НОРМАЛІЗАЦІЯ ВЗАЄМИН РУСІ І ПОЛЬЩІ НАПРИКІНЦІ ЗО-х - В 40-х РОКАХ XI ст.

Друга половина 30-х років XI ст. - важливий час в житті східнослов’янських земель, який позначився значними змінами у процесі їх консолідації в межах держави Русь. В 1036 р. київсько­му володарю Ярославу Володимировичу після смерті його брата чернігово-тмутараканського князя Мстислава вдалося підкорити своїй владі практично всю територію, де мешкали слов’яни Схід­ної Європи.

Інша ситуація склалася у Польщі. На середину 30-х років не­гативні явища в політичному житті країни доходять до апогею, але вже в наступному десятилітті відбуваються процеси поступо­вого виходу Польської держави з кризи. Панівні стани двох голо­вних регіонів країни - Великої Польщі і Малої Польщі, налякані внутрішніми потрясіннями, перш за все селянськими виступами 1037-1039 рр., захопленням Сілезії сусіднім Чеським князівством, виходом зі складу Польської держави Мазовії, прагнули до від­новлення колишньої стабільної ситуації в країні. На чолі сил, які докладали зусиль щодо здійснення програми державного відро­дження в польських землях, став син князя Мешка II Казимир І «Відновитель» (роки правління 1038/1039-1058). Спираючись на своїх польських прихильників, заручившись підтримкою Гер-

манської імперії і Русі, князь десь наприкінці 1038 - на початку 1039 рр. повернувся з вигнання на батьківщину¹.

Одним з нагальних питань, що мав вирішити князівський двір Казимира І, була проблема швидкого відновлення і нормалі­зації відносин із східним сусідом. Для висвітлення перебігу русь­ко-польських відносин цього часу важливим є з’ясування дати повернення польського князя з еміграції додому, оскільки після того, за словами Галла Аноніма, Казимир одружився на руській княжні², що, безумовно, було пов’язано з початком нового етапу у розвитку відносин Русі і Польщі.

Деякі історики припускають, що польський володар повер­нувся додому в 1040-1042 рр., причому аргументом для такого висновку часом є не результат аналізу джерел, а загальні твер­дження про тривалий характер кризи у Польщі³. Так, зокрема, Б.Влодарський писав, що в 1040 р. руське посольство, яке при­було до резиденції германського короля Генріха III в Альштад- ті в Тюрінгії, вирішувало питання про спільні дії Русі і Германії проти князя Мазевії, яка на той час фактично вийшла зі складу Польської держави, і про повернення Казимира до Польщі⁴. Але це припущення вченого не підтверджується матеріалом Сак-

1 Galli Chronicon. - L.l,19 (хроніку Галла Аноніма наводимо за вид.: Galli Chronicon 11 Monumenta Poloniae Historica. Pomniki dziejowe Polski (далі - MPH). - T.l. Ed. A.Bielowski. - Lwow, 1864. - T.l. - S.379-484, з вказівкою номеру книги і розділу твору); Historia Polski. - Т. I.Ćz. І. Pod red. H.Lowmianskiego. — Warszawa, 1957.- S.204-206 (автор - М.Счанецъкий); Borawska D. Kryzys monar­chii Wczesnopiastowskiej w latach trzydziestych XI w. - Warszawa, 1964. - S.139- 151; Wasilewski T Zapomniane przekazy rocznikarskie o Bolesławie Mieszkowiczu. O nie-Gallowe pojmowanie wczesnych dziejow Polski // Przegląd historyczny. - 1989. - T.80. - Z.2. - S. 225-237; та in.

2 Galii Chronicon. - L.1,19.

3 Влодарский Б. Ятвяжская проблема в польско-русских связях X - XIII ст. И Международные связи России до XVII в. - Москва, 1961. - С.123; Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. - Москва, 1968. - С.39; Dziewulski W Sprawa Mieclawa (Maslawa) И Przegląd historyczny. - 1965. - T.56. - Z.3. - S.473. Огляд польської історіографії питання про час повернення до Польщі і одруження князя Казимира І див.: Jasiński К. Rodowod pierwszych Piastow.- Poznań, 2004. - S.134-137.

4 Влодарский Б. Ятвяжская проблема в польско-русских связях X-XIII ст. - С.123.

сонського анналіста, на який він посилається. В джерелі не має конкретних свідчень про переговори в німецькому місті: «Rex in festo sancti Andree in Alstide placitum habuit, ubi et legatos Ruzorum cum muneribus suscepit (Король (Генріх III - германський король 1039-1066 рр., з 1046 р.

Хоч у середні віки не кожен династичний союз був союзом політичним, але означений шлюб, безумовно, сприяв розвитку співпраці між руським і польським князівськими домами. Причо­му матеріал Саксонського анналіста в співставленні з свідоцтвом польського джерела - Рочника Красинських про те, що в 1039 р. народився «primogenitus (першорідний)» син Казимира Болеслав приводить до висновку, що угода про матримоніальний союз була укладена польським князем з Києвом ще десь в середині 1038 р., тобто тоді, коли Казимир знаходився ще поза межами Польщі⁷. Ця обставина є ще одним аргументом на користь політичних мо­тивів оформлення шлюбу польського князя.

5 Annalista Saxo // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. Ed. G.H.Pertz (далі - MGH SS).- Т.6. - Hannoverae, 1844. - Р. 684.

6 Ibid. - Р.683.

7 Rocznik Krasińskich H MPH. - Т.З. - Lwow,1878. - Р.127-133; ср. Balzer О. Genealogia Piastow.- Krakow, 1895.- S.84. Про час укладання шлюбу Казими­ра і Добронеги див.: Назаренко А.В. Житие Антония Печерского и датировка русско-польского союза при Казимире I и Ярославе Мудром И Славяне и их соседи. Международные отношения в эпоху феодализма. - Москва, 1989. - С. 19-21; Свердлов М.Б. Домонгольская Русь: князь и княжеская власть на Руси VI - первой трети XIII вв. - Санкт-Петербург, 2003.

РОЗДІЛ II. Кінець 30-х років Xl — перша третина Xll ст.

Під час переговорів між послами Ярослава і Казимиром І було домовлено про те, що Русь невдовзі вступить у війну з головним суперником Казимира - Мазовецьким князівством. Про подаль­ше протистояння Русі і Мазовії є повідомлення в літописах, проте вони не є однаковими за змістом. Остання обставина викликала великі труднощі для аналізу подій у істориків, перш за все при вирішенні питання про кількість походів київських дружин про­ти Мазовії. Розв’язанню проблеми не допомогли навіть проведе­ні спеціальні дослідження літописних текстів, оскільки висновки цих спостереження носять дискусійний характер¹².

Зокрема, В.Т. Пашуто вважав, що проти Меслава було здійсне­но три походи Ярослава - 1041, 1043 та 1047 рр.¹³. В.Д.Королюк до них додав ще один - 1039 р.¹⁴, хоча переважна більшість до­слідників пише, що виправ Русі проти Мазовії було тільки дві - 1041 та 1047 рр.¹⁵. «Повість временних літ» повідомляє про два походи Русі проти Мазовії - 1041 та 1047 р., а також повідомляє в літописній статті під 1043 р. про шлюб між Казимиром і руською княжнею і посог, який зводився до повернення на Русь полоне­них, що були захоплені Болеславом «Хоробрим» у Києві в 1018 р. Отже, свідчення пам’ятки фактично поділяються на дві групи: порічні записи (два перших свідоцтва про військові дії)¹⁶ і вклю­чення, яке, ймовірно, було зроблено у вже готові порочні записи якимось літописцем кінця XI - початку XII ст. (інформація про шлюб І ПОСОГ - «Б си же временл вдасть іаросллвъ сестру свою

12 Шахматов А.А. Разыскания о древнейших летописных сводах. - Санкт- Петербург, 1908. - С.284-289; Короток В.Д. Летописные статьи о русско-поль­ском союзе 40-х годов XI в. И Славянский архив. - Вып.

13 Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. - С.40.

14 Короток В.Д. Летописные статьи о русско-польском союзе 40-х годов XI в. - С.5-18.

15 Греков БД. Киевская Русь. - Москва, 1953. - С.487; Bieniak J. Źrodła ruskie do sprawy MiecIawa. - S.359-410; Свердлов М.Б. Домонгольская Русь. - С.371; та ін.

