5. Слуги і клієнти
Клієтарне коло панів з Бучача простягалося на всій території, де були їхні маєтки, де вони посідали земські уряди. Головним чинником для формування та сталого існування цього кола було зосередження у їхніх руках низки прикордонних старосте: ґродських (Кам’янець і Галич) і неґрод- ських (Червоногрод, Снятии, Коломия).
Особи, які потрапляли в орбіту впливу панів з Бучача, були різними за своїм соціальним, майновим та етнічним складом. Довге тримання вищеназваними панами цих старосте було тим капіталом, який вабив до них середню і дрібну шляхту, що намагалася у такий спосіб знайти через них протекцію у верховного володаря, аби отримати уряди і земельні надання, а також спробувати зробити урядницьку кар’єру в підконтрольних ним ґродах, як це, ймовірно, було у Кам’янці протягом 1442-1463 років.У цьому параграфі йтиметься не тільки про осіб, які були у сфері впливу Бучацьких на території Подільського воєводства і в сусідній Галицькій землі Руського воєводства, головним чином у Галицькому та Теребовельському повітах. Це зумовлено, з одного боку, відсутністю ґродських книг з XV ст. з території Поділля, а з другого - наявністю найдавніших книг галицького ґродського суду, які дають нам інформацію про слуг та клієнтів родини панів з Бучача на руських землях Корони Польської.
Не вдаючисть тут до розлогого відступу на тему дефініції терміна «слуга» чи «клієнт»1, зазначу, що для початку варто поділити усіх осіб, яких зараховуємо до сфер впливу будь-кого з представників родини панів з Бучача, на вузьке та широке кола. На такий умовний поділ підштовхує згадка у документі молдавського господаря Богдана від 2 грудня 1449 р. Господар звертається по допомогу до кам’янецького і подільського старости Теодорика Бучацького зЯзлівця (и приятелемъ ис паномъ Детрихомъ Боучацкимъ з Яз- ловца, старостію Каменецким и Подольскимъ). Згідно з цією угодою, укладеною проти Олександра Еліяшовича та його матері, Теодорик мав сприяти Богданові як сам, так і з усією своєю радою (исъ оусею своєю радою)[472] [473]. Іменник «рада», «радою» часто фігурує у багатьох документах, писаних руською мовою у XIV-XV ст. Здебільшого у королівських чи князівських документах, де на означення оточення короля чи то князя використовується термін «рада», йдеться про найближче оточення володаря[474]. Цей термін не завжди є коректним, адже під ним можуть ховатися як дійсно близькі співпрацівники короля чи князя, так і всі присутні на момент списання того чи того документа. Як довела Лідія Корчак, якщо прийняти критерій, що всі, хто згадується в документах і підпадає під означення «рада», то, для прикладу, на угоді Вітовта з містом Дорпадом від 15 травня 1396 р. до господарської ради входили б віденський біскуп, уся капітула та бояри католики[475]. Те, що йдеться не про родину, видно з цитованого вище документа, де кількома рядками нижче читаємо, що Теодорик має допомагати з усім своїм родом і братами (имаетъ стати нашъ милы приятель съ оусимъ своимъ родомъ и братиями)[476]. Складність полягає в тому, що братія може означати рідних чи двоюрідних братів, або родичів, або людей одного суспільного середовища та прихильників і друзів[477]. Тобто в нашому випадку мова може бути як про близьке оточення старости, так і всіх його слуг і клієнтів. Якщо виходити з цього припущення, то кого ми можемо зарахувати до найближчого оточення панів з Бучача? Поза представниками родини, про що йтеметься далі, до цієї групи варто зарахувати ґродських урядників тих іродів, які тримали у своїх руках Бучацькі. Насамперед це ґрод у Кам’янці - від 1442 р. садиба генерального подільського староства, яке перебувало у посіданні Теодорика з Бучача та його синів Бартоша та Міхала понад двадцять років. По-друге, ґрод у Галичі - центрі Галицької землі руського домену короля, а потім Руського воєводства, який був пов’язаний з тривалим старостуванням там у 1414—1436 рр. Міхала з Бучача. Далі йдуть центри старосте у Черво- ногроді, Снятині, Коломиї, які протягом тривалого часу перебували в руках родини. КЛІЄНТИ ПАНІВ З БУЧАЧА У XV ст. (вибір) Ґродські урядники KАМ’Я HE Ц Ь (1430-1434,1437,1442-1464,1480) Замковий воєвода (vaiewoda) 1444,7 січня - Миколай Фурман з Мілійовців[480]. 