6. Генеалогія роду та родинні зв’язки панів з Бучача (кін. XIV - поч. XVII ст.)

Якщо спробувати простежити генеалогію Міхала Авданця та його на­щадків, то ми побачимо, що, як на реалії другої половини XIV ст., цілком пересічна родина упродовж лише другого покоління стала настільки впли­вовою, що бути в родинних стосунках із нею мали за честь представники найвпливовіших та найзаможніших родин тогочасної Корони Польської.

Тут представлено генеалогію нащадків Міхала Авданця, яка подається далі за гілками його чотирьох синів. Розпис подано, починаючи від старшо­го сина Міхала і закінчуючи наймолодшим Войцехом. В історіографії при­йнято іменувати другого сина Міхалом Мужилою, аби розрізняти його зі старшим Міхалом. Нащадки Теодорика, третього сина, у XVI ст. почали пи­сатися Язловецькими, від головного міста цієї гілки роду.

Отже, Міхал Авданець був одружений з Малґожатою Колянкою. Від цього шлюбу джерела фіксують синів - Міхала, Міхала Мужилу, Теодорика, Войце­ха та гіпотетичну доньку, яка, згідно з переказом, була заміжня за віденським старостою Андрієм Ґаштольдом, внаслідок чого родина Ґаштольдів була адап­тована до гербового братства Абданків. У цьому поколінні є питання лише щодо імені другого з синів Міхала Авданця - Міхала Мужили, якого джерела називають у такий тавтологічний спосіб, аби можна було відрізнити від стар­шого брата Міхала. Адже Мужило - це молдавський або волоський варіант імені Михайло, а в нашому варіанті MixaA Передавання імен представників родини панів з Бучача традиційно пов язується з їхнім католицьким визнан­ням, що, у свою чергу, фіксується від середини 70-х років XIV ст. - фундації Міхалом Авданцем парафіяльного костелу у м. Бучачі.

Лінія Міхала. Пани на Бучачу, Підгайцях, Чешибиші

Дружиною старшого сина Міхала була Ельжбета Княгинська (з Княги- ниць) із Підгаєць (пом.

Третє покоління цієї гілки виявилося останнім. Ян, син Яна, не залишив нащадків. Анна була одружена з белзьким каштеляном Дерславом з Говнова (Угновський з Радзанова)⁴. Доньки Пйотра були одружені: Анна - із львів­ським каштеляном та коронним гетьманом Яном Каменецьким⁵, а Зузанна (пом. 8 травня 1501 р.) зі Станіславом Шафранцем з П яскової Скелі⁶. Ян Анджей (пом. 1509 р.⁷) був одружений з Ядвіґою з Луковлі. Це подружжя

¹ Другим чоловіком Ядвіґи був Грицько Кірдей з Поморян, подільський воєвода. Як його вдова вона була зазначена у справі галицького земського суду 4 червня 1464 р. (mfa. Hedvigy de Brzeszany consorte mfi. Hryczkonis Plti. Podoliens.): AGZ. - Т. XII. № 3174. - S. 294. Втретє вона була одружена із Станіславом Слочилом з Жукова: Ibidem. - № 3155,3156. - S. 293.

² Імовірно, що саме його надгробок був у Переворську (Ппіеворську) до 1905 р. у пара­фіяльному костелі св. Духа. Пшемислав Мрозовський подає інформацію, що це поховання Мі­хала Мужили з Бучача герба Абданк, сина подільського воєводи Міхала, померлого у 1450 р.: Mrozowski P. PoIskie nagrobki gotyckie. ~ Warszawa, 1994. - № II. 106. ~ S. 286. Але в Міхала не було сина Міхала Мужили.

³ В акті конфедерації, виставленому 3 травня 1439 р., серед 168 шляхтичів краківської, сан- домирської, люблінської і руської земель бачимо: «..Joannes et Michael de Buczacz...»: Prochaska A. Konfederacya Spytka z Melsztyna. - Lwow, 1887. - S. 86. Така послідовність імен наявна лише серед дітей старшого з братів Міхала.

⁴ Уряд каштеляна тримав у 1495-1508 pp.: Urz^dnicywojewodztwabelskiego і ziemi chelmskiej XIV-XVIIi wieku. Spisy. - № 48. - S. 32.

⁵ 3 цим урядом він був у 1509-1511 pp.: Urz⅞dπicy wojewodztwa ruskiego ХІѴ-ХѴІП wieku. Spisy. - № 836. - S. 116. Так званим коронним гетьманом був принаймні від 1503 p.: Urz^dnicy Centralni і nadworni Polski XIV-XVIII wieku. Spisy. - № 119. - S. 42. Див. також: Spieralski Z. Ka- Hiieniecki Jan h. Pilawa (ok. 1463-1513) // PSB. - Т. XI. - Wroclaw etc., 1964-1965. - S. 512-513.

⁶ Див.: Sperka J. Szafrancowie herbu Stary kon. -S. 486. Зюзанна була першою дружиною Станіслава Шафранця. Шлюб відбувся перед 29 січня 1494 р. Похована у парафіяльному костелі св. Вавжиньця в Сулощовій. Пізньосередньовічний надгробок був знищений у 1933-1939 рр. Зображення надгробка див.: Mrozowski P. Polskie nagrobki gotyckie. - Illustracja. № 114.

