ЛУЦЬКА ЗЕМЛЯ
Луцьке князівство відокремилося від Володимирського в середині XII ст., але пізніше інколи знову з’єднувалося з ним[20]. Воно займало басейн р. Стиру; від сусідніх земель не відокремлювалося ніякими природними межами.
Столичний Лучеськ (Луцьк) був добре укріпленим містом. Замок стояв на острові, забезпечений ріками Стиром і Глушцем та болотами. Витримав він різні облоги, серед яких напад військ воєводи Куремси 1255–1256 рр. 1259 р. хан Бурундай наказав зруйнувати замкові укріплення [Іпат., с. 272–273, 330, 557, 562.]. Пізніше замок перебудовано, але в основі його залишилися мури давнього часу. В Луцьку було єпископство, і в кафедральному соборі св. Івана ховали князів [Іпат., с. 609; АЮЗР, ч. 1, т. 1, с. 291, 324; Левицкий О. Луцкая старина. — Чтения в Обществе Нестора–летописца. Киев, 1891, т. 5, с. 65–70 та ін.; Ратич, с. 11.].
Під Луцьком, в лісі, що звався Гай, розташовувалася княжа садиба; це місце було «прекрасне виглядом, забудоване різними спорудами, а церква в ньому була чудова, сяяла красотою» [Іпат., с. 597.]. На північ від міста, в Жидичині, стояв монастир з церквою св. Миколи; сюди приїздив на прощу Данило [Іпат., с. 509.]. Як місто згадується Шепол (Шепель) [Іпат., с. 173 (1097).]. Недалеко від Луцька знаходилась Полонна (Полонне), де Володимирко галицький 1149 р. змусив до перемир’я Юрія Мономаховича та Ізяслава Мстиславича, «роз’їхавши» їх, тобто ставши полками між їх військами [Іпат., с. 273]. Під Муравицею того ж року стояло половецьке військо, очолюване Ростиславом Юрійовичем [Іпат., с. 271.].
У південній частині Луцького князівства споруджено ряд укріплених міст: Перемиль, який очолював окрему волость [Іпат., с. 173, 468, 488, 498, 502, 513, 588.], Дубен (Дубно), мабуть, друге за значенням, поряд з Луцьком, місто [Іпат., с. 180, 596.], Стожок (Стіжок) і Данилів, укріплені Данилом [Іпат., с. 523, 562; Сендульський А. Село Стожек Кременецкого уезда. — Волынские епархиальные ведомости, 1873, № 20, с. 708–717.], Крем’янець (Кременець), найсильніший з замків, якого ні 1240 і 1259 рр. ординці не змогли здобути і лише 1261 р. Телебуга наказав зруйнувати [Лавр., с. 239.]. Броди згадуються тільки принагідно у «Повчанні» Володимира Мономаха [Іпат., с. 448.]. На кордоні Галичини стояли Збараж (тепер с. Старий Збараж Збаразького р–ну Тернопільської обл.) [Іпат., с. 445, 513; Ратич, с. 25–30.] та Пліснеськ (тепер уроч. поблизу Підгірець Бродівського р–ну Львівської обл.) [Іпат., с. 321.].
У північній частині Луцького князівства значним містом був Чорториськ (Чорторийськ), що деякий час належав до Пінського князівства. Мстислав Данилович побудував тут кам’яний «стовп» [Іпат., с. 180, 222–224, 501–502, 616.].