1456,5 січня - Якуб Яровський (Jacobo Jarowski vaiewoda)[481]. Ґродський суддя (iudice castri) 1449; ЗО травня - Ян (Johanne iudice castri)1. Ґродський писар[482] [483] 1452 - Сенько (nobilis Schenkone notary ruthenici generosi Theodrici de Buczacz)[484]. БУЧАЧ Замковий воєвода (woyeuoda) 1401 - Міхал (Michaele Woyeuoda nostro in Buczacz)[485]. ЯЗЛОВЕЦЬ Замковий воєвода (burgrabius, woyewoda) 1441 - Билина; бурґграф (Bylyna Burgrabius de Iaszlovyecz)[486] 1445 - Билина; воєвода (Bylina Woyeuoda in Iaslouyecz)[487]. Міські урядники БУЧАЧ Війт 1401 -Януш (Ianussio advocato nostro in Buczacz)[488]. ГАЛИЧ Війт 1418 - Никлес (Никлесъ войтъ галицєкии)[489]. Духовні особи ЯЗЛОВЕЦЬ Замковий капелан у Язлівці 1467 р. - Зиґмунт (Sigismundo Capellano nostro Castrensi)1. Вікарій у Язлівці 1467 р. - Станіслав (Stanislao Vicario eiusdem Ecclesie)[490] [491]. ПЕТЛИКІВЦІ Плебан у Петликівцях 1467 р. БУЧАЧ Плебан у Бучачі 1399-1421 - Марцін (plebano... domino Martino de Buczacz)[493]. 1482-1483 - Станіслав Рикала (Рикаля) (Stanislao Rykala plebano in Buczacz)[494]. Капелан 1421 - Миколай з (Вишніва), капелан галицького старости[495] (на той час Міхала з Бучача) (Nicolao de (Wiszniow) Capellano capitanei Haliciensi)[496] [497]. МЕДЖИБІЖ Плебан у Меджибожі 1484- Єжи (Georgioplebano in Myedzyboze)3. Уряд старости передбачав існування як старостинського судочинства, тобто власне ґродського суду, так і власної канцелярії старости, яка щонайменше не могла існувати без писаря. Право кам’янецького генерального старости заставляти маєтки від імені короля на суму до 50 гривень, як це видно з удокументованої, хоч і фрагментарно, практики від 1442 р., підтверджує існування і канцелярії, і уряду писаря, що функціонував при ньому постійно. Свідченням цього є оригінальні документи, які збереглися до цього часу1. Наскільки функції особистого писаря і писаря ґродського суду було розмежовано на той час і чи їх виконувала одна й та сама особа, говорити важко, але у джерелах фіксуються такі ґродські писарі: Теодорика з Бучача - шляхетний Миколай, Сенько; Бартоша з Бучача - шляхетний Мико- лай з П’ящиць, можливо, тотожний з вищезгаданим Миколаєм; шляхетний Симон - особистий писар Катажини з Монастириськ, дружини Теодорика; Міхала з Язлівця - шляхетний Миколай; Якуба з Бучача - шляхетний Ян. Як уже зазначалося, шляхетний Сенько був руським писарем Теодорика з Бучача, що, радше, було пов’язано з потребою комунікування із сусіднім Молдавським князівством. Самому Сенькові це, імовірно, стало поштовхом до кар’єри як руського писаря у королівській канцелярії Казимира IV. Нижче подано у хронологічного порядку інформацію про осіб, які посвідчені у джерелах як писарі панів з Бучача. Писарі: 1445 - шляхетний Мартин, писар Яна з Бучача (Nobilis Martinus Notarius domini Iohannis de Bucacz, Martinus Notarius domini Capitanei Trebowliensis)[498] [499]. 1447 - шляхетний Мартин, писар Міхала з Бучача (Nobiles Martinus Notarius domini Michaele de Buczacz)[500]. 1450-1452 - Сенько, писар Теодорика з Бучача (Sienkone notario nostro, nobilis Schenkone notary ruthenici generosi Theodrici de Buczacz)[501] 1456 - шляхетний Миколай з П’ящиць, писар Бартоша з Бучача (Nicolao de Piaszczece notario)1. 1461 - шляхетний Симон, писар Катажини з Монастириськ (nobil. Simon Notarius generose Katherine de Manasturzuska)2. 1466-1467 - шляхетний Миколай, писар Міхала зЯзлівця (Nob. Nicolaus NotariusMichaelis [de Iaszlowiecz])3. 1475 - шляхетнийЯн, писар галицького каштелянаЯкуба з Бучача (NobiL Iohannes Notarius mfi. CastiL Halic.), уповноважений над працюючими кметя- ми та усіма людьми (procurator laboriosorum kmethonum... ab istis hominibus omnibus)4. 