Антропологічні дослідження ґрунтових могильників Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст.

Історіографія питання налічує невелику кількість робіт, які присвячені, в основному, вивченню антропологічних матеріалів з чотирь­ох ґрунтових могильників: Кам'янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка.

Перше антропологічне дослідження матеріалу із розкопок ґрунтових могильників 12 — початку 15 ст. було проведене Т.С. Кондукторовою, яка вивчила антропологічну колекцію з могильника Кам'янка (Кондукторова, 1957, с. 55—59). Краніологічна серія характеризується брахікранією, серед- ньошироким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою сплощеністю обличчя. Візуально відзначена наявність в серії монголоїдної домішки, що найбільш яскраво представлена у жінок. В цілому, краніоло­гічна серія належить до великої європеоїдної раси. Найбільшу подібність до населення, що залишило могильник Кам'янка, має серія з могильника Зливки салтово-маяцької культури, а також деякі черепи із золотоординсь- ких міст. Зі слов'янами та половцями схожість відсутня. Дослідниця припус­кає, що, можливо, населення, яке залишило могильник Кам'янка авари або болгари.

Г.П. Зіневич дослідила антропологічну колекцію з ґрунтового могильника Каїри (Зіневич, 1960, с. 98—101; Зиневич, 1967, с. 153—160). Краніологічний матеріал з Каїр представлений мезокранними (чоловіки) та брахікранними (жінки) черепами, обличчя мезогнатне, добре профільоване в горизонталь­ній площині, перенісся високе, однак кут виступання носових кісток по­мірний. У жіночій серії відзначена невелика домішка монголоїдних ознак: спостерігається ослаблення горизонтального профілювання обличчя на вер­хньому та середньому рівні, дещо сплощене перенісся, слабке виступання носа. Аналіз статистичних даних, отриманих при опрацюванні краніоло­гічного матеріалу цього могильника, дозволив Г.П. Зіневич зробити висно­вок про неоднорідність серії в цілому, насамперед за черепним покажчи­ком.

Порівняння з цілою низкою краніологічних серій доби середньовіччя надало можливість дослідниці зробити наступні висновки: виявлена значна схожість за більшістю ознак з серією Кам'янка, особливо, жіночою та сар­матами Нижнього Подніпров'я (збірна серія сарматської культури походить з Запорізької та Херсонської областей).

Таким чином, Г.П. Зіневич визначила, що в етногенезі населення, яке залишило могильник Каїри, певний відсоток належав сарматським племе­нам та населенню салтово-маяцької культури, в той же час морфологічний зв'язок зі слов'янським населенням Середнього Подніпров'я відсутній.

В останні роки автором опубліковані нові роботи по досліджуваній про­блемі. Вони присвячені вивченню матеріалів з ґрунтового могильника Бла­говіщенка у співавторстві з С.І. Круц (Круц, Литвинова, 2002; 2003) та антро­пологічній колекції з ґрунтового могильника Мамай Сурка (Литвинова, 1997; 2000; 2001; 2004; 2005; 2006).

Антропологічні матеріали з могильника Благовіщенка за попереднім аналізом, проведеним С.І. Круц, однорідні, однак в жіночій серії більше ви­ражена монголоїдна домішка. За краніологічними ознаками вони близькі до черепів з могильників Кам'янка та Каїри (Козловський, 1992, с. 160). Пізніше антропологічні матеріали з могильника Благовіщенка були проаналізовані більш детально (Круц, Литвинова, 2002; 2003).

Антропологічна колекція з могильника Благовіщенка складається з 6 чо­ловічих, 22 жіночих та 14 дитячих скелетів. Наводяться деякі палеодемог- рафічні показники для цієї популяції. Середній вік смертності (з урахуван­ням дітей) в могильнику Благовіщенка невисокий — 26,1 років, що взагалі характерно для середньовіччя та більш пізніх періодів в країнах Європи, для дорослого населення середній вік смерті складає 36,8 років. Середнє дожи­вання чоловіків цієї групи, з огляду на малочисельність спостережень, визна­чено приблизно — 40 років, у жінок — 36,5 років. Рівень дитячої смертності складає — 33,0 %.

Результати порівняльного аналізу демонструють морфологічну подіб­ність чоловічої серії до населення з ґрунтових могильників Каїри, Кам'янка та слов'янських серій з Середнього Подніпров'я: Монастирьок, Григорів- ка, Зелений Гай та збірних серій полян, а також деяких аланських серій: Дмитрівське, Салтів, Черкесія. В жіночій серії простежується близькість з на­селенням, що має широке дещо сплощене обличчя: Кам'янка, Мамай Сур­ка, Зливки, Кайбели та серії кочівників Півдня України. Формування осілого населення, що залишило могильник Благовіщенка відбувалось під впливом нащадків населення салтово-маяцької культури — алан та болгар, а також, кочового населення Півдня України (Круц, Литвинова, 2003, с. 143—149).

Репрезентативна антропологічна колекція походить з ґрунтового могиль­ника Мамай Сурка, вона була зібрана особисто автором дослідження про­тягом 1990—2006 рр. Частково опубліковані антропологічні матеріали з мо­гильника за краніологічною та остеологічною програмою (Литвинова, 2001; 2006). Досліджена палеодемографічна структура популяції Мамай Сурка, яка на сьогодні є найбільшою популяцією доби середньовіччя. Наводяться основні палеодемографічні показники, такі як, середній вік смерті чоловіків та жінок, рівень дитячої смертності, вивчена статево-вікова структура попу­ляції Мамай Сурка (Литвинова, 2005). Вперше було проведено комплексне дослідження антропологічного матеріалу з використанням значної кількості статистичних методів. Це було обумовлено специфікою матеріалу, а також необхідністю об'єктивного підходу до вивчення матеріалу, для порівняння якого залучалась значна кількість середньовічних серій Південно-Східної Європи.

За краніологічною програмою серія Мамай Сурка досліджувалась не­одноразово в процесі розкопок могильника, які відбувались тривалий час (Литвинова, 1997; 2000; 2004). Чоловіча серія Мамай Сурка за формою че­репної коробки мезокранна на межі з брахікранною. Лицевий відділ має середню ширину ти висоту, ніс має мезоринну форму, орбіти за покажчиком мезоконхні. Горизонтальне профілювання верхнього та середнього відділу обличчя, в цілому, має європеоїдну будову, однак на деяких черепах відзна­чено слабке профілювання. Дакріальний та симотичний покажчики свідчать про високе та добре профільоване обличчя, кут виступання носових кісток значний.

Жіноча серія Мамай Сурка характеризується брахікранією, висотний діаметр середній. Обличчя середньовисоке та середньошироке, ніс мезо- ринний, орбіти низькі, за покажчиком мезоконхні. Кути горизонтального профілювання свідчать про тенденцію до сплощеності обличчя у верхній та середній його частинах, перенісся та ніс виступають добре.

Простежений комплекс краніологічних ознак — ослаблене горизонталь­не профілювання обличчя на верхньому та середньому рівні мають велику таксономічну значимість. На цій підставі можливо зробити висновки про на­явність в морфологічному типі чоловічої та жіночої серій Мамай Сурка мон­голоїдного компонента.

Порівняльний аналіз продемонстрував подібність чоловічої серії Мамай Сурка з серіями Каїри, аланськими (Маяцьке, Салтів, Дмитрівське, Ютанів- ка, Нижні Луб'янки, Змійська, Гамівське, Черкесія, Дубаюрт) та болгарською серією з могильника Лимбар. Жіноча серія Мамай Сурка проявляє близь­кість з серіями Кам'янка, Каїри, аланськими серіями (Змійська, Черкесія) та слов'янськими (Хутір Половецький, Бранешти).

Автор дослідження наводить певні висновки, щодо антропологічного складу населення, яке залишило могильник Мамай Сурка. Населення Ниж­нього Подніпров'я доби середньовіччя сформувалось на підґрунті різних морфологічних компонентів: аланського (нащадки населення лісостепо­вого варіанту салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця, По- доння та Північного Кавказу), болгарського (нащадки населення степового варіанту салтово-маяцької культури басейну Сіверського Дінця та Подоння), східнослов'янського (нащадки полян і сіверян Середнього Подніпров'я) та кочового (кочівники Нижнього Подніпров'я, Калмикії та Нижнього Поволжя) (Литвинова, 2000, с.369—379; 2004, с.68—78).

Таким чином, антропологічний матеріал, що репрезентує осіле насе­лення Нижнього Подніпров'я 12 — початку 15 ст., свідчить про неоднорід­ний склад. Чоловічі серії значно відрізняються від жіночих, не зважаючи на загальну європеоїдність черепів, відзначена присутність монголоїдної до­мішки, особливо, в жіночих серіях. Палеоантропологи Т.С. Кондукторова та Г.П. Зіневич підкреслюють відсутність слов'янського компоненту в краніоло­гічних серіях з ґрунтових могильників Кам'янка та Каїри. Простежена значна морфологічна схожість за багатьма ознаками між населенням, що залишило могильники Кам'янка, Каїри та Благовіщенка. Походження населення з мо­гильника Каїри Г.П. Зіневич пов'язує з сарматськими племенами Нижнього Подніпров'я. Відзначена схожість з серією салтово-маяцької культури Злив­ки жінок і чоловіків з Кам'янки та жінок з Каїр. Чоловіча серія з Каїр має подібність до населення з могильника салтово-маяцької культури Салтів (Кондукторова, 1957, с. 55—59; Зіневич, 1960, с. 98—101).

Формування антропологічного типу населення, що залишило ґрунтовий могильник Благовіщенка відбувалось за рахунок різних морфологічних ком­понентів: в чоловічій серії простежується вплив слов'янського та аланського, у жіночій серії — болгарського та кочового (Круц, Литвинова, 2003, с. 147, 148).

До теми антропологічного складу населення доби середньовіччя Півдня України зверталися окремі автори в загальних роботах. Краніологічні серії означеного періоду використовувались як порівняльний матеріал при вирі­шенні питань етногенезу різних народів доби середньовіччя.

В.П. Алексєєв проаналізував антропологічний матеріал доби серед­ньовіччя з території України, який тоді складався з двох краніологічних серій: Кам'янка та Каїри, і зробив висновок про доволі строкатий антропологічний склад населення Півдня України (Алексеев, 1969, с. 188—189). Він зауважив, що такий комплекс ознак, як помірне виступання носових кісток та деяка тенденція до сплощеності обличчя у горизонтальній площині дають підставу свідчити про наявність в серії Кам'янка монголоїдної домішки.

М.С. Веліканова при дослідженні середньовічного населення Буго-Дніс- тровського межиріччя використала в якості порівняльного матеріалу серію з могильника Кам'янка. Краніологічна серія з могильника Лимбар, якій прита­манні брахікранні черепи з широким обличчям, проявляє значну близькість до серії з Кам'янки (Великанова, 1975, с. 131).

З метою порівняльного аналізу серії з могильників Кам'янка та Каїри були використані різними дослідниками під час вивчення населення Східної Європи доби середньовіччя (Алексеева, 1973; Рудь, 1987; Ефимова, 1991; 1999).

С.П. Сегеда дослідив за одонтологічною програмою антропологічний ма­теріал з одного ґрунтового могильника Кам'янка. Він виділив в цій серії пів­денно-східний варіант, притаманний болгарським племенам, або їх нащад­кам, який у своїй основі європеоїдний, але має істотну долю монголоїдного компонента. Цей комплекс одонтологічних ознак склався у першій половині 1 тис. н. е. на території Приуралля та Середньої Азії, внаслідок взаємодії єв­ропеоїдних та монголоїдних груп населення. Наявність східного комплексу ознак в морфології зубів наближує цю серію до ранньоболгарської серії з могильника Великі Тархани у Середньому Поволжі (Сегеда, 2001, с. 174— 175).

Вплив степового компоненту відзначений у краніологічних серіях з Киє­во-Печерської Лаври, які датуються 13 ст. (Дяченко, 1993, с.151—165; Потєхі- на, Козак, 1999, с. 87—97).

Узагальнюючої праці щодо етнічного складу населення напередодні монгольської навали та за часів Золотої Орди, не існує. Відкритими лиша­ються питання походження, антропологічного складу населення, напрямки міграцій, роль кочових племен в генезі осілого населення, а також вплив населення Нижнього Подніпров'я на формування морфологічного типу схід­ноєвропейських середньовічних груп і, в подальшому, українців.