16 ПСРЛ. -Т.1. - Стб.154-155.

РОЗДІЛ II. Кінець 30-х років Xl — перша третина Xll ст.

23 Jasiński К. Rodowod pierwszych Piastow. - S.134-137; Benyskiewicz К. Władysław Herman książe Polski (1079-1102). - S.38-52.

Осінню того ж 1038 р. після завершення переговорів до польсько­го володаря було направлено шлюбний поїзд з руською княжнею Марією-Добронегою. На думку С.М.Кучинського, під час підпи­сання угоди між послами Ярослава Володимировича і Казимиром, яка, на думку історика, була укладена в 1039 р., обговорювалися питання надання допомоги польському князю для боротьби з ма- зовецьким володарем Меславом, повернення на Русь за цю допо­могу полонених, які були захоплені в 1018 р. Болеславом І²⁸.

На початку 1039 р. князь Казимир із загоном германських ри­царів прибув до Великої Польщі²⁹. Повернення польського воло­даря відбулося у вкрай складний час: у багатьох районах країни продовжувалися селянські виступи, а Мала Польща і Сілезія були захоплені військами чеського князя Бржетіслава І (роки правлін­ня 1034-1055), який за декілька місяців до цього здійснив рейд з метою захоплення столиці Польщі Гнезна.

Тільки після успішного завершення в 1040 р. військової кам­панії в Прибалтиці, під час якої руські дружини здійснили похід до Литви, князь Ярослав зміг підготувати виправу проти Мазовії. Польські загони, вочевидь, в цій акції участі не брали, оскільки зберігалася гостра конфронтація Гнезна і Праги, в якій на боці Ка­зимира виступала Германська імперія. Руське військо під час вій­ськових дій в Мазовії, хоча і вело з суперником жорстку бороть-

28 Ibid. -S. 122.

29 Balzer О. Genealogia Piastow. - S.84.

двір (який переїхав з Гнезна до Кракова) починає активно займа­тися протистоянням з Мазовією. Володар останньої Меслав в цей час втратив підтримку значної частини знаті, яка повернулася до Великої та Малої Польщі з Мазовії, де вони ховалися від селян­ських виступів в другій половині 30-х років. Цей відхід вельмож серйозно підірвав потенціал війська Меслава.

В 1047 р. руське і польське війська здійснюють спільний по­хід проти Мазовецького князівства. Ця подія відбита не тільки в руських літописах, а в хроніці Галла Аноніма. Співставлення дже­рел, які висвітлюють хід бойових дій досить тенденційно на до­году своїх володарів, дає підставу зробити висновок, що головна заслуга в розгромі Меслава належала руським військам. В поль­ський хроніці не має конкретних даних про участь у війні проти мазовшан війська Казимира, але наприкінці розповіді є згадка про малу чисельність польської армії у порівнянні з мазовецькою у зв’язку з тим, що вся nPolonia paene deserta Iacebat (Польща була спустошеною)»³⁶. Крім київських полків, Ярослав Володимиро­вич залучив до участі у своїх виправах проти ятвягів, литовців і мазовшан новгородські загони³⁷. Що стосується вірогідних союз­ників у кампанії київського князя, то можна припустити, що, крім поляків, в поході 1047 р. брали участь загони полоцького князя Всеслава, а в1041 р. - його батька Брячислава Ізяславича³⁸.

Розгром мазовецької дружини Меслава і повернення Мазовії до складу польської території були важливими подіями в історії Польщі XI ст., які спонукали відродженню територіальної єдності Давньопольської держави. В цьому велику роль відіграло русь­ко-польське військово-політичне співробітництво, яке відкрило широкі можливості для ліквідації територіальних суперечок між слов’янськими країнами, створило базу для нового етапу взаємин, для якого була характерна тенденція до підтримання добросусід­ських відносин.

36 Galli Chronicon. - L. 1,20.

37 Шахматов А.А. Разыскания о древнейших летописных сводах. - C.521.

38 Головко А.Б. Земли Западной Руси и объединительная политика Киевского го­сударства в X - первой трети XII в. И Киев и западные земли Руси. - Минск, 1982. - С.33-34.

2.