1482-1483 -Якуб з Дамшка, писар вельможного Давида зБучача (domino Iacobo de Dampszko protunc Notario magnifici domini Davidis de Buczacz)5. Орендарі та адмністратори маєтків Однією з найчисленніпіих груп, які були слугами панів з Бучача, є орендарі та адміністратори маєтків. Наявність розлогого маєтку дозволяла віддавати в управління та оренду села, які ставали тепер не тільки джерелом готівки чи натурального продукту, а й суспільного капіталу, дозволивши представникам родини сформувати чималу групу слуг на той час. Теодорика та його дружини Катажини з Монастириськ 1437 - Петро Пристав, слуга (Magnificus Theodricus per Petrum Przistaw Suumfamiliarem)6. chiw6w Warszawskich w zakresie r⅞kopismiennych ⅛r∂del Eistorycznych. - Warszawa, 1955. - № 14. - S. 70. Через три рокиу 1467р. Міхал з П’ясечної на тому ж таки селі Вербка записав ще 50 гривень і король залишає за ним ті самі обов’язки, які мав Сенько, руський писар королівської канцелярії: Ibidem. - № 15. - S. 71. Тут постає два питання: чи був він тотожним із Сеньком, писарем Теодорика з Бучача, чи це інша особа? І чи саме таким було формулювання в оригіналі привілею щодо його діяльності у канцелярії короля, документа, який загинув у 1944 р. 1АЮЗР. - Ч. ѴШ. - Т. І. - № XIV. - С. 21-22. Чи не тотожний він з Міхалом з П’ясечної? За браком джерел відповісти складно. 2 AGZ. - Т. II. - №СХ. - S. 197; Т. ХП. - № 3894. - S. 383. 3 AGZ. - Т. ХП. - № 3322,3323. - S. 316; № 3327,3329. - S. 317. 4 AGZ. - Т. ХП. - № 3736. - S. 367; № 3797-3807. - S. 374; № 3857-3860. - S. 379. s AGZ. - Т. VIL - №LXXIL - S. 139. У документі відсутній рік, тому датування подано за часом урядування Давида з Бучача подільським воєводою та кам’янецьким старостою. Див.: Urz⅞dnicy PodolscyxiV-XVIII wieku. Spisy. - № 627. - S. 143, № 550. -S. 129. 6 AGZ. - Т. ХП. - № 165. - S. 20. 1438 - шляхетний Станіслав Сновидовський (Stanislaus Snowidowsky) отримує від Теодорика з Бучача за ЗО кіп село Чепелів1. 1445 - можливо, Іван з Лядського (Iwan de Laczskye)[502] [503]. 1445-1447 - шляхетний Миколай, слуга Теодорика (Nobilis Nicolaus familiaris domini Theodrici, Nicolaus actor familiaris domini Theodrici), представляє його інтереси у справі з львівським арцибіскупом у галицькому земському суді[504]. Друга згадка про Миколая є гарним прикладом того, що у записках галицьких судів, як земського, так і ґродського, часто не позначалося шляхетство для осіб, які представляли інтереси своїх патронів у суді. 1453 - шляхетний Лаврентій (Вавжинець), урядник в Лядському (NobiL Laurencius Officialis ipsius de Laczskye), треьстав&яь у 1453-1454 рр. інтереси братів Теодорика і Міхала Мужили з Бучача у галицькому земському суді[505]. За поділом між синами Теодорика у 1469 р. село відійшло Янові (див. раніше). 1453 - шляхетний Павло з Петрилова (nobil. Pa[ulu]s de Petrilov) представляв інтереси хворого Теодорика з Бучача у галицькому земському суді[506]. 1458 - шляхетний Лутовенський, урядник (nobil. Luthowensky officialis) Катажини з Монастириськ, дружини Теодорика[507]. 1459 - шляхетний Симон, слута Катажини (NobiL Simonfamiliaris), представляв її інтереси у галицькому ґроді[508] [509]. 1462 - шляхетний Ян, урядник з Голгоч (nobil. Iohannes Offiicialis de Hol- hocze, Iohannem de Holhocze)3. Бартоша з Бучача 1456 - шляхетні Якуб та Станіслав з Белзця, неподілені (маєток) брати (nobili Iacobo et Stanislao de Belszyecz fratribus germanis et indivisis). Кам’янецький староста Бартош з Бучача, син Теодорика, поручився перед Міхалом Мужилою за них. У результаті цього брати отримали у посідання с. Сновидів від Бартоша, яке й було між ними поділено[510]. Наприкінці року, 2 грудня, цим братам Якубу та Станіславу із Заковичів (Iacobo et Stanislao de Zacowycze) було записано від Міхала Мужили під с. Сновидів 100 гривень. Бартош, своєю чергою, записав 100 гривень на с. Медведівці1.1457 р. кам’янецький староста поручився за братів ще раз[511] [512]. 