СИНЬОВОДСЬКА БИТВА 1362 P. В КОНТЕКСТІ МАЙБУТНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Олександр Моця (Київ)

Військова операція 1362 р. певною мірою змінила ситуацію на півдні Східної Ceponu: розпочався поступовий занепад могутньої Золотої Орди. Сам район битви вимагає подальшого комплексного дослідження з використанням як традиційних, так і нових методів.

Воєнная операция 1362 г. в определенной степени изменила ситуацию на юге Восточной Европы: началось постепенное угасание могущественной Золотой Орды. Сам район сражения требует дальнейшего комплексного исследования с использованием как традиционных, так и новых методов.

Військова операція на Поділлі 1362 p., основною акцією якої являлася згадана у назві битва, трактується як головна провідниця ліквідації влади адміністрації Золотої Орди в усьому регіоні й заміни її владою литовських князів - братів Коріатовичів та їхнього дядька й сюзерена Ольгерда. Це був початок занепаду великої імперії - перший етап перерозподілу підвладної нащадкам хана Батия території Наддніпрянщини та приєднання до Великого князівства Литовського значних земель. Дослідження самого місця битви привело науковців до висновку, що місто Сині Води, або ж Ябу-город знаходилося в околицях сучасної Торговиці на Кіровоградщині. Тут в першій половині ХІУ ст. існувала резиденція ханського намісника у золотоординських володіннях на захід від Дніпра. Тому зрозуміло, що якраз ця обставина виявилася досить вагомою причиною для вибору місця проведення самої військової акції [7, 8-9, 18-19, 40-41].

Основні деталі вищезгаданого протистояння найбільш широко висвітив відомий польський автор М. Стрийковський. Він відзначав, що коли литовські сили, поминувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води",...то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками, поділену на гри загони. Один загін вів султан Кутлубах, другий очолював Качибей- Керей, а третім командував султан Дімейтер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами.

Татари з шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом з луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат через правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом, а інші, особливо новогрудці з Коріатовичами, з самострілів з стрілами наскочили з боків й довгими списами скидали їх із сідел, наче вітер снопи в бурю. Не змігши довше витримати лобового натиску Литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їх царки: Куртубах, Качибей...і султан Дімійтер та разом з ними дуже багато мурз й уланів. Також скрізь по полях і в ріках лежало повно татарських трупів" (переклад Ф. Иіабульда). В інших писемних джерелах про даний бій згадується набагато менше [7, 4-7].

Тож інформації для більш повної реконструкції битви явно недостатньо. Вихід може бути один - це комплексне вивчення різноманітних матеріалів, початок чому вже було зроблено О. Брайченком [7, 27-39]. Тому слід зупинитися на цьому питанні більш детально.

В першу чергу, це вже згадані писемні джерела. Протягом останнього десятиліття у вітчизняній історичній науці утвердилася думка щодо датування битви 1362 р. за датою наведеною у Никонівському й Густинському зводах та Рогожинському літописці, а її місцем називають береги нинішньої р. Синюхи. Локалізувати територію баталії обгрунтовують і матеріали десятилітніх археологічних робіт в Торговиці (Н. Бокій, І. Козир та ін.).

На наш погляд, обережніше в даному конкретному питанні слід ставитися до вивчення та використання пам’яток усної народної творчості. Це не виключає точку зору про те, що визначні події доби середньовіччя нерідко знаходили в ній своє відображення. На підтвердження свого певного скепсису наведемо лише один приклад.

Мова піде про так звані Змійові вали, що збереглися у вигляді земляних насипів на середньодніпровських просторах на відстані 950 км.

Зовсім інша картина вимальовується з нумізматичними матеріалами, котрі підтверджують роль Торговиці як золотоординського центру. В той же час, дані картографії (хоча і в нечисленній кількості) говорять про місце проведення Синьоводської битви якраз в районі сучасної р. Синюхи. Але топоніміка не підтверджує це, хоча така ситуація з останнім із названих джерел досить зрозуміла: розглянуте протистояння між Литвою та Ордою, а не з місцевими реальними силами (тоді таких і не було), навряд чи могла знайти відображення у назвах.

Залишається ще один важливий, піднятий, але не розкритий аспект - військовий. Він є в наявності, та більш повний його аналіз - то тема майбутніх досліджень. Як показують результати вивчення військових операцій часів правління гетьмана Богдана Хмельницького, якраз комплексний підхід до цієї теми дає досить перспективні результати [1; 6].

Такий напрямок слід розвивати, але і розширювати методичну базу. У зв’язку з цим, мабуть, треба використовувати й досвід тих робіт, які проводилися й проводяться для вивчення аналогічної ситуації та у відносно хронологічно близькому історичному періоді.

