Грошовий обіг
Оскільки руські землі перебували під владою Золотої Орди, то на цих територіях ходили два номінали монет: срібний дирхем та мідний пул. Карбування золотоординських (джучидських) монет (з легендою, де відзначено рік хіджри) робить їх надзвичайно інформативним джерелом при визначенні віку археологічних комплексів.
Монетне карбування в Золотій Орді поділяють на чотири великі періоди згідно з грошовими реформами. Перший охоплює другу половину XIII ст. — 1310/1311 роки. Другий період — 1310/1311-1380/1381 роки, третій — 1380/1381 —1399/1400 роки, та останній — 1399/1400 — XV ст. У наш час відомо 32 досить значних золотоординських міста, де карбувалися державні монети. Мідні пули ходили як розмінна монета лише в межах окремого регіону.Частка монетних знахідок першого періоду на території України незначна, монетних скарбів цього часу також відомо дуже мало. Степове Подніпров’я тоді забезпечувалось монетою, карбованою в місті Крим (Солхат-Крим, сучасний Старий Крим). Більшу частину з них виявлено у Нижньому Подністров’ї, на острові Березань, нижньому Дніпрі. Розвитку широких торгових зв’язків перешкоджала різнотипність джучидських монет, що базувалися на місцевих вагових нормах і не підтримувалися загальнодержавними запасами срібла. Це прагнув змінити своєю грошовою реформою хан Токта 710 року хіджри (1310/1311). Монети місцевих центрів карбування поступово замінюються до середини XlV ст. загальнодержавними «сарайськими». Скарби зі срібними монетами знайдено на території Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької областей, у Криму.
Стабільність дирхема як зовнішньої обмінної монети порушилася в 1360 1370-ті роки через кризові явища в Золотій Орді після «великої зам’ятні» та формування власних грошових систем на прилеглих територіях. Суттєво вплинуло на грошовий обіг в українських степових регіонах становлення нового золотоординського державного утворення — Мамаєвої Орди, що пов’язується з городищем «Великі Кучугури» у плавневій частині Великого Лугу в межах сучасної Запорізької області.
На городищі, яке вважають містом «Орду» монетних легенд, регулярно карбувалася срібна монета з 1365 по 1380 р. від імені підставних ханів беклярибека (темника) Мамая- Абдуллаха (1361/2—1369) і Мухаммед-Булака (1369-1380), а також кілька типів мідних пулів. Наприкінці 1370-х років дирхеми карбування «Орду» повністю переважають у грошовому обігу цих територій. Щоб дозволити «ходіння» серед населення монет попередніх часів, на них ставився штамп «Адл» або «Абдл» — законний. Головним районом поширення ординського карбування було пониззя Дніпра і сусіднє Північне Приазов’я. На це вказують Кізіярський (біля міста Мелітополя) та Веселівський (Запорізька область) скарби, де майже 80% складають дирхеми ханів Абдуллаха і Мухаммед- Булака. За реформою 1380/1381 років нового хана Тохтамиша всі золотоординські міста карбують монету за єдиною ваговою нормою, витісняючи з обігу всі попередні випуски. Однак поряд з новими, яких було недостатньо для потреб ринку, в обігу довгий час ходили й монети попередніх випусків. Тому Тохтамиш саме в перші роки після монетної реформи 782 р. хіджри (1380/1381) випускає найбільшу кількість монет. Скарби цього часу відомі на території Київщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини і Запоріжжя.На землях сучасної Центральної України, за окремими винятками нумізматичних знахідок, не зафіксовано джучидських монет, карбованих до 1360-х років. Хоча в скарбах Середньої Наддніпрянщини присутні поодинокі монети ханів Узбека (1312/3—1342) і Джанібека (1342-1357), проте їх значно менше, ніж у степових регіонах. Прикметною рисою грошового обігу Правобережжя цього періоду є відсутність мідних пулів північніше від Уманщини. В той же час, у похованнях степових некрополів як кочового, так і осілого населення, у районах поселень такі монети трапляються досить часто. Найбільша кількість зафіксованих поховань з монетами припадає на 1340—1360-ті роки, найпізніші датуються 1420-ми.
Окреме місце посідають наслідування джучидських монет. Карбування своєї монети у Київському князівстві зафіксоване за часів Володимира Ольгердовича (1362—1394).
Дирхеми хана Джанібека 1351 — 1353 років знайдено у руїнах господарської будівлі на Буковині. Подібну монету виявлено також у похованні одного із саркофагів Успенського собору Києво-Печерської лаври, який пов’язується з усипальницею Ольгердовичів. За часів князювання Володимира Ольгердовича відновлюється митрополича кафедра (1376-1380, 1382—1389), перенесена за монгольського панування в Північно-Східну Русь. Найпівденнішими регіонами, де трапляються монети Володимира Ольгердовича, є сучасна територія Дніпропетровської області — там біля села Волоське у 1953 р. було знайдено одну таку монету [19].Але найчастіше наслідували джучидські дирхеми ханів Абдуллаха і Мухаммед-Булака у 60-70-х роках XIV ст. Елементи ординської символіки, наслідування джучидських монетних легенд на монетах Володимира Ольгердовича вказують на «економічну залежність» між Ордою і Київським князівством. В ярлику 1393 р. хана Тохта- миша (1380—1395) Ягайлу відзначалося: «Що в межах твого князівства, уділи давали вихід Білій Орді, то нам наше дайте» [20].
Щодо інших іноземних монет, то абсолютну першість нумізматичних колекцій XIV-XV ст. з території України мають чеські гроші. На західноукраїнських землях монети празького карбу з’являються за Вацлава II (1300-1305) та Яна Люксембурзького (1310—1346). Але в Центральній та Східній Україні чеські гроші поширюються лише за Вацлава IV (1378—1419), причому переважають монети, карбовані після 1405-1407 років [21]. Регіональні галицькі
гроші були в обігу в Галичині та у західній частині Поділля за князювання Казимира 111 (1353—1370), Владислава Онопольського (1372—1378), Людовика Угорського (1370—1382, 1386) та Владислава Ягайла (1388-1408).