ПРИМІТКИ АВТОРА

1. П. Мрочек-Дроздовский, Изслѣдованіе о Русской Правды, вип. П, Москва 1885, ст. XXXIX.

2. Н. Калачов, Предварительнія юридическія свѣденія для полнаго объясненія Русской Правды, Санктпетербург (СПБ) 1846.

3. В. Сергеевич, Лекціи и изслѣдованія по древней исторіи русского права: Русская Правда. 4-е изд., СПБ 1910, ст. 50.

4. Калачов 1880, ст. 72.

5. E.S. Tobien, Sammlung Kritisch bearbeiter Quellen der Geschichte des Russischen Rechtes. BJ.: Die PrawdaRusskaia, Dorpat 1844.

6. Н. Калачов, Текст Русской Правды на основаніи 4-х списков разных редакціи, Москва 1846, ст. 43-48.

7. Мрочек-Дроздовский, ст. ІХ-ХП.

8. Там же, ст. ХШ-ХХѴП.

9. Там же, ст. ХХѴП-ХХХП.

10. Сергеевич, ст. 60-74.

И. Там же, ст. 60.

12. Там же, ст. 61.

13. Там же, ст. 62.

14. Там же, ст. 63.

15. Там же, ст. 64.

16. Там же, ст. 64, примітка 1.

17. Там же, ст. 65.

18. Там же, ст. 66.

19. Там же, ст. 71.

20. Там же, ст. 80-86. Цю класифікацію списків та історію тексту Руської Правди зовсім прийняв до своєї капітальної студії Leopold K. Goetz. Див. Das Russische Recht, 1.1, Stuttgart 1910.

21. Я наводив погляди лише тих істориків права, що Руську Правду досліджували спеціально. Загалні курси Исторіи русского права я свідомо обминав, бо вони, як лише підручники, не подають нічого нового з історії тексту Руської Правди, а засновують свою інформацію на більш оригінальних студіях. Варта було ще навести позиції таких учених як (1) Н. Дювернуа, Источники права и суд в древней Россіи, Москва 1869; (2) R. Hube, “Historyja formowania Prawdy Russkoj”, як додаток до першого тому його Historyja prawa karnego Russkiego', (3) М. Максимейко, Опыт критическаго изсли- дованія Русской Правды, вип. I, Харьков 1914; але я цих студій у Празі не знайшов.

22. Калачов 1880: Введеніе, уступ П, ст.

23. Мрочек-Дроздовский, Передмова, ст. Ш.

24. В. Данилевич, „Слово перевесь в Русской Правды**, Сборник статей в честь граф. ПС. Уваровой, Москва 1916, ст. 116.

25. А. Соболевский, „Двѣ редакціи Русской Правды**, там же, ст. 17-23.

26. Н. Карамзин, Исторія государства российского, т. П, Санктпетер- бург 1818, ст. 46-65 (і примітки до них на ст. 65-108.)

27. Г. Розенкампф, Обозрѣніе Кормчей книги, СПБ 1839, т. 141-159.

28. Д. Дубенский, Русскія достопамятности, т. II, Москва 1843, Передмова.

29. В. Ключевскій, Курс русской исторіи, т. I, Москва 1904, ст. 277.

30. Соболевский, ст. 20.

31. Там же, ст. 21.

32. Там же, ст. 22.

33. Е. Карский, Русская Правда по древнейшему списку, Ленинград 1930.

34. Списки: Троїцький, Пушкінський, Археографічної Комісії, Кормчої збірника Ф. Толстого, Карамзінський.

35. Карский, ст. 8.

36. Там же, ст. 10.

37. М. Максимейко, „Система Руської Правди в її поширеній редак­ції⁴*, Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права, вип. II, Київ 1926, ст. 50-73; „Про смердів Руської Правди**, Праці Комісії..., вип. ПІ, Київ 1927, ст. 59-82; „Інтерполяції в текстові поширеної Руської Правди**, Праці Комісії..., вип. VI,Київ 1929, ст. 1-34;,Закупы Русской Правды**, Наукові записки науково-дослідної катедри історії української культури, Н. 6, Харків 1927, ст. 27-48.

38. М. Владимирский-Буданов, Обзор исторіи русскаго права, изд. 5, Киев 1907. Він же, Христоматія исторіи русскаго права, изд. 5, Киев 1899.

39. В. Чернов, „До питання про редакції Руської Правди**, Науковий збірник, т. ХХХП, Київ 1929, ст. 3-19.

