§ 3. Повідомлення С. Герберштейна, М. Стрийковського та В. Татіщева

Ще низку запитань ставлять перед дослідниками свідчен­ня західних істориків - С. Герберштейна та М. Стрийковського. Свідчення М. Стрийковського про Малка Любчанина були відомі ще В.

У прижиттєвому виданні “Хроніки” М. Стрийковського ім'я Малка (без згадки про нього як Любчанина) повторено двічі з візуально незначною відмінністю написання: “Bowiem byl w Nowogrodzie wielkim miefzczanin ieden Kalufcza albo Kalufcza Malec przezwizkiem/ Ten mial dwie Corce/ Dobryn⅞ y Malusk⅞/ Maluska v Xi⅞zny Holhy byla w fraucimerze klucznicz^/ s ktor¾ mial Swantoslaw Wlodymirza”^[45]. Історик вагався у написанні між ‘f та T - так званим довгим ‘s' - не знаючи правильного варіанта зву­чання цього другого імени Малка Любчанина.

Вагання хроніста в написанні імени Малка були викликані не цілком зрозумілим прочитанням аналогічного тексту в стародру­ках “Записок про Московію” С. Герберштейна, звідки, очевидно, й перейняті ці відомості. Це запозичення виразно засвідчене ще й тим, що М. Стрийковський перейняв і помилкове трактування С. Герберштейном Добрині як доньки (!) Малка.

Процитую уривок про родину Малуші у новітньому росій­ському перекладі: “Добрыня (Dobrina) и Малуша (Maluscha) были двумя дочерьми новгородского гражданина по имени Калу- фча Малый (Calufcza Parvus, Caluwtza der khlain); Малуша будучи в услужении (in gynaecio) у Ольги, зачала от Святослава и родила Владимира”^{[46] [47].}

У різних виданнях твору С. Герберштейна імена Малка, Добрині та Малуші мають свої особливості:

Венеція, 1550: “Piccolo Calufcza; Dobrina; Malufcha"⁴¹.

Антверпен, 1557: “Calufczaparuus; Dobrina; Malufcha"^[48].

Відень: 1557: “CALVWTZA der khlain; DOBRINA;

MALVSCHA"^[49].

Базель, 1567: “klein Caluffza; Dobrina; Malufcha"^{[50] [51].}

Базель, 1571: “Calufczaparuus dictus; Dobrina; Malufcha"⁵⁸. Венеція, 1574: “Picciolo Calufcza; Dobrina; Malufcha"^{[52] [53].}

Франкфурт, 1600: “Calufczaparuus; Dobrina; Malufcha"⁵⁵.

Таким чином, до аналізованих літописних свідчень про роди­ну матері Володимира Святославовича Малуші західні автори до­дали принаймні ще два принципово важливі зауваження. Одне з них - його новгородське громадянство, спираючись на яке, В. Та- тіщев пізніше називав Малка знатним новгородським гостем. Друге - ще одне ім'я Малка, знане як Калуфча або Калусча.

Розповідь В. Татіщева про новгородського гостя “славяни­на Каплюшу Мальца Любчанина” є еклектичною й походить з різних, у тому числі й західних джерел. Натомість його відомо­сті про розподіл уділів між синами Святослава та відправлення Малуші до Будятиного села близькі до свідчення Ніконовського літопису. Історик не торкався питання, кому належав населений пункт, до якого Ольга відіслала Малушу, проте додав про спряму­вання згаданого в цитованих свідченнях гніву київської княгині саме на Малушу: “Тогда Новгородцы просили собѣ отъ Святосла­ва для управленія единаго изъ его сыновъ, и Святославъ далъ имъ котораго хотятъ. И хотя они прилѣжно старѣйшихъ просили, но Ярополкъ и Олегъ отреклися. Единъ же отъ пословъ Новгород­скихъ Добрыня, совѣтовалъ имъ просить малѣйшаго отъ дѣтей его Владимира, которой рожденъ отъ Малуши Ключницы Ол- гиной, дочери Малка Любженина и сестры Добрыниной. Роди­ся же Владимиръ въ Будятинѣ селѣ близъ Плескова, за что Олга разгнѣвався на Малушу, сослала ея отъ себя. Новгородцы пріявъ тотъ совѣтъ за благо, просили Святослава, чтобъ имъ далъ Вла­димира, чему Святославъ сам радъ былъ, отдалъ имъ охотно, ко­тораго Новгородцы приняли, и Владимиръ поѣхалъ съ Добрынею путемъ своимъ къ Новугороду”^[54].

Отже, уривчасті свідчення про Малка Любчанина та його на­щадків аж до Володимира Святославовича фігурують передовсім у найдавніших літописах. Їх доповнюють повідомлення про міс­це народження княжича з пізніших Ніконовського та Архангело- городського літописців та свідчення Герберштейна й похідних від нього текстів про Малка як Калуфчу чи Калусу Малого.