НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ҐРУНТОВИХ МОГИЛЬНИКІВ ХІІ -ПОЧАТКУ ХѴ СТ.)

Людмила Литвинова (Київ)

У статті розглядаються питання антропологічного складу та походження осілого населення Півдня України ХІІ - поч. ХѴ ст. Простежений вплив населення Середнього По- дніпров 'я, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу на формування середньовічних груп на­селення Степу.

Дослідження пам'яток Півдня України, які існували напередодні та під час монгольсь­кої експансії, відкриває значні перспективи для реконструкції етнічних процесів, що мали місце в Південно-Східній Європі, які до цього часу лишалися поза увагою дослідників. Ан­тропологічні та археологічні матеріали свідчать, що у цей період відбулися міграції осілого та кочового населення у різних напрямках і це призвело до ще більш складної етнічної ситу­ації на означеній території. Етнічний склад населення напередодні та під час монгольського панування був доволі строкатим: основний масив осілого та кочового населення репрезенто­ваний нащадками слов'ян, салтівського населення: болгарами і аланами, а також кочівника­ми (Кондукторова, 1957; Зіневич, 1960; Сміленко, 1975; Плетнева, 1981; Козловський, 1992, 2002; Бубенок, 2001, 2004; Ельников, 2001; Єльников, 2001, 2002; Литвинова, 2000, 2002, 2004; Круц, Литвинова, 2003). Походження та антропологічний склад середньовічних груп населення, характер взаємовідносин кочових та осілих племен Півдня України - ці питання і досі є актуальними та дискусійними, а публікація нових матеріалів з ґрунтових та курганних могильників дозволяє більш ретельно дослідити етнічні процеси, що відбувались у домон- гольський період та у часи існування Золотої Орди.

Етнічний склад осілого населення Півдня України ХІІ - поч. ХѴ ст., яке залишило ґрунтові могильники, розглядається дослідниками як доволі строкатий. Так, населення, що залишило ґрунтовий могильник Кам'янка (м. Кам'янка-Дніпровська, Кам'янсько- Дніпровський район Запорізька обл.), складається з нащадків степового осілого населення, асимільованого кочівниками, антропологічний тип має витоки у європеоїдного сармато- аланського населення степу (Сымонович, 1956, с.

2001, с. 28). Г.О. Федоров-Давидов зазначав, що могильник з'явився у золотоординський пе­ріод під впливом монголів (Федоров-Давыдов, 1966, с. 200-201). А.О. Козловський припус­кає, що це місцеве населення, основу якого складають кочівники, які осіли на землю за часів Золотої Орди (Козловський, 2002, с. 132). Він окреслює хронологічні рамки існування моги­льника - ХІІ-ХІѴ ст. (Козловський, 1992, с. 120).

Ґрунтовий могильник Кам'янка з'явився у домонгольський період, матеріальна культу­ра цього некрополя близька до пам'яток Середнього Подніпров'я ХІІ-ХІІІ ст. (Єльников,

2002, с. 72).

Антропологічний матеріал з могильника Кам'янка дослідила Т.С. Кондукторова. Вона відзначила подібність цієї серії до населення, що залишило могильник Зливки салтово- маяцької культури та до деяких серій із золотоординських міст Поволжя. Зі слов'янами та половцями схожість не простежується, дослідниця припускає, що, можливо, це авари або болгари (Кондукторова, 1957, с. 55-57).

В.П. Алексєєв розглядав могильник Кам'янка як такий, що належить населенню салто- во-маяцької культури. Він вважав, що помірне виступання носових кісток та деяка тенденція до сплощеності обличчя у горизонтальній площині дають підставу свідчити про наявність в серії Кам'янка монголоїдної домішки (Алексеев, 1969, с. 193).

До міжгрупового аналізу краніологічної серії з могильника Кам'янка, з метою отри­мання більш об'єктивних результатів, залучались різні статистичні методи: факторний, клас- терний аналізи та співставлення груп за формулою Пенроза. У чоловічій серії з могильника Кам'янка простежується значна близькість з сарматами Півдня України (збірні серії Запорі­зької та Херсонської області), серіями: Мамай Сурка, Каїри, Благовіщенка, а також серіями, які ототожнюють з болгарським етносом: Четирьохугольник, Лимбар, Ізмері, Великі Тарха­ни, Кайбели, Зливки, аланськими серіями: Бамівське, Змійська та Черкесія та кочівниками Півдня України (збірні серії Херсонської та Запорізької обл.).

