ПАРАДОКСИ СВЯТОГО ПИСЬМА
Як ви знаєте, атеїсти, на жаль (хоча серед них завжди було багато освічених людей), наговорили багато дурниць із приводу сцени Благовіщення, маючи на увазі насамперед «непорочне зачаття».
Але тут є звичайна помилка. Річ у тому, що в давньоєврейській мові є три значення жінки. Жінка в нашому розумінні, тобто як суб'єкт шлюбу; дівчина, знову ж таки, у нашому розумінні. Але там ще було третє значення — заміжня жінка, що не має дітей. Це особливий стан жінки, про яку говорили: «Яко смоковница одиноко стояща и тени от нее несть». Отож, Діва Марія, напевно, була заміжньою жінкою, яка не мала спочатку дітей. А це поняття переклали як «непорочне зачаття». Ватикан тільки в 1860 році прийняв догмат «непорочного зачаття». Насправді в Євангелії немає ніяких еротичних асоціацій. Там написано, що в особі Діви Марії все грішне людство дало згоду на те, щоб «Слово (Слово — Христос. — С. К.) стало плоттю, і жило серед нас». Це творча аналогія, а не еротична. Правда, невірне розуміння «непорочного зачаття» продовжує жити і до нашого часу. Скажімо, в англійському правосудді немає цивільного кодексу в нашому розумінні. Суд вершиться на основі прецедентів — все те, що було в історії і практиці англійського суду, може бути використане як прецедент для винесення рішень. Відомо, що суд, на підставі прецеденту XI століття, видав дружині одного англійського лорда офіційний документ про те, що її зрада чоловіку була «непорочним зачаттям»: у такий спосіб було підкреслено нетактовність поведінки лорда, який не має права направляти позов у звичайний суд, лише в Палату лордів.Ми знаходимося у вівтарі християнської церкви, де відбувається безупинне чудо — Євхаристія, тобто перетворення вина у кров Христа і хліба у його тіло. Цей обряд укорінений в історії. У IV столітті до н. е. жила Артемісія II, дружина карійського царя
«...У всіх чоловіків на поясі було писало (цвях), і вони, заповнюючи паузи літургії, писали, наприклад: «Помози, Господи, рабу твоєму...»
Мавзола.
Карія — область у турецькій Малій Азії. Артемісія дуже любила свого чоловіка, і коли Мавзол помер, вона спалила його, попіл випила з вином, а на честь його побудувала будівлю, що називалася Мавзолеєм, і в якій знаходився не труп Мавзола, а вірші на його честь! Уявіть собі (забудемо тимчасово канон), що жила людина, яка створила вчення про добро... Вона затвердила такий обряд — віруючий має їсти його тіло і пити його кров, щоб не забути його вчення. Але ви знаєте, наскільки гріховне людство і як навіть такий могутній обряд не змусив його окремих представників відвернутися від зла.З погляду мистецтва, мозаїка Євхаристії — це дуже приголомшлива сцена. По-перше, зверніть увагу, що вся сцена на золотому фоні. Золото вбиває, знищує всі фарби, крім синьої, червоної і білої. Тут ми бачимо блискуче знання колориту, бо майстрами використані саме ті кольори, що не «гасяться» золотом. Зовсім унікальне моделювання тканин на тілах апостолів. За всім цим багатством складок ви відчуваєте тіло. До речі, Врубель спеціально вивчав у Софії Київській це мистецтво.
Ісус повторений двічі (одні єресі визнавали причащання вином, інші — хлібом). Рух чудовий — якщо апостол заносить праву ногу, то інший — ліву; рух передано дуже точно.