Розвій політичної системи України
В цілому комплексі подій довкола цієї невдачі є, одначе, кілька цікавих моментів, які варто бодай пригадати.
Важніше других, це те, що в Україні, в першій четвертині 13. ст., існувала вища, сказати б, понадудільна, система політичних взаємин, а саме: ліга трьох Мстиславів, т.
є, галицького, київського та чернігівського князів. Видно, на той час февдальні усобиці такого типу, як вони існували в 1140. та 1170. рр., уже ставали поволеньки пережитком й провідні політичні круги оглядалися за новими способами вищої політичної організації краю. Після протисуздаль- ської ліги Ізяслава Мстиславича та вже чистоукраїнської політичної системи Рюрика Ростиславича в 1190. рр. — це ще один крок у напрямку об'єднання південноруських князівств в одне державне ціле. Характеристичне, що ліга трьох Мстиславів пережила й Калку; тому, що київський та чернігівський князі загинули в бою, в Києві засів Володимир III. Рюрикович, а в Чернігові — згадуваний уже Михайло Всеволодович. Оба вони надалі визнавали „моральний провід” Мстислава Удатного. Дивно вражає ця повага до галицького князя, який не був ані жадною спеціальною індивідуальністю, ані зручним політиком, і вся добра слава якого спочивала на воєнній репутації й силі князівства, яке очолював.З другого боку ми бачили, що спілка Володимира Рюриковича з обома другими партнерами не тривала довго й у 1230. рр. Володимир та Данило творять власну, регіональну „вісь” — Володимир Волинський — Київ.
Слід відмітити, що з нових українських істориків, І. Холмський, висловив недавно подібну думку. В Київській Русі виринали свіжі сили і держава відроджувалася чи, може, перероджувалася. Князі володіли вже спокійно довгі роки: Мстислав Романович (1212-1224), Володимир Рюрикович — (1224-1238). До остаточної руїни довів Україну новий ворог, •— татарин.
Татари зачали знов давати про себе знати по згорою десяти роках.