1456 - шляхетний Дмитро з Підвирпча (nobili Dmitr de Podwirp[cze]) отримав запис на 20 кіп грошей та 20 угорських флоренів від братів Бартоша та Міхала з Бучача на с. Корнів у Галицькому повіті[513]. 1457 - шляхетний Мартин з Недзвича (nobili Martino de Nyedzuiecz) отримав запис на 100 гривень на с. Войнич у Галицькому повіті від братів Бартоша та Міхала[514]. Можливо, він тотожний з посланцем Мартином (див. далі). Міхала та Яна з Бучача ' 1458 - шляхетний Ян з Ненчина (nobili Iohanne de Nyenczin) отримав за 60 гривень запис на село Восилів (Wosilow) від братів Міхала та Яна з Бучача[515]. 1458 - шляхетний Ян Чоншкий, державець Товстого (nobil. Iohannes Czqszky ten. de Tlusthe)[516]. 1459 - 21 січня цього року шляхетний Павел Петриловський (nobili Paulo Petrilowsky) отримав запис 60 гривень на с. Сновидів та Космирин (villis Snowidow et Coszmirzyn) кам’янецького старости Міхала з Бучача. 19 лютого того ж року він записав ще 100 гривень на цих же селах. У ще одній записці йдеться про суму 100 гривень на два роки на ці села для Павла[517]. 1460 - шляхетний Марко з Вербової (nobili Marko de Wirzbow) винен 80 гривень кам’янецькому старості Міхалові з Бучача та записує їх на кордоні с. Вербова (canunt super bonis Wirzbow), що межує з Підгайцями[518]. 1468 - Францішек зі Своша (nobili Francisko de Swosz) за 100 кіп монети записав у Міхала та Яна з Бучача с. Соколов (Sokolow)[519].1469 р. під час ревізії Міхал показав привілей на 300 гривень польської монети на с. Соколів, Пархову та Новоселиці[520]. 1469 - імовірно, той-таки Францішек, слуга подільського воєводи Міхала Мужили (Litere Franczkonisffimiliaris domini palatini Podolie), під час ревізії показав записи на 40 гривень на с. Олешківці та 50 гривень на Сте- панківцях1. 1469 - шляхетний Зиґмунт (nobil. Sismundus - так у виданні) показав листи і привілей на с. Устя від братів Міхала та Яна з Язлівця, яке було записано до книг галицького ґроду[521] [522]. Яна Бучацького з Язлівця: 1472 - шляхетний Ян Щаковський з Белзця (nobili Iohanni Schakowski de Belszyecz), адміністратор у Сновидові[523]. Село Сновидів він тримав ще від Бартоша з Бучача (пом. 1457 р.), тобто щойнайменше 15 років[524] [525]. 1481-1482- Вінцентій, урядник Міхала з Язлівця в Мартинові (per officialem suum in Martinow Wanczencium, officialis Vincensiusgsi. Michaelis Iazlowyeczky)s. * * * Те, що серед їхнього оточення була значна кількість земських урядників, підтверджують роздачі в заставу великих маєтків родини або їхня протекція у короля у вирішенні подібних справ. Так, 17 липня 1458 р. до книг галицького ґроду було вписано інформацію щодо прохання Міхала Мужили з Бучача до короля Казимира IV про запис 100 гривень на с. Угерники в Галицькому повіті для галицького судді Гната з Кутищ[526]. Роздача в заставу маєтків своїм слугам Формування клієнтарного запліччя панів з Бучача було різноманітним. Відбувалося це шляхом роздачі в оренду з можливим подальшим призначенням адміністраторами маєтків. Як видно з наведених вище прикладів, маєток родини панів з Бучача на руських землях Корони Польської був чималим і поступався лише маєткові панів Одровонжів зі Спрови. Потрапляння до клієнтарного кола могло відбуватися поступово. 