Ікона скитського походження
У Скіфському Неаполі розкопками, проведеними в 1946 році, виявлено могильник із розписом, що дуже нагадує сучасні українські розписи хат, а на стінах типи автохтонних людей – кіммерійців, сцени їх життя верхи на коні, полювання із собаками, гра на лірі.
Яким чином потрапив мармуровий рельєф Св. Георгія на скелю поблизу Феоленту, залишається таємницею, але є припущення, що морська пірамідальна скеля поблизу святого капища на Феоленті не що інше, як курган, де покоїться скіфський царевич Палак, а знайдена ікона – не що інше, як його надгробний мармуровий рельєф. Греки прийняли цей рельєф за ікону, принесли в храм і почали до нього молитися, то це потрясло жерців і язичників капища. Язичники не заперечили, навпаки, визнали ікону і одні із перших в Криму прийняли православну віру. Георгіївський монастир став тією православною святинею, яка стала на захист православ’я в Криму і давала притулок православним проповідникам від переслідувань язичників. Всякі логічні припущення і твердження варті подальших досліджень.
Мармурова ікона Св. Георгія після свого пришестя стала тією святинею, яка привела місцевих язичників до православ’я, духовно об’єднала старий і новий Світ.
۞