<<
>>

Литовські справи

Войшелк покняжив у Литві до 1267. ∣p., а тоді пішов у манастир. Одначе передніе, полагодив справу свого наслід­ства на Литві так, що передав свою державу дотеперішньо­му співволодареві Шварнові, своєму шуринові, здавна за- анґажованому в литовських справах.

Тим викликав велике невдоволення Лева, а можна гадати, що й Василька. Можли­во, що серед решти Романовичів запанував неспокій ізза !несподіваного зросту сил Шваїрна. Рівновага між поодино­кими членами роду була виразно нарушена. Літописець твердить, що лютий на Войшелка був сам Лев, з заздрости, що він віддав Литву Шварнові, а не Левові. Та про претен- сії Лева на Литву в тому часі не знаємо нічого, і Лев не мав жадного відношення до тієї країни. Шварно все таки був зятем Мендовга і згідно з звичаєвим правом уважався чле­ном династії (Станкевіч). З тексту літопису виходить, що Василько потиху підтримував Лева: він заґарантував Вой- шелкові безпеку, коли Лев запросив його й Василька на спільну зустріч. Які побоювання мав сам Войшелк, годі ска­зати, але чомусь уже Василько вважав потрібним його за­певнити, щоб він не боявся нічого. До зустрічі дійшло на Васильковій же території, Володимирі, в домі місцевого богача, німця Мархолта. Василько побув на гостині та пої­хав, а Лев тоді вбив Войшелка... Це й була найважніша по­дія за старшинства Василька.

Шварно остав на Литві до самої смерти в 1269. р., а від­так Литва перейшла в руки кн. Тройдена, ворога волин­ських князів, але зате, хоч якийсь час, Левового союзника.

Політичних наслідків Шварнове панування на Литві не мало. По його смерті Галицько-Волинська держава ніко­ли вже не відзискала подібного впливу на Литву. Але сам цей факт панування руського князя на Литві в шістдесятих роках 13. ст. дуже характеристичний. Він вказує, як далеко зайшов у сусідні землі український напір на північ, та рів­ночасно підкреслює, яку вагу мав цей північний відтинок у тогочасній українській політиці. Коли побачимо, що сто літ після описуваних подій литовські,князі сидітимуть на українських столах, можемо згадати, що, беручи справу історично й ідеологічно, співжиття українського, білорусь­кого та литовського населення в одній спільній державі, це радше українська ідея, ніж яка інша, до того, вона на сто літ старша від тзв. Ягайлонської ідеї — організувати народи між Чорним та Балтійським морем під польським проводом. По смерті Шварна період переваги Галицько- Волинської держави над Литвою тривав ще довго, але ні­коли вже ця перевага іне прибирала подібних політичних форм. Ще син Василька володимирського, Володимир, ві­дібрав був від литовців Турійськ, а наслідникові Володи­мира, Мстиславові самі литовці передали Волковийськ, щоб лиш держав з ними мир.

<< | >>
Источник: ПАВЛО ГРИЦАК. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. Видано Науковим Товариством ім. Шевченка в ЗДА і Видавництвом „Обнова” 1958. 1958

Еще по теме Литовські справи: