§ 5. Географічні орієнтири літописних та леґендарних повідомлень про родовід та місце народження Володимира Святославовича
Згадана географічна мозаїка, що складається з аналізу родинного іменослову Малковичів чи прямих вказівок джерел, потребує ретельного аналізу хоча б з огляду на те, що навіть літописне прізвисько батька Малуші та Добрині трактується не однозначно.
Відомо щонайменше три наукові версії його походження, які випливають з прізвиська ‘Любчанин’, ‘Любечанин’ чи ‘Любутча- нин’.Серед таких географічних орієнтирів найвідоміший старовинний Любеч на Дніпрі. З цим градом пов’язував ім’я батька Малуші Д. Прозоровський. На його думку, Малко Любчанин (він же - деревлянський князь Мал) “по взятіи его въ плѣнъ, посланъ на житье въ Любечь (нынѣ селеніе въ 204 верстахъ отъ Кіева и въ 52 верстахъ отъ Чернигова), гдѣ и превратился въ Малка любеча- нина”[76]. Гіпотезу Д. Прозоровського підтримав А. Членов[77], який стверджував таке: “когда Мал попал в плен, ему обязательно должны были дать другое имя. И поскольку он не был покупной холоп, он мог быть назван Любечанином - по месту заключения”[78].
У контексті гіпотези Д. Прозоровського про зв’язок Малка з дніпровським Любечем слід також згадати припущення про спорідненість імени ‘Малък’ (що могло звучати як ‘Малык’) із семітським словом ‘Malik’, що означає ‘цар’, ‘правитель’. На основі цього спостереження припускають, що Малък, можливо, є титулом “хазарского бека, обосновавшегося в русском Любече”[79]. Ця озвучена О. Карповим думка пом’якшено передає гіпотезу про юдейське коріння Володимира Святославовича, суть якої полягає у тому, що батьком Малуші був рабин із підхозарського колись
Пам’ятник Малуші та Володимиру у Любечі
Любеча на ім’я Малк. Начебто саме через це хреститель Руси фігурує у ПВЛ як ‘робичич’, що пропонують читати як ‘рабинич’ (рос.
раввинич)[80]. Цей псевдоісторичний випад, метою якого була дискредитація руського християнства[81], відштовхувався від слушних у багатьох моментах думок Г. Бараца, який сюжетні лінії літопису порівнював із канвою старозавітних подій[82]. Саме Г. Ба- рац, зважаючи на семітські мовні відповідники до слова ‘малкъ’ (потрактованого як ‘маликъ’ - князь), вперше висловив думку, “что дѣдъ Владиміра по матери, по имени неизвѣстный, былъ Любечскимъ княземъ”[83].У прізвиську діда Володимира по матері ‘Любечанин’ добачають також якийсь зв’язок із першопоселенцем ‘Варязької печери', “именем мирским от града Любеча”, який до преподобного Антонія Печерського також відвідував ‘Святу гору' і якого пізніші переписувачі начебто об'єднали з Антонієм в одну особу. У цьому контексті пропонують розглянути особу преподобного Іллі Муромця, який “вселися в пещеру прежде Антония в Киеве, иде- же доныне нетленен пребывает”[84].
Походження Малка пов'язували також із городом Лібіце в Чехії та німецьким Любеком. Можливість чеського походження Малка Любчанина припускав І. Мицько. За його гіпотезою, Малък Любєчанинь потрапив у Русь на початку 60-х років Х ст. у супроводі місії єпископа Адальберта, який прибув до Києва на прохання княгині Ольги. Маршрут Адальберта пролягав через чеський город Лібіце (Liubuz, Lubik, Liubycz, Lubic), звідки (чи з города Маліна) і міг походити батько Малуші. Після невдалого завершення місії Адальберта Малуша та Добриня могли залишитися при княгині Ользі[85]. Про чеське походження Добрині та Ма- луші писав також А. Членов. Ототожнюючи Малка Любчанина з деревлянським князем Малом, дослідник припускав його одруження із чеською принцесою[86].