Дослідниця ґрунтового могильника Каїри (Бериславський р-н Херсонська обл.) Є.В. Махно зробила висновки про те, що населення належало до однієї етнічної групи - слов'ян (1961, с. 131-155). Підтримала цю ідею А.Т. Сміленко, яка вважала, що поховання могильника Каїри та інших ґрунтових могильників Степового Подніпров'я виконані за обря­дом, який існував на давньоруських могильниках Середнього Подніпров'я (1975, с. 188-189; 351-352). Також існує інша думка щодо населення з могильника Каїри, яке має не слов'янське походження. С.О. Плетньова припустила, що Каїри залишені ясами, нащадками салтівського населення (1958, с. 158). А.О. Козловський зазначає, що жінки складали місцеву частину населення, а чоловіки - прийшлу, можливо, мігрували під тиском монголо-татар з Волзької Болгарії та Передкавказзя та осіли у Степовому Подніпров'ї (1992, с. 120, 159-162). Населення, що залишило могильник Каїри, має північнокавказьке походження; цю тезу від­стоює О.Б. Бубенок, він звертає увагу на спільність поховальних споруд - кам'яних ящиків та морфологічний тип: доліхокранний з вузьким обличчям, що був притаманний населенню Північного Кавказу. Переселенці на Каїрському могильнику, у першу чергу, чоловіки - най­більш рухлива частина населення. О.Б. Бубенок вважає, що це, можливо, організоване адмі­ністрацією Золотої Орди переселення чоловічого населення у військових та економічних ці­лях (2004, с. 182-183). Хронологічні рамки існування могильника окреслені другою полови­ною XIII-XIV ст.

Краніологічну серію з могильника Каїри дослідила Г.П. Зіневич (Зіневич, 1960, 98-101). Краніологічний матеріал представлений мезокранними (чоловіки) та брахікранними (жінки) черепами, обличчя мезогнатне, добре профільоване в горизонтальній площині, перенісся ви­соке, однак кут виступання носових кісток помірний. У жіночій серії відзначена невелика домішка монголоїдних елементів: спостерігається ослаблення горизонтального профілюван­ня обличчя на верхньому та середньому рівні, дещо сплощене перенісся, слабке виступання носа. Аналіз статистичних даних, отриманих при опрацюванні краніологічного матеріалу, дозволив Г.П. Зіневич зробити висновок про неоднорідність серії в цілому, насамперед за черепним покажчиком. Порівняння з цілим рядом краніологічних серій доби Середньовіччя дало можливість зробити певні висновки: вона відзначила значну схожість за більшістю ознак з серією Кам'янка, особливо, жіночою, та сарматами Нижнього Подніпров'я. Певна подібність простежується з серією черепів з Великого кургану в околицях Саркела на Дону та матеріалами з Херсонеса (Х-ХІІ ст.). Чоловіча серія має значну подібність до населення з мо­гильника Салтов салтово-маяцької культури. В етногенезі населення, що залишило могильник Каїри, певний відсоток належав сарматським племенам, морфологічний зв'язок зі слов'янським населенням Середнього Подніпров'я не простежується (Зіневич, 1961, с. 98-101).

В.П. Алексєєв вважав, що населення, яке залишило могильник Каїри, відноситься за антропологічним типом до середземноморських груп південних європеоїдів (Алексеев, 1969, с. 194).

До порівняльного аналізу залучались серії доби середньовіччя Півдня Східної Європи. У чоловічій серії простежується значна близькість з серіями: Мамай Сурка, Благовіщенка та Кам'янка, з аланськими серіями Подоння: Дмитрівське, Салтів, Маяцьке та Північного Кав­казу: Бамівське, Змійська, а також слов'янськими серіями Середнього Подніпров'я: поляни чернігівські, київські та переяславські, Григорівка, з серіями сармат басейну Манич-Сала, Нижнього Поволжя та Подоння.

