Божа земля
Мис, на якому збудований монастир, часом помилково називають Фіолент. Слід зазначити, що ні з яким фіолетовим кольором назва мису не пов’язана.
Старовинна назва мису Феолент – Партеніум. Відомий грецький географ I сторіччя Страбон стверджує, що на цьому мисі знаходився храм таврійської богині Діви, культ якої поєднувався з культом давньогрецької богині Артеміди, у римлян – Діани. Широко відома легенда про те, що 3226 років тому, у 1219 році до Р.Х. під час Троянської війни була в дивовижний спосіб перенесена із Авліди в Таврику дочка старогрецького царя Агамемнона Іфігенія. Вона стала жрицею печерного храму Діани, який, очевидно, до того часу існував і при ньому печера, що слугувала для жерців богині Діви житлом. Звідси Іфігенія втекла на батьківщину, коли таврами були схоплені її брати Орест і Пілад. Орест був її рідним братом.
Про те, що античний храм існував до створення Георгіївського монастиря, свідчить той факт, що в 60-тих роках нової ери, більше ніж 800 років до заснування монастиря Андрій Первозванний прибув морем із Синопа, висадився в Херсонесі, а потім побував у храмі богині Діви на Феоленті. Із храму святий вирушив до Феодосії і Керчі і, промандрувавши усім Кавказьким краєм, попрямував до місць Київських. Історик Матафраст стверджує, що під час проповіді апостола Андрія Первозванного було зламано капище богині Діви і облаштована печерна церква, яка послужила пізніше, в IX столітті основою Георгіївського монастиря.
На витоках I-го століття в Криму було більше 2 тисяч чоловік, які сповідували християнську віру.
Починання св. Апостола Андрія Первозванного були продовжені папою римським св.
В 310 році в Крим для проповідей прибув християнський єпископ Василь. Він поселився в печерному храмі на мисі і довгий час там проживав. Херсонеські язичники схопили його і замучили 7 березня 325 року в Херсонесі. В той же день вони замучили єпископа Єфрема I, який привіз і розповсюдив указ імператора Костянтина Великого про дозвіл християнства в Таврії. Після указу антихристиянські погроми припинились.
Деякі єпископи, що проживали від того часу в печерній церкві, нам відомі документально завдяки тому, що вони брали участь в роботі Вселенських Соборів. Це архієпископи Глаферій – 381 р., Андрій – 431 р., Лонгін – 448 р., Стефан – 553 р., Георгій – 692 р. і Павло – 867 р. При цій печерній церкві, що існувала з 310 року як християнський храм від часів призначення першого єпископа Василя, врешті, в 891 році був створений монастир греками-мореходцями.
Будь-які пам’ятники IX століття, окрім печерної церкви в нижній частині монастиря, до нас не дійшли. П.Сумароков, що відвідав монастир в 1801 році, писав, що в монастирській огорожі він виявив плиту з надписом грецькою мовою, датовану 1147 роком.
۞