§ 3. Локалізація ‘Новгорода’ у повідомленні Яна Длуґоша
В “Annales” Я. Длуґоша в одному з розділів мовиться про пер- шопредків поляків, чехів та русів, трьох братів - Леха, Чеха та Руса. Історик називає Руса засновником “обширних руських королівств” та описує їх межі, вживаючи як географічні орієнтири низку гідронімів та два населені пункти - Київ та Новгород: “Rusz [...] amplissima Russorum regna, quorum Kyowia caput et metropolis est, et que Dnyestr, Dnyepr, Nyemyen, Pruth, Slucz, Stir, Szbrvcz, Sereth amplissimis irrigantur amnibus, populasse et terminos suos ultra Novogrod, auro, argento et pellibus ditissimam et notissimam inter paludes et stagna sitam Russiae civitatem ad fines prope terre dilatasse”[744].
У перекладі Н. Щавелєвої цей уривок звучить так: “Рус [...] населил обширнейшие русские царства, главой и столицей которых является Киев и которые орошаются широчайшими реками Днестром, Днепром, Неманом, Прутом, Случью, Стырем, Збручем, Смотричем, Серетом, и распространил свои пределы по ту сторону Новгорода, русского города, богатейшего и славнейшего золотом, серебром и мехами, расположенного среди болот и топей почти на краю земли”[745]. В переліку річок, що протікають територією Руси, Я. Длуґош називає річки Чорноморського басейну: Прут, Дністер (з його лівими допливами Смотричем, Серетом та Збручем), Дніпро та Стир і Случ басейну Прип'яті. До Балтійської водної системи належить Німан.Коментуючи цей уривок, Н. Щавелєва відзначила, що Русь у Длуґоша “это прежде всего те русские земли, которые в его время находились в пределах Польского королевства и Великого княжества Литовского, с эпизодическим включением Новгорода”[746]. Подібно раніше висловлювався і О. Гейштор, на думку якого, Я. Длуґош описав Русь у знайомих йому тогочасних межах, разом із важливим доповненням - Великим Новгородом, розташованим на кордоні країни[747].
Проте у повідомленні Я.
Длуґоша Новгород аж ніяк не розташований десь на далекому краю землі, як про це сказано у сучасному російському перекладі. Логіка його викладу проступає ясніше, якщо вилучити гідронімічний перелік та опис багатства Новгорода: “Rusz [...] amplissima Russorum regna, quorum Kyowia caput et metropolis est, [...] populasse et terminos suos ultra Novogrod [...] inter paludes et stagna sitam Russiae civitatem ad fines prope terre dilatasse”.Ближчим до ориґіналу є польський переклад: “Rus [...] obszer- ne dziedziny Rusi, ktorych Kijow glowq jest i stolicq [...] zaludnil, i granice swojego wladztwa poza Nowogrod, miasto Ruskie [...] a polozone miqdzy bagnami i jeziorami, az do konczyn niemal tej ziemi rozszerzyl”[748]. Буквальний переклад українською (без літературної обробки) такий: “Рус [...] обширні Руські королівства, котрих Київ є головою та столицею [...] залюднив і свої межі поза Новгород [...] поміж боліт та озер розташоване Руське місто, до країв майже землі розширив”.
Буквальне прочитання уривку принципово відрізняється від пропонованого Н. Щавелєвою. За Я. Длуґошем, Новгород розташовується не на далекому краю землі, а на початку опису. Залюднена Русом територія простягалася від Новгорода аж до краю землі і саме в цих межах розміщені перелічені ним гідроніми. Таким чином, Новгороду відведена далеко не випадкова та епізодична
Природно-географічні умови міста Володимира (за М. Кучинком)
роль, як випливає із довільного російського перекладу, навіяного пізнішими історичними фактами, що виходять поза межі Х ст. Згаданий Новгород розташований в окреслених Я. Длуґошем межах, а не поза ними, як випадковий додаток.
Сумнівною також є думка, що польський історик описав сучасні йому межі Руси. Свідчення про Руса та походження Руси він почерпнув із якихось давніших джерел, про що повідомив: “... такое разнообразие писателей о происхождении Руси больше затемняет, чем это происхождение, чем разъясняет”[749].
До того ж, Я. Длуґош писав про початковий період становлення Руси, тому цілком логічно виглядають її вужчі територіальні межі, без північних та північно-східних околиць, приєднаних щойно заходами Володимира та Ярослава. Опис Я. Длуґоша є дзеркальним до літописної звістки 947 р. про похід княгині Ольги “к Новугоро- ду”, розташованому на волинській Лузі. З польської точки зору, землі Руси розташовувалися поза цим прикордонним Новгородом і звідти простягалися аж до краю землі.Відповідними є і природно-географічні характеристики міс- цевости розташування Новгорода Х ст., ототожнюваного з дитинцем майбутнього Володимира. Згадані Я. Длуґошем озера та бо-
Володимир княжих часів (за Т. Трегубовою)
лота цілком відповідають характеристиці Волині, а розташування дитинця Володимира в заболоченій місцевості є його характерною ознакою[750].
Подібно, із західної точки зору, описував Русь Ґервазій Тіль- берійський (*бл. 1150 - ↑1235?): “Польша в одной своей части соприкасается с Руссией (она же Рутения)”[751]. Проте прикордонним городом, за яким простягається територія Руси, у нього вже є Лодимирія (Володимир): “Далее простирается Рутения на Восток по направлению к Греции, как говорят, на расстояние ста дневных переходов [...] Между Польшей и Руссией протекают две реки, названия которых согласно переводу с их простонародного языка звучат как Вепрь (лат. Aper. - Ю. Д.) и Браслет (лат. Armilla (Західний Буг). - Ю. Д.). А несколько с запада обращен к Польше город Руссии Лодимирия (лат. Lodimiria. - Ю. Д.)”[752].
Давність описаних Я. Длуґошем історичних та географічних реалій підтверджує їх переплетення із етногенетичною леґендою, яка фіксує період формування території Руси. Длуґош повторив етногенетичну ідею Великопольської хроніки, хоча додав до неї власні сумніви стосовно того: був Рус братом Леха чи лише його племінником. Подібна леґенда зафіксована і в пізньолітописній російській традиції. Вона відома під назвою “Сказание о Словене и Русе”. Важливою складовою “Сказания” є оповідь про заснування попередника Новгорода, города Словенська, яка зберегла виразні сліди свого волинського походження. На цьому спинимося детальніше.