Капище Діви

Переступивши монастирські ворота, ми потрапили в небесний рай. Тут кожен листочок, кожен камінчик схвильовано дише, а прегарна природа живе надзвичайним життям. Серцем цього цілющого Господнього Едему струмить чисте джерело, збігаючи в басейн, а, далі, по скиту поміж персиками, мигдалями, кипарисами, кущами смаковиці та запашними виноградниками до самого моря.

Романтичність цієї місцевості підсилюють легенди. Відомий дослідник Криму П.С. Паллас прийняв за останки храму богині Діани старовинну колону неподалік Георгіївського монастиря в оливковому гаю. З того часу легенда про існування капища найшла своє поетичне забарвлення. Храму присвятили поетичні рядки Еврипід, О.Пушкін, О.Гете, Л.Українка.

Насправді міфічна легенда і дійшла до нас із Одіссеї, епосу, створеного Гомером в VIII-VII віках до Р.Х. Сюжет легенди наступний. Греки готувались до походу на Трою чи Іліон. Перед відплиттям ватажок грецького флоту Агамемнон, під час золотого царювання у високих Мікенах, на полюванні поранив улюблену косулю богині Артеміди. Розгнівана богиня поскаржилась батькові – богу морів Посейдону – і прохала покарати кривдника. Могутній Посейдон розметав судна грецького флоту. З переполоху Агамемнон звернувся за порадою до оракула. Порада останнього була гірка: необхідна кривава спокутуюча жертва. Цією жертвою повинна стати дочка Агамемнона Іфигенія – наречена швидконогого Ахілла. Уже прикрашений був для жертвування вівтар і Іфігенія стояла біля нього. Лунав останній трагічний барабанний дріб. Не витримавши напруги Ахілл відніс від вівтаря наречену і, рятуючи її попросив скіфського царя Тоа відвезти Іфігенію якнайдальше в Тавриду. Іфігенія, як відкупна жертва, тут, в Тавриці, стала жрицею храму богині Діви. Але це тільки легенда. Іфігенії було уготовано дуже довге життя.

До цього часу припускають, що храм Діви був на самому мисі Феоленті, але археологічно це не підтверджено. Старовинні документальні джерела з Георгіївського монастиря не збереглися.

۞