Литовські справи
Войшелк покняжив у Литві до 1267. ∣p., а тоді пішов у манастир. Одначе передніе, полагодив справу свого наслідства на Литві так, що передав свою державу дотеперішньому співволодареві Шварнові, своєму шуринові, здавна за- анґажованому в литовських справах.
Тим викликав велике невдоволення Лева, а можна гадати, що й Василька. Можливо, що серед решти Романовичів запанував неспокій ізза !несподіваного зросту сил Шваїрна. Рівновага між поодинокими членами роду була виразно нарушена. Літописець твердить, що лютий на Войшелка був сам Лев, з заздрости, що він віддав Литву Шварнові, а не Левові. Та про претен- сії Лева на Литву в тому часі не знаємо нічого, і Лев не мав жадного відношення до тієї країни. Шварно все таки був зятем Мендовга і згідно з звичаєвим правом уважався членом династії (Станкевіч). З тексту літопису виходить, що Василько потиху підтримував Лева: він заґарантував Вой- шелкові безпеку, коли Лев запросив його й Василька на спільну зустріч. Які побоювання мав сам Войшелк, годі сказати, але чомусь уже Василько вважав потрібним його запевнити, щоб він не боявся нічого. До зустрічі дійшло на Васильковій же території, Володимирі, в домі місцевого богача, німця Мархолта. Василько побув на гостині та поїхав, а Лев тоді вбив Войшелка... Це й була найважніша подія за старшинства Василька.Шварно остав на Литві до самої смерти в 1269. р., а відтак Литва перейшла в руки кн. Тройдена, ворога волинських князів, але зате, хоч якийсь час, Левового союзника.
Політичних наслідків Шварнове панування на Литві не мало. По його смерті Галицько-Волинська держава ніколи вже не відзискала подібного впливу на Литву. Але сам цей факт панування руського князя на Литві в шістдесятих роках 13. ст. дуже характеристичний. Він вказує, як далеко зайшов у сусідні землі український напір на північ, та рівночасно підкреслює, яку вагу мав цей північний відтинок у тогочасній українській політиці. Коли побачимо, що сто літ після описуваних подій литовські,князі сидітимуть на українських столах, можемо згадати, що, беручи справу історично й ідеологічно, співжиття українського, білоруського та литовського населення в одній спільній державі, це радше українська ідея, ніж яка інша, до того, вона на сто літ старша від тзв. Ягайлонської ідеї — організувати народи між Чорним та Балтійським морем під польським проводом. По смерті Шварна період переваги Галицько- Волинської держави над Литвою тривав ще довго, але ніколи вже ця перевага іне прибирала подібних політичних форм. Ще син Василька володимирського, Володимир, відібрав був від литовців Турійськ, а наслідникові Володимира, Мстиславові самі литовці передали Волковийськ, щоб лиш держав з ними мир.