Могильники Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст. Матеріали та методика дослідження

Антропологічні матеріали, які були використані в да­ному дослідженні походять з ґрунтових могильників, що розташовані у Ниж­ньому Подніпров'ї. Період існування цих могильників охоплює 12 — початок 15 ст.

У розкопках могильника Мамай Сурка автор безпосередньо приймала участь протягом 15 років та власноруч зібрала антропологічну колекцію, яка нараховує 1147 скелетів.

Об'єм антропологічних колекцій залежить від розмірів могильників, ступеню збереженості кісток. Невелика глибина поховань на ґрунтових мо­гильниках спричиняє погану збереженість скелетів і, особливо, черепів, на яких часто простежується значна посмертна деформація, що призводить до втрати значної частини інформації. Залучені для дослідження антропологіч­ні колекції різні за обсягом, що залежить, насамперед, від розміру могиль­ника, кількості скелетів та інформативності (кількості краніологічних ознак, які використані для аналізу).

Палеодемографічне дослідження проведено на матеріалах одного з най­більших у Східній Європі могильника Мамай Сурка, що нараховує 1143 виз­начення статі та віку. Краніологічні серії походять з 4 ґрунтових могильників: Кам'янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка. їх загальна чисельність скла­дає 231 череп. Нижче наводимо дані про зазначені ґрунтові могильники Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Ґрунтовий могильник Кам'янка знаходиться на лівому березі Каховсько­го водосховища біля м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької обл. Він дослідже­ний у 1952 році Е.О. Симоновичем, який відкрив 83 поховання (Сымонович, 1956, с. 99—106; 1960, с. 108—111). Антропологічний матеріал дослідила Т.С. Кондукторова, краніологічна серія, нараховує 39 черепів: 16 чоловічих та 23 жіночих (Кондукторова, 1957, с. 55—59).

Ґрунтовий могильник Каїри, знайдений у с.

Ґрунтовий могильник Благовіщенка знайдений у с. Благовіщенка Кам'янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл. на лівому березі Каховсь­кого водосховища. Досліджений А.О. Козловським у 1979 році; на могиль­нику відкрито 41 поховання (Козловський, 1992). Антропологічний матеріал вивчений С.І. Круц та Л.В. Литвиновою. Він складається з 6 чоловічих, 22 жі­ночих та 14 дитячих скелетів. Краніологічна серія нараховує, загалом, 23 че­репи: 6 чоловічих та 17 жіночих (Круц, Литвинова, 2002; 2003).

Ґрунтовий могильник Мамай Сурка знаходиться у с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл. на лівому березі Каховсько­го водосховища. Планомірне дослідження могильника розпочалось у 1989 р. та тривало до 2006 року. На могильнику відкрито 1160 поховань. (Тощев, Ан- друх, 1989; Андрух, Тощев, 1990; 1991; Тощев, Каприцын, 1992; Каприцын, 1993; 1994; 1995; Ельников, 1996; 1997; 1998; 1999; 2000; 2002; 2003; 2004; 2005; 2005; 2006; Ельников, Дровосекова, 2001). Антропологічна колекція зібрана і досліджена Л.В. Литвиновою (Литвинова, 1997; 2000; 2004; 2005; 2006). Вона складається з 1143 скелетів: чоловічих — 262, жіночих — 320, дитячих — 546, у 15 випадках стать не визначена, але встановлений вік. На підґрунті статево-вікових визначень досліджена палеодемографічна струк­тура популяції Мамай Сурка. На більшості черепів відзначена посмертна деформація, що не дозволяє провести дослідження всього матеріалу за краніологічною програмою, тому за цією програмою вивчено тільки 24,0 % від загальної кількості чоловічих та жіночих черепів. Краніологічна серія Ма­май Сурка нараховує, загалом, 140 черепів: 65 чоловічих та 75 жіночих.

Таким чином, для вивчення етнічного складу та походження окремих груп середньовічного населення Нижнього Подніпров'я залучені краніоло­гічні серії з ґрунтових могильників Кам'янка (39 черепів), Каїри (29 черепів), Благовіщенка (23 черепи) та Мамай Сурка (140 черепів).

Антропологічний матеріал досліджувався за краніологічною та палео- демографічною програмами. Для кожного з цих досліджень важливе зна­чення мають статево-вікові визначення, що були проведені з урахуванням особливостей будови кісток тазу, черепа, а також кісток верхніх та нижніх кінцівок, стану черепних швів та зношеності зубної системи (Никитюк, 1960; 1960а; 1960б; Добряк, 1960; Алексеев, Дебец, 1964; Алексеев, 1966; Пашко­ва, 1973; Ubelaker, 1984).

Виміри антропологічного матеріалу за краніологічною програмою з по­дальшим обчисленням кутів та покажчиків були проведені за традиційною методикою Р. Мартіна, Г.Ф. Дебеца та В.П. Алексеева (Martin, Saller, 1959; Алексеев, Дебец, 1964).

Краніологічний матеріал аналізувався за допомогою методів одновимір- ної та багатовимірної статистики (Хрисанфова, Перевозчиков, 1991).

Для характеристики краніологічних серій за одновимірними методами, тобто за кожною ознакою окремо, використовувались наступні парамет­ри: кількість випадків (N), середня арифметична (M), мінімальна та мак­симальна величина (min — max), для оцінки внутрішньогрупової варіації ознак був використаний середньоквадратичний ухил (Алексеев, Дебец, 1964) та коефіцієнти внутрішньогрупової кореляції (Ярхо, 1934; Дебец, 1948; Рогинский, 1954). Для порівняння чоловічих та жіночих груп використову­валися стандартні коефіцієнти статевого диморфізму (Алексеев, Дебец, 1964).