В донському регіоні перші спроби систематичних пошуків відносяться ще до 20-х років XIX ст., але основні роботи розпочалися лише через 160 років - напередодні 600-літнього ювілею згаданої події. В дослідженнях взяли участь співробітники московського ДІМ, учні місцевих шкіл, сапери з міношукачами. В результаті була локалізована територія розмірами ЗО на 20 км, на якій виявлені знахідки XIV ст. Надалі її вивчення велося в чотирьох напрямах:

1) пошук місць поховання загиблих воїнів, що ще не дало результатів (виявлено лише стаціонарне общинне кладовище XII-XIV ст., а не колективні могили загиблих воїнів). І це навіть при застосуванні геофізичних методів, - очікуваних аномалій не зафіксовано;

2) роботи на території Куликового поля в плані вивчення процесу заселення й господарського освоєння даного мікрорегіону. Вдалося виявити сім "гнізд" поселень XIlI-XIV ст., що розміщувалися на маршруті давнього шляху (якраз по ньому рухалися війська Дмитрія Донського у напрямку до місця майбутньої битви);

3) важливим напрямом стало палеогеографічне вивчення ландшафту самого місцезнаходження побоїща, адже кліматичні умови тих часів сприяли залісненню значних площ в означеному районі (в лісі битва не могла відбуватися, так як і на ділянках із значною наявністю балок та ярів);

4) власне пошук самого місця протистояння із використанням детекторів металу. Спочатку окремі оператори працювали за методикою індивідуального вільного пошуку, але це виявилося малоефективним. Пізніше, відпрацьовуючи певну ділянку, оператори із спорядженням поверталися у фронтальну лінію й охоплювали одночасово смугу шириною 35-50 м (достовірними виявилися знахідки 5 наконечників стріл, фрагменти панцирної пластини та кольчуги, а ще ряд знахідок елементів озброєння й обладунку, можливо, теж відносяться до матеріального підтвердження згаданої події).

Роботи за такою методикою вірогідно слід продовжити, але й доповнити використанням сучасних комп’ютерних можливостей, що безсумнівно дозволяють більш грунтовно вирішувати ту чи іншу проблему, в даному випадку - вивчення мікрорегіону Торговиці. Адже досвід останніх двох десятиліть переконливо доводить зручність та ефективність використання програмного забезпечення, спрямованого на візуалізацію наявних даних та аналіз їх розподілу у просторі. Нині існує велика кількість різного за призначенням та функціональними можливостями якісного програмного забезпечення: від простих пакетів математичного опрацювання інформації до складних інтегрованих географічних інформаційних систем. Користувачу залишається лише визначитися у виборі типу програми відповідно до власних потреб та завдань.

Одним з найбільш вдалих пакетів обробки та зображення масивів даних являється програмне забезпечення Surfer, що отримала поширення ще в кінці 80-х років XX ст. серед вітчизняних науковців, які використовували різні аспекти математичної обробки даних, головним чином в межах широкого спектру наук про землю (геологія, геодезія, сейсмологія, екологія,

метеорологія), а нині починає знаходити прихильників і у археологів. Сутність використання такої програми полягає в обробці та візуалізації двовимірних наборів даних і вона реалізується у вигляді трьох головних блоків функціональних можливостей:

- побудова цифрової моделі місцевості;

- додаткові операції над нею;

- варіації із візуалізацією поверхні [2].

Тож поєднання традиційних та нових методів, без сумніву, дозволить вже у недалекому майбутньому (при реальному матеріальному забезпеченні) отримати нові цікаві й важливі наукові результати.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Виногродська Л. І. Історико-археологічні дослідження поблизу с. Пилява Хмельницької області (до локалізації місця Пилявецької битви). // Археологія. - 1997. - № 1.-С. 89-106.

2. Волкодав С. М. Деякі аспекти використання програмного пакету Surfer 7.04 в археологічних дослідженнях Середньовіччя.

3. Двуреченский Олег. На берегах Непрядвы. В поисках "Донского побоища". H Родина. - 2005. - № 9. - С. 74-76.

4. Заремба С. 3. Куликовська битва та її історичне значення. - Київ. - 1980. - 104 с.

5. Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. - Киев. - 1987. - 207 с.

6. Стороженко 1. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття. Книга 1. -Дніпропетровськ. - 1996. - 319 с.

7. Центральна Україна за доби класичного середньовіччя: студії з історії Х1У ст. - Київ.-2003.-138 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Моця Олександр Петрович - доктор історичних наук, професор, член- кореспондент HAH України, завідувач відділом давньоруської та середньовічної археології IA HAH України, завідувач кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.