1453 р. Павел представляє інтереси Теодорика у галицькому ґроді. Вершиною кар’єри Павла з Петрилова є уряд войського у Червоногроді, з яким він згадується у 1472 р. Цей уряд, імовірно, міг мати усі ознаки приватного, адже ні до, ні після, а це аж до запровадження урядницької ієрархії у Червоногроді (це настало згідно з рішеннями сейму аж у 1726 р.)1, у джерелах немає згадок як про войських, так і про інших урядників у цьому повіті. Приміром, у 1465 р. Міхал Мужило з Бучача, на той час кам’янецький каштелян та снятинський староста, передав своєму слузі Динишові (Dynysch) (посвідчений слугою від 1453 р.) та його синові, теж Динишові (Dynysch familiari suo et filio ipsius Dinisch), за 100 кіп у доживоття с. Друнівці, що на р. Рудика у Галицькому повіті, та для шляхетного Франчка (Францішек), свого слуги, а Джурів у Снятинському повіті на 200 кіп[527] [528]. Той-таки Франчек отримав 23 грудня 1465 р. у своє розпорядження від Міхала Мужили пустку Волчийовці у Снятинському повіті. Це надання снятинського старости за змістом є тотожним з практикою запису на ті ж таки 50 гривень у Подільському генеральному старостві, на підставі привілею Владислава ПІ від 1442 р.[529] Ще одним із джерел готівки, принаймні для тих представників родини панів з Бучача, хто був старостою в Коломиї, були соляні копальні (жупи) або, імовірно, соляні джерела біля Коломиї, де сіль видобувалася способом випарювання із соляного розсолу. Для Міхала Мужила тривале старостування у Коломиї стало джерелом готівки, яку він отримував віддаванням в ореду різних мит у цьому старостві. Для прикладу, галицький каштелян Ян з Княгинин у 1458 р. отримав запис на 195 угорських флоренів від Міхала Мужили та його синів Давида та Міхала на м. Коломиї з передмістям та коломийському цлі[530]. 1459 р. запис на 225 гривень та 320 угорських флоренів, забезпечений коломийським цлом, жупами та іншими земськими і ґродськими поборами, отримав кам янецький підкоморій Зиґмунт Кірдей із Давидківців1. Враховуючи, що подільський воєвода Грицько Кірдей вдруге одружився зЯдвіґою з Бережан, удовою теребовельського старости Яна з Бучача, цей шлюб міг підштовхнути обидві родини до співпраці. Маємо також приклад передачі подільським воєводою і снятинським та коломийським старостою Міхалом Мужилою в оренду однієї з жуп жида- чівському іудею Самсону за 200 гривень у 1466 р? Цей же Самсон у 1469 р. отримав від нього на відкуп і коломийське цло[531] [532] [533]. Ймовірно, що така практика була зумовлена постійною потребою готівки, що змушувала Міхала Мужи- лу вдаватися до таких застав. Потреба у співпраці з ключовими урядниками штовхала представників родини до застави своїх маєтків. Прикладом може бути передача у 1453 р. за 100 гривень міста Борщів з присілком Дунаїв від Міхала Мужили з Бучача для пасованого (рицаря) Гната з Кутищ, який на той час був галицьким суддею[534]. Сам Гнат з Кутищ був земським суддею у 1437-1471 рр., тобто протягом 34 років, і відповідно мав авторитет у місцевому шляхетському соціумі[535]. Старостування на Покутті давало ще й прибуток або контроль у такій специфічній справі, як право вирубки у королівських лісах, яке мав би доглядати староста. У документах, дотичних до Снятина, знаходимо інформацію про букові ліси цього регіону (fagus alias Buk seu Szyrjructuin dederit in silvis Regalibus Napokuczu)[536]. Ще одним місцем прояву співпраці або служби було представлення інтересів родини панів з Бучача у судових справах. Матеріали галицького іроду містять чимало справ, де інтереси того ж таки Теодорика чи його братів Міхала, а особливо Міхала Мужили, представляло ціле ґроно довірених клієнтів і слуг. Щодо останньої групи, то не завжди ми можемо ствердно сказати про їхнє шляхетське походження, адже переважно вони фіксуються за іменем і без означення шляхетського статусу. Так само обережно треба ставитися до самого факту репрезентації в суді, що не може свідчити про клієнтарний зв’язок між репрезентантом і фігурантом справи. Добрим прикладом різноманітної співпраці з Теодориком з Бучача може бути шляхетний Билина, який посвідчений у джерелах від 1441 р. насамперед як бурґграф або замковий воєвода у Язлівці, що було місцем проживання самого Теодорика1. Найімовірніше, він тотожний з державцемЛядави Билиною із Любнича (Bilina de Lubnycza), якая отримав низку записів на самій Лядаві. у 1440-1441 рр.[537] [538], а також запис 60 гривень на а Серебрія у 1442 р.