Роман Мстиславич на Волині. Спроба захопити Галичину
У 1188-9. PP-, після смерти Ярослава Осьмомисла, Роман пробував захопити Галичину. У Володимирі, зокрема після короткого побуту в Новгороді, мусіло Романові бути затісно, бо ж решта Волині була повна Мстиславичів і їх стриєч- них братів.
Тому зовсім природно, що зір Романа звернувся на Галичину, де династичні відносини після смерти Ярослава були доволі непевні. Батько Романа, Мстислав, був останнім Мономаховичем із волинської лінії, що за ціль свого життя вважав київське княження. Київ мав давно за собою свої найкращі часи. Відоме зруйнування 1169. р. суздальськими, смоленськими та чернігівськими військами завдало тяжкий удар і матеріальному добробутові, і політично-моральному авторитетові Києва. Та все таки, під кінець 12. ст. Київ мав своє значення і свою ціну серед українських князів. За нього завзято змагалися, після смерти Романо- вого батька Мстислава, князі з смоленської лінії Монома- ховичів і чернігівських Ольговичів. Роман легко міг вмішатися в розгривки довкола київського престола, тим більше, що робив це не без успіху його дядько Ярослав Ізяславич у 1170. рр. Та замість того Роман зацікавився сусідньою Галичиною. Вибираючись до Галичини, Роман зрікся на користь брата, Всеволода белзького, рідного Володимира, і ще й присягнув, що ніколи не домагатиметься звороту Володимирської волости. Очевидно, Роман був певний успіху, бо в нього були зв’язки з групою бояр у Галичі. Замало знаємо про ту групу, хоч цікаво було б знати, яка була її політична й соціяльна програма, але вона не могла бути надто сильна. Партій у Галичині після смерти Ярослава було багато, а неуспіх Романа у 1189. р. вказує, що сильних прихильників у Галичі він не мав.Не змігши засісти в Галичі, Роман заходився повернути собі легкодушно выступлений Всеволодові Володимир. Всеволод, покликуючись на умову, не звертав Романові його давньої волости, і Романові прийшлося втерти багато поту, щоб повернути собі свій володимирський уділ.
Вирішну допомогу подав був йому при цьому його тесть, Рюрик Ростиславич, київський князь з смоленської династії. Рюрик — це була замітна особистість на тлі тодішньої української дійсности. Від 1194. р. він був безконкуренцій- ним авторитетом між українськими князями (перед тим він ділився владою з Святославом чернігівським), і ролю зверх- ника, бодай теоретичного, руських князів, брав незвичайно серіозно. Вже 1195. р. він скликав у Києві конференцію Ростиславичів смоленських та Ізяславичів волинських та надав представникам обох відламів роду Мономаха уділи в „Руській землі” (т. є, в границях властивого Київського князівства). Самому Романові, зятеві Рюрика, припав Top- чеськ і землі над рікою Россю, в південній Київщині. З різних причин ту часть Романа в „Землі Руській” треба мати на оці. Характеристичною рисою з’їзду 1195. р. було те, що на нього не був запрошений Всеволод Юрієвич суздальський. Процес органічного розвою володимиро-суздаль- ських земель пробігав зовсім іншими шляхами від українського, і в тому часі Суздаль жив зовсім окремим життям.
Еще по теме Роман Мстиславич на Волині. Спроба захопити Галичину:
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -