Літописні джерела про Крим

ГАЙ ПЛІНІЙ СЕКУНД (Пліній СТАРШИЙ), що народився в 23 чи 24 році н.е. трагічно загинув у 79 році під час виверження вулкану Везувій залишив після себе багаті творчі надбання.

Головна праця ученого „Природна історія” в 37 книгах – дійсна універсальна енциклопедія. Пліній Старший детально описує Причорномор’я, в тому числі внутрішні райони Криму. „...Від Каркініту починається Таврика, яка в минулому була залита морем, кругом де зараз стелеться рівнина... Тут проживає тридцять народів із яких внутрі країни – 23 племені в 6 містах: Оргокіни, Харакети, Ассірани, Стактарі, Акісалти, Калі орди. Самий хребет займають скіфо-таври. Вони із заходу межують з Херсонесом –Новим, а із сходу зі скіфами-сатавками. На узбережжі від Каркіни розташовані міста: Тафри – на самому перешийку півострова, Геракле-Херсонес, якому дарована воля римлянами. Він раніше називався Мегарікою, потім іде мис Партеній, таврійське місто Палаклава, порт Символів, мис Баранячий Лоб, що знаходиться напроти азіатського мису Карамбіка...

За ним розташовано безліч таврійських портів і озер. Місто Феодосія стоїть від Баранячого Лоба на 125 000 кроків, а від Херсонесу на 165 000. Далі були міста: Кіти, Зефірний, Акри, Нім фей і Дія., Але залишилося одне місто – Пантікапей, колонія мілетців, розташована біля самого входу в Боспор, і на відстані від Феодосії 87 500 кроків., А від міста Кіммерія, лежачого на іншому боці проливу, так сказано на 2 500 кроків. Незначна відстань тут розділяє Азію від Європи, та і вона може бути пройдено пішки, коли замерзає пролив. Довжина Боспора Кіммерійського – 12 500 кроків.. Тут розташовані міста Гермісій і Мирмекій... А по Меотиді від кінця перешийка, чи тієї місцевості, що зветься Тафрами до устя Боспору начитується в довжину 260 000 кроків...”

Аналізуючи інше повідомлення арабського вченого першої половини Х століття Ібн Русте, про те,що країна русів (аррусії) знаходиться на острові, оточенім озером, цей автор пише: „Звичайно, великою є спокуса вважати ним безпосередньо Тавриду, бо лише вона зусібіч оточена водою”.

Інший арабський географ аль-Масуді в середині Х століття називає Чорне море Руським, бо на його думку, ніхто, крім „русів”, що живуть на одному з його берегів, не плавав на ньому і цим племенем було аллудаана. Древнє плем’я айдайнлян - корінні жителі Криму, що пішли від старовинної оріянської вітки племен. Айдайнлянці ( в перекладі із староукраїнської - діти неба і гір), входили до кіммерійського об’єднання племен і грецькими колонізаторами названі таврами. Вони володіли мовою Київських русів. Багато назв поселень в Криму мають києворуські назви: Рос, Росіа, Россо (Тендрівська коса), Россіка (поблизу Євпаторії)

З У1 ст. до Р.Х. В Таврії греками-колоністами засновані поліси( грецьке правління) в скитських містах Пантікапей, Феодосія, Керкинитида, Херсонес та інші. Біля 480 року до Р.Х. грецькі колонії об’єднуються навколо Пантікапея, Босфорське царство, яке проіснувало до 370 року нашої ери.

З Ш віку до Р.Х. во Ш вік нашої ери в Тавриці існувала держава пізніх скіфів із столицею Неаполь (грецьке Неаполіс).

Надпис на Тмутараканському камені стверджує, що Керч входила в склад Тмутараканського князівства Мстислава, сина князя Володимира.

Знаменитий арабський мандрівник ІБН-БАТТУТА прибув із Сіона в Кафу в кінці 1328 року. Тут він вперше в житті почув дзвіницю церковних дзвонів. Через Солдат (старий Крим) ІБН-БАТТУТА проїхав по всьому Криму, а потім відправився на південь України. Мандрівник вважав головним портом в той час Судак „один із п’яти світових гавані” на ряду з Олександрією в Єгипті, Куламом і Калікутом у Індії і Зейтуром в Китаї.

В кінці П на початку 1 тисячоліття до Р.Х. в Криму поселились кіммерійці, які після довгих літ кочування розселились в горах та по узбережжю Чорного моря Від Тіри (Білгород Дністровський) до Киммеріка, утворивши згодом Кіммерійське царство. Кіммерійська цивілізація залишила на карті Криму безліч географічних назв, які до нас дійшли без змін: Сімеїз, Коре із, Роман-Кош, Сал гир. Залишились топоніми кіммерійських назв. Древнє грецький вчений Клавдій Птоломей, в П ст.. н.е. в своїй праці „Географія” згадує бухту Дандаке в Севастополі.. Кіммерійці її називали „Дандака” – очеретяна, нині Комишова бухта. Біля Алушти є поселення Семидвіря. Кіммерійці-сатавки назвали цю місцевість „Сат-аука” – сім поселень. Ялту вони називали Калліту, Калліта, Ялітта, що означало теплий край.

<< | >>

↑

Источник: Володимир ЧОРНОМОР. ТАЄМНИЦІ ГЕОРГІЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ. Нариси. Севастополь, „ПРОСВІТА”. 2008 - 174 с. - Іл.. 2008

Еще по теме Літописні джерела про Крим:

- Давня історія України (до VI ст.) - Загальна історія України - Україна 1917-1921 рр - Україна за радянських часів - Україна у XVI - XVIII стст. - Україна у середні віки (VII-XV ст.) -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -