№ 29 р. - Мацєй Мєховський про Русь

Далі, від Сарматських гір, живе народ руський (Rutenorum), на чолі якого сто­ять знатні люди з поляків - у Коломиї, Жидачеві (Zidaczow), Снятині, Рогатині, в Буську та ін. Біля тих же гір розташовані повіти - Г алицький (Haliciensis), який колись називали Галіцією (Gallicia), і Перемишльський, а серед гір Сарматських - округ Сяноцький.

Обмежена Русь з півдня Сарматськими горами та рікою Тірасом, яку жителі називають Дністром (Niestr); зі сходу - Танаїсом, Меотидами і Таврійським остро­вом; з півночі - Литвою, із заходу - Польщею.

Знаменита ріка Борисфен, яку жителі називають Дніпром (Dinepr), тече з Московії, проходить через Литву та Руссію під Смоленськ і Київ. До неї впадає на заході ріка Буг (Boh)^[159], яка починається з міста Хмільника. Пройшовши близько трьохсот германських миль^[160], Борисфен впадає в Понтійське море.

Руська земля, будучи взагалі родючою, особливо багата медом і медоном, напоєм з меду. Привозять туди і вино з Панонії, а також з прикордонних Молдавії та Валахії, привозять і грецьке міцне вино з Греції; пива у них вдосталь.

Країна багата кіньми, биками, отарами овець, має віск у великій кількості, рясніє хутрами куниць, білок, лисиць і бичачими шкірами. Вона рясно зрошу­ється ріками, має чимало рибних вод - так, що де тільки є вода, там у ній і риба. Рибу не розводять у русів у ставках і рибних садках, а повсюди там, де є вода, в ній появляється риба, яка посилається, як говорять, з небесною росою, без будь- яких людських турбот і без розведення.

У Львівському повіті є достойні згадки про великі щуки (Iucei), які легко розділяються на шматки смугами.

Русь має вдосталь пахучу тростину в місцях ближче до Танаїсу і Меотидських боліт, а також ревінь - там же і в Литві, та ще багато трав та коренів, які не трапля­ються в інших місцях. Руська земля повсюди рясніє фарбуючими рослинами, які масово там трапляються, але якщо в минулі часи їх вивозили звідти в італійські міста Ґеную і Флоренцію, то тепер лише невелику частину їх збирають, і майже всі вони гинуть незібраними.

У Холмському повіті, зрубані й лежачі на землі соснові гілки протягом року чи двох перетворюються у кремнисті камені^[161]. Там багато крейди, чи білої землі, яку завозять до нас. Є і сіль; її в суху пору року збирають на озері Качибейсько- му, а позаяк недалеко звідти зрозташований татарський замок Очаків, то інколи перевізників солі перехоплюють і беруть у полон татари, разом з двомастами чи трьомастами возами. У Перемишльській землі та Дрогобичі варять сіль, збира­ють і зберігають її кусками й певними мірами^[162].

У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована рим­ському первосвященикові. Вона пануюча і переважаюча, хоча представники її нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, більш поширена й охоплює всю Русь. Третя віра - іудейська; її прихильники, іудеї - не лихварі, як у християнських землях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто трима­ють в своїх руках суспільні побори й податки.

Четверта віра - вірменська, переважно в містах Кам'янці та Львові. Вірмени - досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константи­нополя, єгипетської Александрії, Алькаїра і країн Індії.

В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них є своє письмо і алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою; займаються також і науками - астрономією та медициною.

Вірмени мають свій обряд і своє письмо. Зі святих вони найбільше шанують апостола Фадея, стверджуючи, що він навернув вірмен в християнство. Окрім того вони шанують і святого Божого апостола Варфоломея, через якого, як самі говорять, вони сприйняли багато правил віри.

У них прекрасні й надзвичайно гарні речі богослужіння - накидки і орнати, не розрізні, а абсолютно круглі; книги, чаші, та інше прекрасне начиння давніх християн [...].

Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях/Введ. и пер. С. Аннинского. -М.; Л., 1936. - С. 95-97.