40. Чернов, ст. 18.

41. Там же, ст. 19.

42. В. Любимов, „Палеографическія наблюденія над Троицким списком Русской Правды**, Доклады АН СССР, Н. 6, Ленинград 1929, ст. 109-114.

43. С. Юшков, Руська Правда, Київ 1935, Сторінка наголовку.

44. Там же, ст. Ш.

45. В. Любимов, „Списки Правды Русской**, у Б.Д. Греков, гол.

46. Сюди належать: (а) Текст і варіянта 50-ти списків, що зібрані в праці Калачова (ст. 79-138 першого видання 1846-ого р.; ст. 127- 230 другого видання 1880-ого р. Див. прим. 2.) (б) Три нові списки Мрочека-Дроздовського - Румянцевський, Чудівський і Беляева, видані ним 1885-ого р. (див. вище, прим. 1). (в) Чотирнадцять нових списків видані Карським 1930-ого р. (див. прим. 33). Крім цих основних видань тексту Руської Правди, я користувався ще виданнями поодиноких списків: (1) К. Калайдович і П. Строев, Русскія достопамятности, т. І, СПБ 1815. (2) П. Строев, Софіевскій Временник, Москва 1820. (3) Д. Дубенский (див. прим. 28). (4) Н. Калачов (див. прим. 6). (5) И. Лазаревский і Я. Утин, Собраніе важнейших памятников по исторіи древняго русс­кого права, СПБ 1859. (6) Новгородская лѣтопись по Синодаль­ному харатейному списку, СПБ 1888. (7) Полное собраніе русских лѣтописей, томи VI і XVI (видання Археографічної Комісії). (8) М. Владимирский-Буданов Христоматія..., (див. прим. 38). (9) Б. Никольский, Христоматія по русской исторіи. (10) Р. Лащенко, Академічний список Руської Правди, Прага 1925. (11) Б. Греков (див. прим. 45). (12) С. Юшков (див. прим. 43). (13) М.Н. Тихомиров, Пособие для изучения Русской Правды, Москва 1953.

47. Цей список найраніше став об’єктом видань і наукових студій, і вважається неоправдано найдавнішим (що заховав найпоправні- ший текст) і найпопулярнішим у науці. Його вперше відкрив російський історик Татіщев у Новгородському літописові і р. 1738 подав оригінал до Російської Академії Наук. Щойно р. 1767 його вперше опублікував Шлєцер, і спричинився до того, що він став об’єктом наукових студій аж до найновішого часу. Див. Греков, ст. 67-73.

48. Раніше видання: П.И. Савваитов, ред., Новгородская лѣтопись по Синодальному харетейному списку, СПБ 1888. Тепер див. Греков, ст. 77-81.

49. Після Синодального сп. 1282 р. найпопулярніший серед видавців і дослідників був Троїцький список.

50. Цей старинний список давно приваблював до себе особливу увагу видавців і дослідників. Вперше його текст був виданий р. 1815 К. Калайдовичем і П. Стростим (Русскія достопамятности, т. І); потім перевидавали його: A. Kucharski, Pomniki Prawodawstw Slowiansldch, Warszawa 1838; J. Ph. Ewers, Das dlteste Recht der Russen, Dorpat 1826. Крім того з рукопису передрукував, змодифікував і доповнив варіянтами Н. Калачов у часто згадуваній праці. Позатим див.: І. Срезневский, Палеографический снимок текста Русской Правды по Новгородскій Кормчей книги XIII в., СПБ 1888; Мрочек-Дроздовский (див. прим. 1); Владимирский-Буданов 1899 (див. прим. 38); Карский (див. прим. 33); Юшков (див. прим. 43); Греков, 121-133 (найкраще видання).

51. Цей список був надрукований у Ш томі Продолженіе древней рос­сийской Библіофики (1788, ст. 16-45). Автор В. Крестінін переписав його із Кормчої книги написаної „стародавним гарним уставним письмом⁴⁴ але не визначив точніше часу. Список переховувався спочатку в Благовіщенській церкві Сольвичегодська, потім у приватного мешканця міста Архангельська. Тепер в Москві, рукопис

ч. 798 Державного Історичного Музею: див. Греков, ст. 57, 201-209.

52. Текст цього списка був виданий Лубенським (див. прим. 28), з докладним і добрим на ті часи коментарем, примітками і варіянтами відомих йому списків Правди. Тепер див. Греков, ст. 277-292. Список покладений мною в основу тексту Руської Правди: див. Прилога.

