитарный центр, 2003. - С. 16-36.
9. Гупало В.Д. Средневековая керамика Запада Украины (конец VIII - XV вв ). Автореферат дисс... кандидата исторических наук. - К., 1993. - 25 с.
10. Гупало В.Д. Трансформация древнерусских керамических форм в XIV - XV вв. (по материалам Прикарпатья) И Древнее производство, ремесло и торговля по археологическим данным. -M., 1988.-С. 133-135.
11. Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Киева XIII - середини XVI ст. - K.: IA НАНУ, 1996.-272 с.
12. Козловський А О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я у IX - XIV ст. -K.: Наукова думка, 1992. - 184 с.
13. Кучера М.П. Про одну групу середньовічної кераміки на території УРСР // Слов’яно-руські старожитності. - K.: Наукова думка, 1969.-С. 174-181.
14. Омельченко Ю.А., Тесленко І.Б., Чміль Л.В. Українська наддніпрянська кераміка XlV-XVin ст. (Методичні рекомендації). - K., 1994. - 50 с.
15. Сайко Э.В., Кузнецова Л.В. Методологические основы исследования древней керамики Обзорная информация. - M.: Информационный центр по проблемам культуры и искусства, 1977. - 52 с.
16. Сайко Э.В. Техника и технология керамического производства Средней Азии в историческом развитии. - M.: Наука, 1982. - 213 с.
17 Сиром’ятников О.К., Балакін С.А. Пізньосередньовічна українська кераміка з Києво-Печерської Лаври //Археологічні дослідження пам’яток українського козацтва. - K.: Центр пам’яткознавства AH України і УТОПІК, 1993. -С. 129-133.
18. Тимощук В.М. Деякі питання типології київської кухонної кераміки X - XIlI ст. // Археологічний літопис лівобережної України. - 2001. - №2. - С. 67-71.
19. Тищенко О.Р. Кераміка. В кн.: Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII - XVIII cτ.). - K.: Либідь, 1992. -С. 33-47.
20. Чмиль Л.В. Керамические комплексы XV - XVI вв. из раскопок Михайловского Златоверхого собора в 1997 г. И Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X - XVIII вв. по материалам поливной керамики - Симферополь, 1998 -С. 189-193.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Оногда Олена Вікторівна - аспірантка Національного Університету «Кисво- Могилянська академія».