Про ймовірність того, що Малко Любчанин був купцем із балтійського Любека, писала Т. Бернштам[87]. Вона привернула увагу до повідомлення В. Татіщева про існування давнього новгородського герба із зображенням голови вола - “подобному мекленбургскому”. Цей символ начебто належав слов'янам, що переселилися до Новгорода з околиць Любека.
На підтвердження вірогідних зв'язків, як уважає Т. Бернштам, В. Татіщев і називав знатних новгородських Любчан: “въ Новѣ городѣ знатныя фами- лїи Любчанъ находились, какъ о матери Владимира І. Сказано,
Пам’ятник Малуші та Володимиру у Коростені
то была дочь Малки Любчанина; въ Новѣ жъ градѣ улица бискупля, которое имя не отьинуда, какъ изъ Вандалїи принесено, но сїе видимо, что уже въ Христі'ствѣ учинилось, когда въ Любекѣ Епископы были, и ихъ подданые въ Новъ градъ песелились. Ректор Апицъ во утвержденїе сего приводитъ, яко бы Новгородцы древле гербъ имѣли воловью голову, какъ и Мекленбургскїй, токмо я сего нигдѣ не нахожу, токмо что идола Мокоса имѣли съ воловьею главою”[88].
Таким чином, літописне прізвисько Любчанин може пов’язувати Малка як із Любечем на Дніпрі, так і з чеським городом Лібіце чи балтійським Любеком. Аргументація гіпотези про походження прізвиська Малка від дніпровського Любеча впирається в проблему археологічного підтвердження раннього датування цього города, згаданого вперше в ПВЛ під 882 р. Хоча на території “окольного города” археологи дослідили житла і будівлі ІХ-ХІІІ ст., система його укріплень датується щойно кінцем Х ст.[89] Ця обставина дає підстави сумніватися в літописному датуванні початків цього города, як укріпленого центру. До дого ж, порівнюючи реконструкцію Любецького дитинця, датованого Б. Рибаковим кінцем ХІ - ХІІ ст., з даними інвентарного опису Любецького замку 1606 р. та плану 1749 р., В. Вечерський дійшов висновку, що виявлені споруди насправді слід датувати XVI - початком ХѴІІІ ст.[90]
Як місце проживання Малка, дніпровський Любеч має альтернативи і в межах Руси. Звертаючи увагу на особливості написання імени батька Малуші та Добрині у Архангелогородському літописці, О. Шахматов зазначив, що “замена Любечанина Любут- чанином стоит в какой-то связи с приписываемым былинами До- брыне происхождением из Рязани.
Любутск - приокский город”[91]. Билинна практика називати Добриню Резаничем/Рязаничем, на яку наклалася і пізньолітописна традиція, виглядає достатньо вагомою і її важко ігнорувати. Нагадаємо також про можливий зв'язок імени Микити/Нікіти Залешанина зі Заліссям, трактованим як Ростово-Суздальщина, або ж Деревлянська земля.Серед географічних орієнтирів родинної топонімії Малко- вичів згадувана й ‘Новотор-земля', ототожнювана з Новим Торжком (давнім Коростенем), розташованим у Новгородській землі. Проте цей давній Коростень спрямовує вектор географічних орієнтирів знову в Деревлянську землю - до літописного Іскоро- стеня.
У переліку місцевостей та населених пунктів є й сам Новгород, адже Малко Любчанин, відомий західним хроністам як ‘Ка- луфча/Калусча Малий' (‘Kalufcza/Kalufcza Malec'), є й новгородським громадянином (міщанином). Новгородським знатним ‘гостем' Каплюшкою Мальцем називає його В. Татіщев.
Наведений у яскравих прикладах різнобій можливих варіантів географічної локалізації місцевости, звідки можуть походити Малковичі, дає ґрунт для роздумів щодо їх правдоподібности. У всякому разі, перед дослідниками цієї проблеми постає важливе завдання - узгодити ці свідчення через пошук якоїсь об’єднуваль- ної логіки. І тут не можна нехтувати навіть найдрібнішими, на перший погляд, подробицями.
Звісно, не можна оминути й ключового питання пропонованого дослідження - локалізації місця народження Володимира Святославовича, відомого як Будятине село (Будутина весь, Будотине село), спроби розв’язання якого мають давню історію й доволі розлогу бібліографію.