ДОРОГОБУЗЬКО–ПЕРЕСОПНИЦЬКА ЗЕМЛЯ
Наприкінці XI ст. як окрема територія почала виступати Погорина, область р. Горині [Іпат., с. 132, 280, 335.]. Її столицею спершу був Дорогобуж [Іпат., с. 144, 176, 179, 181.], пізніше, як рівне за значенням місто, називається Пересопниця [Іпат., с.
275, 297, 335 та ін.]. Дорогобузько–Пересопницьке князівство на заході межувало з Луцьким, на сході з Київським[21]. На початку XIII ст. Погорину було приєднано до Луцького князівства [Іпат., с. 485, 501.]. Про обидва головні міста, Дорогобуж і Пересопницю, літописи згадують лише як про княжі столиці[22], але не містять конкретних даних про їх економічні, суспільно–політичні і культурні відносини[23].На північ від Пересопниці розташувався Чемерин на р. Олиці, на південь — Зарічеськ, на схід від Дорогобужа — Сапогинь (тепер с. Сапожин Корецького р–ну Ровенської обл.), де Володимирко 1151 р. розбив угорське військо, на південь — Мильськ [Іпат., с. 270, 284, 285, 286, 305.]. Відомості про Острог залишаються непевними[24]. Неясно, чи Водбуч (або Вобуч) поблизу Пересопниці та Хотрія поблизу Дорогобужа — це поселення чи річки [Іпат., с. 285, 355.].
На східній межі князівства знаходилися міста Коречськ (також Корчеськ, важливий пункт на шляху на Київ) [Іпат., с. 276, 285, 322, 331, 356.], Кам’янець і Ізяславль, зруйновані Батиєм 1240 р. [Іпат., с. 523.]. Кам’янець поблизу Горині — правдоподібно те місто, в якому Данило і Василько перебували у дитячі роки[25].
В південній частині найбільшим містом був Шумськ — деякий час центром окремого князівства[26] [Іпат., с. 270, 313, 373, 485, 486, 511, 562.]. Неподалік від Шумська (точне місцезнаходження невідомо) стояв Торчів (Торчевськ), де Данило розбив угорське військо 1233 р. [Іпат., с 511 513.]. До Шумської волості належав Тихомль [Іпат., с. 313, 321, 288, 500, 513; Сендульський А. Тихомль Острожского уезда. — Волынские епархиальньїе ведомости, 1870, № 5, с. 158–161.], укріплений замок, та Гнойниця і Вигошів (розташування невідоме) [Іпат., с. 313.].