Аналіз коефіцієнтів внутрішньогрупової кореляції, що був запропонова­ний для антропологічних досліджень А.І. Ярхо (Ярхо, 1934) та Г.Ф. Дебецем (Дебец, 1948), базується на існуванні нормальної функціональної залежності ознак в однорідних серіях черепів. Ступінь зв'язку між окремою парою оз­нак навіть в однорідних серіях не буває завжди постійною величиною і може коливатися в деяких межах. Більш постійною величиною є напрямок зв'язку, який, у більшості ознак, в однорідних серіях, частіше, позитивний. У випад­ку, коли серія черепів за морфологічним складом неоднорідна, нормаль­ний функціональний зв'язок порушений, що віддзеркалюється не тільки на абсолютній величині коефіцієнтів кореляції, але і на напрямку зв'язку.

Для внутрішньогрупового аналізу, окрім середніх арифметичних, серед- ньоквадратичного відхилення та коефіцієнтів внутрішньогрупової кореляції, використані також багатовимірні методи: факторний та кластерний аналізи (Дерябин, 1983; Алексеев, Трубникова, 1984). Аналізи за методами багато­вимірної статистики здійснювались на основі пакету програм Systat 11.0.

Останнім часом широке розповсюдження для вирішення питань класи­фікації в антропології набувають факторний аналіз та метод головних ком­понент (одна з моделей факторного аналізу). їх застосовують для з'ясування схожості або відмінності вибірок та дозволяють виявити найбільш таксоно­мічно важливі ознаки, що диференціюють групи. За комплексом цих ознак визначаються морфологічні компоненти, на яких формувалось населення. Для внутрішньогрупового аналізу застосовувався факторний аналіз (МГФ — метод головних факторів), для міжгрупового — метод головних компонент (МГК — одна з моделей факторного аналізу). Теорія аналізу головних ком­понент і факторного аналізу та його можливості детально викладені у спе­ціальній літературі (Дерябин, 1983; Хартанович, Чистов, 1984). Результати розрахунків факторного аналізу та методу головних компонент подаються у вигляді факторних навантажень на кожний череп або серію.

Зазначимо, що методи багатовимірної статистики застосовувались до черепів або серій з повною реалізацією, тобто з необхідним певним набо­ром ознак, що дещо скоротило кількість порівняльного матеріалу, а також, у деяких випадках, кількість краніологічних ознак, за якими порівнювались групи.

До факторного аналізу та методу головних компонент залучались най­більш таксономічно важливі ознаки, які використовуються при вивченні се­редньовічних груп населення, що характеризуються змішаним складом. Це, насамперед ознаки, які диференціюють європеоїдів та монголоїдів: череп­ний покажчик, висотний діаметр (ba), найменша ширина лоба, діаметр ви­лиць та висота обличчя, орбітний та носовий покажчики, кут лоба (n. — m.), загальний кут обличчя, кут носових кісток, назомалярний та зигомаксиляр- ний кути, дакріальний та симотичний покажчики (Хартанович, Чистов, 1984, с. 85, 86).

Міжгрупові співставлення проводились з залученням кількох методів для підсилення об'єктивності отриманих результатів: методу головних ком­понент, кластерного аналізу та співставлення груп за формулою Пенроза- Кнусмана (модифікування Козінцева) (Penrose, 1964; Knussmann, 1967; Ко­зинцев, 1974; Дерябин, 1983; Алексеев, Трубникова, 1984).

Кластерний аналіз дуже чітко диференціює групи (серії), а їх морфологіч­ну близькість або розбіжність демонструє процедура кластеризації. Аналіз узагальнених відстаней між краніологічними серіями визначався за Евклі- довою метрикою, тип алгоритму ієрархічної процедури — метод дальньо­го сусіда (complete) та найменшої внутрішньокластерної дисперсії (ward). Кластерний аналіз проводився за комплексом найбільш важливих діагнос­тичних ознак, що розмежовують європеоїдну та монголоїдну раси: висотний діаметр (ba), найменша ширина лоба, діаметр вилиць, верхня висота облич­чя, назомалярний та зигомаксилярний кути, кут нахилу лоба, загальний кут обличчя, кут носових кісток, покажчики: черепний, носовий, орбітний, дак- ріальний та симотичний.

Застосування формули Пенроза — Кнуссмана для співставлення груп за комплексом ознак дозволяє простежити ступінь схожості або відмінності в антропологічному типі груп, що порівнюються. Вираховується сумарна від­стань між групами за величиною та формою черепа, а також розраховується загальна відстань між популяціями за наданим набором ознак, який фігурує в багатьох краніологічних дослідженнях, а саме: поздовжній, поперечний та висотний (ba) діаметри, найменша ширина лоба, ширина та висота обличчя, ширина та висота орбіт, ширина та висота носа, симотична ширина та висо­та, кут лоба (n) загальний кут обличчя, кут носових кісток, назомалярний та зигомаксилярний кути. Матриця відстаней була піддана кластерному аналі­зу (ієрархічна процедура, відстань Евкліда, метод «далекого сусіда») (Деря­бин, 1983). Розмах величин отриманих коефіцієнтів відстаней розподілявся на п'ять рівновеликих класів: дуже великі відстані, великі, середні, малі та дуже малі. Малі та дуже малі відстані умовно свідчать про велику морфо­логічну близькість груп (серій)) (Алексеев, Кияткина, Ходжайов, 1986, с. 116, 117).

В дослідженні був застосований прийом паралельного використан­ня декількох статистичних методів, що дало найбільше наближення до об'єктивного вирішення проблем. Важливе значення має також коректний вибір краніологічних серій та ознак з урахуванням історичної епохи та тери­торії, від чого, значною мірою, залежать результати статистичних аналізів.