⁷ Смерть Яна настала в м. Тімішоара, коли він повертався з дипломатичною місією зі Стам­була. Див. розлогий лист Станіслава Турецького до короля Сиґізмунда I: Acta Tomiciana. - Т. І. - № XXVIL - Р. 44. «Dominus Joannes Buczaczky quod jam credo ad notitiam Mtis. vre. pervenisse, Constantionopoli rediens, vitam cum morte commutavit, sepultus esse dictur in Temeszvar, induciis tamen не залишило нащадків. Ян Фелікс (пом. 1507-1509 рр.) був неодружений. Якуб (пом. 1541 р.) зробив духовну кар’єру. Беата (від 1507 р. - пом. перед 1515 р.) була одружена з белзьким каштеляном Єжи Крупським з Орхова¹. Останньою представницею цього покоління була Катажина, котра була дружиною Яна Творовського (пом.

Лінія Міхала My жили з Бучача

Міхал Мужило був одружений двічі. Двожачек подає, що ім’я його першої дружини було Ядвіґа, а другої - Катажина (з нею він мав п ягеро дітей: Міхала, Яна, Давида, Катажину та Малґожату). Старший Міхал був одружений з Зо- фією із Коморова і не залишив нащадків. Ян був одружений з Барбарою, яка була вдовою по Миколаю з Княгиниць (дружиною дядька Міхала була Ельжбе- та з Княгиниць). Давид був одружений з Беатою з Опорова. Доньки Міхала My- жили одружилися: Катажина - з Анджеєм Фредром з Плешовиць, котрий був подільським воєводою⁴, аМалґожата була одружена тричі: вперше - за Микола- єм Кмітою з Дубецька, вдруге - із Станіславом зЯричова, а втретє - зЯрушком, сином львівського міщанина Фридерика, що було явним мезальянсом для пред­ставника родини панів з Бучача на другу половину XV ст.

Третє покоління нащадків Міхала Мужили теж виявилося останнім. Ідеться лише про дітей Давида та Беати з Опорова, які мали синів Міхала, Станіслава та Яна (усі померли після 1489 р.) та доньок Катажину, заміжню за Пйотром Олеським, Беату - за Анджеєм Прокопом з Гвіздця Гоздським та Анну - за Яном Сененським з Гологорів.

cum Turco factis». Про результати цієї місії див.: KolodziejczykD. The Ottoman-Polish Diplomatic Relations (15th—18th Century). An Annotated Edition of Ahdnames and Othe Documents // The Ottoman Empire and its Heritace. Politics, Society and Economy / Ed. By S. Faroghi and H. Inalcik. - Vol. 18. - Leiden, Boston, Kδln, 2001. - P. 113-114. - Footnote 46.

¹ На уряді белзького каштеляна змінив свого свояка Дерслава і тримав його до 1515 р., коли пере­йшов на львівську каштелянію. Вершиною урядницької кар’єри був уряд белзького воєводи у 1533­1543 рр.: Urz⅞dnicy wojewodztwa belskiego.

² Першим шлюбом Ян був одружений з Гоздзькою. Кар’єра почалася з уряду галицького підчашія та підстолія у 1514-1519 рр. З 1519 р. кам’янецький каштелян, а з 1543 - подільський воєвода: Urz⅞dnicy podoslcy XIV-XVIII wieku. Spisy. - № 197. - S. 66; № 635. - S. 145.

³ BCzart. - Sygn. 1725/IV. - S. 222,230.

⁴ Анджей Фредро був галицьким каштеляном у 1464-1471 рр., кам’янецьким генеральним старостою у 1475-1476 рр. і подільським воєводою у 1472-1476 pp.: Urz^dnicy podolscy XIV- ХѴІП wieku. Spisy. - № 548. - S 129; № 625. - S. 143.

Лінія Теодорика з Язлівця, Мартинова, Монастириськ

Найтривалішою в часі виявилася лінія по Теодорику. Те, що Теодорик був дідичем Язлівця, позначилося на йменуванні його нащадків. Його внуки, аби не виникало плутанини та й для підкреслення власного статусу, почали писатися з Язлівця Язловецькими та Монастирськими (спадок по Катажи- ні з Мартинова). Сам Теодорик був одружений двічі. Першою дружиною була невідома особа, а другою вже згадувана Катажина з Мартинова, донька Крчона (Krczon)¹. Синами Теодорика були Бартош, Міхал, Ян, а донька­ми - Анна, Ельжбета, Малґожата. Можна припустити, що Бартош та Міхал були синами від першого шлюбу, адже Ян писався з Монастириськ (на яких був запис Теодорика для Катажини), імовірно, для розрізнення з Міхалом, з яким вони у 1469 р. вчинили поділ батьківських маєтків^{[572] [573].}

Бартош, загинувши у 1457 р., не мав нащадків. Міхал (пом. 1511 р.) був одружений двічі. Вперше з Ельжбетою з Ходоровставу, донькою жидачів- ського та стрийського старости Юрші^[574], а вдруге (після 1489 р.) зЯдвіґою Xo- децькою (пом. після 1508 р.). Ян, котрий писався з Монастириськ (пом. після 1471 р.), був одружений з Барбарою Олеською (другий шлюб з Олеськими). Донька Анна вийшла заміж за Менжика Прухницького.

Від шлюбу Міхала та Ядвіґи з Ходчі народилися діти Теодорик та Ди­митр, аЯн та Барбара Олеська мали сина Миколая.

Теодорик, названий на честь діда (пом. після 1518 р.), був одружений з Катажиною Колянкою з Далейова (пом. після 1544 р.) (другий шлюб з цією родиною), мали дітей - сина Єжего (пом. у 1542-1543 рр.) та доньку Анну (була одружена з Єжи Давидовським), а Димитр (пом. 1513 р.) помер, не залишивши нащадків. У Миколая Язловецького, або Монастирського (пом. 1555 ρ.), з Євою Подфіліпською було троє дітей: син Єжи та доньки Друзяна (за Якубом Потоцьким) та Анна (імовірно, двічі заміжня: вперше - за Бжеським, а вдруге - за Цьолком).

Останнє покоління нащадків Міхала Авданця - це діти Єжи Язловець­кого (пом. 1575 р.) та Ельжбети Тарло. Вони мали синів Міхала, Миколая, Пйотра Анджея, Героніма та доньок Ельжбету, Катажину, Анну та Ядвіґу.

Міхал (пом. 1584 р.) був одружений з Катажиною з Ольхівця Свирчув- ною. Його брат Миколай (пом. 1595 р.) був одружений тричі: першим шлю­бом - з Катажиною Гербурт, другим - з Анною Сенявською (пом. 1586 р.) і втретє - з Олександрою Тишкевич (пом. після 1595 р.). Пйотр Анджей не за­лишив нащадків. Найгучнішим шлюбом синів гетьмана був союз молодшого брата Героніма (пом. 1607 р.) з княжною Елеонорою Острозькою, донькою краківського каштеляна Януша. Доньки ж були, відповідно, заміжні: Ельжбе- та - за Якубом Претвичем, сином Бернарда; Катажина - за Яном Вольським з Підгаєць, Анна - за Мартином Чурилом, а Ядвіґа - за Анджеєм Белжецьким.

Лінія Войцеха

Про те, що у другому поколінні панів з Бучача був ще й четвертий брат Войцех, дізнаємося з акта повторної фундації для костелу в Бучачі, який було виставлено братами. Він згаданий другим на листі свідків після Пран- доти Копичинського з означенням «наш брат Войтко» (Woythkonefratre nostro)¹. Щодо нього постає кілька запитань. Чому він тоді не фігурує серед співвиставців цього документа, який виставлено від імені Міхала і Теодо- рика, власників Бучача? Чому його вміщено на листі свідків не на першому місці, де першість віддано Прандоті з Копичинець, який був присутній і під час попереднього акта, зробленого батьком братів? Чи, можливо, він ще не був повнолітній? Адже після нього подано лише урядників з Бучача - Міха­ла, воєводу та Януша, війта^{[577] [578]. Ще раз бачимо його серед свідків документа, виставленого у Галичі 15 серпня 1418 р. (Воитоко пана Старостинъ брат) братом Міхалом, на той час галицьким старостою[579]. Останнім документом,}

де згадується Войцех, є, власне, фундаційний документ костелу у Петликів- цях, виставлений ним 14 серпня 1421 р., де він фігурує як дідич цієї місце­вості (Albertus heres de Peklikowcze Oppido nostro)^[580].

* * *

Родина панів з Бучача протягом останньої третини XIV - першої поло­вини XVII ст. зробила карколомну кар’єру в ієрархії шляхетського соціуму на руських землях Польського королівства. Від нікому не знаного рицаря Міхала Авдаця, котрий з’являється або «виринає з джерел» на початку 70-х років XIV ст. у середовищі, яке походило з оточення князя Владисла­ва Опольського, намісника короля Людовика в руському домені короля, і до Єжего Язловецького, коронного гетьмана.

Посідання ключових урядів на прикордонні зробило представників роду одними з найвпливовіших родів у XV ст. на руських землях Польсько­го королівства. їхня дієва участь у поверненні Поділля під руку Яґайла у 1430-1431 рр. була гідно оцінена королем. Отриманий Теодориком з Бу­чача у 1442 р. уряд кам’янецького генерального старости став вирішальним у його домінуванні не тільки в Подільському воєводстві, а й у міжнародних справах із сусіднім Молдавським князівством.

Певна «втрата» впливу наприкінці XV ст. позначилася на шлюбах пред­ставників роду, коли партнерами виступають служилі шляхтичі - не тіль­ки місцеві, а й прибулі. Ренесансом роду стала позиція нащадків Теодори­ка з Бучача, котрі у XVI ст. прибирають для себе прізвище Язловецькі і де вершиною кар’єри був уряд польного гетьмана для Єжего Язловецького та шлюб його сина Героніма з Елеонорою, донькою князя Януша Острозького.