[539] Зв’язок з Бучацькими підкріплюється й тим, що Лядава, за ревізією 1469 р., належала синові Теодорика Міхалові[540]. 1441 р. якийсь Билина отримав запис 100 гривень від Яна та Міхала з Бучача, синів Міхала, на с. Конюшки[541]. Цей же Билина з Любнича 24 квітня 1444 р. передав на користь Теодорика з Бучача села Ля- даву, Кіндинці та Серебрію в Кам’янецькому повіті Подільської землі[542], тобто все, що отримав раніше від короля Владислава Ш на цій території. Також Билина, без означення уряду чи місцевості, процесував у галицькому іроді в 1446 рр. проти шляхтича Петриловського[543]. У1451 р. якийсь Петро Билина був свідком документа галицького земського суду[544]. Отже, для Теодорика з Бучача його клієнти і слуги ставали своєрідним джерелом поповнення власного маєтку. Адже Билина, який був бурґграфом у Язлівці, місці приватної резиденції кам’янецького генерального старости, позбувся майже всіх своїх земських маєтків на території Подільського воєводства. Тут виникає лише одне запитання: що він отримав натомість від свого патрона? Навряд чи уряд бурґграфа був настільки прибутковим, що міг компенсувати такі його вчинки. І насамкінець, про свідків документів Теодорика з Бучача. Загалом збереглося 12 документів, які він виставив як генеральний подільський староста за 1442-1455 рр. Не всі вони містять листи свідків. Але ті привілеї, що їх мають, демонструють нам коло осіб, яких можна зарахувати до клієнтів, слуг та шляхтичів, котрі співпрацюють з Теодориком. До цього переліку варто додати документ від 1436 р., яким Теодорик з Бучача ерегував парафіяльний костел у своєму приватному місті Язловець, а також документи кам’янецього суду за 1444-1449 рр., де розглядалися справи, котрі безпосередньо стосувалися старости. Зазначені в них свідки здебільшого представляють його клієнтарне коло. Свідками ерекційного документа 1436 р. були кам янецький біскуп Павел з Боянчиць, Домарат зі Шлядкова (Domato de Sladkow), кам янецький войський Бартоломей з Близньова (Batholomeo Tribuno Camenecensi de Blisniowa), Миколай з Познані (Nicolao de Poznania), Якуб з Рибич (Iacobo de Rybicz), Томаш Котскович (Thoma Kotskowicz), Славко з Іурки (Slawcone de Gorki), Болеслав з Контрова (Woleslao de Kontrowo)1. Якщо присутність духовної особи є очевидною під час такої акції (враховуючи мізерну кількість католицьких парафій на тогочасній території руських земель Польського королівства), то статус решти осіб демонструє нам доволі строкату картину. Домарат зі Шлядкова був відомою особою на Поділлі. З’явившись тут на початку 30-х років XV ст., він, виходець з Лен- чицької землі, став одним із перших урядників новоствореного воєводства. 1439 р. він фіксується першим подільським земським писарем[545] [546]. Бартоломей з Близньова є єдиною особою з урядом войського протягом усього XV ст.[547] Тобто повторюється ситуація з червоногродським войським Павелом з Петрилова (про це див. вище). Решта осіб не ідентифікується у відомих на сьогодні подільських і галицьких документах. Ще один документ від 1447р., згідно з яким брати Станіслав, Ґрот, Варш, Менцина та Миколай, сини Миколая, заваного Бюдр з роду Равичів, отримували село Тенетники у Галицькому повіті, яке їхній батько тримав доживотно за заслуги у боротьбі з татарами[548] [549]. Свідками документа є Петро (?) Петриловський (?), Ян Зирґош з Кромідова, Ян Блонд та Пйотр з Ґославіц (Ґославля). Серед цього переліку осіб привертає увагу патронім Петриловський. Адже Павел Петриловський є клієнтом родини Бучацьких. Отже, у трьох старостинських документах Теодорика з Бучача фігурують такі свідки: 1450 - шляхетні Павло Нєща (nobilibus Paulo Nieszcza), Миколай Mi- халовський (Nicolao Michalowski), Петро Нешевич (Petro Nieszowicz), Сима Митович (Symma Mythowicz), Сенюта Вербовецький (Suentione Wierzbowiecki), Сенько, писар наш (Sienkone notario nostro)s. Якщо писар Сенько