Що таке Галицько-Волинська держава?

Коли говоримо про' Галицько-Волинську державу, ма­ємо на думці князівство чи королівство, що витворилося на переломі 12. та 13. віків у Західній Україні, з головними центрами на Волині й у Галичині, зусиллями князя Романа Мстиславича Великого та його синів: короля Данила й кня­зя Василька, при активній співпраці княгині Анни Романо- вої, жінки князя Романа.

Тому, що названа держава сформувалася не раніше 1199. р. та проіснувала до 1349. р., а в трохи зміненій формі й довше, ми маємо право поставити питання не тільки про те, при яких умовинах почала існувати така велика держав­на організація, але й вивчити історію тих політичних фор­мацій, що існували на території Галицько-Волинської дер­жави ще до її створення. Вивчання історії Галичини й Воли­ні до їх злуки в одне політичне ціле — це немов вивчання передісторії самої Галицько-Волинської держави. Тому докладне простеження окремих етапів розвитку держав­ного буття на західніх землях України є нашою пер­шою задачею. Розвій подій зовсім безперечно каже, що Галицько-Волинська держава є продуктом органічного росту українського народу взагалі, не тільки його захід- ньої вітки. Іншими словами, коли ми говоримо про Галиць­ко-Волинську державу, маємо вже підсвідомо' на думці ту суму державно-політичних прагнень, що виявилися до кінця 12. ст. в галицькій та волинській землях, плюс, оче­видно, ту велику скількість багатющого політичного до­свіду, що його нагромадив український народ, як творець, і довгі віки господар української версії східноєвропей­ської імперії — Київської Русі.

Останні археологічні досліди професорів Пастернака та Смішка виявляють, що в західньо-уюраїнських землях, у ча­сі Різдва Христового, зустрілися дві важні, відомі ще довгі віки, а подекуди й до сьогодні, торговельні шляхи — один на захід, у Ґаллію, а другий у Мезію та Близький Схід, здовж Дністра. З надрайнських провінцій Римської імперії спро­ваджувалися на наші землі вина в дорогих посудах, фра­гменти яких знайдено коло історичного Звенигорода. До того в різних місцях на Західній Україні знайдено великі скарби римських монет. Дані про жваві торговельні зно­сини з зовнішнім світом вказують на повільне витворю­вання вищих форм політичної організації; торговля ви­магає правних норм, апарату й тривкого миру, зате дає добробут, розширює політичний горизонт, нищить мури провінційної ізоляції. Під тим останнім оглядом можна по­рівняти торговлю хіба тільки з мандрівками народів. За- хідньо-українські землі зазнали й цього.