53. Цей список дуже збігається із списком виданим Археографічною Комісією в т.зв. „Додатках⁴* до Новгородської літописи (див. прим. 46). В цім виданні і в праці Курського (прим. 33) подаються різні сторінки рукопису, в якім список Правди знаходиться і різні значки під якими вони групуються в каталозі.

54. Це один із найпопулярніших списків серед учених і дослідників Руської Правди. Вперше опублікував його Калачов (Текст 1846) і він уміщується майже в кождій хрестоматії з історії російського права. У Грекова (ст. 345-362) подані лише варіянти цього списка.

55. Список Оболенського вперше був опублікований Н. Калачовим (Текст 1846). Поодинокі статті з цього списка Калачов подає пара­лельно до свого звідного тексту Правди (див. примітка 2: 1846, 1880). Див. Греков, ст. 267-268, і варіянти на ст. 269-272.

56. Ч. 29 у Калачова. 30-тя стаття Грекова відповідає 24-ій ст. Калачова.

57. Калачов, Текст 1846.

58. Калачов 1880, ст. 193.

59. Там же. Списки що в Калачова зазначені числами 33 і 34, я тут і дальше зазначую числами: 70 і 71.

60. У Калачова 23-я (Текст 1846). В Троїцькому спискові Широкої Правди в цім виданні статті числяться Калачовим арабською нумерацією.

61. Нумерація звідного тексту в студії Калачова (1846, 1880) переве­дена римськими числами.

62. В цім прикладі я навів статтю із Синодального списка на підставі видання Грекова (ст. 124-125), щоб уникнути звідні модифікації в праці Калачова.

63. Калачов 1880, ст. 221.

64. Наводжу текст з видання Грекова, ст. 125. Див. також ст. 248 (і примітки 24, 30), ст. 269.

65. Після продажи додано на полі: бесчестіе ємоу платити (див. Греков, ст. 248, примітка 25).

66. Греков, ст. 248, примітка 30.

67. Греков, ст. 269.

68. Розенкампф, ст. 151-152.

69. Греков, ст. 242.

70. Калачов, Текст 1846.

71. Розенкампф, ст. 151-152.

72. Калачов 1880, ст. 251.

73. Там же, ст. 220.

74. Греков, ст. 231, 262-263.

75. На жаль, Кормча Книга з текстольоґічного становища ще недосліджена; текст її ще не опубліковано в усій повноті. Студія Г. Розенкампфа із 1839, хоч єдина але так застаріла, що про Кормчу Книгу не дає потрібного уявлення, особливо щодо її тек­сту, змісту, та про порядок статтей. Отож тяжко щось більше ска­зати не мавши доступу до сховищ рукописів.

76. Мрочек-Дроздовский, ст. 2-31: Про слово Правда. Староруське поняття щодо права в його різних проявах. Правда - це право, правомірність, справедливість.

77. Тихомиров 1953, ст. 25-26.

78. Див. про це: (1) Н. Загоскин, Уставныя грамоты XTV-XVI cτ., вип. I- П, Казань 1875-1876; (2) Владимирский-Буданов 1907, ст. 217-222; (3) М. Дьяконов, Очерки общественного и государственного строя Древней Руси, СПБ 1908, ст. 207-215.

79. Н. Павлов-Сильванский, Феодализм у древней Руси (Сочинения, т. Ш), СПБ 1910, ст. 192.

80. Згадані праці Владимирського-Буданова і Дьяконова (див. прим. 78).

81. А. Сергеевич, Русскія юридическія древности, т. I, СПБ 1902, ст. 99- 169, 179-189, 190-204, 205-272. Павлов-Сильванский 1910. Н. Павлов-Сильванский,,Людие кабальные и докладные**, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1895 р., н. I.

82. Про давніші грошові розміри, див. Тихомиров 1953, ст. 22, 24, 82.

83. Калачов 1880, ст. 93-116.

84. Калайдович і Строев 1815, ст. 20 сл. (Передмова Калайдовича). Див. Греков, ст. 121-122.

85. Греков, ст. 137-147.

86. Там же, ст. 163.

87. Калачов 1880, ст. 97-103. Греков, ст. 146, 242.

88. Дубенский, ст. 3-4.

89. Я наводжу лише деякі варіянти, щоб не перевантажувати надмірно цю студію текстом із Правди.

90. Я тут розумію під архетипом найстарший текст тих багатьох ще для науки не знаних списків Правди. Свого часу, Строев нараховував до 300 таких списків (Греков, ст. 15). Коли вони дійсно існують в архівних сховищах, то багато кілець цілого ланцюгу розвитку Правди ще залишаються невідкритими; але правдоподібне місце цих списків можна відгадати під час студіювання тексту.

91. Греков, ст. 142.

92. Там же, ст. 100.

93. Любимов 1929, ст. 112.

94. Див. прим. 46.

95. Розенкампф, ст. 7.

96. Калачов 1880, ст. 96.

97. Карский, ст. 21.

98. E.S. Tobien, Die Prawda Russkaja_t das dlteste Rechtsbuch Russlands,

S. Petersburg 1844, рр. 23-24.

99. Переписано цей список у Новгороді з наказу князя новгород­ського Димитрія Александровича засобами архиепископа новго­родського Климента і покладено в Софійській соборній церкві 1282 р. Після завойовання Новгорода 1471 р. цей список опинився в Москві, і вже в часи великого князя Василя Івановича останний вручив його архиєпископові Макарію коли його відпустив до Новгорода 1526 р. наказавши цей список знова покласти в Софії.

100. Калачов 1880, ст. 65-66.

101. Tobien 1844.

102. Калачов 1880, ст. 66.

103. Мрочек-Дроздовский, ст. ХХХШ-ХХХГѴ.

104. Там же.

105. Сергеевич 1910, ст. 64.

106. Чернов, ст. 8.

107. Карский, ст. 21.

108. В списку 3 в дійсності написано так: то ти имъ, а зверху дописано гда да і тоді виходило тогда дати имъ (див. Греков, ст. 106, примітка (2a) 3 цією припискою Калачов прийняв цей вислів до свого тексту, як найпоправніший; так само прийняли і всі інші дослідники; але Любимов 1929 р. розкрив (див. прим. 42), що приписка гда да дуже пізнього часу (ХѴШ-ХІХ ст.). Первісний вислів сп. З тотожний із сп. 8.

109. Покищо не пояснюю, чому я вважаю їх старшими; про це докладніше буде далі. Загально: старший варіант є той, що пра­вильно передає сенс статті Правди, і заховує кращу і старшу форму мови.

110. Карский, ст. 8-9.

111. С. Шелухін, До вивчення Руської Правди, Прага 1930, ст. 1.

112. Сергеевич 1910, ст. 82, примітка 1.

113. Розенкампф, ст. 56.

114. Н. Суворов, Учебник церковного права, изд. 5, Москва 1913, ст. 172- 173.

115. К. Калайдович, П. Строев, Законы великаго князя Іоанна Васильевича, Москва 1819, ст. XI, ХП, і примітка. Див. також Тихомиров 1953, ст. 17.

116. К. Калайдович, П. Строев, Словесный указатель для обозрѣнія Московской Синодальной (Патріяршей) библіотеки архиепископа Саввы, ст. 212.

117. Любимов 1929, ст. 56.

118. Софійский Временник, Москва 1820.

119. Полное собраніе русских лѣтописей, т. V і VI.

120. Юшков 1935. Це його т.зв. 3-тя редакція: див. вище, ст. 24. У Грекова див. ст. 343-391.

121. Греков, ст. 347, 371.

122. Калачов 1880, ст. 114-115.

123. Заголовок: „Правда Русская, или законы Вел. кн. Ярослава Владимировича и Владимира Всеволодовича Мономаха сь преложенімь древнего оных нарЬчія на употребительныя нынѣ, и сь обьясненіем словъ и названій, изь употребленія вышедших", СПБ 1792 г. Оцінку цього видання дав Н. Калачов (1880, ст. 5-6).

124. Дубенский 1843, ст. 120-121. Там же на crop. ХІ-ХП Дубенський дав оцінку видання Болтіна.

125. Калачов 1880: варіянти тексту „Царського V" під звідним текстом Правди. Див. Греков, ст. 13, примітка 6, і ст. 61.

126. Див. студію О. Соболевського, „Язык Русской Правды", Журнал Министерства Народного Просвещения, 1886, IV, ст. 374-375.

127. Цей пропуск у тексті сп. 75 ввів Є. Карського в блуд і є доказом, що вчений не досить уважно лагодив текст Правди до видання. В тексті сп. 8, в цій самій статті якої кінець я навів у 3-ім прикладі читається: то платити ємоу 3 гривны и по ЗО коунь а оу него же погыбли (див. Греков, ст. 126, примітка /в/) боудеть ли ихь много то всѣмъ по 3 гривны и по ЗО коунь платити. Підкреслений мною вислів Карський бере в дужки й у відповідній примітці додає: „взяте в дужки А...погыбли перекреслене в оригіналі переписувачем; нема цього і в інших списках... (З, 4, 82, 45 - Л.Б.); одначе в А (себто в списку 75 - Л.Б.) мається і то в розши­реній формі а у него же погыбло аже будетъ лице лицемъ вьзметь а за лѣто пополугривнѣ возметь... і т.д., Карський наводить дещо із статті 45. А далі автор додає: „очевидно при кодифікації Руської Правди в матеріалах були дані для подібної вставки“. В дійсності, ніякої вставки в тексті списку 75 немає і в матеріалах ніяких даних у переписувача 75-ого списка не було, а сталось ось що. Переписувач тексту сп. 75 пропустив статті 42, 43 і дещо статті 44 аж до вислову а оу него же погыбло то оже боудеть лице. І тоді він цей кінець 44-ої статті, починаючи з вищенаведеного вислову прилучує до статті 41-ої; звідси стаття 41 з кінцем статті 44-ої склали ніби розширену статтю, яку Карський і прийняв за статтю 41 поширену новою вставкою, не завваживши, що там у тексті сп. 75 бракувало майже при статті (42, 43, 44). Так від неуважности дослідника повстають нові теорії і гіпотези з при­воду нових „даних для подібної вставки¹'. Див. також у Грекова, ст. 305 і примітка 29.

128. Див. про це докладну студію С. Шелухіна, До вивчення Руської Правди, зшиток 2-гий, Прага 1935, ст. 2-57.

129. А. Шахматов, Разысканія о древнѣиших русских лѣтописных сводах, СПБ 1908, ст. 215-216, 380-382.

130. Там же, ст. 507.

131. Там же, ст. 216, примітка 1.

132. Карский 1930, ст. 36, примітка до тексту.

133. С. Юшков цілком помилково текст списка 78 приплів до Пушкінського; тоді як він є вже контамінований, а в варіантах є посередний між текстом списків 73 і 80, 84. Див. Греков, ст. 58, 323-341.

134. Дубенский 1843, ст. 120.

135. Мрочек-Дроздовский, ст. 163-164.

136. Владимирский-Буданов 1899, ст. 71-72, та примітки 134, 135, 136.

137. Карский 1930, примітка до тексту.

138. Максимейко, „Про смердів Руської Правди“ (див. прим. 37), ст. 71-72.

139. Новгородская лѣтопись по Синодальному харатейному списку, СПБ 1888, ст. 459.

140. Статті 91 та 98. Див. нижче ст. 138.

141. Новгородская лѣтопись... 1888, ст. 484.

142. Полное собрание русских лѣтописей, т. XV, 1885, ст. 141-142.

143. С. Кулбакин, Грамматика древного церковнославянского языка, Харьков 1918, ст. 187. Приклади у нього: доушя; ноуждя.

144. Поправлено із первісного вѣрнѣй. Див. Греков, ст. 71, примітка л.

145. Ця стаття міститься у всіх списках Короткої Правди і лише в одному спискові (ч. 72) Широкої, як остання його стаття.

146. Мрочек-Дроздове кий, цит. праця.

147. Сергеевич 1910, ст. 99.

148. Максимейко, „Система Руської Правди в її поширеній редакції⁴*, 1926, ст. 52.

149. Владимирский-Буданов 1899, ст. 35, примітка 22.

150. Там же, ст. 39-40, примітка 14.

151. Див. прим. 145.

152. Розенкампф, ст. 149-150.

153. Н. Полевой, Исторія русского народа, т. I, Москва 1830, ст. 256-257, 271-272; т. П, ст. 191.

154. Калачов 1880, ст. 55.

155. Карский, ст. 8-9.

156. J. Ph. Ewers et al., Studien zur griindlichen Kenntniss der Vorzeit Ruslands, Dorpat 1830.

157. За розподілом Грекова на статті, це буде стат. 2-га, а пізніше 53-я. Сергеевич числить за своїм власним розподілом статтей Правди.

158. Сергеевич 1910, ст. 62-63.

159. Розенкампф, ст. 141-151.

160. Г. Истрин, Хроника Георгия Амартоля, Тт. І-П, Ленинград 1922- 1923.

161. Карский, ст. 20.

162. М. Приселков, Очерки по церковно-политической исторіи Кіевской PycuX-XIfee., СПБ 1913, ст. 324.

163. Там же, ст. 330.

164. Там же, ст. 332.

165. Там же, ст. 335.

166. М. Грушевський, Історія України-Руси, т. П, вид. 2-ге, Львів 1905, ст. 118.

167. Там же, ст. 119.

168. Про це докладно: (1) О. Попов, Русская Правда в отношеніи к уголовному праву, Москва 1841; (2) Е. Tobien, Die Prawda Russkaja, das dlteste RechtsbuchRusslands, S. Petersburg 1844.

169. Про це докладніше у Приселкова, ст. 318-327. Див. також А. Шахматов, Повесть временных лѣт, т. І,СПБ 1916.

170. Див. про це працю Т. Флоринського, „Древнѣиший памятник болгарского права**, Сборник статей по исторіи права, посвящ. М.Ф. Владимирскому-Буданову, Киев 1904, ст. 404-429.

171. Шахматов, Разысканія...,ст. 381.

172. Новгородская лѣтопись... 1888, ст. 83.

173. Калачов, Текст, ст. 1-5.

174. Лазаревський і Утін (див. прим. 46), ст. 47-51.

175. Н. Аристов, Христоматія по Русской исторіи, Варшава 1870, ст. 691- 695.

176. H. Irechek, Zvod zakonuv slovansldch, Praha 1880.

177. Владимирский-Буданов 1899, ст. 23-35.

178. Шахматов, Разысканія..., ст. 380.

179. Мову цього списку дослідив Б. Ляпунов, Иэслѣдование о языкѣ Синодального списка І-ей Новгородской лѣтописи, СПБ 1900. Про цю працю я часто згадую в шостій частині своєї студії. Автор у ній обмежився лише фонетикою і то тільки про ъ і ь в різних позиціях у слові.

180. Шахматов, Разысканія..., ст. 379-380.

181. Там же, ст. 515.

182. Владимирский-Буданов 1899, ст. 32, примітка 9.

183. Владимирский-Буданов 1907, ст. 96.

184. Сергеевич 1910, ст. 56-60.

185. Там же, ст. 61.

186. Там же, ст. 88-89.

187. Мрочек-Дроздовский, цит. праця.

188. Сергеевич, ст. 58-59.

189. Шахматов, Разысканія..., ст. 505.

190. Там же, ст. 506-507.

191. Там же, ст. 507. Див. теж його примітку ч. 1.

192. Там же, ст. 508. Див. теж примітку ч. 1.

193. Там же, ст. 507-508.

194. Там же, ст. 508-509.

195. Там же, ст. 619.

196. Там же, ст. 620.

197. Там же, ст. 616-620.

198. (а) "Beitrage zur Hissischen Grammatik”, Archivfur Slavische Philologie, VΠ (1884); (б) Изслѣдованіе в области русской фонетики, Москва 1894; (в) К исторіи звуков русского языка, СПБ 1903; (г) Очерк древнѣишего періода исторіи русского языка, Петроград 1915.

199.,.Изслѣдованіе о языкѣ новгородских грамот", Изслѣдованіе по рус­скому языку, т. I. СПБ 1885.

200. (а) Изслѣдованіе в области русской грамматики, Варшава 1881; (б) Лекции по исторіи русского языка, изд. 4, СПБ 1907.

201. (а) Критическія замѣтки по исторіи русского языка, СПБ 1889; (б) "Litauisch te: Slavisch тъ, атъ", Archiv fiir Slavische Philologie, VI (1882).

202. Див. прим. 179.

203. К исторіи звуков русского языка, тт. І-П, Харьков 1876-1880.

204. Русскія достопамятности, т. !,Москва 1815.

205. Див. прим. 28.

206. „Изъясненіе нѣкоторых выраженій Русской ПравдьГ, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1839, кн. V.

207. Див. прим. 1.

208. „Язык Русской Правды⁴*, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1886, кн. IV, ст. 374-382.

209. Цей список Руської Правди надрукований у XVI т. Полное собрание русских лѣтописей. Студія Є. Карського друкувалась у Варшавские университетские известия, 1899, Ш, ст. 1-44.

