№ 20 р., жовтня 20, Львів. - Сиґізмунд І, зважаючи на права львівських купців, забороняє придворним купцям під час перебування короля у Львові продавати товари на площі Ринок та на сусідніх вулицях
В ім'я Господа, амінь. Для вічної пам'яті справи. Оскільки через постійну зміну часів і людських справ легко забуваються вчинені дії, тому необхідно, щоби були доручені вічним пам'яткам письма.
Тому ми, Сиґізмунд [І], Божою ласкою король (титулатура). Повідомляємо змістом даної [грамоти] всім, кому потрібно, сучасникам і прийдешнім, хто це читатиме. Оскільки найбільше королям випадає, щоб примножувати і оберігати користі для своїх підданих без шкоди для інших, тим часом з нашим двором звикли їхати багаті купці і перекупні для свого зиску та звикли немало перешкоджати мешканцям наших міст та містечок через те, що викладають на загальному торзі свої речі та товари. Побачивши це, наші львівські міщани та купці, просили нас, щоб таким купцям і перекупням, які подорожують з нашим двором, не було дозволено на загальному торзі міста Львова розбивати та ставити своїх палаток чи «ташів», ані в будинках чи на вулицях викладати свої речі та товари, на шкоду та збиток тим нашим львівським міщанам та купцям. Тоді ми, прихилившись милостиво до їхнього прохання, вважаючи за слушне, за посередництвом змісту даного нашого привілею назавжди вважали [за гідне] наказати та заборонити, як і наказуємо та забороняємо даною [грамотою] вічно й назавжди всім та кожному з купців і перекупнів, котрі їздитимуть з нашим двором і [дворами] наших спадкоємців, якого б вони стану та статі не були, без певного нашого відома й окремого королівського дозволу, будувати, розбивати і ставити на загальному торзі на Ринку і приринкових вулицях міста Львова та в будинках своїх палатки та ятки, викладати і продавати речі та товари. Але мають ті купці і перекупні у Львові або при наших возах, як цього звично дотримуються в Кракові, під втратою свого добра у товарах, з яких половина припаде нашій скарбниці, а половина - братству львівських купців. Цей наш наказ і заборона, скільки б разів ми та наші спадкоємці не приїжджали до Львова, львівський магістрат повинен через возного повідомити і оголосити всім та кожному з купців, котрі їдуть з нашим двором, з вищезгаданим [змістом] і карами, що звідси виходять, щоб ніхто не вважав себе обтяженим через невідомість. Для довіри до справи та засвідчення до даної [грамоти] наша печатка є підвішена.Діялось в нашому місті Львові в найближчий четвер після свята св. Луки євангеліста, року Божого 1524, а нашого панування 18 року. За присутності (список свідків). Дано через руки вельможного Христофора із Шидловця, краківського воєводи та старости, канцлера Польського Королівства.
Христофор із Шидловця, краківський воєвода та староста і канцлер Польського Королівства.
Свідчення згаданого вельможного Христофора із Шидловця, краківського воєводи та старости, канцлера нашого королівства.
Економічні привілеї міста Львова (XV-XVIII ст.): привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 2007. - С. 498-500.