Ґрунтовий могильник Благовіщенка знаходиться у с. Благовіщенка Кам'янсько- Дніпровського р-ну Запорізької обл. Поховальний інвентар дозволив О. А. Козловському ви­значити період існування могильника у межах XII-XIV ст. (1992, с. 120). Він зауважує, що могильник належав місцевому населенню, яке існувало на цій території у попередній період (Козловський, 2002, с. 132). О.Б. Бубенок вважає, що могильник залишили нащадки алано- болгар (2004, с. 174-175). Могильник Благовіщенка почав функціонувати у домонгольський період, матеріальна культура цієї пам'ятки близька до пам'яток Середнього Подніпров'я ХІІ-ХІІІ ст. (Єльников, 2002, с. 72).

Краніологічна серія з могильника Благовіщенка досліджена С.І. Круц та Л.В. Литвиновою (2002, 2003). Порівняльний аналіз свідчить про значну подібність чоловічої серії Благовіщенка та населення, що залишило некрополі Каїри та Кам'янка, а також слов'янських серій Середнього Подніпров'я та деяких аланських серій. В жіночій серії з мо­гильника Благовіщенка простежується морфологічний зв'язок з населенням, яке має широке та дещо сплощене обличчя: Кам'янка, Мамай Сурка, Каїри, болгарами - Зливки та Кайбели, а також кочівниками Степу. Таким чином, антропологічний матеріал з могильника Благові- щенка свідчить, що населення формувалось на підґрунті різних морфологічних компонентів: в чоловічій серії простежується значний вплив слов'янського та аланського компонента, в жіночій - болгарського та кочового компонента. Останній простежується дуже помірно і тільки у жінок (Круц, Литвинова, 2002, с. 126-128; 2003, с. 143-149).

Один з найбільших некрополів у Південно-Східній Європі доби Середньовіччя - ґрун­товий могильник Мамай Сурка, знаходиться у с.

Палеоантропологічна колекція з могильника Мамай Сурка досліджена Л.В. Литвиновою (1997, 2000, 2004). Внутрішньогруповий аналіз краніологічної серії, прове­дений різними статистичними методами, свідчить, що антропологічний тип населення склав­ся на основі древніх краніологічних варіантів морфологічно неоднорідних, але таких, що не виходять за межі європеоїдної раси. Внутрішньогруповий аналіз краніологічної серії дозво­лив виділити у чоловічій серії 3 морфологічні типи та 2 - у жіночій. За результатами порів­няльного аналізу перший морфотип виявляє значну подібність до сармат Півдня України, межиріччя Манича і Сала, Нижнього Поволжя та Подоння. Відзначена схожість з аланськи- ми серіями: Салтів, Дмитрівське, Маяцьке, Ютанівка, Нижні Луб’янки, Черкесія, Змійська, а також зближається з серією тиверців з Бранешт та населенням, що залишило могильники Ка- їри. Таким чином, формування цього морфотипу відбувалось під впливом аланського компо­нента. Другий морфологічний тип виявляє близькість з серіями, яким притаманне широке та слабо профільоване обличчя: Кам’янка, Зливки, В. Тархани, Кайбели, Ізмері, Малий Мінарет, Четирьохугольник, Гончарне, Мангуп, Єскі-Кермен, Лимбар. Відчувається вплив болгарсь­кого компонента на формування другого типу. Третій морфотип має подібність до серій Бла- говіщенка, полян переяславських, сіверян, Хутір Половецький, Миколаївка, Зелений Гай, Монастирьок, Григорівка, Бабій Бугор, Новохарківський. Таким чином, третій морфотип сформувався під значним впливом слов’янського компонента. У жіночій серії виділено 2 морфологічні типи. Перший морфологічний тип проявляє близькість з серіями, що мають широке, дещо сплощене обличчя та помірне або слабке виступання носу та перенісся: Злив­ки, Кайбели, Благовіщенка; другий тип має схожість з серіями Каїри, Черкесія, Дубаюрт, Змійська, Кам’янка. Отже, у жіночій серії відчутний вплив аланського та болгарського ком­поненту.

Дослідження антропологічних матеріалів з ґрунтових могильників Нижнього Подніп­ров’я ХІІ - поч. ХѴ ст. свідчить, що осіле населення було неоднорідним, чоловічі серії знач­но відрізняються від жіночих; на фоні загальної європеоїдності черепів, відзначена наявність монголоїдної домішки, особливо у жіночих серіях. У середньому вираженні, чоловічим че­репам притаманна мезокранна форма черепа, середньошироке та середньовисоке обличчя, добре профільоване в горизонтальній площині, також у серіях присутні черепи з невеликою сплощеністю обличчя. Жіночі черепи, в цілому, характеризуються брахікранною формою черепа, більш широким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою тенден­цією до сплощеності обличчя на горизонтальному рівні. Монголоїдна домішка в жіночій се­рії присутня значно сильніше, ніж в чоловічій серії. Простежується значна морфологічна схожість між населенням, що залишило могильники Кам’янка, Каїри, Благовіщенка та Ма­май Сурка. Треба зауважити, що в кожному з цих некрополів переважають різні морфологіч­ні типи, отже, формування антропологічного складу середньовічних груп населення Півдня України відбувалось за рахунок різних морфологічних компонентів, а саме: нащадків алан, болгар, слов’ян та кочовиків.

Питання співіснування та взаємовідносин осілого та кочового населення Степу взагалі не розглядалось до цього часу. Кочове населення Півдня України репрезентують збірні серії, що походять із Запорізької та Херсонської обл. (Круц, 2003, с. 229-233). Антропологічний тип кочівників Півдня України значно відрізняється від осілого населення. Кочівники, зага­лом, за комплексом краніологічних ознак мають більші розміри мозкової коробки, вище склепіння черепа, обличчя має більшу ширину та висоту, простежується деяке сплощення обличчя в горизонтальній площині, однак виступання носа та перенісся значне. Порівняль­ний аналіз, до якого були залучені краніологічні серії, що репрезентують осілу та кочову лю­дність Півдня Східної Європи, свідчить про наявність зв'язків між ними. Треба зазначити, що кочовий компонент в антропологічному типі осілого населення Нижнього Подніпров’я простежується, більшою мірою, в жіночій частині населення, яке залишило могильники Бла- говіщенка, Кам’янка і Мамай Сурка, у чоловіків він присутній в могильнику Мамай Сурка, але в незначній мірі.

За підсумками порівняльних аналізів населення Півдня України доби Середньовіччя сформувалось на основі різних морфологічних компонентів: аланського - нащадки населен­ня лісостепового варіанта салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця, Подоння та Північного Кавказу, болгарського - нащадки населення степового варіанта салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця та Подоння, східнослов’янського - нащадки населення полян і сіверян Середнього Подніпров’я, простежено незначний вплив кочового компонента - печеніги, половці, кочівники Нижнього Подніпров’я, кочівники Нижнього Поволжя та по­ловці Калмикії [Литвинова, 2004, с. 68-78].

Таким чином, дослідження палеоантропологічних матеріалів, що репрезентують осіле та кочове населення Півдня та Центральної України ХІІ - поч. ХѴ ст. свідчить про існування на означеній території значної кількості людності, частина якої проживала тут у попередні часи. Напередодні та під час монгольської навали простежуються міграції населення на Пів­день України, які відбувалися з різних територій: Середнього Подніпров’я, Нижнього Пово­лжя, Подоння та Північного Кавказу. Таким чином, за доби пізнього Середньовіччя на тере­нах України етнічні процеси відбувались за участю місцевих мешканців та прийшлого насе­лення.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеев В.П. Происхождение народов Восточной Европы (Краниологическое исследо­вание). - Москва, 1969. - 324 с.

2. Бубенок О.Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI - начало XIII вв.). - К., 1997. - 218 с.

3. Бубенок О. Поширення християнства серед аланів Північного Причорномор'я // Східний світ. - 2000. - № 1. - 2001. - С. 15-36.