210. Текст цій Правди вперше надрукував Н. Калачов: Текст Русской Правды, Москва 1846; потім С. Юшков: Руська Правда, Київ 1935, ст. 169-173; а тепер Греков, ст. 269-272.

211. Варіянти 22.27 і 22.37.

212. Варіянт 22.27. Див. Греков, ст. 283, 348, 124, 106, 150, 302.

213. Варіянт 22.37. Див. Греков, там же.

214. Див. Кулбакин (див. прим. 143), ст. 147; А. Лескін, Грамматика древнє-болгарского (древнє, церковно славянского) языка, друге видання в перекладі Н. Петровського, Казань 1915, ст. 176-177; W. Vondrak, Altkirchenslavische Grammatik, Zweite auflage, Berlin 1912, ст. 448-449.

215. Лескін, ст. 176, н. 99; ст. 173-174.

216. Яґіч (1899, ст. 32-33) ці обидві форми мьнє і мьнь, що давали дві форми в пам’ятках, ставить поруч жерца і жреца - від жрець, четца і чтеца - від чтецъ і τ√j.; поруч дни (від день) вживалась і денью, льжає і легчає і т.д., хоч інші дослідники такого зістав­лення не роблять (див. Соболевський, Шахматов, Ляпунов і інш.).

217. Варіянт 35.41. Див. Греков, ст. 125.

218. Варіянт 22.16. Див. Греков, ст. 124.

219. Ляпунов 1900, ст. 50-52.

220. Шахматов, Очерк... (див. прим. 199 г), ст. 19.

221. Таких суперечностей у праці Б. Ляпунова буде більше.

222. Ця форма є також і в Житії Теодосія Печорського XII ст., в пам’ятці, що повстала майже одночасно із оригіналом Широкої Руської Правди.

223. Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1892, т. 4, ст. ХП.

224. Ляпунов 1900, ст. 53-54.

225. Шахматов, Очерк..., ст. 255-256, н. 396.

226. В. Ягич, “Studien iiber das altslov.-glagol. Zographer Evang.”, ст. 88-89, 93; В. Щепкин, „Разсужденіе о языкѣ Саввины книги**, Извѣстіе Академии Наук, т. III, кн. 2, ст. 452-458; В. Ягич, „Маріинское Четвероевангеліе**, ст. 426, 430-431; М. Козловский, „О языку Остромирова евангелія**, Изслѣдованіе по русскому языку, т. I, ст. 40, 116-118; W. Vonfcak, Altkirchen-Slavische grammatik, 1912, ст. 400-401, 413-414, 419.

227. Ляпунов 1900, ст. 223.

228. Ляпунов 1900, ст. 224.

229. Ляпунов 1900, ст. 229-230; Шахматов (див. прим. 199), ст. 180-181; А. Кримський, Українська граматика, т. І, вип. 1, 1907, ст. 107-108; т. П, вип. 1, ст. 102. Цікаве помічення Міклошича, що вважає -мь в орудному відмінкові властивістю і для руських і для паннон- ських пам’яток, а не -мь: Сравнительная морфология славянских языков, рос. переклад, 1884, вип. 1, ст. 17.

230. В цьому випадку Потебня бачить не розяснення ь в е, а слоговий ь (К исторіи звуков русского языка, ст. 37).

231. Там же, ст. 37.

232. Ляпунов 1900, ст. 86-87, 103-105.

233. А. Потебня, Замѣтки о малорусскомъ нарѣчіи, 1870, ст. 68-69.

234. А. Соболевский, Очерки изъ исторіи русского языка, 1882, ст. 91.

235. V. Oblak, “Die Halbvokale und ihre Schicksale...” Archiv fur Slavische Philologie_l XVI, ст. 170 і далі.

236. А. Шахматов, Изслѣдованіе въ области русской фонетики, Варшава 1893, ст. 113.

237. Р. 1282.

238. Ляпунов 1900, ст. 65-70.

239. Карский 1930 (лист. 617 зворот, рукопису). Див. Греков, ст. 124 (варіянт 24.4).

240. Шахматов, Очерк... 1915, ст. 211.

241. W. Vondrak, Altkirchenslavische grammatik, ст. 83.

242. Соболевский 1882, ст. 3, 21, 27, 90; Шахматов, Очерк...,ст. 300.

243. Шахматов, Очерк..., ст. 299.

244. Там же, ст. 5-6, 299-300.

