Руїнам Телапіли більше 2700 років
Місто-фортеця Телапіла, можливо, виникло останнім із міст, заснованих кіммерійцями, послідовниками Ора.
Точна дата його виникнення не відома, можна вважати, що це останні десятиліття VIII віку до Р.Х., оскільки вона згадується в клинописних аккадських текстах на початку VII століття. до Р.Х.. Як і всі інші невеликі міста, збудовані кіммерійцями на узбережжі, належать до укріпленої системи оборони Кіммерійського царства, до якого входили й автохтони – племена турів-русів (самоназва айдайнляни – люди гір і неба, а грецька назва – таври, тобто бики). Місто мало в перешийку півострова Козачого (Маячного) вежу для візуального огляду рубежів, яку при розкопках відкрив М.М. Печенкін і оборонні стіни товщиною 4-5 метрів. Проводячи археологічні розвідки, згаданого грецьким істориком Страбоном Старого Херсонесу, Печенкін, а потім і Жеребцов виявили, що вежа з бойові стіни, що примикали до неї, збудовані за античних часів і нічого спільного з планами грецьких міст-колоній не мають. Дві поперечні стіни і житлова частина гавані, що раніше помилково вважались грецьким акрополем, належать до античних споруд. Крім того, під шаром грецьких аграрних пам’яток (виноградників) Печенкін знайшов ще один, більш раніший аграрний прошарок. Вчені встановили, що Козачий (Маячний) півостров не був первинною хорою греків. Дослідженння 61 із 100 наділів Жеребкіна підтвердило, що будівлі не тільки різного призначення, а і збудовані в різний час в межах тисячоліття.
Отже, на місті старого Херсонесу існувало кіммерійське місто Телапіла, рештки якого до сьогодні збереглися.
Місто було збудоване до грецької навали. Археологічні відкриття 30-х років минулого століття, проведені професором К.Е. Гриневичем, чомусь замовчуються. Дослідження були проведені під водою в районі давньогрецької колонії – Херсонесу I. Працюючи в скафандрах, водолази детально обстежили і виміряли кладки житлових будівель, веж і інших споруд на відстані 70 метрів від берега. Грекам про частину затопленої Телапіли не було відомо. Вони на протязі всього панування в Херсонесі використовували уміння автохтонів-рабів у будівництві укріплень, виноградарстві, виноробстві і розширювали свої володіння на півострові.Ще залишається невідомою назва кіммерійського поселення біля підніжжя гори Баба. Відомо тільки те, що фортеця була стерта грецькими колоністами, про що місцеві племена говорили з великим жахом, як про злочин проти Бога і людей. Можливо, це був Кімерчак, відновлений царем скитів Скілуром і названий Хабоном.
На сьогодні на території Севастополя проводиться дослідження двох античних пірамід – 40-метрових храмів, які без сумніву можуть відкрити найдревнішу належність півострова.
Не зовсім досліджений під горою Агармиш кіммерійський Левопіль, зародження якого сягає 900 років до Р.Х. в часи кизил-кобинської культури. Ми знаємо це місто під йменням Старий Крим і ще тюрське – Сал-Хат. Та автохтонні кіммерійські племена визначили його, як поселення жахливого саблезубого печерного лева, що в ті часи був господарем кримських просторів. У 7 ст. до Р.Х. скіфи продовжили своє поселення південніше від „міста лева”, де на цей час знаходиться водосховище. У 1221 році монголотатари поруч розбили свій табір і поселення перейменували на Ексі-Крим „старий рів”. Незначні розкопки стверджують, що мешканці цього міста – кіммерійці – були орачами.
Російський учений Є.В. Марков особисто досліджував усі відомі два століття назад пам’ятки культури Криму. Він описує храми Палат-гори: „Я раптово потрапив в понуру і таємну індійську пагоду. Високі склепіння ховалися у темряві.
Звиті візерунками колони, неначе сплетені з коралів цілими букетами піднімались наверх стінами і кутами. Їх розписала якимись чудернацькими візерунками невідома рука. Стояли величезні престоли, потворні кам’яні ідоли: то коротенькі і почварно товсті із круглими грудьми; то високі, як стовпи і колони. Один підземний храм іде слідом за попереднім і ці підземні капища здаються ще таємничішими...”У багатьох географічних назвах Криму закладено древню етнічну спорідненість за тими глибинними фактами, що сягають палеолітичної доби, коли Ай-Айя означало Небо, Урай чи Рай – Дух Сонця, Су – вода. Багато назв гірських вершин Криму античні кіммерійці пов’язали з небом, як і свою самоназву – ай-дан-йлянці (діти неба і богині Дани, пізніше Діви). Назва ауткінського водоспаду Учан-Су означає летюча вода, Су рож – місто води і сонця, ріка Сула – жива вода.
А що означала назва міста Телапіли? Назва складається із двох слів: Тела і піла, як більшість назв населених пунктів того часу. Тела, теле (telе) – далеко. В ужитку ми часто зустрічаємо подібні складні слова теле-бачення (далеке бачення), Друга частина складного слова в назві міста звучить піла (pilos), або піль – городище, укріплення. Отже, розгадка назви міста ніяких складнощів не викликає. Назва означає дальнє городище. І дійсно, воно містилось на окраїні Кримського півострова.