4. Бубенок О.Б. Аланы-асы в Золотой Орде (XIII-XV вв.). - Киев, 2004. - 324 с.

5. Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай Сурка в Нижнем Поднепровье // Архе­ологічний літопис Лівобережної України. - Ч. 1-2. - Полтава, 2000. - С. 42-53.

6. Ельников М. Памятники периода Золотой Орды Нижнего Поднепровья: история изуче­ния, итоги и перспективы // Татарская археология. - № 1-2 (8-9). - Казань, 2001. - С. 142­188.

7. Єльников М.В. «Дике поле» і проблема складу населення Нижнього Подніпров’я за часів Золотої Орди // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Випуск X. - Запоріжжя, 2001. - С. 20-29.

8. Єльніков М.В. До питання про міграції за часів Золотої Орди на Нижньому Дніпрі. / Су­часні проблеми археології. - К., 2002. - С. 72-73.

9. Зіневич Г.П. Матеріали до вивчення антропологічних особливостей черепів з Каїрського могильника XI-XIII ст. // МАУ. - 1960. - Вип. 1. - С. 98-101.

10. Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров'я в IX-XIV ст. - Київ, 1992. - 184 с.

11. Козловський А. Населення Південного Подніпров’я в другій половині XIII - середині XV ст. // Ruthenica. - Київ, 2002. - т. 1. - с. 127-133.

12. Кондукторова Т.С. Палеоантропологические материалы из средневекового Каменского могильника // СА. - 1957. - № 1. - С. 55-57.

13. Круц С.И. Антропологическая характеристика ногайцев XVI-XVIII вв. // Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. Антропология ногайцев. - Выпуск IV. - М., 2003. - С. 206-239.

14. Круц С.І., Литвинова Л.В. Антропологічна характеристика населення Нижнього Подніп­ров’я доби Середньовіччя (за матеріалами могильника Благовіщенка). / Сучасні проблеми археології. - К., 2002. - С. 115-117.

15. Круц С.І., Литвинова Л.В. Антропологічний склад населення Південного Подніпров’я за матеріалами могильника Благовіщенка // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр.

- К., 2003. - Вип. 5. - С. 143-149.

16. Литвинова Л.В. Палеоантропологические материалы из средневекового могильника Ма­май Сурка // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури: Матеріали Міжнарод­ної науково-практичної конференції. - Секція I, II. - Запоріжжя, 1997. - С. 31-34.

17. Литвинова Л.В. Население Нижнего Поднепровья в XIII-XIV вв. (по материалам могиль­ника Мамай Сурка) // Степи Европы в эпоху Средневековья. - Донецк, 2000. - Т. 1. - С. 369-379.

18. Литвинова Л.В. Населення Нижнього Подніпров’я доби Середньовіччя за антропологіч­ними даними. / Сучасні проблеми археології. - Київ, 2002. - С. 126-128.

19. Литвинова Л.В. Антропологічна характеристика населення Нижнього Подніпров’я доби Середньовіччя (за матеріалами могильника Мамай Сурка). - Археологія. - 2004. - № 2. - С. 68-78.

20. Махно Є.В. Розкопки могильника і поселення поблизу с. Каїри // АП УРСР. - 1961. - Т. X. - С. 131-155.

21. Плетнева С. А. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях // МИА. - 1958. - № 62.

- С. 151-226.

22. Плетнева С.А. Салтово-маяцкая культура. / Степи Евразии в эпоху Средневековья. - М., 1981. - С. 62-75.

23. Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров’ї (II-XIII ст.). - К., 1975. - 210 с.

24. Сымонович Э.А. Погребения X-XIbb. Каменского могильника // КСИИМК. - 1956. - Вып. 65. - С. 99-106.

25. Сымонович Э.А. Памятники позднекочевнического времени в Поднепровье // КСИА. - 1960. - Вып. 81. - С. 108-111.

26. Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ха­нов. - М., 1966. - С. 275.

In article questions of structure and an origin of settled population of the South of Ukraine of ХІІ-beginnings of XV centuries are considered. Influence of the population Northern Dnipro area, the Don, the Volga region and Northern Caucasus on formation medieval groups the population of Steppe is tracked.