245. Ляпунов 1900, ст. 58; Шахматов, Очерк...,ст. 117.

246. С. Северьянов, Супрасльская рукопись, т. I СПБ 1904, ст. 36.

247. Ляпунов 1900, ст. 58.

248. С. Кулбакин, Исторія русского языка, ч. I, „краткая фонетика⁴⁴, Харьков 1909/1910, ст. 19.

249. А. Соболевский, Статьи по славяно-русскому языку, 1883, ст. 31; Ляпунов 1900, ст. 59; Соболевский, Лекции по исторіи русского языка, 1907, ст. 145.

250. ⁴⁴Altslovenische Studien”, див. Sitzungsberichie, 1900 р. т. 122. Про це також позитивна згадка в С. Кульбакіна (праця цит. у прим. 143), ст. 42. Міклошіч гадає, що Супрасльський рукопис довго переховувався „в Россіи⁴⁴, і поправлений „безсомнѣнія русской рукой⁴⁴: див. Сравнительная морфология славянских языков, 1884,

в. 1, ст. 17.

251. Соболевский, Лекции... 1907, ст. 113.

252. Про здрібнілі ймення на -о див.: (1) С. Смаль-Стоцький і Т. Гартнер, Grammatik D. Ruthen. (Ukr.) Sprache_lWien 1913, ст. 215; (2) А. Кримський, Украинская грамматика, т. П, вип. I, 1907, ст. 53-57; (3) А. Шахматов, Курс исторіи русского языка, т. Ш, літер, вид., 1910/11, ст. 65.

253. С. Кулбакин, Украинский язык, краткий очерк исторической фонетики и морфологіи, Харків 1919, ст. 50. Ту саму думку заступає і В. Сімович: „Українські іменники чоловічого роду на -о в історичнім розвитку й освітленні⁴⁴, Науковий збірник Українського Вищого Педагогічного Інституту, т. І, Прага 1929, ст. 311-312. А. Кримський заступає іншу думку: найстарші є форми Павло і Петро (Нариси з історії української мови, ст. 102). Цей погляд підгримують: (1) Ів. Огієнко, Курс украинского языка, Київ 1918, ст. 169; (2) К. Німчинов, Український язику минулому і тепер, Харків 1926, ст. 62.

254. Греков, ст. 127. Варіянт 56.7.

255. Греков, ст. 130. Варіянт 61.5.

256. Там же. Варіянт 63.3.

257. Там же. Варіянт 64.30.

258. Греков, ст. 132. Варіянт 110.5.

259. Греков, ст. 223, примітка 9: списки Троїцький Ш, Музейський І, і Забєлінський.

260. Ізм. Срезневский, Матеріяльі для словаря древне-русского языка.

261. В. Даль, Толковий словарь живого великорусского языка.

lfo^rl. Див. прим. 1.

263. Русскія юридическія древности, т. I, СПБ 1902, ст. 99.

264. 1907, ст. 407; 1899, ст. 60.

265. Очерки... (див. прим. 78), ст. 102-104.

266. Див. прим. 208.

267. До вивчення Руської Правди, Прага 1930, ст. 34-44.

268. Там же, ст. 34.

269. Там же, ст. 37.

270. До вивчення Руської Правди, зшиток П, Прага 1934, ст. 56-63.

271. Карский 1930. Див. його словник Руської Правди.

272. Див. прим. 28.

273. Дубенский, ст. 85, примітка 158.

274. Там же, ст. 86, примітка 161.

275. Там же, ст. 89, примітка 178.

276. Там же, ст. 89, примітка 184.

277. Русскія юридическія древности, 1902, т. І, ст. 99.

278.,Закупы Русской Правды и памятников западно-русского права“,

Сборник в честь М. Владимирского-Буданова, Киев 1904, ст. 10.

279. Leopold К. Goetz, Das russische Recht, t. Ill, Stuttgart 1912, ст. 270.

280. Ягич 1889 (див. прим. 201 а).

281. Vondrak 1912, ст. 279.

282. Там же, ст. 185.

283. Лескін 1915 (див. прим. 214), ст. 104, н. 51.ѴШ. Див. там же, ст. 216-217, н. 137.

284. Про це також Ягич 1889, ст. 67; Соболевский, Лекции..., ст. 143, 147-148.

285. Лекціи по фонетикѣ старославянского языка, 1888, ст. 201-202; також Ляпунов 1900, ст. 172-174, 286-287.