посвідчений у джерелах в 1450-1452 рр., то серед інших свідків заслуговують на увагу Павло Неш, Петро Нешевич і Сима (Семен) Миткович - представники родин, які, на думку Михайла Грушев- ського, належали до давнього місцевого подільського боярства. Перші згадки про них сягають часу Вітовтового володарювання на Поділлі1, про що свідчить, зокрема, запис 1427 р. на 50 гривень подільських напівгрошів Єсь- ку Нешевичу на пустці Ярополкове дворище[550] [551]. Свідок Сенюта Вербовець- кий, можливо, тотожний із Сеньком з Вербівця, який 1439 р. отримав запис на села Вербовець таЛітнівці Кам’янецького повіту (Sienko de Vierzbowcze)[552]. Свідка Миколая Міхаловського ідентифікувати не вдалося: ні він сам, ні це прізвище окремо у тогочасних подільських документах не згадуються. Загалом же серед шести свідків цього документа п’ятеро належали до місцевого боярства. Отже, незважаючи на малу джерельну базу (а маємо ще свідків на старостинських документах Бартоша Бучацького), можна припускати, що Бучацькі оточували себе переважно представниками місцевої шляхти. 1454 - шляхетний Станіслав з Конарова (nobilibus Stanislao de Konarzow), Павло (Paulo...), з Потистовець (... de Potistowce), Миколай Фурман (Nicolao Furman), Станіслав з Волковець (Stanislao de Wolkowce), (?)зПунтровець (?) (Brigono dePu[n]trowce)[553]. Серед свідків цього документа знаходимо знайомого нам Миколая Фурмана, Станіслава з Конарова (Stanislao de Konarzow), можливо - родича Яна Фіоля[554], а також якогось Павла й Станіслава з Волковець. Додаткове уявлення про оточення Теодорика з Бучача надає документ кам’янецького земського суду від 1449 р. ЗО травня 1449 р. земський суд засвідчує, що Ян із Зарваниці обміняв з Теодориком з Бучача, кам’янецьким каштеляном і генеральним подільським старостою, своє дідичне село По- повці (villam Popowce in terre Podolie et districtu Czyrwonogrodiensi super fluvie Dzurzin) на село Костельники1. Отже, свідками цього документа були Борш з Коціни (Borschene de Coczina), Ян Угравський (Iohanne Ugrawsky), Домарат з Балина (Domaratho de Balina), ґродський суддя Ян (Iohanne iudicae castri), Mapacio з Сибиловець (ПІибиловець) (Marassio de Sybilowce) та Ян з Бучини (?) (Iohanne de Bucziny ?). Серед цих осіб точно до старостинського оточення належав ґродський суддя Ян, Домарат з Балина, котрий тотожний з Домаратом зі Шлядкова та Борш з Коціни. До- марата і Борша часто бачимо біля Теодорика. До осіб, які, імовірно, співпрацювали з родиною панів з Бучача, можна зарахувати й свідків документа галицького ґродського суду від 12 березня 1453 р., яким суддя Гнат з Кутищ та Стибор з Васичина, підсудок цього ґроду, посвідчили, що Теодорик з Бучача віддав за 60 гривень шляхетному Миколаю Троякові з Войтовців села Язловче та Бубеничі у Галицькому повіті. Свідками зазначені: шляхетний Завіша з Гнильча (Zauissio de Hnilcze), Станіслав із Завалова (Stanislao de Zaualow), Ян з Бучача (Iohanne de Buczacz), Ян Спічнік (Iohanne Spicznik), Конрад з Кунашова (Cunrado de Cunaszow)[555] [556]. За винятком Яна з Бучача, який є сином Теодорика, решта осіб фігурують у документах галицького земського суду 50-70-х років XV ст. у справах панів з Бучача. Аналогічну номенклатуру земських урядників видно зі свідків документа сина Теодорика Бартоша з Бучача. Так, 5 січня 1456 р. Бартош записав шляхетному Іллі Чернелевичу 20 гривень на с. Ілляшівці. Цей документ теж містить перелік свідків: шляхетні Якуб Яровський воєвода (nobilibus Jacobo Jarowski vaiewoda), Павел Шуфарський (Paulo Schufarski), Миколай з П’ящиць, писар (Nicolao de Piaszczece notario), Петро з Полистовців (Petro de Polistowce), Сахно із Шандрова (Sachnone de Schandrow), Гринько, син Оліфера (Hrynczone Oliphieronisfilio)[557]. Те, що воєвода і писар входили до клієнтарного кола Бартоша, є очевидним. Щодо Миколая з П’ящиць, то укладачі списку подільських урядників називають його кам’янецьким земським писарем і припускають, що до того він міг бути ґродським або особистим писарем старости[558]. Зваживши на ту обставину, що остання згадка про нього як про земського писаря (notarius terrestris) походить від 1483 р.1, а як покійний він фіксується у 1491 р.[559] [560], більш вірогідним здається припущення про те, що свою кар’єру Миколай таки почав як особистий писар, адже у 1445 р. фіксується якийсь Миколай як особистий писар Теодорика[561]. Виходячи з того, що кар’єра у майже 40 років однієї і тієї ж особи є доволі підозрілою, можна припустити, що це різні люди. Іншою важливою обставиною, яка пройшла повз увагу дослідників, є поєднання Миколаєм урядів земського писаря і руського війта у Кам’янці в середині 70-х років XV ст., що було досить нетиповим поєднанням (варто пригадати поєднання подібних функцій Миколаєм Ґібою (Хебдою)[562]) різних його функцій, а також свідчило про його ймовірно руське походження. Так, у кам’янецькій магістратській книзі у 1560 р. був уписаний документ про те, що 25 серпня 1475 р. кам янецький земський суддя Зиґмунт із Новоселищі та підсудок Ян з Боришковець засвідчують, що шляхетний Миколай з П’ящиць, земський писар і війт руський у Кам’янці (nobilis Nicolaus de Pyasnicze notarius terris Camenecen[si] et aduocat[us] iuris Ruthenoru[m] in Camieniecz), записав Анні, доньці Яна Вєлюнського, внучці своєї дружина Анни, дім біля П’ятницької церкви[563]. Сахно з Шандрова (Sachnone de Schandrow), слід думати, був родичем Юхна з Шандрова, який згадується у переліку свідків присяжного акта подільської шляхти у 1439 р.[564] Також серед свідків документа від 18 вересня 1456 р., яким Бартош з Бучача продавав своє село Хмельову Олександрові або Говоркові, бачимо двох подільських земських урядників, підкоморія Миколая з Новоселиці та ловчого Павла Щуковського, а також Міхала з Гуменців, Єжи з Мокси, Грицька з Оринина, Станіслава з Ливкова та Миколая Фурмана[565]. Принаймні Єжи з Мокси і Миколай Фурман від 40-х років входили до оточення Теодорика з Бучача1. Решту свідків можна зарахувати до категорії співпрацівників, які через свій статус, як Кірдей чи Міхал з Гуменців, не були слугами Бартоша. Наприкінці 1456 р. Бартош за 20 кіп подільських напівгрошів записав Миколаєві Бедрихові з Бедриховець на села Кузьмин і Новосілка. Свідками цього документа були кам’янецький підкоморій Лащ, Зиґмунт Кірдей з Оринина, Грицько Кірдей з Оринина,... з Оринина, Міхал з Гуменців, Олехно Ярмолинський, Слабош з Вахньовець та Міхал з Подфіліп я (?)[566] [567]. Можемо припустити, що й інші представники родини панів з Бучача мали аналогічні клієнтарно-служебницькі угруповання, які використовували на особисті потреби. Нижче наведено короткий перелік клієнтів і слут представників родини панів з Бучача, а власне - сина Теодорика Яна. Слуги Яна Бучацького з Язлівця, Підгайців, Монастириськ 1467 - шляхетний Мартин, посланець Якуба Бучацького з Підгаєць на процесі з Катажиною з Гологор, дружиною Анджея з Сенна[568]. 1468 - галицький стольник Павел з Полячого (Paulo de Polaicze Dfo. Halic.) отримав запис 100 гривень на селахХотків та Підлісся від Якуба Бучацького з Підгайців[569]. 1470 - Конрад з Кунашова та Дерслав з Водників (nobil. Cunrad de Cu- naszow et Derslaum de Vodnyky). Якуб Бучацький посвідчив їхню невинність по оскарженню померлого Пйотра Бучацького, свого брата[570]. * * * Отже, серед клієнтів, слуг та співпрацівників родини панів з Бучача бачимо насамперед земських урядників нижнього щабля, представників середньої і дрібної шляхти та місцевого боярства, котрі шукали протекції в окремих представників роду. Перевагою служби у Бучацьких були чималі ресурси, які полягали у передачі у заставу численних сіл зі своїх розлогих маєтків на території Подільського і Руського воєводства й тримання низки ключових урядів, серед яких перше місце займав уряд Кам’янецького генерального старости.